01 травня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/33648/23
Провадження № 22-ц/4820/968/24
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 686/33648/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
В грудні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитними договорами в сумі 64108 грн. 31 коп., а саме:
- за кредитним договором, укладеним 05 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в сумі 49193 грн. 31 коп., з яких: 13830 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 35363 грн. 31 коп. - сума заборгованості за відсотками;
- за кредитним договором № 884907439, укладеним 02 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфіногоу» та ОСОБА_1 в сумі 7700 грн., з яких: 2000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5700 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- за кредитним договором, укладеним 02 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 в сумі 7215 грн., з яких: 2500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 4715 грн. - сума заборгованості за відсотками.
А також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення заборгованості по кредитному договору № 884907439, позивач вказував, що 05 травня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав фінансовий кредит в сумі 13830 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом. Свої вимоги за кредитним договором позивач виконав належними чином, передавши позичальнику кредитні кошти, однак, ОСОБА_1 кредит не повернув.
При цьому, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за яким відступаються вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. 31 грудня 2020 року укладено Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу, відповідно до якої викладено текст Договору у новій редакції.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») було укладено договір факторингу № 20102022, за яким фактор приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, а, зокрема, згідно реєстру прав вимоги № 1 від 21 жовтня 2022 року до Договору факторингу, ТОВ «ФК» ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 49193, 31 грн. коп.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитному договору № 3017602615/418725, позивач вказував, що 02 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено вказаний кредитний договір шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним використанням одноразового ідентифікатора, надісланого на мобільний номер ОСОБА_1 , що відповідає умовам п. 7 кредитного договору. За умовами договору позичальнику був наданий кредит на суму 2000 грн., зі сплатою 912,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Кредит наданий строком на 24 дні, кінцевим терміном повернення визначено до 25.05.2021р. Свої вимоги за кредитним договором позивач виконав належними чином, передавши позичальнику кредитні кошти. Однак, ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав у зв'язку з чим виникла заборгованість щодо повернення кредиту.
08.12.2021р. між ТОВ «ГОУФІНГОУ» і ТОВ «ФК» ЄАПБ» було укладено договір факторингу №08122021, за яким клієнт передав, а фактор прийняв за плату права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників від 08.12.2021р., зокрема, право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 в сумі 7700 грн., з яких - 2000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 5700 грн. - заборгованість за відсотками.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-2955513, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 02.04.2021р., то позивач вказував, що між сторонами було укладено вказаний кредитний договір шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним використанням одноразового ідентифікатора, надісланого на мобільний номер ОСОБА_1 . За умовами договору позичальнику був наданий кредит на суму 2500 грн. зі сплатою 1,6 % в день (576% річних) - стандартна процентна ставка. Тип процентної ставки фіксована. Кредит наданий строком на 30 днів, кінцевим терміном повернення визначено 02.05.2021р. Свої вимоги за кредитним договором позивач виконав належними чином, передавши позичальнику кредитні кошти. Однак, ОСОБА_1 кредит не повернув у зв'язку з чим виникла заборгованість.
27.09.2021р. між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» і ТОВ «ФК» ЄАПБ» було укладено договір факторингу №2709221 за яким клієнт передав, а фактор прийняв за плату права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників №2 від 27.09.2021р., зокрема, право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 в сумі 7215 грн., з яких - 2500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 4715 грн. - сума заборгованості за звичайними відсотками.
Отже, посилаючись на вищевказані обставини, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань, ТОВ «ЄАПБ» звернулось до суду із вказаним позовом та просило суд відновити його порушені права.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2024 року вказаний позов було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в сумі 64108 грн. 31 коп., а саме: за кредитним договором, укладеного відповідачем 5 травня 2021 року з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» в сумі 49193 грн. 31 коп., з яких: 13830 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 35363 грн. 31 коп. - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором, укладеного відповідачем 2 травня 2021 року з ТОВ «Гоуфіногоу» в сумі 7700 грн., з яких: 2000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5700 грн. - сума заборгованості за відсотками, за кредитним договором, укладеного відповідачем 2 квітня 2021 року з ТОВ «Качай Гроші» в сумі 7215 грн., з яких: 2500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 4715 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 2684 грн.
ОСОБА_1 не погоджуючись із вказаним рішенням подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставнам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Так, щодо вимог позивача по заборгованості за кредитним договором від 05 травня 2021 року, укладеним між ним і ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», то апелянт вказує, що задовільняючи позов в цій частині суд не перевірив обставини справи, невірно застосував положення чинного законодавства, а також проігнорував правові висновки, викладені в постановах суду вищої судової інстанції, прийнятих з спірних правовідносин. Поза увагою суду залишилось те, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимоги, однак це стосується майбутніх вимог за умови їх визначеності, а не невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог. Так, вказує, що позивачем не було надано суду жодного належного доказу на підтвердження дійсності права грошових вимог ТОВ «Таліон плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018р. за кредитним договором № 884907439 укладеним в травні 2021 року. Так, вказує, що надані позивачем реєстри боржників не містять данних щодо дати укладення кредитного договору, що свідчить про невизначеність вимоги. Крім того, апелянт вважає недоведеним належними доказами і розмір заборгованості.
