Справа № 127/35298/23
Провадження № 22-ц/801/674/2024, 22-ц/801/767/2024
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Ковальчук О. В.
03 травня 2024 рокуСправа № 127/35298/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Сала Т. Б., Сопруна В. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 , поданої її представником - адвокатом Деркачем Василем Григоровичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 15 лютого 2024 року, ухвалені у цій справі у м. Вінниці суддею цього суду Антонюком В.В.,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивований тим, що 08 грудня 2022 року о 13 год. 30 хв. в м. Вінниці по вул. Магістратській, 94, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з НОМЕР_1 , на перехресті при повороті ліворуч не надала переваги в русі та допустила зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
28 грудня 2022 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 285458 за порушення нею п. 16.13 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП. А постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2023 року у справі № 127/221/23 провадження відносно ОСОБА_2 було закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Постановою Вінницького апеляційного суду від 09 травня 2023 року вказану постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Звітом № 23-57 від 30 січня 2023 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, виготовленим суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , визначено, що вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 173 564,24 грн. (включаючи ПДВ).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz д.н.з НОМЕР_1 , на момент настання ДТП була застрахована у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-208507496 від 05 квітня 2022 року з визначенням страхової суми в розмірі 130 000 грн. за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого.
Позивач зверталася до ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про виплату страхового відшкодування, на яку листом № 220000672658-1 від 11 травня 2023 року їй було повідомлено про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку з відсутністю постанови суду, яка набула законної сили, про притягнення ОСОБА_2 , як водія забезпеченого транспортного засобу Mercedes-Benz, д.н.з НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. У зв'язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні ДТП неможливо стверджувати про настання цивільно-правової відповідальності даного водія за наслідками скоєної ДТП.
У відповідності до висновку експерта № 00641-1040/01 від 07 листопада 2023 року, складеного за результатами автотехнічного і транспортно-трасологічного експертного дослідження матеріалів адміністративної справи №127/221/23 про ДТП, яка відбулась 28 грудня 2022 року в м. Вінниці по вул. Магістратській, 94, за участі автомобілів Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_3 , та Volkswagen Golf , д.н.з. НОМЕР_4 , складеного експертом ТОВ «Українські незалежні судові експертизи» Рафалюком Б.І., у досліджуваній дорожній обстановці водій автомобіля Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , виконуючи лівий поворот, створювала небезпеку для руху автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_4 , тому у її діях вбачаються невідповідності вимогам п. п. 10.1,16.13 і 12.3 ПДР, які вона допустила своїми односторонніми діями, на які не впливали інші учасники дорожнього руху, в тому числі і дії водія автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_4 . З технічної точки зору невідповідність у діях водія автомобіля Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_2 вимогам п. 16.13 ПДР перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із зіткненням цих автомобілів.
У зв'язку із недостатністю суми страхового відшкодування для повного покриття завданої шкоди позивач просила суд стягнути на її користь із ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» майнову шкоду в якості страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн., а з ОСОБА_4 - різницю між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням, що становить 43 564,24 грн.
Водночас, за результатами даної дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано моральної шкоди діями ОСОБА_2 та ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», оскільки у позивача порушились нормальні життєві зв'язки, змінився звичний спосіб життя, порушився сон, з'явився страх сідати за кермо автомобіля та опинитися у схожій ситуації, на дорозі її охоплює паніка, довгий час вона не могла керувати автомобілем, адже він потребував ремонту, внаслідок чого був порушений її нормальний спосіб життя та роботи. ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вчасно не виконало свого обов'язку та не виплатило позивачу суму належного їй страхового відшкодування, чим порушило її право та можливість вчасно відновити своє майно - пошкоджений транспортний засіб.
Висновком психолога від 22 травня 2023 року підтверджується, що стан ОСОБА_1 на момент звернення визначався підвищеною збудливістю, емоційною нестабільністю з ознаками тривожного розладу, які спричинила психо-травмуюча ситуація. Протягом місяця тривожний стан ОСОБА_1 набув динаміки розвитку та спричинив погіршення її когнітивних функцій, а саме: зниження концентрації уваги, погіршення пам'яті, розлад сну. Функціонування та травмуючі ситуації викликали панічні атаки. Коли ОСОБА_1 сідала за кермо і намагалась їздити самостійно, або навіть на пасажирському сидінні, то її стан загострювався та переростав у тривожно-панічний розлад. Це значно ускладнило життя ОСОБА_1 і призвело до формування відчаю та апатії.
Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінювала у 20 000 грн., з яких 15 000 грн. просила стягнути на свою користь із ОСОБА_5 , а 5 000 грн. - із ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»
Пославшись на викладені обставини, позивач просила суд стягнути із відповідачів вказаний розмір шкоди.
30 січня 2024 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області зазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 43 564,24 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 130 000 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди. В частині заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 967,82 грн. у відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.
05 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Білошкурський О.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення про солідарне стягнення із відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
15 лютого 2024 року додатковим рішенням цього ж суду заяву представника позивача - адвоката Білошкурського О.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 15 000 грн.
Не погодившись із такими рішеннями, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», посилаючись на порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, в апеляційних скаргах просить рішення по суті спору скасувати в частині стягнення із нього на користь позивача 130 000 грн., ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити, а також скасувати додаткове рішення в частині стягнення із ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 15 000 грн. понесених витрат за надання професійної правничої допомоги, ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника позивача в частині стягнення із ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача вказаної суми витрат відмовити. Зокрема скаржник посилається на те, що у наявному у справі висновку не міститься інформації про те, що судовий експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність та про те, що такий висновок складено для пред'явлення у судові справі, а тому він не може бути належним та допустимим доказом. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вина ОСОБА_2 доводиться наявним у справі висновком експерта, натомість постанови суду про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, матеріали справи не містять. Заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу не відповідає критеріям їх реальності, оскільки даний спір є спором не значної складності, а спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів.
Не погодившись із цими ж рішеннями, представник
ОСОБА_2 - адвокат Деркач В.Г., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду від 30 січня 2024 року про стягнення майнової та моральної шкоди і судових витрат скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення від 15 лютого 2024 року щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 витрат правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. У цій скарзі скаржник вказує, що суд, стягнувши згаданий вище розмір майнової шкоди із відповідачів врахував у цю суму ПДВ, однак не повинен був. Наявними у справі доказами, зокрема згаданим висновком експерта, не доведена вина ОСОБА_2 у виникненні ДТП, висновок експерта не можна вважати повним та об'єктивним, експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 та 385 КК України, а у висновку лише вказано, що він з ними обізнаний, тому такий доказ є недопустимим. Справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, у ній відбулось всього 4 судових засідання, а тому сума витрат на правову допомогу є явно завищеною.
У поданому представником ОСОБА_1 - адвокатом Білошкурським О.В. на апеляційну скаргу ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення суду від 30 січня 2024 року відзиві просить цю апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як законне та обґрунтоване. У ньому він вказує, що висновком експерта встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п. п. 10.1,16.13 і 12.3 ПДР, тому суд першої інстанції вірно вважав доведеним той факт, що завдання позивачу шкоди знаходиться у причинному зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо порушень ПДР, тобто настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 за нанесення майнової шкоди ОСОБА_1 . Вказаний висновок виконано відповідно до вимог ст. 106 ЦПК України компетентним експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, він є повним і обґрунтованим; експертом надано відповіді на поставлені йому питання. 3 висновку вбачається узгодженість між дослідницькою його частиною та підсумковими висновками експертизи і на його спростування відповідачами не надано жодних доказів.
В надісланому представником ОСОБА_1 - адвокатом Білошкурським О.В. на апеляційну скаргу ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на додаткове рішення суду від 15 лютого 2024 року відзиві він просить цю скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. У відзиві він зазначає, що наданими позивачем доказами підтверджено факт понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу. В той же час, задовольняючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на те, що позовні вимоги відповідача задоволено частково. Суд першої інстанції вірно вважав співмірним, обґрунтованим та об'єктивним солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Деркача В.Г. на рішення суду від 30 січня 2024 року та додаткове рішення суду від 15 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Білошкурський О.В. зазначає, що під час розгляду справи ОСОБА_2 не заперечувала, що вона була запрошена і присутня під час проведення огляду транспортного засобу Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , підтверджувала фіксування, визначених у звіті № 23-57 від 30 січня 2023 року пошкоджень цього транспортного засобу, а щодо визначення оцінщиком матеріальної вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкоджень у сумі 173 564,24 грн. (включаючи ПДВ) заперечень не висловила, у судових засіданнях будь-яких клопотань про спростування зазначеної суми у звіті, або визначеної суми шкоди не заявляла. Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн., суд першої інстанції виходив із критерію розумності та реальності адвокатських витрат, їх співмірності із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом,, витраченим адвокатом на виконання цих робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, рішення суду від 30 січня 2024 року в оскаржуваній частині цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційних скарг відповідачів, вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на це рішення - залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2022 року о 13 год. 30 хв. в м. Вінниці по вул. Магістратській, 94, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з НОМЕР_1 , на перехресті при повороті ліворуч не надала переваги в русі та допустила зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Указане підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 28 грудня 2022 року серії ДПР18 № 285458, який складено відносно ОСОБА_2 за порушення нею п. 16.13 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП (а. с. 10).
