Дата документу 01.05.2024 Справа № 801/7941/2012
Єдиний унікальний № 801/7941/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Антоненко М.В.
Провадження №22-ц/807/1089/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
01 травня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Безух Максима Ігоровича на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , представника, адвоката Безух Максима Ігоровича на дії старшого державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добряк Аліни Сергіївни, заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 , -
У січні 2024 року ОСОБА_1 , представник, адвокат Безух Максим Ігорович звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добряк Аліни Сергіївни, заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що 30 квітня 2013 року до відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (далі Бердяський ВДВС), до примусового виконання надійшов виконавчий лист №801/7941/2012, виданий 06 грудня 2012 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 липня 2012 року і до його повноліття, який знаходиться на виконанні у Бердянському відділі державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Адреса боржника у виконавчому листі зазначена: АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця Бердянський ВДВС Григоряк Я.Ю. від 30 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження №37821226.
В ході примусового виконання виконавчого листа державним виконавцем Бердянського ВДВС Добряк А.С. було здійснено ряд виконавчих дій, зокрема постанова про накладення штрафу від 31 жовтня 2018 року, в якій встановлено, що за боржником наявна заборгованість понад рік згідно розрахунку заборгованості від 31 жовтня 2018 року становить 36 094,45 грн, у зв'язку з чим за заборгованість понад один рік накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 18 047,22 грн. Адреса боржника у даній постанові зазначена: АДРЕСА_1 .
Бердянський ВДВС не здійснює свої повноваження через окупацію російською федерацією м. Бердянська, дорученням від 06 грудня 2023 року № 109639/26-40 з Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було передано вищевказане виконавче провадження.
13 грудня 2023 року, на електронну пошту адвоката засобами електронної пошти, з адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено повідомлення, в якому були надані реквізити для сплати боргу у сумі 24195,00 грн за вказаним виконавчим провадженням та окремо 18047,22 грн, з призначенням платежу: штраф.
Оскільки боржнику не відомо було про наявність будь-яких штрафів за цим виконавчим провадженням, адвокат в інтересах боржника 19 грудня 2023 року звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з відповідним запитом.
Листом від 25 грудня 2023 року адвоката повідомлено, що 31 жовтня 2018 державним виконавцем Бердянського ВДВС винесено постанову ВП № 37821226 про накладення штрафу.
На думку заявника, вказані дії державного виконавця є неправомірними, а постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню, оскільки у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків.
Між тим, як вбачається з постанови державного виконавця, розмір заборгованості складає 36 094,45 грн, а штраф винесений на суму 18047,22 грн, всупереч тому, що розмір штрафу не може бути більше ніж 7 218,80 грн (36 094,45/100=360,94*20=7218,80 грн).
Окрім того, відповідно до ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу. Натомість, у постанові державного виконавця від 31 жовтня 2018 року зазначено, що вони стягнуті не на користь стягувача, а на користь держави, що є протиправним.
Постанову державного виконавця від 31 жовтня 2018 року по ВП № 37821226 про накладення штрафу у розмірі 18047,22 грн не отримував, оскільки мешкав та був зареєстрований з 14 листопада 2014 року за іншою адресою, ніж та, що зазначена в постанові, а саме: АДРЕСА_2 . Про безпосередню наявність штрафу та про підстави її винесення дізнався тільки з листа відділу з примусового виконання рішень від 25 грудня 2023 року та фактично звернувся до суду у десятиденний термін після отримання копії оскарженої постанови, а тому вважає, що скарга на дії державного виконавця подана в межах строку, визначеного ст. 449 ЦПК України.
Таким чином, постанова державного виконавця про накладення штрафу від 31 жовтня 2018 року винесена незаконно, з порушенням порядку винесення та відсутністю підстав для її винесення.
