Дата документу 02.05.2024 Справа № 334/5797/22
Справа № 22-ц/807/945/24 Головуючий у 1-й інстанції: Баруліна Т.Є.
Є.У.№334/5797/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
02 травня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Бєлки В.Ю., Подліянової Г.С.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання та водовідведення,
із апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2024 року,
05.12.2022 Комунальне підприємство «Водоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення.
Позов обґрунтований тим, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 , користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за воду та послуги каналізації здійснюють не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з 01.04.2012 по 31.10.2022 утворилась заборгованість у сумі 42 571,71 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12 лютого 2024 року позовні вимоги Комунального підприємства «Водоканал» задоволено частково.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Водоканал» заборгованість по оплаті за централізоване водопостачання та водовідведення у сумі 35 898,86 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Водоканал» судовий збір в розмірі 2094,71грн. по 523,67 грн. з кожного.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального право просив оскаржуване рішення скасувати, як не законне та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 з 2004 року фактично не проживає в квартирі АДРЕСА_2 , послугами з водопостачання і водовідведення не користується, що підтверджується відповідними доказами, яким суд не надав належної оцінки.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив. КП «Водоканал» повідомлений про розгляд апеляційної скарги, про що свідчить довідка від 19.03.2024 про отримання апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження через «Електронний суд».
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення підлягає зміні з огляду на таке.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 та підключена до мережі централізованого водопостачання та водовідведення, на неї відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Зазначені послуги надаються КП «Водоканал».
Квартиронаймачем зазначеної квартири є відповідачка ОСОБА_1 , яка разом із з іншими відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є зареєстрованими у вказаній квартирі.
За період з 01.04.2012 по 31.10.2022 позивач надавав у квартиру відповідачів послуги з постачання води та водовідведення, що останніми не заперечувалося .
Згідно витягу із особового рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 квітня 2012 року по 31 жовтня 2022 року за відповідачами обліковується заборгованість по оплаті за послуги централізованого водопостачання і водовідведення в сумі 42571,71 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що за період з 01.04.2012 по 31.10.2022 «Водоканал» надав відповідачам послуги з постачання води та водовідведення, останні такі послуги прийняли, проте свій обов'язок з їх оплати не виконують, а тому вся заборгованість підлягає стягненню у солідарному порядку в межах строку позовної давності.
Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні) , управител ь, виконавці комунальних послуг.
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання.
Згідно п. 5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 23, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами та вноситься у встановлені строки.
Відповідно до вимог ст. ст. 66-68 ЖК України, наймач (власник) зобов'язаний своєчасно щомісяця вносити оплату за надані йому комунальні послуги, до числа яких входять послуги з водопостачання і водовідведення.
Згідно з п. 2.2 статуту КП «Водоканал», затвердженого 26 вересня 2019 року розпорядженням Запорізького міського голови, предметом діяльності підприємства є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям міста й області питної води відповідно до існуючого Державного стандарту та з переданими на експлуатацію Підприємству параметрами мереж і споруджень (а.с.9).
Договір між сторонами про надання послуг не укладався, КП «Водоканал» надавав відповідачам як споживачам за вказаною адресою послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялися.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами фактично склалися правовідносини з надання послуг з водопостачання та водовідведення, в яких одна сторона зобов'язана надавати другій стороні такі послуги, а друга - зобов'язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 06.12.2022 року та відповіддю з управління державної реєстрації фізичних осіб від 12.12.2022 року. (а.с.16-18, 20).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник майна зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором і законом.
Відповідно до ст. 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житла. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Статтею 64 ЖК України передбачено, що наймач і всі повнолітні члени сім'ї несуть солідарну майнову відповідальність за зобов'язаннями, пов'язаними з найманням житла.
Як видно з матеріалів справи, особовий рахунок на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за №924800936 відкритий на ОСОБА_1 (а.с.7).
