Справа № 522/14501/21
Провадження № 6/522/323/24
03 травня 2024 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, (боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 ), про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, -
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В. М. звернувся до суду, посилаючись на ст. 441 ЦПК України, з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа громадянина України для виїзду за кордон.
В обґрунтування подання зазначив, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 69667586 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Приморським районним судом м. Одеси 22.03.2022, за результатами розгляду кримінального провадження № 522/14501/21 (1-кп/522/2280/21) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди 3 330 грн та у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.
Посилаючись на те, шо вимоги виконавчого документа боржником не виконано, кошти не сплачено, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, боржником не вчинено, декларації про доходи та майно не подано, ураховуючи, що за боржником жодного майна, на яке можна звернути стягнення, не зареєстровано, виконавець просить подання задовольнити.
Дослідивши матеріали подання приватного виконавця Притуляка В. М., суд дійшов наступного висновку.
У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Статтею 446 ЦПК України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Як слідує з матеріалів подання, приватний виконавець Притуляк В. М. звернувся із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України в рамках виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа, виданого у кримінальній справі № 522/14501/21 (1-кп/522/2280/21).
Відповідно до частини п'ятої статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
У пункті 14 частини першої статті 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з частиною першою статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотанням про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи інтересів.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається:
до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу;
до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу (частина третя статті 539 КПК України).
Системний аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що повноважним судом, який має розглядати питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, є відповідний суд з розгляду кримінальних проваджень, який розглядає таке питання у порядку виконання судового рішення - вироку суду, та у разі неврегулювання того чи іншого процесуального питання правилами КПК України, субсидіарно застосовує правила ЦПК України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина перша статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вирішення зазначеного процесуального питання підлягає у порядку кримінального судочинства.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 232/1378/12.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, у відкриті провадження за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. слід відмовити.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 2, 19, 186, 353, 354 ЦПК України,
Відмовити у відкриті провадження за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА