Справа № 157/250/24
Провадження №2-о/157/26/24
16 квітня 2024 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Кисляка Я.С.,
заявниці - ОСОБА_1 ,
представника заявниці - адвоката Мазурика П.А.,
заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_5 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявниця ОСОБА_5 звернулася в суд із заявою (заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ), в якій просить встановити факт постійного проживання її разом із спадкодавцем ОСОБА_9 на час його смерті за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_9 . Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . На момент смерті батька вона проживала разом з ним без реєстрації у належному йому будинку по АДРЕСА_1 , де і продовжує проживати на теперішній час без реєстрації місця проживання. Вона вважала, що відповідно до положень ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем. У 2024 році вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус їй повідомив, що надані нею документи не підтверджують спільного проживання зі спадкодавцем, оскільки вона не була прописана у будинку, де проживав батько. Встановлення факту проживання за однією адресою зі спадкодавцем необхідно для звернення до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину.
Заявниця ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_10 у судовому засіданні заяву про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем підтримали з наведених у ній підстав.
Заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечили проти задоволення завяи ОСОБА_5 та пояснили, що остання дійсно проживала з батьком ОСОБА_9 на час смерті останнього, з ними також проживали діти та чоловік заявниці, остання доглядала за батьком.
Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяви, у яких не заперечили проти задоволення заяви ОСОБА_5 про встановлення юридичного факту та просили справу розглянути у їх відсутності.
Заслухавши пояснення заявниці, її представника, відповідачів, свідків, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що заяву належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Волиця Камінь-Каширського району Волинської області, що стверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 від 12.08.1996 (а.с. 4-5), копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.12.1975, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 05.11.1995. Батьками заявниці є ОСОБА_9 та ОСОБА_12 (а.с. 6, 7).
Як вбачається із копій свідоцтв про смерть серії НОМЕР_4 від 15.08.2001 (а.с. 27) та серії НОМЕР_5 від 13.06.2016 (а.с. 28) мати заявниці, ОСОБА_12 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько заявниці, ОСОБА_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_9 на випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 склав заповіт, посвідчений виконавчим комітетом Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області та зареєстрований в реєстрі за № 137, згідно з яким все своє майно, в тому числі житловий будинок з господарськими прибудовами, що знаходяться в с. Волиця Камінь-Каширського району, земельну частку (пай), майновий пай заповів своїй дочці ОСОБА_5 (а.с. 75).
Згідно з довідкою, виданою старостою Пнівненського старостинського округу №13 виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Ковальчук С.М. від 25 січня 2024 року № 4, відповідно до запису в погосподарській книзі № 1 за особовим рахунком № НОМЕР_6 житловий будинок 1978 року будівництва, що розташований у АДРЕСА_1 , значиться за ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживав постійно за вказаною адресою. Спадкодавець на день смерті був зареєстрований один, але фактично проживала з ним без реєстрації дочка ОСОБА_5 за вищевказаною адресою; заповіт від імені ОСОБА_9 в Пнівненській сільській раді посвідчувався 27 вересня 2001 року за реєстровим № 137, спадкоємцями згідно із ст. 1261 ЦК України є ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , спадкове майно складається із права на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 , земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1762 га та 0,2527 га, майновий пай у пайовому фонді СВК «Правда» с. Пнівне Камінь-Каширського району Волинської області, приватизовану земельну ділянку площею 1,69 га, яка належить спадкодавцю згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом серії АЕР № 376754 (а.с. 31).
Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 75598141 від 29.01.2024 (а.с. 29) після смерті ОСОБА_9 спадкова справа не зареєстрована.
ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Камінь-Каширського районного нотаріального округу Волинської області Горбачука І.М. з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_9 , однак, як вбачається з повідомлення вказаного нотаріуса від 29 січня 2024 року за № 31/01-16, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з ненаданням нотаріусу доказів спільного проживання зі спадкоємцем (а.с. 30).
З пояснень у судовому засіданні свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 вбачається, що ОСОБА_5 проживала зі спадкодавцем постійно на час смерті останнього по АДРЕСА_1 , також з ними жили діти заявниці, та певний час чоловік останньої.
Зазначені обставини не заперечили у судовому засіданні заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Такі висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно з роз'ясненнями викладеними у пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Таких висновків дійшов і Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі №505/2085/14-ц від 14.09.2016, де вказано, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця саме по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.
Зазначена правова позиція наведена в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Від встановлення факту постійного проживання заявниці ОСОБА_5 зі спадкодавцем ОСОБА_9 на час смерті останнього залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов'язані з можливістю прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 , як спадкоємцем за заповітом.
Враховуючи сукупність вищезазначених доказів на підтвердження факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на час смерті останнього та беручи до уваги, що сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_5 .
Іншим чином встановити факт, про який просить заявниця, неможливо.
На підставі ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати заявниці не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 13, 18, 77-81, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 ), заінтересовані особи - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_8 ), ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_9 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_10 ), ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_11 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_12 ), ОСОБА_8 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із спадкодавцем ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.
Дата складення повного судового рішення - 19 квітня 2024 року.
Головуючий: О.В. Антонюк