Відповідно до п. 29 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» , яка діяла до 02.02.2022 року, споживач має право на: 1) зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). 2) усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг; 3) несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою; 4) перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води, температура гарячої води, температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому цими Правилами; 5) установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; 6) періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку; 7) ознайомлення з нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг; 8) внесення за погодженням з виконавцем у договір змін, що впливають на розмір плати за послуги; 9) звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт; 10) відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг.
Окрім того, відповідно до п. 47 Правил, які Постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 р. № 690 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення»(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85) , індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов'язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі;
Таким чином, обов'язок щодо своєчасного інформування комунальні служби про зміни споживачів комунальних послуг покладається на самих споживачів таких послуг.
Суд першої інстанції правильно встановив, що надані ОСОБА_2 докази свого не проживання в квартирі за адресою : АДРЕСА_1 , а саме Довідку КП «Водоканал» №198, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4462052 від 17.08.2004 року, Довідку голови ОСББ «Надія-75» від 28.09.2023 року, не є доказами, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплати за комунальні послуги.
Вказані документи підтверджують факт наявності у ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно та наявність зобов'язань за ним.
При цьому, відповідач ОСОБА_2 , який залишається бути зареєстрованим в квартирі, в яку надавалися позивачем послуги з водопостачання і водовідведення, жодного разу не звертався до КП «Водоканал» з письмовою заявою про зменшення розміру плати, у зв'язку з відсутністю останнього за місцем реєстрації та не надавав відповідних документів. Жодних доказів на підтвердження цього не надано і суду.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Отже, доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду в суді першої інстанції, та суд першої інстанції, оцінивши надані докази, встановивши дійсні обставини справи, дійшов до правильних висновків, які відповідають діючим нормам права.
Оскільки апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в цілому, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, то апеляційний суд повинен дати оцінку висновкам суду першої інстанції і стосовно застосування строків позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із приписами ст.ст. 260,261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та наступними постановами КМУ з цього ж питання.
В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року шляхом внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 р.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
З позовом до суду Концерн «МТМ» звернувся 05.12.2022 та просив стягнути заборгованість, яка виникла з 01 квітень 2012 року по 31 жовтня 2022 року. Строк позовної давності продовжено з дня набрання чинності змін у Розділі «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо продовження строку позовної давності з 02.04.2020.
Із наведеного вбачається, що позовна давність по заборгованості за період з квітня 2012 року по березень 2017 року спливла до введення карантину, а тому на неї дія пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо продовження строку позовної давності не поширюється. З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості, за період з квітня 2012 року по березень 2017 року задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованих висновків про те, що стягненню підлягає сума заборгованості за період з квітня 2017 року по жовтень 2022 року в сумі 35 898,86 грн.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 з рішенням суду першої інстанції погодився, в апеляційному порядку його не оскаржував, а апелянт ОСОБА_4 не наділений повноваженнями оскаржувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за комунальні послуги.
Разом із тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд допустився порушень вимог Закону України «Про судовий збір», зокрема ст.5 ч.1 п.9, якою звільнено від сплати судового збору у всіх інстанціях осіб з інвалідністю першої групи. Відповідач ОСОБА_4 є особою з інвалідністю першої групи, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК від 04.03.2020, а отже користується пільгою, встановленою ст.5 ч.1 п.9 Закону України «Про судовий збір». Відтак понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 2094, 71 грн. підлягають компенсації за рахунок інших співвідповідачів у розмірі по 698, 24 грн. з кожного. За таких обставин оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат на підставі ст.376 ЦПК України підлягає зміні. Понесені КП «Водоканал» витрати зі сплати судового збору у суді першої інстанції підлягають компенсації за рахунок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 пропорційно частці задоволених позивних вимог у розмірі по 698, 24 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст.263, 374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2024 року у цій справі в частині розподілу судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Водоканал» судовий збір у розмірі 2094,71грн. по 523,67 грн. з кожного відповідача.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: В.Ю. Бєлка
Г.С. Подліянова