Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа № 528/282/24
Провадження № 3/528/124/24
Іменем України
01.05.2024 м. Гребінка
01 травня 2024 року суддя Гребінківського районного суду Полтавської області Вітківський М.О., без участі особи, яка притягується до відповідальності, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Гребінківського ВП ГУ НП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 184 КУпАП,
по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, безробітної, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер не встановлений, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Гребінківським РВ УМВС України в Полтавській області 06.12.1999 року,
Громадянка ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, передбачених ст.150 СК України та ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства», що проявилось в тому, що її неповнолітня дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29.02.2024 року о 12-10 год., перебуваючи на території Опорного закладу Гребінківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4, палила пристрій MICOOL для паління. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення за ознаками ч.3 ст.184 КУпАП.
У судове засідання 01.05.2024 року особа, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомила, від неї не надходило заяв чи клопотань про перенесення слухання справи.
Суд, виходячи з вищезазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Разом з цим суд враховує, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративні правопорушення за статтею 184 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 за наявними у справі письмовими доказами.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме: протоколом серії ВАД № 022753 від 29.02.2024 (а.с.03); письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 07-09); даними акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 15.03.2024 року (а.с. 12-14); даними характеристики на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 08).
Оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що дії правопорушника за ч.3 ст.184 КУпАП кваліфіковані вірно, оскільки ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, щодо своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 ..
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягання до адміністративної відповідальності не закінчилися.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
На підставі статті ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя виходить з наступного.
Відомості про те, що ОСОБА_1 раніше притягувалася до адміністративної відповідальності в матеріалах справи відсутні. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок дій ОСОБА_1 суттєва шкода суспільним або державним інтересам, правам та свободам громадян завдана не була.
Обтяжуючих відповідальність особи обставин, судом не встановлено.
Суддя зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії»).
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи характер скоєного та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , матеріальний стан, а також той факт, що будь-яких негативних наслідків та шкоди від її дій державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян не завдано, тому вчинене правопорушення необхідно вважати малозначним.
За таких обставин, відповідно до вимог ст. 22 КУпАП ОСОБА_1 підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, а справа відносно неї закриттю, з оголошенням усного зауваження, яке, на думку суду, буде достатнім для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП, щодо виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобігання вчиненню нею нових правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП передбачено, що при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи.
У зв'язку із звільненням від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 184, ст. ст. 22, 23, 33, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП суддя,-
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя М. О. Вітківський