Справа № 211/2558/23
Провадження № 2/211/279/24
( заочне )
03 травня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченко С.В.,
при секретарі - Анохіній Г.І.,
за участі представника позивача адвоката Руденко Ю.В., представника третьої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши в місті Кривий Ріг в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Руденко Ю.В., звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав громадянина Турецької Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітніх дітей, громадян України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, щопозивач спільно проживала без укладення шлюбу з громадянином Турецької Республіки ОСОБА_6 та народила від нього двох дітей: сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є громадянами України, що підтверджується відповідними довідками Генерального консульства України в Стамбулі.
Відповідач своє батьківство щодо зазначених неповнолітніх дітей не оскаржував.
Після народження спільних дітей, 14.12.2019 між Позивачем та Відповідачем було зареєстровано шлюб, про що у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було складено відповідний актовий запис № 564, що підтверджується свідоцтвом вказаного державного органу серії НОМЕР_1 від цієї ж дати.
Пізніше, заочним судовим рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.03.2021 у справі №211/5968/20 (провадження №2/211/676/21) шлюб між Позивачем та Відповідачем було розірвано.
Зазначене судове рішення в апеляційному порядку оскаржено не було і набрало законної сили 11.04.2021 (копія судового рішення додається).
З лютого 2020 року (тобто ще під час шлюбу, який було розірвано вищевказаним судовим рішенням від 11.03.2021) Відповідач припинив спільне життя з сім'єю, тобто Позивачем та спільними дітьми, виїхав у невідомому напрямку, після чого за адресою проживання дітей та Позивача не з'являвся, ніякої участі в матеріальному утриманні дітей, їх моральному і духовному вихованні Відповідач не брав, з дітьми не спілкувався та станом на теперішній час не спілкується.
Фактично умисно самоусунувшись від виконання батьківських обов'язків, що свідчить про свідоме нехтування його виконанням, тому є всі підстави для позбавлення його батьківських прав.
Ухвалою суду від 27 червня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 01 грудня 2023 року витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону громадянином Турецької Республіки ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 2016 року по 2023 рік; витребувано з Державної міграційної служби України інформацію чи звертався взагалі або, якщо трудомістко, з 2016 року до Державної міграційної служби України або територіальних підрозділів ДМС України громадянин Турецької Республіки ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 тип Р особистий номер НОМЕР_3 , дата видачі 07.01.2015, орган, що видав Генеральне консульство Турецької республіки у Шанхаї, дійсний до 06.01.2025 з питань, які входять до компетенції ДМС України ( прийняття до громадянства України, отримання посвідки на тимчасове або постійне проживання, тощо), при цьому вказати, з якого саме питання він звертався, який статус присвоєно та який документ видано зі строком дії цього документу; витребувано з Посольства республіки Туреччина в Україні, відомості про місце проживання/реєстрації громадянина Турецької Республіки ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 тип Р особистий номер НОМЕР_3 , дата видачі 07.01.2015, орган, що видав Генеральне консульство Турецької республіки у Шанхаї, дійсний до 06.01.2025
Ухвалою суду від 21 березня 2024 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача адвокат Руденко Ю.В. в судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався шляхом публікації оголошення про виклик на сайті судової влади. Відповідно до частини одинадцятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Представник Служби у справах дітей Довгинцівської районної в місті ради Маркова С.А. при вирішенні позовних вимог поклалася на розсуд суду, пояснила, що при спілкуванні з дітьми вияснили, що вони батька не знають. Його місце знаходження не було встановлено, поспілкуватися з ним не вдалося , тому був наданий висновок про не доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Згідно вимог статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Вислухавши представника позивача, представника третьої особи ,дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про задоволення позову з таких мотивів.
Позивач є громадянкою України ( а.с. 7).
Відповідач є громадянином Турецької Республіки ( а.с. 11).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із п.2 ч.1 ст. 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем , особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 2 Закону № 2709-ІУ цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.
Визначаючи підсудність справи судам України, необхідно керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону № 2709-IV.
Зокрема, відповідно до п.2 ч.1 ст. 76 Закону № 2709-IV встановлені підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Крім того відповідно до ч.2 ст. 16 вищевказаного Закону якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.
Оскільки позивач мешкає на території України, застосуванню підлягає саме законодавство України.
Відповідно до ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Турецької Республіки та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 14 грудня 2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районох у місті Кривому Розі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, зроблений актовий запис № 564 ( а.с. 14). Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.03.2021 року шлюб між ним розірвано. Рішення не оскаржено, набрало законної сили 14.04.2021 року ( а.с. 16-17).
Згідно перекладу тексту свідоцтва про народження з турецької мови на українську мову, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася в місті Бахчеліевлер, є ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ( а.с. 48-49). ОСОБА_13 , зареєстрована громадянкою України ( а.с. 19).
Згідно перекладу тексту свідоцтва про народження з турецької мови на українську мову, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в місті Бахчеліевлер, є ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ( а.с. 51-52). ОСОБА_4 , зареєстрований громадянином України ( а.с. 18).
