справа № 209/7920/23
№ провадження 2-н/208/614/24
Іменем України
07 березня 2024 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Похваліта С.М., розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МОНОЛІТ-2016» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за обслуговування багатоквартирного будинку, судового збору, -
06 березня 2024 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МОНОЛІТ-2016» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за обслуговування багатоквартирного будинку, судового збору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Між тим, п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановленому законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Так, в поданій до суду заяві про видачу судового наказу стягувач зазначає період виникнення боргу з грудня 2020року по листопад 2023року, однак з доданого до суду Звіту по особовому рахунку, вбачається, що нарахування боргу починається не з нульового показника, а з суми 9 813,08 грн. станом на грудень 2020 року, що позбавляє суд можливості встановити, за який саме період утворився борг та в сукупності з загальним розміром заборгованості свідчить про наявність спору про право.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
В даному випадку з заяви і доданих до неї документів вбачається спір, що за правилами п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу. Тому, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу, оскільки заявлений спір має бути вирішений у порядку позовного провадження.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 166 ЦПК України).
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 165, 166, 258-261, 353-354 ЦПК України,-
Відмовити у видачі судового наказу № 209/7920/23 за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МОНОЛІТ-2016» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за обслуговування багатоквартирного будинку, судового збору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду, шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії ухвали.
Суддя Похваліта С. М.