Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/676/24
03.05.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого-судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав, третя особа: орган опіки та піклування Виноградівської міської ради Закарпатської області,
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лапчак Ігор Ярославович, звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, третя особа: Орган опіки та піклування Виноградівської міської ради Закарпатської області. У подальшому позивач за застрічним позовом заявлені вимоги змінив, просив позбавити відповідачку за зустрічним позовом батьківських прав.
Заявлені позовні вимоги сторони мотивують тим, що 21 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб.
У сторін за час шлюбу народилася одна спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя у сторін не склалося, вони не спілкуються, спільне господарство не ведуть, проживають окремо, постійні сварки призвели розірвання шлюбних відносин, спільне життя неможливе.
За мотивами зустрічного позову: відповідачка останні півтора року ухиляється від виконання своїх батьківських (материнських обов"язків). Вона проживає окремо від дитини, в новій сім"ї, самоусунулася від будь-якого спілкування з дитиною та її виховання і утримання. Також вона не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального усвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнанних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
Сторони по справі, їх представники в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не заперечує.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
21 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб (а.с.6).
Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що мають істотне значення.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб сторін існує формально, а фактично розпався. За час окремого проживання сторони не примирились. Збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін та їхній дитині.
Так, у відповідності до ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік за змістом ст.ст. 55, 56 СК України зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.
У зв'язку з встановленими обставинами вимоги сторін про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Мотиви суду щодо заявленої вимоги про позбавлення батьківських прав.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначає, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
У сторін за час шлюбу народилася одна спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Згідно обставин зазначених у позовній заяві, які підтверджено належними й допустимими доказами: сторони перестали проживати разом, мати дитини вихованням дочки не займається, батьківські обов"язки переклала на дідуся та бабусю дитини (а.с. 31-32, 39).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У справі відповідачка за зустрічним позовом не надала жодного доказу який би свідчив про те, що вона належним чином виконує батьківські (материнські) обов'язки по вихованню малолітньої дитини, утверджує повагу до батьків, піклується про її здоров'я, фізичний та моральний розвиток, виховує дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, тобто вчиняв/вчиняє активні дії на виконання вимог ст. 150 СК України.
При прийнятті рішення суд враховує і висновок Органу опіки та піклування Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.04.2024 року № 02.1-15/1887, встановлені обставини про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав з урахуванням об"єктивних обставин та інтересів малолітньої дитини (а.с.31-32, 39, 40).
Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують обставини, які свідчать про те, що мати дитини свідомо нехтує батьківськими обов'язками та ухиляється від їх виконання, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до роз'яснень викладених в п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі по тексту Постанова Пленуму), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (пункт 54 та пункт 58) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки, факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
Сукупність досліджених доказів, їх оцінка переконують суд, що не дивлячись на ту обставину, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка може бути застосована до батьків, виходячи в першу чергу із інтересів самої дитини суд приймає рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 267, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Первісний та змінений зустрічний позови задоволити повністю.
Розірвати шлюб укладений 21 червня 2008 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом № 83.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.05.2024 року.
ГоловуючийВ. Р. Трагнюк