25 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3908/23
Головуючий суддя І інстанції - Максименко Л.Я.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року в адміністративній справі №280/3908/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Запорізькій області № 176 о/с “По особовому складу” від 17.04.2023 року яким звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 (0090808), заступника начальника сектору дізнання відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції, з 17 квітня 2023 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Запорізькій області № 614 від 14.04.2023 “Про застосування дисциплінарного стягнення” в частині застосування до заступника начальника сектору дізнання відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції - та скасувати його;
- зобов'язати ГУНП в Запорізькій області звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням у зв'язку з необхідністю догляду за малолітніми дітьми.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем було протиправно визначено підставу для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби як факт, що він не вийшов на службу, а про причини невиходу не повідомив, оскільки позивач у встановленому законом порядку звернувся до керівництва ГУНП в Запорізькій області із рапортом про звільнення. Зауважено, що у зв'язку з поданим рапортом та законною вимогою про звільнення у зазначений в рапорті день, позивач не вийшов на роботу, оскільки розраховував на дотримання закону з боку керівництва.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, 20.02.2023 до ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт заступника начальника сектору дізнання ВП № 2 Запорізького РУП майора поліції ОСОБА_1 про надання йому частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 14 діб з 11.03.2023 з виїздом до Франції, м. Ліон з метою відвідати дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
02.03.2023 наказом ГУНП в Запорізькій області № 101 о/с рапорт ОСОБА_1 було задоволено та надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік з 11.03.2023 до 24.03.2023 з виїздом до м. Ліон, Французької Республіки.
30.03.2023 до керівництва ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт начальника відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області (надалі по тексту ВП № 2 Запорізького РУП) підполковника поліції ОСОБА_4 , про те, що заступник начальника сектору дізнання ВП № 2 Запорізького РУП майор поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , освіта вища юридична, в ОВС з 02.08.2004, в НПУ з 07.11.2015, на посаді з 26.02.2021, діючих дисциплінарних стягнень не має, характеризується негативно, у період часу з 11.03.2023 по 24.03.2023 перебував у щорічній черговій оплачуваній відпустці за 2022 рік з виїздом за межі України до м. Ліон, Французька Республіка. До служби повинен був приступити 25.03.2023. Проте, починаючи з 25.03.2023 майор поліції ОСОБА_1 на службу не вийшов.
04.04.2023 з Запорізького управління ДВБ НПУ надійшов лист, щодо проведення службового розслідування за вказаними вище відомостями (від 30.03.2023 вих. № 897/42-07/02-23).
Наказом ГУНП в Запорізькій області від 30.03.2023 № 394 за вищезазначеним фактом призначено службове розслідування.
03.04.2023 з метою опитування ОСОБА_1 та встановлення причин не виходу на службу на адреси: АДРЕСА_1 членом дисциплінарної комісії інспектором ВСР УП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Скворцовим О.В. здійснено виїзд, однак ОСОБА_1 був відсутній. Зі слів мешканців за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не мешкає та вони його не бачили. За адресою АДРЕСА_3 мешкає батько ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який повідомив, що син ОСОБА_1 з 11.03.2023. перебуває у Французькій Республіці, де проводить відпустку з своєю дружиною та дітьми. Також ОСОБА_6 не відомо причини не повернення до України ОСОБА_1 по закінченню відпустки.
На вказані адреси рекомендованими листами та на мобільний телефон НОМЕР_1 месенджером «Ватсап» ОСОБА_1 направлено виклики для надання пояснень 08.04.2023 до ГУНП в Запорізькій області (вих. 309/35/02¬2023, вих. 310/35/02-2023 та вих. 306/35/02-2013 від 03.04.2023).
04.04.2023 з мобільного телефону № НОМЕР_1 месенджером «Ватсап» ОСОБА_1 надіслав лист, в якому зазначив, що у зв'язку із сімейними обставинами, а саме із необхідністю догляду за двома малолітніми дітьми, він вирішив звільнитися зі служби в поліції. На теперішній час він не має можливості лишити дітей для приїзду та надання пояснень. Також він просить звільнити його зі служби в поліції на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю України у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку. Також він вважає, що ніяких дисциплінарних проступків не допускав.
08.04.2023 ОСОБА_1 на виклик дисциплінарної комісії, щодо надання пояснення не прибув.
13.04.2023 затверджено висновок службового розслідування.
Наказом ГУНП в Запорізькій області № 614 від 14.04.2023 року за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог передбачених пунктом 1 частини 1 статі 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбачену статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної полії України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами, внесеними Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-ІХ), розділів II, ІІІ додатку 1 Правил внутрішнього службового розпорядку для поліцейських апарату ГУНП та його відокремлених структурних підрозділів (відділів відділень), затверджених наказом ГУНП в Запорізькій області від 19.08.2016 №. 1987, що виразилось у відсутності на робочому місці у період з 25.03.2023 до 13.04.2023 без поважних причин, не повідомлені безпосередньому керівнику причин відсутності на роботі та не поверненні на територію України під час дії воєнного стану, після закінчення щорічної чергової оплачуваної відпусти за 2022 рік, застосувати до заступника начальника сектору дізнання відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в. Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Запорізькій області № 176 о/с від 17.04.2023 року на підставі наказу ГУНП № 614 від 14.04.2023 року та подання начальника Запорізького РУП, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 (0090808), заступника начальника сектору дізнання відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції, з 17 квітня 2023 року.
Не погодившись із наказами № 614 від 14.04.2023 “Про застосування дисциплінарного стягнення” в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та наказом № 176 о/с “По особовому складу” від 17.04.2023 та з вимогою зобов'язати ГУНП в Запорізькій області звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням у зв'язку з необхідністю догляду за малолітніми дітьми, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні накази були прийняті відповідачем з дотриманням приписів законодавства, з огляду на доведеність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, вчинення дій проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання обов'язків.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Приписам ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Приписами ч.ч. 1-3, 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування, визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 (далі - Порядок № 893).
Згідно п. 1 розділу ІІ Порядку № 893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п. 1, 13 розділу V Порядку № 893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що недотримання працівником Національної поліції службової дисципліни, неналежне виконання обов'язків поліцейського, має наслідком вчинення ним дисциплінарного проступку та можливості подальшого притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності. При цьому, обставини дисциплінарного проступку мають встановлюватись під час службового розслідування.
В свою чергу, такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції є найсуворішим. У цьому випадку, за правилами статті 19 Дисциплінарного статуту слід враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
При оцінці, співмірності обраного керівником виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, наявність (відсутність) непогашених дисциплінарних стягнень на момент притягнення його до відповідальності за цим дисциплінарним проступком і, як підсумок, наявність (відсутність) причинного зв'язку із тим чи не сталася ця подія внаслідок особистої безвідповідальності, низьких ділових та моральних якостей позивача та його неналежного ставлення до службових обов'язків.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідалньості були висновки відповідача про порушення останнім вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбачена статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 4, частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УІІІ (зі змінами, внесеними Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-ІХ), розділів II, III додатку 1 Правил внутрішнього службового розпорядку дня поліцейських апарату ГУНП та його відокремлених структурних підрозділів (відділів, відділень), затвердженого наказом ГУНП в Запорізькій області від 19.08.2016 № 1987, що виразилось у відсутності на робочому місці у період з 25.03.2023 року по 13.04.2023 року без поважних причин, не повідомленні безпосередньому керівнику причин відсутності на роботі та не поверненні на територію України під час дії воєнного стану після закінчення щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік.
В свою чергу, відповідно до пояснень позивача, відображених в адміністративному позові та в апеляційній скарзі, останній правомірно не виходив на роботу, оскільки ним було завчасно подано заяву про звільнення зі служби за власним бажанням з 25.03.2023 р. у зв'язку із сімейними обставинами (необхідність догляду за дітьми).
Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2023 до ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт заступника начальника сектору дізнання ВП № 2 Запорізького РУП майора поліції ОСОБА_1 про надання йому частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 14 діб з 11.03.2023 з виїздом до Франції, м. Ліон з метою відвідати дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
02.03.2023 наказом ГУНП в Запорізькій області № 101 о/с рапорт ОСОБА_1 задоволено та надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік з 11.03.2023 до 24.03.2023 з виїздом до м. Ліон, Французької Республіки.
Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, 11.03.2023 через пункт пропуску «Рава-Руська» ОСОБА_1 перетнув Державний кордон України (виїзд).
Також згідно з інформацією з МІТС «Аркан», наданою УІАП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 з 11.03.2023 до 30.03.2023 не перетинав Державний кордон України на в'їзд, тобто перебував за межами України (вих. 649/2/01-2023 від 31.03.2023).
Крім цього, згідно з інформацією з МІТС «Аркан», наданою УІАП ГУНП в Запорізькій області діти ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.07.2022 перетнули Державний кордон України на в'їзд та 23.12.2022 виїхали з України.