Щодо вимог позивача по заборгованості по кредитних зобов'язаннях за кредитними договорами № 3017602615/418725 від 05.05.2021 та № 00-2955513 від 02.04.2021р., то вказує на безпідставне посилання позивача на підписання вказаних договорів електронним підписом позичальника, відтвереним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер. Зазначає, що позивачем не надано доказів надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, заповенення заяви (форми) про прийняття такої пропозиції укласти електронний договір. Не надано доказів проведення ідентифікації, його, позичальника ОСОБА_1 , при вході в особистий кабінет, в тому числі шляхом введення правильності коду, направленого на його номер мобільного телефону, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Також вважає, що надані позивачем розрахунок заборгованості та інформаційна довідка за кредитним договором № 3017602615/418725 від 05.05.2021, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором № 00-2955513 від 02.04.2021р. не є належними доказами, які підтверджують розмір та правильність нарахування заборгованості, а є одностороннім арифметичним розрахунками стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення однієї сторони. А крім того, розрахунки істотно виходять за межі строків кредитування.
ОСОБА_1 вказує, що позивачем не надано і первинних бухгалтерських документів, зокрема, виписки по кредитним договором, які б підтверджували перерахування позивачем на його рахунок коштів за цими договорами.
Також апелянт вказує, що судом першої інстанції в повній мірі не досліджено факт переходу прав вимоги заборгованості згідно договорів факторингу № 08122021 від 08.12.2021р. та №27092021 від 27.09.2021р., оскільки позивачем суду були надані лише окремі аркуші договору факторингу №08122021 від 08.12.2021р., не надано суду і додатки, які є невід'ємною частиною договору. Так само вважає неналежними доказами і акт прийму-передачі реєстру боржників за договором факторингу та витяг з Реєстру боржників до договору факторингу.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини просить задоволити його апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК» ЄАПБ» вважає безпідставними доводи апелянта щодо спростування факту підписання ним вказаних кредитних договорів електронним підписом, оскільки підписання кожного з укладених договорів здійснювалось електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний ним при укладенні договорів, заявником були підтверджені персональні дані, крім того була задійснена верифікація банківської картки заявника, що встановлює власника банківської картки та особу, яка заповнює заявку на оформлення кредитного договору.
Щодо заперечень апелянта на не правомірність переходу до ТОВ «ФК» ЄАПБ», як фактора, прав вимоги за кредитним за договором №884907439 від 05.05.2021р., то вважає такі заперечення безпідставними, оскільки предмет права вимоги визначається договорами факторингу від 28.11.2018р. № 28/1118-01 та від 20.10.2022р. № 20102022, однак перехід права вимоги до боржників здійснюється за Реєстрами права вимоги, які, відповідно, можуть бути укладені після укладення договору факторингу. Крім того, умови щодо права вимоги до боржника по сплаті боргу, строк платежу за якими настав, сторони узгодили і Додатковою угодою № 26 в п. 1.3 та п. 4.1.
Також не погоджуєть доводами апелянта щодо не надання належних доказів, які б підтвержували наявність заборгованості та неправовмірне нарахування заборгованості, оскільки нарахування розміру заборгованості було проведено у чіткій відповідності до умов укладених відповідчем договорів.
А також, звертає увагу на те, що сам ОСОБА_1 мав право оскаржити вказані договора, однак із такими вимогами до суду із позовом не звертався.
Тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню та зміні в частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення.
Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є : неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права.
Так судом встановлено, що 05 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено кредитний договір № 884907439.
Даний договір підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом з персональним одноразовим ідентифікатором № MNV64ЗАR, в договорі міститься інформація про паспортні дані відповідача, його РНОКПП, електронна адреса, номер його мобільного телефону.
За умовами договору позичальник отримав кредит в сумі 13830 грн. строком на 30 днів («Дисконтний період») зі сплатою відсотків в розмірі 0,33% від суми кредиту за кожний день користування кредиту в межах Дисконтного періоду, за умови продовження «Дисконтного періоду» розмір процентної ставки встановлюється в розмірі 1,64% в день від суми кредиту.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ», вказувало, що заборгованість за кредитним договором № 884907439, укладеним 05 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 складає 49193 грн. 31 коп., з яких: 13830 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 35363 грн. 31 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу 28/1118-01, проте, в матеріалах справи відсутній примірник вказаного договору.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена Додаткова Угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно умов якої, сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 20102022, відповідно умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимог, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах , визначених цим договором (п. 2.1).