17 квітня 2023 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/221/23 провадження відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а. с. 12-13). У цій постанові суд вказав, що з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 285458 від 28 грудня 2022 року вбачається, що 28 грудня 2022 року о 13 год. 30 хв. у м. Вінниці по вул. Магістратській, 94, водій ОСОБА_2 керувала транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті при повороті ліворуч не надала перевагу у русі транспортному засобу Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, та скоїла з ним зіткнення. При ДТП транспортні засоби тримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушила вимоги п. 16.13 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. 09 травня 2023 року постановою Вінницького апеляційного суду від 09 травня 2023 року вказану постанову суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 14-15).
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-208507496 від 05 квітня 2022 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz д.н.з НОМЕР_1 , на момент настання ДТП була застрахована у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». У цьому полісі визначено страхову суму в розмірі 130 000 грн. за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого (а. с. 16).
30 січня 2023 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 складено звіт № 23-57 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, у якому визначено, що вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 173 564,24 грн., включаючи ПДВ (а. с. 18-24).
11 травня 2023 року ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомило ОСОБА_1 листом №220000672658-1 про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку з відсутністю постанови суду, яка набула законної сили, про притягнення ОСОБА_2 , як водія забезпеченого транспортного засобу Mercedes-Benz, д.н.з НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. У зв'язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні ДТП неможливо стверджувати про настання цивільно-правової відповідальності даного водія за наслідками скоєної ДТП (а. с. 17).
07 листопада 2023 року експертом ТОВ «Українські незалежні судові експерти» Рафалюком Б. І. складено висновок, у якому зазначено, що за результатами автотехнічного і транспортно-трасологічного експертного дослідження матеріалів адміністративної справи №127/221/23 про ДТП, яка відбулась 28 грудня 2022 року в м. Вінниці по вул. Магістратській, 94, за участі автомобілів Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_3 , та Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_4 , встановлено, що у досліджуваній дорожній обстановці водій автомобіля Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , виконуючи лівий поворот, створювала небезпеку для руху автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_4 , тому у її діях вбачаються невідповідності вимогам п. п. 10.1,16.13 і 12.3 ПДР, які вона допустила своїми односторонніми діями, на які не впливали інші учасники дорожнього руху, в тому числі і дії водія автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_4 . З технічної точки зору невідповідність у діях водія автомобіля Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , вимогам п. 16.13 ПДР перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із зіткненням указаних автомобілів (а. с. 26-33).
За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно зі ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ч.1 ст.1888 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно зі ст. 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV).
Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (ст. 28 Закону N 1961-ІV ).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV).
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону № 1961-IV, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (п. п. «а» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України).
Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції, вважаючи доведеним факт порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, зважаючи на наявність причинно-наслідкового зв'язку між недотриманням нею таких правил та наслідками, пов'язаними із нанесенням шкоди ОСОБА_1 , відповідно, настання цивільно правової відповідальності ОСОБА_2 , прийшов до висновку про задоволення позовної заяви в частині стягнення майнової шкоди шляхом стягнення із ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 суми страхового відшкодування, а із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини у справі, однак суд всупереч вказаній вище нормі права стягнув на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 розмір оціненої шкоди з ПДВ, натомість позивач документи на підтвердження факту оплати проведеного ремонту свого автомобіля відповідному платнику ПДВ не надала.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку щодо зменшення вартості завданої майнової шкоди на суму ПДВ (20%), оскільки документальне підтвердження факту оплати проведеного позивачем ремонту в матеріалах справи відсутнє.
Таким чином слід зменшити розмір стягнутої майнової шкоди на користь позивача із ОСОБА_2 з 43 564, 24 грн. до 34 851, 40 грн. (43 564, 24 грн. - 43 564, 24 грн. х 0,2).
З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що судом невірно застосовано норми матеріального права, рішення суду від 30 січня 2024 року у цій частині необхідно змінити.
За таких обставин доводи скарги представника ОСОБА_2 щодо зменшення розміру стягнутої майнової шкоди на суму ПДВ беруться судом до уваги.
ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у скарзі посилається на те, що у наявному у справі висновку не міститься інформації про те, що судовий експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність та про те, що такий висновок складено для пред'явлення у судові справі, а тому він не може бути належним та допустимим доказом. А представник ОСОБА_2 у своїй скарзі вказує, що висновок експерта не можна вважати повним та об'єктивним, експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 та 385 КК України, а у висновку лише вказано, що він з ними обізнаний, тому такий доказ є недопустимим.
Натомість указані доводи цих скарг не можна визнати обґрунтованими з огляду на таке.
Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
Частиною 6 ст. 106 ЦПК України визначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Таким чином за змістом ст. 106 ЦПК України експерт має бути обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а не попереджений, як про те зазначає представник ОСОБА_2 .
У названому висновку вказано, що експерт був саме обізнаний зі змістом ст. ст. 384, 385 КК України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, на підтвердження чого він поставив свій підпис (зворот а. с. 26), що відповідає вимогам згаданої вище статті, а тому доводи скарги страхової компанії про те, що експерт був не обізнаний про кримінальну відповідальність, а доводи скарги представника ОСОБА_2 про те, що експерт мав бути попереджений про кримінальну відповідальність, а не бути обізнаним, не ґрунтуються на вимогах закону.
Крім того, у висновку зазначено, що він складений за результатами автотехнічного і транспортно-трасологічного експертного дослідження матеріалів адміністративної справи №127/221/23, із нього також видно, що він складений після розгляду останньої, що трактується судом як те, що він підготовлений для подання до суду у цивільній справі. Указане виключає наявність правових підстав для визнання цього висновку неналежним та недопустимим доказом.
При цьому колегія суддів враховує також ту обставину, що наданими правами на надання інших доказів, якими б спростовувався цей висновок експерта, зокрема висновку іншого експерта, скаржники не скористались.
Також апеляційний суд зауважує, що вказаний висновок є повним та об'єктивним, узгоджується із іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності та встановленими обставинами справи.
У апеляційній скарзі ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вина ОСОБА_2 доводиться наявним у справі висновком експерта, натомість постанови суду про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, матеріали справи не містять. А представник ОСОБА_2 вказує у скарзі, що згаданим висновком експерта, не доведена вина ОСОБА_2 у виникненні ДТП.
Однак наведені доводи обох скарг відхиляються апеляційним судом, зважаючи на наступне.
У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено, що тлумачення ст. 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 07 лютого 2018 року в справі №910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18.
У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.
Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).
Таким чином не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не свідчить про відсутність її вини у завданні шкоди, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини цієї особи в скоєнні ДТП.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Однак, відповідачами не було надано належних доказів відсутності вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст. 13 ЦПК України, саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 зауважила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Натомість будь-якого іншого висновку, який може підтвердити чи спростувати винуватість ОСОБА_2 у вчиненій ДТП, ніж наявний у матеріалах справи, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 з метою реалізації принципів диспозитивності та змагальності до суду першої інстанції не надали, а тому суд вирішив спір на підставі наявних доказів.
Крім того, суд першої інстанції у рішенні від 30 січня 2024 року, задовольняючи частково вимоги позову до двох відповідачів, помилково стягнув судовий збір на користь ОСОБА_1 лише із ОСОБА_2 у розмірі 967,82 грн., а з іншого відповідача не стягнув.
У ч. 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.
З матеріалів справи слідує, що судовий збір, який підлягав сплаті позивачем за подачу позову та був нею сплачений, становив 1 935,64 грн. Задовольняючи позов частково, суд мав би покласти на сторони цю суму судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, однак всупереч наведеній вище нормі цього не зробив.
Ураховуючи, що на користь позивача із ОСОБА_2 підлягає стягненню 34 851, 40 грн. майнової шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди, а із ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 130 000 грн. майнової шкоди, апеляційний суд вважає за необхідне указане рішення від 30 січня 2024 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат щодо судового за подачу позову скасувати, ухвалити нове, яким пропорційно до розміру задоволених позовних вимог стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір у розмірі 387 грн. та стягнути із ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача судовий збір у розмірі 1 296 грн., а решту суми сплаченого судового збору за подачу позову залишити за позивачем.
Оцінивши доводи апеляційних скарг на додаткове рішення суду від 15 лютого 2024 року, апеляційний суд вважає, що його слід скасувати з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
З ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
У п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Разом з тим, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Такі висновки збігаються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17.
З матеріалів справи видно, що 05 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Білошкурський О.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення про солідарне стягнення із відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
На підтвердження дійсності понесених таких витрат він посилається такі докази:
договір про надання правничої допомоги та представництва №04-01/23 від 04 січня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 (замовником) та адвокатом Білошкурським О.В. (виконавцем) (а. с. 38);
додаткову угоду до цього договору №1 від 15 травня 2023 року, де зазначено, що вартість участі адвоката у судовому засідання становить 2 500 грн., у разі прибуття виконавця у засідання, яке не відбулось зі сторони замовника чи виконавця - 1 500 грн. (а. с. 41);
акт-прийому передачі послуг №1 від 31 жовтня 2023 року, де вказано, що виконавець виконав наступну роботу: зустріч, попередня консультація з правових питань, роз'яснення прав, передбачених цивільним законодавством України щодо права на відшкодування майнової та моральної шкоди), завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 28 грудня 2022 року, - 2 500 грн. (1 год); роз'яснення та надання замовнику переліку необхідних документів для звернення до суду, в тому числі отримання документів в підтвердження завданих майнової та моральної шкоди - 5 000 грн. (2 год.); опрацювання законодавчої бази та судової практики, яка регулює правовідносин щодо відшкодування шкоди, вивчення наданих клієнтом документів, формування правової позиції у справі - 5 000 грн. (2 год.); підготовка позовної заяви, письмове обґрунтування та розрахунок завданих майнової та моральної шкоди, подання до Вінницького міського суду Вінницької області позовної заяви 10 000 грн. (4 год), що становить разом 22 500 грн. (а. с. 42);
додаткову угоду до вказаного договору №2 від 20 листопада 2023 року, у якій визначено, що замовник сплачує грошові кошти в безготівковому або готівковому порядку протягом 60-ти днів з моменту набрання законної сили рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/35298/23. Умови проведення розрахунків відбуваються в кожному конкретному випадку за домовленістю між сторонами (а. с. 108);
акт-прийому передачі послуг №2 від 05 лютого 2024 року, у якому зазначено, що виконавець виконав наступну роботу: участь у 2 судових засіданнях - 5 000 грн. (по 2 500 грн. кожне), підготовка заяви про стягнення судових витрат та подання її до суду - 2 500 грн. (1 год.), що становить разом 7 500 грн (а. с. 109).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 910/9714/22).
А тому витрати у розмірі 2 500 грн., понесені на підготовку заяви про стягнення судових витрат та подання її до суду (1 год.), про які зазначено у акті-прийому передачі послуг №2, не підлягаю відшкодуванню позивачу.
Оцінивши докази на підтвердження решти суми понесених витрат на професійну правничу допомогу, урахуванням положень наведених норм права та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність витрат на правову допомогу до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру стягнутих із відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у суді першої інстанції, необхідно визначити не у 15 000 грн., а у 7 000 грн.
Крім того, на порушення ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд першої інстанції стягнув з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу в солідарному порядку.
Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 686/17224/18 вказала, що приймає аргументи касаційної скарги щодо необґрунтованого стягнення з відповідачів судових витрат у солідарному порядку, оскільки процесуальним законом не передбачено солідарне стягнення судових витрат з відповідачів у справі.
У постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 745/342/19 Верховний Суд зауважив, що змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд правильно виходив із того, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Зважаючи на те, що при частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу на користь позивача із ОСОБА_2 у розмірі 1 680 грн., а із ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - 5 320 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, відповідно до положень ст. 141, п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вважає за необхідне стягнути із позивача на користь ОСОБА_2 857 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, решту розміру судового збору, сплаченого цим скаржником, залишити за ним, а сплачений судовий збір ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі 1 610, 40 грн. залишити за ним.
Рішення суду від 30 січня 2024 року в частині вирішення вимог про стягнення розміру моральної шкоди не оскаржувалось, а тому в силу вимог ст. 367 ЦПК України не переглядалось.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2024 року залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на додаткове рішення цього суду від 15 лютого 2024 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Деркачем Василем Григоровичем, на рішення цього суду від 30 січня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 15 лютого 2024 року задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення розміру майнової шкоди із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 змінити.
Зменшити розмір стягнутої майнової шкоди із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 із 43 564,24 грн. до 34 851, 40 грн.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2024 року в частині стягнення судового збору скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову із Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі 1 296 грн., а із ОСОБА_2 - 387 грн., решту суми сплаченого судового збору за подачу позову залишити за позивачем.
В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.
Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року скасувати.
Стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 у розмірі 1 680 грн., а із Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - 5 320 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги на користь ОСОБА_2 у розмірі 857 грн., решту суми сплаченого судового збору цим скаржником залишити за ним.
Судовий збір, сплачений Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі 1 610, 40 грн., залишити за ним.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», код ЄДРПОУ - 24175269.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : Т. Б. Сало
В. В. Сопрун