Справа № 209/591/24
Провадження № 2/209/647/24
"02" травня 2024 р. м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Лобарчук О.О.
за участі секретаря Золотих Л.М.
розглянувши відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кам'янської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Оката Людмила Григорівна про скасування державної реєстрації на об'єкт нерухомого майна, -
Короткий зміст позовних вимог.
Представник Кам'янської міської ради Тарасюк О.Л. звернувся до суду з позовом, в якому просить суд скасувати державну реєстрацію права ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 на 3/25 частини об'єкту нерухомого майна, який складається з торгівельних павільйонів з автостоянкою, загальною площею 1185, 5 кв.м., а саме: А-1 торговий павільйон, загальною площею 145, 3 кв.м., Б-1 торговий павільйон, загальною площею 48, 1 кв.м.; В-1 торговий павільйон, загальною площею 50, 3 кв.м.; Г-1 торговий павільйон, загальною площею 53, 2 кв.м., Д-1 вбиральня, загальною площею 23, 6 кв.м., 3-1 торговий павільйон, загальною площею 261, 7 кв.м.; И-1 сторожка, загальною площею 26, 8 кв.м.; І- 1 навіс, К-1 гараж, загальною площею 106, 3 кв.м.; вбиральня Л-1, загальною площею 2,7 кв.м,; М-1 навіс, Н-1 торговий павільйон, загальною площею 160, 1 кв.м.; 0-1 торговий павільйон, загальною площею 307, 4 кв.м.; №1 ворота з хвірткою, №2 ворота, №3 ворота, №4 ворота, №5 ворота, №6 огорожа, І тротуарт, II, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ж у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власної на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1148966912104 з одночасним закриттям розділу по цьому об'єкту нерухомого майна, а також стягнути з відповідачів на користь Кам'янської міської ради всі понесені витрати пов'язані з розглядом цієї справи.
В обґрунтуванні позову вказав, що ОСОБА_2 , здійснила самочинну забудову не маючи жодних дозвільних та правовстановлюючих документів, без вводу цього об'єкта в експлуатацію на земельній ділянці, яка не була відведена їй для цієї мети та щодо якої вона не мала жодного права та через ухвалу суду про затвердження мирової угоди визнала право власності та провела державну реєстрацію цього права, з подальшим переходом до ОСОБА_3 по договору дарування. Більш того, вказує, що з набранням законої сили Постанови Дніпровського апеляційного суду, підстава виникнення права власності за ОСОБА_2 на 3/25 частини об'єкту нерухомого майна, яка складається з торгівельних павільйонів з автостоянкою, загальною площею 1185, 5 кв.м., який складається з наступного: А-1 торговий авільйон, загальною площею 145, 3 кв.м., Б-1 торговий павільйон, загальною площею 48, 1 кв.м.; В-1 торговий павільйон, загальною площею 50, 3 кв.м.; Г-1 торговий павільйон, загальною площею 53, 2 кв.м., Д-1 вбиральня, загальною площею 23, 6 кв.м., З-1 торговий павільйон, загальною площею 261, 7 кв.м.; И-1 сторожка, загальною площею 26, 8 кв.м.; І- 1 навіс, К-1 гараж, загальною площею 106, 3 кв.м.; вбиральня Л-1, загальною площею 2,7 кв.м.; М-1 навіс, Н-1 торговий павільйон, загальною площею 160, 1 кв.м.; О-1 торговий павільйон, загальною площею 307, 4 кв.м.; №1 ворота з хвірткою, №2 ворота, №3 ворота, №4 ворота, №5 ворота, №6 огорожа, I тротуарт, II за адресою: АДРЕСА_1 ж - скасована. Після того, як Дніпровським апеляційним судом було винесено постанову від 1 жовтня 2019 року, позивач звернувся до державного реєстратора з заявою про скасування запису про право власності №18594847 з реєстраційним номером 1148966912104. Однак 16 січня 2021 року державним реєстратором у задоволені заяви було відмовлено та винесено рішення про відмову в скасуванні за номером 18594847. Підставою для відмови було те, що подана заявником Постанова Дніпровського апеляційного суду по справі № 207/3566/16 від 01.10.2019 не скасовує право власності за №19501195, тобто перехід права власності по договору дарування, який зареєстровано за ОСОБА_1 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 30.12.2016р. ОСОБА_2 вже зареєструвала право власності, (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33454051 від 17.01.2017) на спірні об'єкти нерухомого майна на підставі ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська по справі №207/3566/16-ц від 21.12.2016р. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності за №18594847 в стані припинено, оскільки відбувся перехід прав.
Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до підготовчого судового засідання надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с.38)
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 квітня 2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду про суті. (а.с.56)
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.12.2016 року по справі №207/3566/16-ц укладено мирову угоду між ОСОБА_2 , ПП «Паланка» та ТОВ «АГРОПРОМБУД».
За мировою угодою:
-Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/25 частини об'єкту нерухомості комплексу торгових павільйонів з автостоянкою, загальною площею 1185,5 кв.м., який складається з наступного: А-1 торговий авільйон, загальною площею 145, 3 кв.м., Б-1 торговий павільйон, загальною площею 48,1 кв.м.; В-1 торговий павільйон, загальною площею 50,3 кв.м.; Г-1 торговий павільйон, загальною площею 53, 2 кв.м., Д-1 вбиральня, загальною площею 23, 6 кв.м., З-1 торговий павільйон, загальною площею 261, 7 кв.м.; И-1 сторожка, загальною площею 26,8 кв.м.; І- 1 навіс, К-1 гараж, загальною площею 106, 3 кв.м.; вбиральня Л-1, загальною площею 2,7 кв.м.; М-1 навіс, Н-1 торговий павільйон, загальною площею 160, 1 кв.м.; О-1 торговий павільйон, загальною площею 307, 4 кв.м.; №1 ворота з хвірткою, №2 ворота, №3 ворота, №4 ворота, №5 ворота, №6 огорожа, I тротуарт, II Автостоянка та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
-Визнано за ТОВ «АГРОПРОМБУД» право власності на 22/25 частини обєкту нерухомості комплексу торгових павільйонів з автостоянкою, загальною площею 1185,5 кв.м., який складається з наступного: А-1 торговий павільйон загальною площею 145,3 кв.м.; Б-1 торговий павільйон загальною площею 48,1 кв.м.; В-1 торговий павільйон загальною площею 50,3 кв.м.; Г-1 торговий павільйон загальною площею 53,2 кв.м., Д-1 вбиральня загальною площею 23,6 кв.м., З-1 торговий павільйон загальною площею 261,7 кв.м.; И-1 сторожка загальною площею 26,8 кв.м.; І-1 навіс, К-1 гараж загальною площею 106,3 кв.м.; вбиральня Л-1 загальною площею 2,7 кв.м.; М-1 навіс, Н-1 торговий павільйон загальною площею 160,1 кв.м.; О-1 торговий павільйон загальною площею 307,4 кв.м.;, №1 ворота з хвірткою, № 2 ворота, №3 ворота, № 4 ворота, №5 ворота, №6 огорожа. І тротуар, ІІ Автостоянка та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Постановляючи ухвалу від 21.12.2016 року Баглійський районний суд визнав право власності на нерухоме майно, яке збудоване без дозвільних документів на земельній ділянці комунальної власності, чим порушив інтереси - територіальної громади
м. Кам'янське, в особі Кам'янської міської ради. (а.с.12-14)
З таким рішенням не погодилась Дніпродзержинська місцева прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, які не брали участі у справі, була подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила апеляційний суд скасувати ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська по справі №207/3566/16-ц від 21.12.2016 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2019р. по справі №207/3566/16-ц було частково задоволено вимоги Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 грудня 2016 року по справі №207/3566/16-ц про затвердження мирової угоди - скасовано і справу направлено до того ж суду для розгляду заяви по суті. В подальшому позов було залишено без розгляду. (а.с.15-17)
Після проведення реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , за договором дарування, реєстраційний № НОМЕР_2 , серія та номер: НОМЕР_3 виданий 17.03.2017, видавник Оката Л.Г., приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу, громадянці ОСОБА_1 було подаровано 3/25 частини об'єкту нерухомого майна, яка складається з торгівельних павільйонів з автостоянкою, загальною площею 1185, 5 кв.м., який складається з наступного: А-1 торговий авільйон, загальною площею 145, 3 кв.м., Б-1 торговий павільйон, загальною площею 48, 1 кв.м.; В-1 торговий павільйон, загальною площею 50, 3 кв.м.; Г-1 торговий павільйон, загальною площею 53, 2 кв.м., Д-1 вбиральня, загальною площею 23, 6 кв.м., З-1 торговий павільйон, загальною площею 261, 7 кв.м.; И-1 сторожка, загальною площею 26, 8 кв.м.; І- 1 навіс, К-1 гараж, загальною площею 106, 3 кв.м.; вбиральня Л-1, загальною площею 2,7 кв.м.; М-1 навіс, Н-1 торговий павільйон, загальною площею 160, 1 кв.м.; О-1 торговий павільйон, загальною площею 307, 4 кв.м.; №1 ворота з хвірткою, №2 ворота, №3 ворота, №4 ворота, №5 ворота, №6 огорожа, I тротуарт, II. (а.с.20-26)
На підставі цього договору дарування право власності на 3/25 частини об'єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2019р. по справі №207/3566/16-ц було скасовано підставу виникнення права приватної власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 , отже було скасовано підставу набуття права власності (переходу права власності) на той же об'єкт у ОСОБА_1 ; а тому виникла підстава для скасування державної реєстрації права у зв'язку з безпідставністю набуття права власності від дарувальника - ОСОБА_2 .
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що оскаржувані рішення були винесені судом першої інстанції з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що відобразилось у тому числі:
- «…Визначаючи відповідно до умов мирової угоди за ТОВ «Агропромбуд» право власності на 22/25 частин нерухомого майна суд першої інстанції залишив позаувагою той факт, що ТОВ «Агропромбуд» жодних позовних вимог у даній справі не пред'являв. Крім того, судом не взятий до уваги той факт, що до позовної заяви не додано спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 серпня 2016 року. До позову не додано жодних доказів, документів стосовно майна, на яке, за оскаржуваною ухвалою, визнано право власності за позивачем та відповідачем. Судом першої інстанції не з'ясовано й питання проте, чи не порушує укладення цієї угоди прав та обов'язків інших осіб…»
Оскаржуваною ухвалою було визнано право власності на об'єкт, який фактично має статус самочинного будівництва; оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , зайнята самовільно, рішень про надання у користування цієї земельної ділянки або надання її у власність Кам'янською міською радою не приймалося; встановлено факт самовільного будівництва спірного нерухомого майна без необхідних дозвільних документів та без вводу в експлуатацію у порядку передбаченому чинним законодавством України; у позивачів і відповідачів були відсутні взагалі будь які правовстановлюючі документи на спірний об'єкт нерухомості.
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Відповідно до статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або його основної частини.
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: ЗК України; ЦК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Право на забудову виникає у особи, яка спочатку набула права на земельну ділянку на законних підставах. Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст.13,14), Земельного кодексу України (ст.78, 92, 93, .102-1, 116, 118, 119, 122, 123, 125, 126 ЗК України), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України «Про оренду землі», Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Крім того, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
За змістом ч.4 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами и земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт, визначених цим Законом, 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва та майбутній об'єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5)прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6)державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом ,об'єкт (його складову).
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього в порядку ст.376 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Водночас згідно із ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст.376 ЦК України).
З контексту ч.ч.3,4 ст.376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.
Аналіз норм ч.3 ст.376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.
При цьому слід ураховувати положення ч.1 ст.376 ЦК України, а саме: наявність в особи що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.
Саме до таких правових висновків щодо застосування ст.ст.331,376 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постанові від 28 січня 2015 року (справа №6-225цс14).
Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Всі землі в межах міста Кам'янського належать територіальній громаді міста.
Згідно ч.1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради представляють інтереси територіальної громади.
Згідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 328 ЦК України, передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необгрунтованість активів, які перебувають у власності не встановлена судом.
Як визначено ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» . прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Право власності або користування землею набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст.13,14), Земельного кодексу України (ст.ст.78,92,93,102-1,116,118,119,123,125,126) та інших Законів України.
Положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено принцип непорушності права власності та зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 2 ст.152 ЗК України цієї статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Законом України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначено поняття самовільного зайняття земельної ділянки та зазначено, що це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК України встановлює, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Проаналізувавши обставини справи та надані докази, суд дійшов висновку, що виникла незаконна державна реєстрація на 3/25 частини об'єкту нерухомого майна, який складається з торгівельних павільйонів з автостоянкою у ОСОБА_1 у зв'язку з безпідставністю набуття права власності від дарувальника - ОСОБА_2 , чим порушено інтереси власника земельної ділянки, а саме, Кам'янської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під самочинним збудованим нерухомим майном.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Кам'янської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Оката Людмила Григорівна про скасування державної реєстрації на об'єкт нерухомого майна, задовольнити.
Скасувати запис про державну реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта №1148966912104, зареєстрований за ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 на 3/25 частини об'єкту нерухомого майна, який складається з торгівельних павільйонів з автостоянкою, який складається з торгівельних павільйонів з автостоянкою, загальною площею 1185, 5 кв.м., а саме: А-1 торговий павільйон, загальною площею 145, 3 кв.м., Б-1 торговий павільйон, загальною площею 48, 1 кв.м.; В-1 торговий павільйон, загальною площею 50, 3 кв.м.; Г-1 торговий павільйон, загальною площею 53, 2 кв.м., Д-1 вбиральня, загальною площею 23, 6 кв.м., 3-1 торговий павільйон, загальною площею 261, 7 кв.м.; И-1 сторожка, загальною площею 26, 8 кв.м.; І- 1 навіс, К-1 гараж, загальною площею 106, 3 кв.м.; вбиральня Л-1, загальною площею 2,7 кв.м,; М-1 навіс, Н-1 торговий павільйон, загальною площею 160, 1 кв.м.; 0-1 торговий павільйон, загальною площею 307, 4 кв.м.; №1 ворота з хвірткою, №2 ворота, №3 ворота, №4 ворота, №5 ворота, №6 огорожа, І тротуарт, II, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ж у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власної на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1148966912104 з одночасним закриттям розділу по цьому об'єкту нерухомого майна з одночасним закриттям розділу по цьому об'єкту нерухомого майна.
Стягнути з відповідачів, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Кам'янської міської ради, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1514 грн. 00 коп. з кожного окремо.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 02 травня 2024 року.
Суддя Лобарчук О.О.