Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/559/2024
02 травня 2024 року місто Київ
справа № 759/18987/23
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Горбенко Н.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У вересні 2023 року позивач звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_4 , в якому просила стягнути з відповідачана свою користь:
27921,16 грн. на відшкодування матеріальної шкоди;
80000 грн. навідшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що 26 липня 2022 року неповнолітній ОСОБА_4 , рухаючись на велосипеді біля будинку за адресою: місто Київ, вул. Симиренка, 2/19 , врізався в припаркований автомобіль «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , чим пошкодив вказаний автомобіль.
Вказувала, що автомобіль «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 не рухався, був припаркований, в момент зіткнення біля нього знаходилася ОСОБА_5 , яка є її матір'ю.
Зазначала, що згідно висновку експерта КНДІСЕ №21166/23-54 від 24 серпня 2023 року вартість матеріального збитку, який завдано власнику автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження 26 липня 2022 року, який знаходився на прибудинковій території за адресою: місто Київ, вул. Симиренка, 2/19 (припаркований), складає 27921,16 грн.
Посилалася на те, що ОСОБА_6 , як законний представник ОСОБА_4 , відмовляється від добровільного відшкодування завданої шкоди.
Вказувала, що вищезазначені обставини призвели до моральних страждань.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що за результатами дорожньо-транспортної пригоди було складено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 490559 від 08 серпня 2022 року, відносно ОСОБА_3 ; рапорт ст. інспектора СІОП ВП Святошинського УП ГУНП у м. Києві ст. капітана поліції А. Скалозуб від 08 серпня 2022 року; пояснення ОСОБА_4 від 08 серпня 2022 року; консультативний висновок травмпункту ЩЛХ КНП «Дитяча клінічна лікарня №7 Печерського району міста Києва» №1161 щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ; пояснення ОСОБА_5 від 26 серпня 2022 року; пояснення ОСОБА_3 від 27 серпня 2022 року; протокол огляду місця дорожнього-транспортної пригоди від 26 серпня 2022 року; рапорт старшого лейтенанта поліції Юрія Савенко від 26 липня 2022 року; рапорт інспектора ГУ НП в м. Києві Романець В.М. від 26 липня 2022 року; схема ДТП; довідка про результати перевірки по факту ДТП за адресою: місто Київ, вул. Симиренка, 2/13 від 26 липня 2022 року; фото з місця пригоди.
Вказувала, що постановою Святошинського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року по справі №759/10286/22 було визнано ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, а постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року скасовано постанову суду першої інстанції від 18 жовтня 2022 року та закрито адміністративне провадження стосовно ОСОБА_3 за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що апеляційний суд своїм рішенням не спростував факт вини ОСОБА_4 , і скасував рішення суду першої інстанції не у зв'язку з відсутністю вини особи, що притягалась до відповідальності, а з формальних причин, зокрема тому, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №490559 від 08 серпня 2022 року не відповідає вимогам ст.256 КУпАП , виходячи з того, що він не містить вказівки на пункт Правил дорожнього руху, який порушив неповнолітній. Хоча, в сукупності всі матеріали справи містять достатні докази, які вказують на вину неповнолітнього ОСОБА_4
Посилалася на те, що судом першої інстанції не досліджено те, що на місце пригоди викликалась поліція та було складено усі необхідні документи, які в сукупності вказують на наявність вини неповнолітнього ОСОБА_4 у його діях під час керування велосипедом.
Вказувала, що судом першої інстанції не враховано, що згідно з висновком експерта КНДІСЕ С.Берегового за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №21166/23-54 від 24 серпня 2023 року вартість матеріального збитку, який завдано власнику автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження 26 липня 2022 року, який знаходився на прибудинковій території за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд. 2/19 (припаркований), складає 27921,16 грн. Тобто, саме у висновку експерта зазначено, що пошкодження автомобіля мали місце саме 26 липня 2022 року, а не на день його огляду та обстеження.
Зазначала, що доказами доведено, що неповнолітнім ОСОБА_4 була завдана матеріальна шкода позивачу, а саме: неправомірними діями, які полягали у порушенні Правил дорожнього руху, внаслідок чого ОСОБА_4 , рухаючись на велосипеді врізався в припарковане авто.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
Колегія судів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказувала на те, що 26 липня 2022 року неповнолітній ОСОБА_4 , рухаючись на велосипеді біля будинку за адресою: місто Київ, вул. Симиренка, 2/19, врізався в припаркований автомобіль «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , чим пошкодив його. Зазначала, що оскільки ОСОБА_4 є неповнолітнім, проживає з батьками, не має самостійного заробітку, то саме ОСОБА_3 , яка є його матір'ю відповідно до ст.1179 ЦК України має відшкодувати завдану шкоду.
Згідно з висновком експерта КНДІСЕ С. Берегового за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №21166/23-54 від 24 серпня 2023 року вартість матеріального збитку, який завдано власнику автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження 26 липня 2022 року, який знаходився на прибудинковій території за адресою: місто Київ, вул. Симиренка, 2/19 (припаркований) складає 27921,16 грн.
Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Отже, для застосування положень ст.1166 ЦК УКраїнинеобхідно довести, що шкоду позивачу завдано саме неправомірними діями чи бездіяльністю особи, на яку покладається відповідальність відшкодувати шкоду, а саме необхідна наявність таких складових елементів як: а) протиправна поведінка; б) настання шкоди; в) прямий причинний зв'язок між першим та другим елементами та г) вина завдавача шкоди.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14 та Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі №638/20603/16.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Статтею 1179 ЦК України встановлено, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження своїх вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до позовної заяви надала копії:
висновкуексперта КНДІСЕ С. Берегового за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №21166/23-54 від 24 серпня 2023 року;
паспорту ОСОБА_3 ;
свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частинами 1,5, 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Відповідно до ст.95 ЦПК України, чинної на момент подачі позовної заяви, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до положень ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Судом першої інстанції в якості свідка була допитана ОСОБА_7 , яка пояснила, що 26липня 2022 року бачила, що наче якась дитина в'їхала у припаркований автомобіль, проте, достеменно зазначити не може, що це був відповідач, що мало зіткнення і було пошкоджено автомобіль позивача.
Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги висновокексперта КНДІСЕ С. Берегового за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №21166/23-54 від 24 серпня 2023 року на підтвердження саме заподіяння шкоди позивачу з вини неповнолітнього ОСОБА_4 , оскільки вказана обставина повинна бути підтверджена іншими засобами доказування, встановленими законом.
При цьому, відповідно до статті 83 ЦПК України ні позивачем, ні її представником в суді першої інстанції не було надано доказів на підтвердження того, що на місце події викликалися працівники поліції, проводився огляд та фіксація пошкоджень автомобіля, відбиралися пояснення учасників події, складалися відповідні документи та вирішувалося питання щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного та вимог законодавства, які регламентують спірні правовідносини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями неповнолітнього ОСОБА_4 .
У ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до апеляційної скарги було додано клопотання про долучення доказів, а саме копії:протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №490559 від 08 серпня 2022 року, який складений стосовно ОСОБА_3 за ч.3 ст.184 КУпАП; рапорт ст. інспектора СЮП ВГІ Святошинського УГІ ГУНГІ у м. Києві ст. капітана поліції А. Скалозуб від 08 серпня 2022 року; пояснення ОСОБА_5 від 26 липня 2022 року; пояснення ОСОБА_3 від 27 липня 2022 року; протокол огляду місця дорожнього-транспортної пригоди від 26 липня 2022 року; рапорт старшого лейтенанта поліції Юрія Савенко від 26 липня 2022 року; рапорт інспектора ГУ ІІП в м. Києві Романець В.М. від 26 липня 2022 року; схема ДТП; фото з місця пригоди; постанови Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року по справі №759/10286/22, згідно якої ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП; постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року по справі №759/10286/22, якою скасовано постанову Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року та постановлено нову, якою закрито провадження про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 за ч.3 ст.184 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
У вказаному клопотанні представник позивача просила визнати причини неподання доказів до матеріалів справи №759/18987/23 до Святошинського районного суду міста Києва поважними та такими, що об'єктивно не залежали від позивача, оскільки сторонами у справі про адміністративне правопорушення №759/10286/22 були ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і відповідно докази щодо адміністративного правопорушення знаходились у даній судовій справі, стороною якої не була ОСОБА_1 Вказувала, що звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у ОСОБА_1 , яка є законним власником автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 не було і не могло бути доказів, які мають місце в межах справи про адміністративне правопорушення, оскільки стосувались інших осіб. Посилалася на те, що ОСОБА_1 в період з 01 липня 2022 року до 10 лютого 2023 року перебувала в полоні на окупованих територіях і тільки після звільнення з полону звернулась до суду з документами, які у неї були.
Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки такі докази у суд першої інстанції не подавалися ні позивачем, ні її представником ОСОБА_8 , який відповідно до договору про надання правової допомоги №04/09 від 04 вересня 2023 року надавав ОСОБА_1 правову допомогу в суді першої інстанції, вказані докази не були предметом дослідження суду першої інстанції та сторона позивачаіз клопотанням щодо витребування доказів до суду першої інстанції не зверталася.
Також позивач не обґрунтувала та не надала доказів неможливості подання вказаних нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї, враховуючи, що позов був поданий ОСОБА_1 до суду у вересні 2023 року, позивач, її представник, третя особа ОСОБА_5 брали участь при розгляді справи судом першої інстанції, а відтак останні мали змогу подати докази в суді першої інстанції або зазначити про їх наявність.
З урахуванням того, що при розгляді справи не встановлено склад цивільного правопорушення, за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, в тому числі й моральної, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди спричиненої позивачу.
Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження її доводів про те, що саме неправомірними діями ОСОБА_4 , які полягали у порушенні Правил дорожнього руху було їй завдано шкоди внаслідок пошкодження її автомобіля.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: