Справа № 192/7/24
Провадження № 2/192/197/24
Іменем України
(заочне)
03 травня 2024 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Стрельникова О. О.
за участю секретаря судового засідання - Савчукової В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 08 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та відповідачем було укладено Заяву-Договір про відкриття поточного рахунку на надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RО-82-108565862, згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 68900 грн. 00 коп.
Строк надання кредиту становив 34 місяці, що починаються з 08 жовтня 2021 року, при цьому проценти за користування кредитом були фіксовані і становили 39,90 % річних.
Банком було виконано обов'язки за договором в повному обсязі шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, але останній всупереч умов договору, свого обов'язку за договором не виконував належним чином, у зв'язку з чим за договором №014-RО-82-108565862 виникла заборгованість в розмірі 68698 грн. 64 коп., з яких 58147 грн. 08 коп. - заборгованість за кредитом, 10551 грн. 56 коп. - заборгованість за процентами, від сплати яких відповідач ухиляється.
Також позивач зазначив, що 01 листопада 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та відповідачем було укладено Заяву-Договір про відкриття поточного рахунку на надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RО-82-112045817, згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 50572 грн. 32 коп.
Строк надання кредиту становив 34 місяці, що починаються з 01 листопада 2021 року, при цьому проценти за користування кредитом були фіксовані і становили 41,90 % річних.
Банком було виконано обов'язки за договором в повному обсязі шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, але останній всупереч умов договору, свого обов'язку за договором не виконував належним чином, у зв'язку з чим за договором №014-RО-82-112045817 виникла заборгованість в розмірі 48499 грн. 25 коп., з яких 42974 грн. 07 коп. - заборгованість за кредитом, 5525 грн. 18 коп. - заборгованість за процентами, від сплати яких відповідач ухиляється.
У зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання згідно якого просить суд про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, у випадку неявки відповідача не заперечував проти заочного розгляду справи (а. с. 109).
Відповідач, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився причини неявки суду не повідомив (а. с. 107).
Суд постановив проводити заочний розгляд справи.
Суд з'ясувавши обставини по справі, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зі змісту ст. 1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України - боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2021 року відповідач заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RО-82-108565862 звернувся до АТ «Райффайзен Банк» про надання йому кредиту в розмірі 68900 грн. 00 коп., шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача, процентна ставка за кредитом становить 39,90%, строк кредитування 34 місяці з 08 жовтня 2021 року (а. с. 5-7).
Вказана заява-договір була підписана сторонами договору електронними підписами.
З виписки по рахунку НОМЕР_1 вбачається, що банк перерахував відповідачу 08 жовтня 2021 року кошти в сумі 68900 грн. 00 коп. (а. с. 14-16).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 21 лютого 2023 року за кредитним договором №014-RО-82-108565862 від 08 жовтня 2021 року мається заборгованість, яка складається з 58147 грн. 08 коп. заборгованості за кредитом, в тому числі 8095 грн. 23 коп. прострочена заборгованість за кредитом, 10551 грн. 56 коп. заборгованості за процентами в тому числі прострочена заборгованість за процентами в розмірі 9725 грн. 23 коп., а всього 68698 грн. 64 коп. (а. с. 17).
Також судом встановлено, що 01 листопада 2021 року відповідач заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RО-82-112045817 звернувся до АТ «Райффайзен Банк» про надання йому кредиту в розмірі 50572 грн. 32 коп., шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача, процентна ставка за кредитом становить 41,90%, строк кредитування 34 місяці з 01 листопада 2021 року (а. с. 18-21).
Вказана заява-договір була підписана сторонами договору електронними підписами.
З виписки по рахунку НОМЕР_2 вбачається, що банк перерахував відповідачу 01 листопада 2021 року кошти в сумі 50572 грн. 32 коп. (а. с. 27-29).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 21 лютого 2023 року за кредитним договором №014-RО-82-112045817 від 01 листопада 2021 року мається заборгованість, яка складається з 42974 грн. 07 коп. заборгованості за кредитом, в тому числі 4582 грн. 85 коп. прострочена заборгованість за кредитом, 5525 грн. 18 коп. заборгованості за процентами в тому числі прострочена заборгованість за процентами в розмірі 4538 грн. 54 коп., а всього 48499 грн. 25 коп. (а. с. 30).
Відповідно до договору відступлення права вимоги №114/2-57-F від 20 грудня 2022 року до позивача перейшло право вимоги за кредитними договорами №014-RО-82-108565862 від 08 жовтня 2021 року та №014-RО-82-112045817 від 01 листопада 2021 року (а. с. 37-49).
Таким чином, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача за спірними кредитними договорами №014-RО-82-108565862 від 08 жовтня 2021 року та №014-RО-82-112045817 від 01 листопада 2021 року, а саме 58147 грн. 08 коп. заборгованості за кредитним договором №014-RО-82-108565862 та 42974 грн. 07 коп. заборгованості за кредитним договором №014-RО-82-112045817 є обґрунтованими та у відповідності до ст.ст. 611, 615 ЦК України підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості з відсотків, то суд зауважує таке.
Як вбачається з розрахунків заборгованостей, прострочення сплати заборгованості за договором №014-RО-82-108565862 у відповідача виникло до 08 листопада 2022 року, а за договором №014-RО-82-112045817 - до 22 листопада 2022 року.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, нарахування позивачем після прострочення зобов'язання відповідачу в заборгованість процентів за договором і процентів передбачених ст. 625 ЦК України є помилковим, у зв'язку з чим вимоги про стягнення заборгованості за процентами за договором задоволенню не підлягають.
Така позиція суду відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.
Таким чином, вимоги позивача до відповідача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з нього заборгованості за основним боргом в загальному розмірі 101121 грн. 15 коп., в іншій частині вимоги до відповідача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений ним під час звернення з позовом до суду пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2684 грн. 00 коп., враховуючи, що даний розмір судового збору є мінімальним у відповідність до положень Закону України «Про судовий збір» (а. с. 4, 69).
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1400 грн. 00 коп. то суд зауважує таке.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивач надає договір №14/06/2023 про надання правничої допомоги від 14 червня 2023 року укладений між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та адвокатом Титаренком Владиславом Володимировичем, Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги від 14 червня 2023 року №14/06/2023 від 14 червня 2023 року, замовлення №250 до Договору про надання правничої допомоги від 14 червня 2023 року №14/06/2023 від 14 червня 2023 року від 23 листопада 2023 року, акт виконаних робіт до замовлення №250 та платіжну інструкцію в національній валюті від 24 листопада 2023 року №2091 (а. с. 58-64).
Судом задоволено вимоги позивача в пропорційному відношенні до загальної суми позову - 86%, тому з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1204 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, ст.ст. 526-530, 533, 536, 598, 610-615, 624-626, 638-643, 1046-10561 ЦК України; керуючисьст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 39508708, заборгованість за кредитним договором №014-RО-82-108565862 від 08 жовтня 2021 року, яка складається з: 58147 (п'ятдесят вісім тисяч сто сорок сім) грн. 08 (вісім) коп. - заборгованості за кредитом, заборгованість за кредитним договором №014-RО-82-112045817 від 01 листопада 2021 року, яка складається з: 42974 (сорок дві тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 07 (сім) коп. - заборгованості за кредитом, а всього - 101121 (сто одну тисячу сто двадцять одну) грн. 15 (п'ятнадцять) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 (нуль) коп. витрат по сплаті судового збору та 1204 (одну тисячу двісті чотири) грн. 00 (нуль) коп. витрат на професійну правничу допомогу, а всього судові витрати в сумі 3888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 00 (нуль) коп.
В задоволені іншої частини позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 03 травня 2024 року.
Головуючий: суддя Стрельников О. О.