Посилаючись на вищенаведені обставини, скаржник просив суд поновити пропущений з поважних причин строк для подання скарги на постанову державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк Аліни Сергіївни від 31 жовтня 2018 року про накладення штрафу у сумі 18047,22 грн у виконавчому провадженні № 37821226 на боржника ОСОБА_1 . Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк Аліни Сергіївни від 31 жовтня 2018 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 у сумі 18047,22 грн у виконавчому провадженні № 37821226.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 , представник, адвокат Безух М.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Також, просить скаргу слухати без участі скаржника та його представника.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки відмовляючи у задоволенні скарги, у зв'язку з пропуском десятиденного строку для її оскарження з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, та відмовляючи у поновленні такого строку, суд першої інстанції в такому разі повинен був залишити скаргу без розгляду, а не відмовляти у задоволенні скарги, оскільки скарга по суті спору розглянута не була. Судом не взято до уваги, що оскаржувана постанова державним виконавцем Герасютіну О.В. не направлялась та він її неотримував, оскільки доказів протилежного державною виконавчою службою не надано. Зазначив також, що він зареєстрований за іншою адресою, ніж та, що зазначена у постанові державного виконавця. Про наявність оскаржуваної постанови державного виконавця, скаржнику стало відомо після того, як на електронну адресу адвоката 13 грудня 2023 року надійшло повідомлення, в якому були надані реквізити для сплати боргу у сумі 24 195 грн за виконавчим провадженням №37821226 та окремо 18 047,22 грн, з призначенням платежу: штраф. В результаті чого після звернення адвоката в інтересах боржника 19 грудня 2023 року до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Запорізькій області Південного-міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з відповідним запитом, листом від 25 грудня 2023 року адвоката повідомлено, що 31 жовтня 2018 року державним виконавцем Бердянського ВДВС винесена постанову ВП №37821226 про накладення штрафу у розмірі 18 047,22 грн та додано копію постанови від 31 жовтня 2018 року про накладення штрафу на боржника на суму 18 047,22 грн. Судом також не враховано факт незаконності дій державного виконавця при нарахування штрафу на заборгованість по аліментам понад один рік відповідно до ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», який не може перевищувати 20% від такої заборгованості та стягнення його на корить стягувача, а не на користь держави, як зазначено в постанові, що відповідно, потягло за собою безпідставне накладення на боржника штрафу.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи, будучи належним чином відповідно до норм процесуального законодавства повідомленими про дату, час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи суду не надали.
Водночас, колегія суддів враховує, що 30 квітня 2024 року на електронну пошту Запорізького апеляційного суду надійшло клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому останній просить врахувати відзив наданий суду першої інстанції та у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 у цій справі відмовити, розгляд справи здійснити за відсутності представника Відділу (а.с.187-188).
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі свого представника, адвоката Безух М.В. просив справу слухати без участі скаржника та його представника (а.с.153-156).
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності учасників справи
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає
Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся із скаргою на дії державного виконавця з пропуском строку, встановленого статтею 449 ЦПК України. Належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на оскарження постанови державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк А.С. від 31 жовтня 2018 року ВП №37821226, заявником не надано. Тому не розглядаючи справу по суті спору, суд першої інстанції зробив висновок, що в задоволенні скарги необхідно відмовити.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2012 року у справі №801/7941/2012, що знаходиться в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 липня 2012 року і до його повноліття. Дане рішення набрало законної сили 30 жовтня 2012 року.
На виконання зазначеного судового рішення, Бердянським міськрайонним судом Запорізької області 06 грудня 2012 року видано виконавчий лист, за яким боржником зазначено: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 21 листопада 2014 року (а.с.9-10).
Заява про примусове виконання рішення суду подана ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області 30 квітня 2013 року разом з виконавчим листом.
Згідно постанови від 30 квітня 2013 року, винесеної державним виконавцем державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Григоряк Я.О. у виконавчому провадженні №37821226 (з виконання виконавчого листа №801/7941/2012, виданого 06 грудня 2012 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 липня 2012 року і до його повноліття, постановою від 30 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження №37821226 з примусового виконання вказаного вище виконавчого документа (а.с.105).
В постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено місце проживання боржника, що у виконавчому листі, а саме: АДРЕСА_1 .
З дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів згідно розрахунку заборгованості від 31 жовтня 2018 року в сумі 36 094,45 грн, що перевищує суму відповідних платежів понад рік.
Постановою державного виконавця Бердянського ВДВС ВП № 37821226 від 11 серпня 2017 року для забезпечення реального виконання вищезазначеного рішення суду в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 ( а.с. 106).
23 лютого 2018 року державним виконавцем Бердянського ВДВС винесено постанову ВП № 37821226 про арешт коштів боржника (а.с.107-108).
30 березня 2018 року державним виконавцем Бердянського ВДВС винесено постанови ВП № 37821226 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, 13 квітня 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання (а.с.111-119).
У зв'язку з викладеним державним виконавцем Добряк А.С., окрім здійснених нею інших виконавчих дій, винесено постанову про накладення штрафу від 31 жовтня 2018 року ВП №37821226, якою за заборгованість понад рік накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 18 047,22 грн. Також боржника попереджено про кримінальну відповідальність. Стягувачем зазначено: Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з їхніми реквізитами. Строк пред'явлення до виконання три місяці. Копію постанови направити боржнику (а.с.109).
Відповідно до листа від 13 листопада 2023 року за №б/н відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) адвокату скаржника ОСОБА_6 надано відповідь на його заяву від 13 листопада 2023 року подану в інтересах ОСОБА_1 в якій повідомлено, що на примусовому виконанні в Бердянському ВДВС у Бердянському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №37821226 з примусового виконання виконавчого листа №801/7941/2012, виданого 06 грудня 2012 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області. На підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 (зі змінами) в Україні введено воєнний стан. Оскільки Бердянський ВДВС не здійснює свої повноваження через окупацію російською федерацією м. Бердянська, дорученням № 109639/26-40 від 06 грудня 2023 року з Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було передано вищевказане виконавче провадження (а.с.16-17).
13 грудня 2023 року, на відповідний адвокатський запит, на електрону пошту адвоката, засобами електронної пошти, з адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено повідомлення, в якому були надані реквізити для сплати боргу у сумі 24195,00 грн за виконавчим провадженням ВП №37821226/1 та окремо 18047,22 грн з призначенням платежу: штраф по ВП №37821226/1 (а.с.13).
Відповідно до запиту, адвокат Безух М.І. в інтересах боржника ОСОБА_1 19 грудня 2023 року звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з відповідним запитом, в якому просив повідомити на якій підставі був накладений штраф, на чию користь та надати копію постанови державного виконавця про накладення штрафу. Також, просить врахувати у суму боргу за аліментами 5000 грн, які були сплачені ОСОБА_1 у грудні 2021 року (а.с.14-15).
Листом від 25 грудня 2023 року за №68878-1-264 відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) адвокату скаржника повідомлено наступне: «Згідно ч. 14 ст. 71 Закону за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. На підставі зазначеного, згідно інформації з АСВП встановлено, що 31.10.2018 державним виконавцем Бердянського ВДВС винесено постанову ВП № 37821226 про накладення штрафу у розмірі 18047,22 грн, а саме згідно розрахунку заборгованість від 31.10.2018 становить 36094,45 грн. Згідно інформації з АСВП встановлено, що за період з 31.10.2018 по 26.01.2022 (остання дата перерахування коштів на рахунок стягувача) на рахунок стягувана перераховано 8360,00 грн. На підставі зазначеного, станом на теперішній час залишок боргу по аліментам складає 27 734,45 грн та штраф за несплату аліментів у розмірі 18 047,22 грн. Станом на теперішній час інформація про сплату заборгованості за виконавчим листом № 801/7941/2012 виданого 06.12.2012 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області до Відділу не надходила.» (а.с.11-12).
Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі N 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі N 519/2-5034/11).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449 ЦПК України).
Частиною п'ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом наведених норм за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 449 ЦПК України, можна зробити висновок про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права, і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 449 ЦПК України та частині п'ятій статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження, тощо.