В свою чергу, 25.03.2023 року уповноваженим представником відповідача у відділі поштового зв'язку було отримано рапорт позивача, датований 13.03.2023 року в якому останній просить звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням з 25.03.2023 у зв'язку із сімейними обставинами (необхідність догляду за дітьми).
До рапорту було долучено ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про затвердження мирної угоди та закриття провадження у справі від 23.11.2022, яка набрала законної сили 09.12.2022 (справа № 2/335/2811/22).
Згідно з текстом вказаної ухвали суду, ОСОБА_1 , розірвав шлюб з ОСОБА_7 . Визначено місце проживання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 . Також суд постановив, що ОСОБА_1 зобов'язується утримувати дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім цього, ОСОБА_1 зобов'язується не перешкоджати ОСОБА_7 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми. Між сторонами погоджено дні побачення ОСОБА_7 з дітьми: кожної суботи та неділі (за її бажанням) за місцем проживання матері, відвідувати день народження матері, проводити спільну відпустку, Новий рік та Різдво.
З матеріалів справи видно, що наведений рапорт ОСОБА_1 був розглянутий керівництвом ГУНП в Запорізькій області та не був задоволений, з посиланням на те, що підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення особисто поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу, також рапорт (заява) яка пишеться власноручно у довільній формі. Окрім цього, згідно онлайн-трекінгу відправлень Укрпошти, рапорт ОСОБА_1 від 13.03.2023 про звільнення зі служби в поліції був прийнятий для направлення на адресу ГУНП в Запорізькій області 23.03.2023 однією із поштових відділень Укрпошти міста Запоріжжя, а 11.03.2023 ОСОБА_1 перетнув держаний кордон України (виїзд) та під час розгляду його рапорту не повернувся. Враховуючі вищевикладене, відповідач вважає що ОСОБА_1 не міг подати вказаний вище рапорт про звільнення зі служби в поліції. За результати розгляду вказаного рапорту ОСОБА_1 направлено відповідь (від 05.04.2023 №1232/05/3-23).
Відповідно до частини 5.статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 2 Розділу III «Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції» затвердженого наказом МВС України від 23.11.2016 №1235, зареєстрований в Мінюсті України від 20.12.2016 №1668/29798 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Пунктом 1 Переліку документів з питань проходження служби» затвердженого наказом МВС України від 23.11.2016 №1235, зареєстрований в Мінюсті України від 20.12.2016 №1668/29798 визначено, що рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі.
З матеріалів справи слідує, що рапорт позивача від 13.03.2023 був надрукований з використанням комп'ютерної техніки і містить лише підпис між датою та прізвищем, що зроблено ручкою.
Згідно конверту, яким рапорт був надісланий на адресу відповідача, останній було подано до відділу поштового зв'язку у місті Запоріжжя 23.03.2023 року (а.с.83).
В свою чергу, як було встановлено, в тому числі судом апеляційної інстанції, у період з 11.03.2023 до 30.03.2023 року позивач був відсутній на території України.
При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач зазначав, що лист із рапортом він надіслав із-за кордону своєму знайомому, який в свою чергу переслав його до ГУ НП в Запорізькій області.
Однак, відповідний конверт позивач до суду не надав.
Таким чином вказані обставини підтверджені не були.
Отже, доказів особистого подання позивачем рапорту про звільнення та, як наслідок, наявності його волевиявлення на припинення публічної служби, до суду подано не було.
Відтак, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що допущене позивачем порушення процедури подання рапорту про звільнення за власним бажанням, потягло за собою правомірне рішення з боку відповідача про відмову в його задоволенні, про що враховуючи перебування позивача за кордоном, йому було повідомлено 05.04.2023 шляхом надсилання листа із використанням менеджеру «TELEGRAM» на мобільний номер НОМЕР_2 (зазначений номер вказаний в позовній заяві).
Крім того, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що подання поліцейським рапорту про звільнення за власним бажанням (незалежно від причин) не є підставою яка сама по собі обумовлює припинення публічної служби такої особи в момент подання такого рапорту, оскільки належною підставою є видання організаційно-розпорядчого акту у вигляді наказу. Отже, позивач не маючи відомостей про видання наказу про його звільнення зі служби в поліції повинен був приступити до служби 27.03.2023 (враховуючи, що 25.03.2023 це вихідний день).
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності спірних наказів та відсутності підстав для їх скасування.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року в адміністративній справі №280/3908/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва