Справа № 158/989/24
Провадження № 2-а/0158/23/24
02 травня 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Корецької В.В.,
за участю секретаря - Процик Л.В.
розглянувши у відкритому судового засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги мотивує тим, що 22.03.2024 року інспектором роти№3 взводу №1 батальйону ПП у Волинській області ДПП Русинчуком П.В. було складено відносно нього постанова про накладення адміністративного стягнення серії БАД №759053 від 22.03.2024 року та визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Вважає вказану постанову незаконною та такою що підлягає скасуванню, оскільки така обставина не є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки строк дії простроченого посвідчення продовжується у період дії воєнного стану та протягом року з його припинення.
Таким чином вважає, що відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому просить суд ухвалити рішення, яким скасувати оскаржувану постанову.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 01.04.2024 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження з особливостями розгляду такої категорії термінових адміністративних справ.
18.04.2024 року від представника відповідача ДПП - Літвак О.І. до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що працівники поліції прибули на виклик по ДТП, учасником якої був ОСОБА_1 . У подальшому встановлено, що у позивача відсутній страховий поліс, а також строк дії його посвідчення водія закінчився. Враховуючи, що позивач будучи причетним до ДТП не пред'явив страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування, строк дії його посвідчення водія закінчився ще до введення на території України режиму воєнного стану, водія було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ч. 2 ст. 126 КУпАП. Вважає дії працівників поліції законними, а позовні вимоги такими, які не підлягають задоволенню.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ДПП - Літвак О.І. у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до копії постанови про адміністративне правопорушення серії БАВ №759053, 22.03.2024 року о 13 год. 40 хв. в м. Луцьк, по вул. Ковельська, 28, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mercedes-Benz E320», д.н.з. « НОМЕР_1 » не маючи права керування даним ТЗ та не мав та не пред'явив поліс про укладення договору обов'язкового страхування ЦП ВВНТЗ, чим порушив вимоги п. 2.1А, 2.1Г ПДР України, чим скоїв адміністративні правопорушенні, передбачені ч. 1, ч. 2 ст. 126 КУпАП /а.с.10/.
Згідно копії посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 28.12.2019 року, виданого ОСОБА_1 , встановлено, що строк його дії закінчується 12.10.2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до п. 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» №184 від 03.03.2022 (далі постанова КМУ №184 від 03.03.2022), встановлено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану: особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.
Вказана постанова, зокрема і підпункт 1 пункту 1, набрали чинності 03.03.2022 року.
У преамбулі вказаної постанови КМУ №184 від 03.03.2022 року вказано, що вона прийнята відповідно до статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».
Згідно з частиною 1 статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України в разі введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях: розробляє та вводить в дію План запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в окремих місцевостях України з урахуванням загроз та особливостей конкретної ситуації, яка склалася.
Отже, норми постанови КМУ №184 від 03.03.2022 року (як вбачається з її назви і преамбули) приймалися саме з метою врегулювання окремих питань щодо допуску водіїв до керування транспортними засобами у період воєнного стану і були спрямовані на врегулювання тих правовідносин, які виникли саме у зв'язку із введенням воєнного стану.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який неодноразово продовжувався.
Згідно із нормами статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Врегулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Пункт 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року справа N 1-7/99 N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Отже, до події, факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Ключовим юридичним фактом, який зумовлює дію норми підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ №184 від 03.03.2022 року, є факт закінчення строку дії посвідчення водія України, виданого вперше, адже якщо строк дії посвідчення не закінчився, що особа має право на керування відповідним транспортним засобом на підставі загальних норм щодо правил дорожнього руху, як не пов'язані з дією воєнного стану.
Проаналізувавши мету прийняття постанови КМУ №184 від 03.03.2022 року, виходячи з правил дії нормативно-правових актів у часі, суд доходить висновку, що норми вказаної постанови щодо допуску водіїв до керування транспортними засобами в період воєнного стану застосовуються до тих осіб, строк дії посвідчення водія України яких закінчився саме в період дії воєнного стану, що перешкоджає особі належним чином реалізувати своє право на отримання посвідчення водія.
Оскільки постанова КМУ №184 від 03.03.2022 року не містить спеціальних приписів щодо поширення її дії на юридичні факти (а саме факт закінчення строку дії посвідчення водія), які мали місце до набрання нею чинності (як з початку введення воєнного стану, так і до моменту введення воєнного стану), то застосується загальне правило щодо дії нормативно-правових актів у часі, викладене у статті 58 Конституції України.
Таким чином, оскільки строк дії посвідчення водія позивача закінчився 12.10.2021 року, на нього не поширюється дія норми підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ №184 від 03.03.2022 року і він не може бути допущений до керування транспортним засобом на період воєнного стану.
З моменту закінчення строку дії посвідчення водія, позивач ОСОБА_1 повинен був керуватися чинними на той період нормами, які були чіткими і передбачуваними, зокрема пунктом 25-1 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 (з подальшими змінами), і для здійснення керування транспортним засобом повинен був здійснити обмін посвідчення водія.
Позивач не міг мати легітимних очікувань, що він буде допущений до керування транспортним засобом у період воєнного стану на підставі посвідчення водія, строк якого закінчився.
Отже, позивачем втрачено право на керування транспортним засобом з 12.10.2021 року і він його не набув станом на 22.03.2024 року - дату складення оскаржуваної постанови.
Крім того, на період дії воєнного стану урядом було спрощено процедуру обміну посвідчення водія, що також свідчить про відсутність перешкод в обміні посвідчення в період воєнного стану, а також слугує додатковим аргументом у визначенні наміру правотворчого органу поширити дію постанови КМУ №184 від 03.03.2022 року лише на тих водіїв, строк дії посвідчень яких закінчився саме після набрання законної сили цією постановою (№184 від 03.03.2022 року).
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2022 за №360 «Деякі питання підготовки та допуску водіїв до керування транспортними засобами в період дії воєнного стану на території України або окремих її місцевостях», обмін посвідчення водія та отримання його в разі заміни, втрати або викрадення здійснюється без подання до територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ відповідної медичної довідки встановленого зразка.
Незалежно від особистих чи інших обставин, які зумовили відстрочення обміну посвідчення водія, позивач не мав право керувати транспортним засобом за відсутності чинного посвідчення водія, і мав можливість здійснити обмін як до введення воєнного стану, так і під час його дії.
Обставин керування позивачем транспортним засобом у стані крайньої необхідності під час судового розгляду не встановлено.
Таким чином, позивача було законно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 статті 126 КУпАП.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною, тому в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.
Враховуючи наведене, та на підставі ст. 62 Конституції України, ст. ст. 7, ч. 2 ст. 126, 245, 251, 252, 258, 268, 279, 280, 283, 285 КУпАП, ст. ст. 9, 44, 48, 72-77, 134, 139, 245-246, 286, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Департамент патрульної поліції, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька