Справа №203/7710/23
Провадження № 2/932/404/24
29 квітня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді - Куцевола В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У грудні 2023 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», у якій позивач просив суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за договором №159772416 у розмірі 46 062,84 грн. та за договором №16991-02/2021 у розмірі 26 000,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що 31.01.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №159772416, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 12 000,00 грн. строком на 30 днів та зі сплатою відсотків на рівні 222,65% річних.
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ФВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАІЛОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01, а 31.12.2020 додаткову угоду №26 до нього, за якими ТОВ «ТАІЛОН ПЛЮС» набуло право вимоги за кредитним договором №159772416.
20.10.2022 між ТОВ «ТАІЛОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №20102022 за умовами якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за кредитним договором №159772416.
Також, 26.02.2021 між ТОВ «ФК«ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №16991-02/2021, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 6 500,00 грн., строком на 30 днів (до 26.03.2021) та зі сплатою відсотків на рівні 182,5% річних від суми кредиту в розрахунку 0,50% на добу.
29.10.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №29102021, за умовами якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором №16991-02/2021.
З огляду на те, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов кредитного договору №159772416 та кредитного договору №16991-02/2021, що призвело до утворення заборгованості, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.12.2023, позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» передано до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з підстав п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05.02.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками до неї, однак до суду повернувся поштовий конверт, у зв'язку із неможливістю вручення відповідачу. Відповідно до вимог ст. ст.128, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов'язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.
Дослідивши матеріали суд вважає, за необхідне зазначити наступне.
Так, судом встановлено, що 31.01.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №159772416, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 12 000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків на рівні 222,65% річних.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту до договору №159772416, кредит надається шляхом переказу грошових коштів позичальнику після заповнення заявки на сайті або в мобільному додатку, або за допомогою іншого програмного забезпечення з доступом до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця.
На підтвердження факту перерахування коштів, позивачем надано копію платіжного доручення від 31.01.2021, де зазначено що зарахування проводиться на рахунок №5375-23ХХ-ХХХХ-9729.
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ФВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАІЛОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01, а 31.12.2020 додаткову угоду №26 до нього, за якими ТОВ «ТАІЛОН ПЛЮС» набуло право вимоги за кредитним договором №159772416.
20.10.2022 між ТОВ «ТАІЛОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №20102022 за умовами якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за кредитним договором №159772416.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості згідно якого її розмір, станом на 30.11.2023, становить 46062,84 грн. та вона складається з заборгованості за: основною сумою боргу - 11 999,60 грн.; відсотками - 34 063,24 грн.
26.02.2021 між ТОВ «ФК«ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №16991-02/2021, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 6 500,00 грн., строком на 30 днів (до 26.03.2021) зі сплатою відсотків на рівні 182,5% річних від суми кредиту в розрахунку 0,50% на добу.
Відповідно до вказаного договору, датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.
Також, згідно договору, у графі «реквізити клієнта», зазначено рахунок позичальника - №4149-62хх-хххх-9989.
29.10.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №29102021, за умовами якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором №16991-02/2021.
Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за договором №16991-02/2021 станом на 30.11.2023 становить 26 000.00 грн. та складається з заборгованості за: основною сумою боргу - 6 500,00 грн., відсотками - 19 500,00 грн.
Частиною 1 статті 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно ч.ч. 1-2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документ, який містить відомості про господарську операцію є первинним документом.
Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 44 Постанови НБУ від 4 липня 2018 року № 75 визначено, що первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками:
1) за місцем складання:
зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку);
2) за змістом: касові;
меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).
Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (пункти 46, 47 Постанови НБУ від 4 липня 2018 року № 75)
З викладеного вище вбачається, що меморіальний ордер є первинним документом, що містить відомості про операцію банку, а отже є належним, допустимим та достатнім доказом надання позики.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже виписка за картковим рахунком (по кредитному договору) або меморіальний ордер є належними доказами щодо перерахування коштів на рахунок позичальника, що відповідно, свідчить про виконання позикодавцем взятих на себе обов'язків по наданню коштів.
Саме таку позицію висловив Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 року у справі 278/2177/15-ц
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Надана позивачем копія платіжного доручення де зазначено, що зарахування проводиться на рахунок №5375-23ХХ-ХХХХ-9729 не може бути ідентифіковано з зобов'язаннями за кредитним договором №159772416, оскільки останній не містить будь-яких банківських реквізитів позичальника.
На підтвердження факту перерахування коштів за договором №16991-02/2021, позивачем взагалі не надано будь-яких доказів.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів, як-то первинних бухгалтерських документів, а розрахунок заборгованості в розумінні приписів Закону не може бути беззаперечним доказом виконання позикодавцем зобов'язань щодо перерахування коштів, заявлені вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Куцевол
29 квітня 2024 року