Висновки щодо презумпції обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі N 910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі N 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року в справі N 918/333/13-г.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту "а" частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі N 920/149/18 (провадження N 12-297гс18) зазначено, що "під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2022 року по справі N 761/38464/20 (провадження N 61-7465св22) зазначено, що "перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року в справі N 2-8754/11 (провадження N 61-9397св21) зазначено, що: "розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця по суті, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не з'ясував, який конкретно предмет розгляду скарги та в залежності від цього коли заявник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права та чи дотримано ним строк звернення до суду зі скаргою, встановлений статтею 449 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі N 466/948/19 (провадження N 61-16974св19) зазначено, що "з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі N 439/1493/15-ц (провадження N 61-7804св19) зроблено висновок щодо застосування статті 449 ЦПК України та вказано, що "такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі N 466/948/19 (провадження N 61-16974св19) зазначено, що "строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові".
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі", у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
ОСОБА_1 причини пропуску строку на звернення до суду зі скаргою аргументував тим, що не був обізнаний про наявність постанови від 31 жовтня 2018 року, оскільки її не отримував так як на час винесення постанови він мешкав за іншою адресою
АДРЕСА_2 справі, що переглядається:
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2012 року у справі №801/7941/2012 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 31 липня 2012 року і до його повноліття. Дане рішення набрало законної сили 30 жовтня 2012 року.
На виконання зазначено рішення суду, Бердянським міськрайонним судом Запорізької області 06 грудня 2012 року виданий виконавчий лист. В постанові про відкриття виконавчого провадження зазначена місцепроживання боржника, що у виконавчому листі, а саме: АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Григоряк Я.Ю. від 30 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП №37821226.
З матеріалів справи вбачається, що про наявність постанови від 13 квітня 2013 року про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 був повідомлений належним чином.
В ході примусового виконання виконавчого листа державним виконавцем в рамках ВП №37821226 винесено наступні постанови: 11 серпня 2017 про арешт майна боржника, 23 лютого 2018 про арешт коштів боржника, 30 березня 2019 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, 13 квітня 2020 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, 13 квітня 2020 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, 13 квітня 2020 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що судове рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично не виконується з моменту відкриття виконавчого провадження ( 30 квітня 2013 року).
У зв'язку з чим, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк А.С. від 31 жовтня 2018 року, у зв'язку із заборгованістю понад один рік у сумі 36 094,45 грн, накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 18 047,22 грн.
Заявник у скарзі, яка подана до суду 03 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд», що надійшла до суду 09 січня 2024 року (вхідний штемпель Жовтневого районного суду м. Запоріжжя №464 від ЄС), вказав, що строк на подання скарги на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк А.С. від 31 жовтня 2018 року про накладення штрафу у сумі 18047, 22 грн у виконавчому провадженні № 37821226 пропущено ним з поважних причин, оскільки про існування вказаної постанови він дізнався з листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який разом з зазначеною постановою надійшов його представнику, адвокату Безух М.І. - 25 грудня 2023 року, просив його поновити.
Суд першої інстанції розглянувши клопотання боржника про поновлення строку для подання скарги на постанову державного виконавця від 31 жовтня 2018 року вказав, що виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2012 року перебувало на виконані у відділі державної виконавчої служби Бердянського міжміського управління юстиції з 30 квітня 2013 року, тобто понад десять років. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було відомо про наявне відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №801/7941/2012 виданого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області 06 грудня 2012 року, оскільки останній частково сплачував аліменти та погашав заборгованість, що не заперечується самим боржником. Крім цього, у відзиві на скаргу державний виконавець зазначає, що згідно інформації з АСВП за період з 31.10.2018 по 26.01.2022 (остання дата перерахування коштів на рахунок стягувача) на рахунок стягувача перераховано 8 360 грн.
Крім того, як вбачається з постанови Запорізького апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі №801/7941/2012, що є в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 оскаржував ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 жовтня 2021 року за своєю скаргою поданою 19 травня 2021 року до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області на дії державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добряк А.С. щодо складеного розрахунку заборгованості по аліментам, який станом на 01 травня 2021 року становить 32 734,45 грн.