Договір містить перелік додатків: Додаток № 1 форма реєстру прав вимоги; Додаток № 2 форма повідомлення боржника; Додаток № 3 форма акту повернення права вимоги; Додаток № 4 форма надання інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді; Додаток № 5 форма Акту приймання передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді, проте на підтвердження переходу права грошової вимоги зі вказаних у додатку документів суду було долучено лише Витяг з Реєстру права вимоги № 1 до договору факторингу № 20.10.2022, датований 20.10.2022, інших додатків, вказаних у договорі факторингу, матеріали справи не містять.
Однак судом беззаперечно встановлено, що на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 - 28 листопада 2018 року кредитного договору № 884907439 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , укладеного 05.05.2021, ще не існувало, відтак на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року ще не виникло зобов'язання щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору від 05.05.2021, а у кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не було прав вимоги за таким договором, тому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не могло 28.11.2018 року передавати ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитним договором № 884907439 від 05.05.2021, яке в свою чергу не могло передавати права вимоги до відповідача за цим кредитним договором позивачу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком, на підтвердження права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 884907439 від 05.05.2021 року, тому відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 884907439 від 05.05.2021 року.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та помилково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 884907439 від 05.05.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , в сумі 49193 грн. 31 коп., а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові в цій частині з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Також судом встановлено, що 02 квітня 2021 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено кредитний договір № № 00-2955513.
Даний договір підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом з персональним одноразовим ідентифікатором, який був наділсаний на його номер мобільного телефону, в договорі міститься інформація про паспортні дані відповідача, його РНОКПП, місце реєстрації його проживання, номер його мобільного телефону.
За умовами договору позичальнику надано кредит в сумі 2500 грн строком на 30 днів до 02 травня 2021 року зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 1,6% в день. Строк дії кредитного договору автоматично продовжується на кількість днів зазначену у договорі у випадку, якщо по день повернення кредиту включно позичальник здійснив оплату заборгованості на суму не меншу суми процентів. У випадку якщо строк дії закінчився та відбулась його чергова пролонгація, строк дії кредиту автоматично продовжується на 30 днів до дати здійснення позичальником оплати заборгованості по процентам в повному обсязі. Загальна кількість пролонгацій протягом усього строку дії договору не може перевищувати 10 разів.
Для отримання кредиту позичальник має зареєструватись на Сайті та мати доступ до особистого кабінету. Кошти кредиту надаються в безготівковій формі шляхом перерахуваня кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника.
Свої зобов'язання за кредитним договором кредитодавцеь ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» виконало в повному обсязі, видало відповідачу кредит в сумі 2500 грн., однак відповідач вказані кошти ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» разом з процентами за користування ними не повернув. Внаслідок чого у позичальника перед кредитодавцем виник борг в сумі 7215 грн, з яких 2500 грн. заборгованість за тілом кредиту та 4715 грн заборгованість по відсоткам.
27.09.2021р. між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» і ТОВ «ФК» ЄАПБ» було укладено договір факторингу №2709221 за яким клієнт передав, а фактор прийняв за плату права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників №2 від 27.09.2021р., зокрема, право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 в сумі 7215 грн., з яких - 2500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 4715 грн. - сума заборгованості за звичайними відсотками.
Також 02 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфіногоу» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено кредитний договір № 3017602615/418725.
Даний договір підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом R15848, в договорі міститься інформація про паспортні дані відповідача, його РНОКПП, місце реєстрації його проживання, номер його мобільного телефону, номер його банківського рахунку.
За умовами кредитного договору сторони погодили, що ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 2000 грн. строком на 24 дні, тобто до 25.05.2021р. (п. 1.2). За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Тип процентної ставки фіксована. Згідно додатку до договору наданого фінансового кредиту пунктом 1 є графік розрахунків та орієнтована сукупна вартість кредиту, де визначено суму кредиту - 2000 грн., фіксовану процентну ставку за день - 2,5 %, сума нарахованих процентів 1200 грн. та всього до плати 3200 грн. В п. 2 додатку вказано, що він укладений в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі сторін та є невід'ємною частиною до договору кредиту № 3017602615/418725 від 02.05.2021р.
Свої зобов'язання за кредитним договором кредитодавцеь ТОВ «Гоуфінгоу» виконало в повному обсязі, видало відповідачу кредит в сумі 2000 грн., однак відповідач вказані кошти ТОВ «Гоуфінгоу» разом з процентами за користування ними не повернув. Внаслідок чого у позичальника перед кредитодавцем виник борг.
