Справа № 750/14581/23
Провадження № 3-в/750/31/24
03 травня 2024 року м.Чернігів
Суддя Деснянського районного суду м.Чернігова Кулініч Ю.П., за участю секретаря судових засідань Салтан К.А., заявника ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 30.10.2023, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП,-
26.04.2024 ОСОБА_1 подано заяву про перегляд зазначеної постанови за нововиявленими обставинами, обґрунтовану тим, що дане правопорушення є кримінальним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і тому підлягає перегляду за нововиявленими обставинами згідно ст.459 КПК України.
Статтею 2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти російської федерації»).
У свою чергу, поняття «кримінальна процедура», що міститься у тексті ст. 4 Протоколу № 7, повинна тлумачитися у світлі загальних принципів, які стосуються відповідних понять «кримінальне обвинувачення» і «покарання» у статтях 6 і 7 ЄКПЛ відповідно («Хаарвіг проти Норвегії», 2007 р.; «Розенквіст проти Швеції», 2004 р.; «Манассон проти Швеції», 2003 р.; «Гектан проти Франції», 2002 р.; «Маліж проти Франції», 1998 р.; «Нільссон проти Швеції», 2005 р. та ін.). При застосуванні ст. 4 Протоколу № 7 важливим є те, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ існують три критерія, -«критерії Енгеля», які повинні враховуватися при визначенні того, було чи не було у справі висунуте «кримінальне обвинувачення». Першим критерієм є правова кваліфікація правопорушення відповідно до національного права, другим - сам характер правопорушення, а третім - ступінь суворості покарання, яке може бути застосоване до винної особи. Другий і третій критерії є альтернативними і не повинні обов'язково застосовуватися у сукупності. Це, однак, не виключає застосування кумулятивного підходу, коли окремий аналіз кожного критерію не дозволяє зробити однозначний висновок про існування кримінального обвинувачення.
Європейський Суд розглядав сферу, визначену у деяких правових системах як «адміністративна», і встановив, що вона включає в себе деякі правопорушення, що мають кримінально-правовий характер, але надто дрібні, щоб регулюватися нормами кримінального права і процесу (Постанова Європейського Суду зі справи «Палаоро проти Австрії» (Palaoro v. Austria) від 23 жовтня 1995 р., §§ 33-35, Series A, № 329-B).
Таким чином, в даному випадку кваліфікація відповідно до внутрішнього законодавства не має вирішального значення для цілей статті 6 Конвенції та для визначення того, було чи не було у справі висунуте «кримінальне обвинувачення», і природа даного порушення є більш важливим фактором. (Постанова Європейського Суду у справі «Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства» (Campbell and Fell v. United Kingdom) від 28 червня 1984 р., § 71, Series A, № 80, Постанова Європейського Суду у справі «Вебер проти Швейцарії» (Weber v. Switzerland) від 22 травня 1990 р., § 32, Series A, № 177, та Постанова Європейського Суду у справі «Менешева проти російської федерації» (Menesheva v. Russia), скарга № 59261/001, §§ 96-98, ECHR 2006-III).
За загальним правилом у випадку, якщо певний акт носія публічної влади, вчинений у безпосередньому зв'язку з певним кримінальним діянням, не містить елементу покарання як такого, суд не визнає факту кримінального обвинувачення. Якщо ж елемент покарання наявний, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення має природу кримінального злочину.
Санкція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, що є ознакою кримінальних покарань (Постанова Європейського Суду у справі «Каспаров та інші проти російської федерації», § 43, Постанова Європейського Суду у справі «Нємцов проти російської федерації» (Nemtsov v. Russia) від 31 липня 2014 року, скарга № 1774/111, § 83, Постанова Великої Палати Європейського Суду по справі «Юссила проти Фінляндії» (Jussila v. Finland), скарга № 73053/01, § 38, ECHR 2006 - XIV).
За вказаних обставин, враховуючи стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (Рішення ЄСПЛ у справі «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), суд приходить до висновку, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП мало місце висунення «кримінального обвинувачення».
Зважаючи на викладене, перегляд рішення у даній справі про адміністративне правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а саме ст.459 КПК України.
ОСОБА_1 у судовому засідання свою заяву підтримав, просив скасувати постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 30.10.2023 та провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.5 ст.126 КУпАП закрити.
Дослідивши заяву, матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.
Постановою судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 30.10.2023, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 05.12.2023, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.02.2024, скасовано постанову №178467 від 20.09.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП ОСОБА_1 . Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП закрито.
Ч.5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Таким чином, у відсутність притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, склад ч.5 ст.126 КУпАП відсутній. Провадження по справі в цій частині підлягає закриттю.
Відповідно не підлягають застосуванню вимоги ч.2 ст.36 КУпАП. Стягнення має бути накладене в межах ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись п.1 ст.278 КУпАП України, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 30.10.2023 - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 30.10.2023 - скасувати за нововиявленими обставинами.
Ухвалити нову постанову.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП - закрити.
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 536,80 грн.
На постанову може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Ю.П.Кулініч