Справа № 303/5/24
Іменем України
25 квітня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,
за участі секретаря - Гусоньки З.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 січня 2024 року (суддя Кость В.В.) про відмову у відкритті провадження у справі № 303/5/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,
У грудні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна.
Позовні вимоги мотивовано тим, що військовослужбовець ОСОБА_2 проходив військову службу у З- ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді старшого спеціаліста - водія апаратної відділення зв'язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б).
У зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 , його дружині ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію у розмірі 60585,86 грн, зокрема за невикористані дні щорічної основної відпустки військовослужбовця нараховано 21 456,45 грн, невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій нараховано 40 052,04 грн, із суми яких у розмірі 61508,49 утримано військовий збір у розмірі 1,5%.
Вказані виплати здійснено на підставі п. 1 глави 6 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС № 558 від 25.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/3206 (далі - Наказ № 558), відповідно до якого у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім'ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Надалі за результатами внутрішнього аудиту діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей додатковою винагородою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, виявлено безпідставну виплату ОСОБА_1 вищевказаної компенсації.
Позивач зазначав, що комісією, яка проводила службове розслідування, встановлено, що нормами спеціального законодавства, яке врегульовує соціальний захист військовослужбовців та виплату грошового забезпечення в Державній прикордонній службі України, не передбачено питання виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, право на яку військовослужбовець набув за період проходження ним військової служби, але не використав її у зв'язку із загибеллю (смертю).
Позивач посилався на те, що відповідні кошти, які військовослужбовець набув за період проходження ним військової служби, виплачено дружині військовослужбовця безпідставно, а тому на підставі ст. 1212 ЦК України кошти в сумі 60585,86 грн просив стягнути на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ).
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 січня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Ухвалу мотивовано тим, що за характером спірних правовідносин, правової природи виплачених коштів члену сім'ї загиблого військовослужбовця за проходження ним військової служби (публічної служби) та суб'єктним складом сторін, даний спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
На дану ухвалу подала апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 . В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення місцевим судом норм процесуального права, у зв'язку з чим просить вказану ухвалу скасувати і прийняти нове рішення по суті позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що законодавством не зазначено норми права в даній категорії справ, на підставі якої Військовій частині НОМЕР_1 як суб'єкту владних повноважень надано право звертатися до адміністративного суду з позовними вимогами про стягнення безпідставно набутих коштів. Зазначений спір не є публічно-правовим оскільки законом не передбачено права суб'єкта владних повноважень звертатись до адміністративного суду про зобов'язання особи повернути безпідставно набуте майно. Вказує, що відповідачка ОСОБА_1 не перебувала на посаді публічної служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що даний спір має розглядатися у порядку цивільного судочинства. Вказує, що ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі № 260/6366/23 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 60 585,86 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вважаючи, що суть порушеного питання є об'єктом адміністративного судочинства та повинна вирішуватись в порядку КАС України.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник апелянта подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності. ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу також просила судові засідання проводити без її участі.
Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відтак, вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 1 глави 6 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 25.06.2018 № 558, передбачено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім'ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі).
Право військовослужбовців на відпустки, а також порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них передбачено ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.
На момент пред'явлення позову статтю 10-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII доповнено пунктом 22 згідно із Законом України від 06.09.2023 № 3379-IX, якою передбачено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки», виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі виник щодо правомірності набуття відповідачкою ОСОБА_1 права власності на кошти, отримані нею як грошової компенсації члену сім'ї загиблого військовослужбовця (за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки військовослужбовця), тобто щодо цивільного права. Позовні вимоги мотивовані, зокрема, приписами статті 1212 ЦК України.
Таким чином при вирішенні такого спору, зокрема, з'ясуванню підлягають обставин стосовно наявності чи відсутності правових підстав для виплати позивачем сум саме як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Виплачені відповідачці суми не стосуються проходження ОСОБА_1 військової (публічної) служби.
Судова колегія вважає, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер, оскільки згідно з пред'явленими позовними вимогами предметом позову є стягнення безпідставно набутих коштів. Позивач бере участь у цій справі не на виконання передбачених законодавством владних повноважень, а з підстав, передбачених, зокрема, ЦК України.
Глава 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» знаходиться в підрозділі 2 «Недоговірні зобов'язання» розділу 3 «Окремі види зобов'язань», який входить до книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).
Безпідставно набуті платежі, що прирівнюються до заробітної плати не повертаються, якщо їх виплата була проведена добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку платника та недобросовісності з боку набувача (пункт 1 частини першої статті 1215 ЦК України).
Спори про стягнення безпідставно виплачених сум коштів є приватноправовими та мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Отже, даний спір не є публічно-правовим, оскільки позивач подав позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів як з набувача майна без достатньої правової підстави.
У зв'язку з цим, відсутні підстави для розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Також колегія суддів враховує ту обставину, що ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів. Роз'яснено позивачу його право звернутися з даними вимогами у порядку визначеному ЦПК України (https://reestr.court.gov.ua/Review/112521527).
Зокрема цією ухвалою роз'яснено, що стаття 46 КАС України встановлює певні особливості щодо відповідача як сторони адміністративного процесу. Згідно з частиною першою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина четверта статті 46 КАС України).
Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом (частина п'ята статті 46 КАС України).
Відмовляючи у відкритті провадження у даній цивільній справі, суддею місцевого суду не враховано зазначених особливостей щодо відповідача як сторони адміністративного процесу.
Беручи до уваги наведене, враховуючи, що даний спір про стягнення безпідставно виплачених сум коштів є приватноправовим та має розглядатися за правилами цивільного судочинства, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали. Оскільки суд першої інстанції справу по суті спору не розглядав, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, апеляційний суд, відповідно до повноважень, визначених ст 374 ЦПК України, не може вирішити справу по суті позовних вимог, про що просить апелянт. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст 374, п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, ухвалу місцевого суду слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 січня 2024 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 02 травня 2024 року.
Головуюча
Судді