Всі ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про рішення суду про стягнення аліментів, про відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого лита за цим рішенням та про заборгованість, що виникла у зв'язку з його неналежним виконанням.
Крім того, суд вірно наголосив, що сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, у тому числі на етапі виконання судового рішення.
Посилання заявника на те, що державним виконавцем не надсилались на його адресу, зокрема постанова від 31 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні №37821226, є необґрунтованими з огляду на те, що у випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні (див. Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі N 910/18480/20, від 19 січня 2024 року у справі N 911/1216/21).
Посилання скаржника, як на поважність причин пропуску строку щодо подання скарги на дії державного виконавця на те, що постанову про наклададення штрафу від 31 жовтня 2018 року він не отримував, оскільки проживав за іншою адресою, ніж зазначено у виконавчому листі не заслуговують на увагу, оскільки з копії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 він зареєстрований з 21.11.2014 року, тобто після ухвалення судового рішення та відкриття виконавчого провадження ( 30 квітня 2013 року), що зобов'язувало ОСОБА_1 повідомити державного виконавця про зміну місця свого проживання знаючи про наявність відносно нього відкритого виконавчого провадження.
Відповідно частин першої, п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення. Автоматизована система виконавчого провадження забезпечує автоматизований арешт коштів боржника за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України за погодженням з Національним банком України.
Отже, належними та допустимими доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_1 було відомо про наявність виконавчого провадження N 37821226 принаймні з 31.10.2018 року, відповідно з цього часу боржник повинен був дізнатися про порушення його прав або свобод, оскільки згідно ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", в автоматизованій системі виконавчого провадження до якої сторони мають вільний доступ, фіксуються виконавчі дії та надається сторонам виконавчого провадження інформація про виконавче провадження.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо винесення державним виконавцем Добряк А.С. постанови від 31 жовтня 2018 року про накладення штрафу, що найменше з 19 травня 2021 року, коли звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області із скаргою на дії державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добряк А.С. щодо складеного розрахунку заборгованості за аліментами.
Однак зі скаргою до суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся лише 03 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд», що надійшла до суду 09 січня 2024 року, тобто через п'ять років з моменту винесення постанови державного виконавця про накладення штрафу ( 31.10.2018). Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скаржником не надано доказів, що строк на подачу скарги останнім пропущено з поважних причин.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини, що унеможливлюють поновлення процесуального строку подання скарги на дії та рішення держаного виконавця.
Водночас, колегія суддів зауважує, що оскільки скарга ОСОБА_1 по суті судом не вирішувалося, а судом лише констатується пропуск заявником десятиденного строку, визначеного ЦПК України на звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця, що є підставою для залишення такої скарги без розгляду, а не у відмові в її задоволенні, як помилково зазначив суд першої інстанції в резолютивній частині судового рішення.
Аналогічний висновок щодо можливості залишення судом апеляційної інстанції без розгляду скарги, поданої на підставі положень статті 447 ЦПК України, з пропуском процесуального строку, за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, викладено в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі N 439/1493/15-ц (провадження N 61-7804св19).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми правпа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що заявлені вимоги скарги ОСОБА_1 подані поза межами строку, який встановлений законодавством на оскарження дій чи бездіяльності державних виконавців, а підстави для поновлення строку відсутні, проте помилився у своїх висновках, відмовивши у задоволенні скарги, так як в даному випадку скарга підлягає залишенню без розгляду, тому резолютивна частина судового рішення підлягає зміні, з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції не розглядає доводи апеляційної скарги по суті скарги на дії державного виконавця, оскільки порушення строків звернення до суду зі скаргою є підставою для залишення скарги без розгляду та, в даному випадку, аргументи скарги по суті не перевіряються.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При перегляді апеляційної скарги підстав для перерозподілу судових витрат немає, оскільки колегія суддів фактично погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними в оскаржуваному судовому рішенні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Безух Максима Ігоровича - задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2024 року у цій справі змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції.
Скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Безух Максима Ігоровича на дії старшого державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добряк Аліни Сергіївни, заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 02 травня 2024 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С.Кочеткова І.В.