Згідно акту підтвердження фактичних обставин не проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 від 24.04.2023 року, жителі будинку ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , підтвердили факт не проживання з лютого 2020 року громадянина Турецької Республіки ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за якою фактично мешкають колишня дружина ОСОБА_18 , із спільними з ОСОБА_19 малолітніми дітьми: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 22).
Згідно характеристики на родину ОСОБА_22 , яка видана 24.05.2023 року Комунальним закладом дошкільної освіти ( Ясла-садок) № 203, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідують заклад дошкільної освіти № 203 з 22.09.2020 року. Діти проживають з мамою ОСОБА_24 та бабусею ОСОБА_25 за адресою: АДРЕСА_1 . Утриманням та вихованням дітей займалася ОСОБА_26 та велику увагу дітям приділяла бабуся ОСОБА_27 . До дошкільного закладу дітей приводили та забирали бабуся та мама. Діти були завжди охайні, їх одяг чистий, відповідав сезонним та погодним умовам. На період відвідування закладу діти були забезпечені всім необхідним для опанування різних видів продуктивної діяльності: малювання, ліплення, конструювання тощо. ОСОБА_28 завжди цікавилася фізичним станом дітей, їх успіхами та труднощами, які виникали під час освітнього процесу, прислухалася до порад вихователів, адекватно реагувала на їх зауваження та побажання. За весь період перебування дітей в садку батько не з'являвся, життям та розвитком дітей не цікавився ( а.с. 54).
Згідно довідки голови правління ОСОБА_29 від 25.11.2020 № 125, ОСОБА_10 мешкав за адресою: АДРЕСА_1 в лютому 2020 року останній раз, після цього не з'являвся, участі у вихованні дітей не приймав ( а.с. 20).
Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України)
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Довгинцівської районної в місті ради від 20.09.2023 року,Розглянувши ухвалу Довгинцівського районного суду від 27.06.2023 по цивільній справі №211/2558/23 провадження №2/211/1628/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконком Довгинцівської районної в місті ради встановив наступне.
Мати малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є позивачкою у справі, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Батько малолітніх, відповідач по справі, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином Республіки Туреччина, адреса місця реєстрації та проживання невідома.
Згідно з інформацією відділення поліції № 1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 12.07.2023 №45.1/2-5244, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 зі слів сусідів за даною адресою не мешкає, де він може мешкати на даний час не знають. Впродовж 2021-2022 років до адміністративної відповідальності не притягувався.
Відповідно до інформації Криворізького міського центру соціальних служб від 24.07.2023 № 01-08/256, фахівцем із соціальної роботи було здійснено відвідування гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем останнього проживання. Зі слів сусідів було з'ясовано, що за вищевказаною адресою відповідач у справі не проживав, іноді приїздив, матеріально сім'ї не допомогав.
Фахівцем із соціальної роботи було залишене повідомлення із координатами Криворізького міського центру соціальних служб, на яке ніхто не відреагував. Тому з'ясувати умови проживання сім'ї, забезпечити доступ родини до соціальних послуг, провести з відповідачем у справі профілактичну роботу щодо належного виконання ним батьківських обов'язків на даний час не є можливим.
Відповідно до інформації управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 10.07.2023 № 13/15-82 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державні соціальні допомоги на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не отримує.
31.08.2023 в службі у справах дітей позивачка у справі надала письмове пояснення в якому зазначила, що з лютого 2020 року відповідач у справі виїхав до Туреччини. Де він проживає їй не відомо. Аліменти з колишнього чоловіка не стягувала. На розшук відповідача у справі не подавала ні до поліції, ні до консульства.
В бесіді з дітьми в службі у справах дітей з'ясовано, що діти батька не пам'ятають, як звати батька не знають.
Враховуючи вищезазначене, в інтересах дітей, керуючись Законом України «Про міжнародне приватне право, ст. 164, 165 Сімейного кодексу України, п. 15, 16 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зі змінами, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, виконком Довгинцівської районної в місті ради вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Однак суд відноситься критично до наданого висновку, оскільки ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини відповідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 Сімейного кодексу України, серед яких також, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини. Її Фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, батьки зобов'язані поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» факт ухилення від виховання може бути підтверджено наведеними доказами.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини .
Крім того, в порядку ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України якщо змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
При цьому, вирішуючи спір, суд має першочергово виходити саме з прав та інтересів дітей.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини
Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (N2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
За ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
В силу ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Таким чином, вимогами закону унормовано відповідальне ставлення батьків до своїх батьківських обов'язків.
За таких обставин суд вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітніх дітей, тому він повинен бути позбавлений батьківських прав, оскільки відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти; грошові кошти на утримання не надає, діти перебувають на особистому матеріальному забезпеченні позивача.
На підставі викладеного, позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. 181, ст. 182, ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України та ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України.,-
Позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Позбавити батьківських прав громадянина Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_8 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав у відношенні малолітніх дітей, громадян України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: С. В. Ткаченко
Повний текст рішення складено 03 05 2024