08.12.2021р. між ТОВ «ГОУФІНГОУ» і ТОВ «ФК» ЄАПБ» було укладено договір факторингу №08122021 за яким клієнт передав, а фактор прийняв за плату права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників від 08.12.2021р., зокрема, право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 в сумі 7700 грн., з яких - 2000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 5700 грн. - заборгованість за відсотками.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, за вірно встановленими судом першої інстанції обставинами справи та вірно визначеним характером спірних правовідносин, ОСОБА_1 уклав кредитні договори в електронній формі з застосуванням електронного підпису 02.04.2021р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» № 00-2955513 та 02 травня 2021 року з ТОВ «ГОУФІНГОУ» № 3017602615/418725.
Так, у цих двох договорах, укладених в різний час з різними кредиторами містяться особисті дані відповідача : зазначений один і той самий номер телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , номер його картки НОМЕР_2 , вказана його електронна адреса : ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку також ОСОБА_1 зазначив і в апеляційній скарзі, паспортні дані відповідача, ідентифікаційний код та зазначено місце його реєстрації.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини та положення, чинного на час вчинення правочинів, законодавства слід прийти до висновку, що сам ОСОБА_1 звернувся із пропозицією укласти кредитні договора, кредитодавці провели верифікацію банківської картки клієнта, встановивши особу, яка виявила бажання отримати кредит та відповідно уклали з відповідачем в електронній формі кредитні договора, перерахувавши кошти на банківську карту ОСОБА_1 , виконавши, зі своєї сторони, умови договору.
Однак, ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів за кредитними договорами від 02.04.2021р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» № 00-2955513 та 02.05.2021 р. з ТОВ «ГОУФІНГОУ» № 3017602615/418725, право вимоги за даними договорами на підставі договорів факторингу перейшло до позивача, а тому висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за даними договорами є обґрунтованими.
В той же час, задовольняючи позовні вимог в частині стягнення заборгованості по кредитному договору № 3017602615/418725 від 02.05.2021 р. суд першої інстанції допустив помилку.
Так, за умовами кредитного договору вбачається, що сторони погодили, що ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 2000 грн. строком на 24 дні, тобто до 25.05.2021р. (п. 1.2). За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Згідно додатку до договору наданого фінансового кредиту визначено, що сума тіла кредиту складає 2000 грн., проценти за користування кредитом 1200 грн. та всього до сплати 3200 грн.
Отже за умовами кредитного договору сума процентів за користування коштами в строк дії кредитного договору з 02.02 по 25.05.2021 р. складає 1200 грн. (2000х2.5%х24).
Проте, визначаючи розмір процентів за користування кредитом позивач визначив такий розмір в сумі 5700 грн, тобто в більшому розмірі, ніж передбачено умовами договору, що свідчать, що вказані відсотки були нараховані після закінчення строку дії договору.,
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
З таких обставин позичальник за кредитним договором № 3017602615/418725 від 02.05.2021р. має право на стягнення процентів за користування кредитом лише в межах строку кредитування з 02.05 по 25.05.2021 р. в сумі 1200 грн. (2000х2.5%х24).
Вказані обставини справи, норми цивільного права та правові позиці Верховного Суду суд першої інстанції до уваги не взяв та помилково стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по процентам за користування коштами за кредитним договором № 3017602615/418725 від 02.05.2021р. в сумі 5700 грн., а тому рішенням в цій частині підлягає зміні, позов в цій частині підлягає задоволенню частково на суму 1200 грн., а в решті позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування коштами за цим кредитним договором слід відмовити.
При цьому колегія суддів з вищевказаних підстав відхиляє доводи апелянта про відмову в позові в повному обсязі, оскільки такі доводи апелянта спростовуються вищенаведеними доказами та встановленими судом обставинами справи.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» заявлено з ціною 64108 грн. 31 коп і задоволено на суму 10415 грн., тобто на 16,24 % (10415х100/64108,31).
При подачі позову позивач сплатив судовий збір в сумі 2684 грн. тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути судовий збір за подання позову у розмірі 435,88 грн. (2684х16,24%).
При поданні апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір в сумі 3220,80 грн, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 83,76%, то з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 слід присудити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2697,74 грн. (3220,80х83,76%).
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №884907436, укладеним 05 травня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога», в сумі 49193 грн. 31 коп. та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №884907436, укладеним 05 травня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога», в сумі 49193 грн. 31 коп. відмовити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №3017602615/418725, укладеним 02 травня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфіногоу», змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014) заборгованість за кредитним договором № 3017602615/418725 від 02 травня 2021 року в сумі 3200 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014) судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, в розмірі 435,88 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги в розмірі 2697,74 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 травня 2024 року
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова