Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/238/2024
30 квітня 2024 року місто Київ
справа №760/18179/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шереметьєвої Л.А., повний текст рішення складено 17 листопада 2023 року у справі за позовом Першого заступника керівника Солом'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-
В серпні 2023 року Перший заступник керівника Солом'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом,в якому просив:
визнати незаконним та скасувати рішення відділу приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №48413 від 07 липня 2022 року, яким передано у приватну власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,40 кв.м;
визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 07 липня 2022 року НОМЕР_3, видане відділом приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,40 кв.м;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року, індексний номер 47345219, та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2611357480000).
В обґрунтування вимог посилався на те, що Солом'янською окружною прокуратурою м. Києва під час здійснення нагляду за додержанням законності під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022102090000217 від 05 вересня 2022 року встановлено порушення майнових прав територіальної громади міста Києва, а саме вибуття квартири АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав.
Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 та відповідно до інформації Київського міського клінічного бюро судово- медичної експертизи від 07 липня 2023 року труп ОСОБА_3 був доставлений до відділу судово-медичної експертизи трупів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи 17 червня 2022 року.
Зазначав, що тіло вказаної особи родичами чи іншими особами не було отримано для поховання та за зверненням Київського клінічного бюро судово-медичної експертизи Солом'янською окружною прокуратурою м. Києва видано дозвіл на поховання ОСОБА_3 за державний кошт (№44-3523вих-22 від 23 червня 2022 року).
У подальшому до КМКБ СМЕ звернулася ОСОБА_1 , отримала 29 червня 2022 року лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 та 12 липня 2022 року здійснила реєстрацію смерті ОСОБА_3 .
Посилався на те, що відповідно до інформації з Реєстру територіальної громади м. Києва ОСОБА_3 з 20 листопада 1988 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Києва та закріплена на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва».
Вказував, що на адресу органу приватизації Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації 08 липня 2020 року надходила заява ОСОБА_3 від 02 липня 2020 року про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 та за результатами розгляду вказаної заяви та поданих до неї документів листом від 23 липня 2020 року вони були повернуті заявнику.
Зазначав, що 04 серпня 2020 року та 13 листопада 2020 року на адресу органу приватизації Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації надходили заяви ОСОБА_3 від 30 липня 2020 року та від 10 листопада 2021 року відповідно, які були подані представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на підставі довіреності від 22 липня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Г.В. Вказані заяви також були повернуті без прийняття рішення.
Посилався на те, що 28 січня 2022 року до органу приватизації Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації черговий раз надійшла заява від 10 листопада 2021 року, яка також була подана ОСОБА_4 на підставі довіреності.
За результатами розгляду вказаної заяви та долучених до неї документів, відділом приватизації державного житла Управління житлово - комунального господарства та будівництва прийнято рішення №48413 від 07 липня 2022 року про передачу ОСОБА_3 , який на момент його прийняття помер, у приватну власність спірної квартири.
На підставі даного рішення видано свідоцтво про право власності від 07 липня 2022 року № НОМЕР_1, яке отримано ОСОБА_4 11 липня 2022 року.
Вказував, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13 липня 2022 року приватним нотаріусом КМНО Гончар Г.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 47345219 (з відкриттям розділу), та здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2611357480000) за вже померлим ОСОБА_3 .
Реєстрацію проведено на підставі: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №51734300 від 13 липня 2022 року, в якій зазначена адреса: вул. Миколи Хвильового, яка начебто подана та підписана ОСОБА_3 та свідоцтва відділу приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 07 липня 2022 року.
Зазначав, що відповідно до матеріалів реєстраційної справи приватним нотаріусом КМНО Гончар Г.В. видано картку прийому заяви №304911895 від 13 липня 2022 року під підпис померлому ОСОБА_3 .
Посилався на те, що згідно висновку експертів за результатами проведення судової- почеркознавчої експертизи за №8150/8151/23-32 від 16 травня 2023 року підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Підпис заявника» в оригіналі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року №51734300, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Документи згідно переліку отримав» в оригіналі картки прийому заяви про державну реєстрацію права власності від 13 липня 2022 року №304911895, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.
Рукописний запис « ОСОБА_3 » у графі «Документи згідно переліку отримав» на оригіналі картки прийому заяви про державну права власності від 13 липня 2022 року №304911895, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, ймовірно ОСОБА_4 .
Під час обшуку в подружжя ОСОБА_5 виявлено та вилучено заяву про передачу в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність квартири, що займає ОСОБА_3 , від 30 липня 2020 року, за результатом розгляду якої органом приватизації вже відмовлено та повернуто документи.
Відповідно до висновку експерта КНДЕКЦ МВС України від 04 січня 2023 року №СЕ-19/111-22/53521-ДД у місці розташування рукописного запису «10» листопада 2021» у заяві про передачу в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність квартири, що займає ОСОБА_3 від 10 листопада 2021 року, є внесення змін шляхом підчистки первинного запису з подальшою допискою нового запису «10» листопада 2021».
Позивач вважає, що приватизація спірного нерухомого майна здійснена на підставі заява від імені ОСОБА_3 від 30 липня 2020 року шляхом підчистки первинного запису «30.07.2020» з подальшою допискою нового запису «10.11.2021».
Вказував, що ОСОБА_4 по даному факту вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК України.
Зазначав, що свідоцтва по право на спадщину на даний час не видавалися.
Посилався на те, що рішення відділу приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №48413 від 07 липня 2022 року, свідоцтво про право власності від 07 липня 2022 року № НОМЕР_1 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року, індексний номер 47345219, є незаконними та підлягають скасуванню.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року позов Першого заступника керівника Солом'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено частково.
Визнано незаконним рішення відділу приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації №48413 від 07 липня 2022 року про передачу ОСОБА_3 у приватну власність квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46,40 кв.м.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 07 липня 2020 року, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,40 кв.м.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року, індексний номер:47345219.
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,40 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2611357480000).
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації на користь Київської міської прокуратури 8052 гр. судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування вимог посилався на те, що в суді першої інстанції матеріалами справи не встановлено, що внесення змін в дату подання документу суперечило волі ОСОБА_6 , такий висновок є лише припущенням, оскільки не підтверджено жодним доказом, поданим сторонами.
Вказував, що факт волевиявлення ОСОБА_3 на приватизацію квартири безумовно підтверджений довіреністю на приватизацію квартири, видану на ім'я довірителя ОСОБА_4 , яка лишалася дійсною протягом всього життя довірителя.
Зазначав, що позивачем не було надано жодного доказу, а судом першої інстанції не встановлено те, що ОСОБА_3 за життя звертався до правоохоронних органів з заявами про вчинення відносно нього неправомірних дій щодо змушування до приватизації квартири, та передачі права власності на неї третім особами, чи факту звернення до органу приватизації з заявою про відсутність намірів здійснювати приватизацію, чи до нотаріусів КМНО з заявами про вікликання вказаної довіреності.
Посилався на те, що з копії заяви, долученої до матеріалів справи вбачається, що підпис на заяві про приватизацію майна від 30 липня 2020 року виконано безпосередньо довірителем ОСОБА_4 . Тобто, заява на приватизацію від 30 липня 2020 року була підписана довірителем ОСОБА_4 , який в подальшому, згідно з матеріалами судової почеркознавчої експертизи виправив дату подання вказаної заяви, діючи на підставі довіреності та за життя спадкодавця ОСОБА_3 , виключно в межах повноважень, наданих довіреністю.
Вказував, що ні положення ЦК України, ні положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ні Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року не місять положень про пряму заборону прийняття рішення про приватизацію житла за громадянами, які за життя подали відповідну заяву, але померли під час розгляду такої заяви.
Зазначав, що висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення про передачу у власність ОСОБА_3 після його смерті квартири було прийнято за відсутності волевиявлення останнього, суперечить обставинам справи, та не ґрунтується на нормах ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Посилався на те, що визначаючи наявність порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що наявні у матеріалах докази: копія довіреності, заповіт, визнання позивачем неодноразових звернень ОСОБА_3 за життя з заявами про приватизацію квартири свідчать про те, що квартира АДРЕСА_1 увійшла до складу спадкової маси, тому станом на сьогодні територіальна громада не має жодного інтересу відносно вказаної квартир, а відповідно, відсутнє право громади, яке підлягає захисту в порядку цивільного судочинства.
27 лютого 2024року від Солом'янської окружної прокуратури м.Києва до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
В судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи доводи апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник Солом'янської окружної прокуратури та Київської міської ради в судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідач Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідача Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходячи з обставин передачі спірної квартири у власність померлого наймача, відсутності його волевиявлення на вчинення таких дій у зв'язку із смертю, дійшов висновку про наявність підстав для визнання рішення органу приватизації від 07 липня 2022 року про передачу спірної квартири у власність ОСОБА_3 незаконним, а видане на підставі вказаного рішення свідоцтво про право власності недійсним.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 був наймачем квартири АДРЕСА_1 .
08 липня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до органу приватизації Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 .
Дана заява листом Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 23 липня 2020 року була повернута разом з поданими документами.
22 липня 2020 року ОСОБА_3 видав на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_1 довіреність, якою уповноважив останніх бути його представником у відповідних органах з питань реєстрації права власності на його ім'я квартири АДРЕСА_1 та з реєстрацією права власності, отримання правовстановлюючих документів на належну йому нерухомість.
04 серпня 2020 року та 13 листопада 2020 року на адресу органу приватизації від імені ОСОБА_3 його представником ОСОБА_4 на підставі довіреності подавалися документи про передачу спірної квартири у власність ОСОБА_3 .
Дані заяви також були повернуті органом приватизації без прийняття рішення.
28 січня 2022 року до органу приватизації Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в черговий раз надійшла заява від ОСОБА_3 від 10 листопада 2021 року про передачу квартири у приватну власність, яка подана ОСОБА_4 на підставі довіреності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Рішенням органу приватизації №48413 від 07 липня 2022 року квартира АДРЕСА_1 була передана у приватну власність ОСОБА_3 .
На підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності від 07 липня 2022 року НОМЕР_3, яке 11 липня 2022 року було отримане ОСОБА_4
13 липня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Г.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 47345219 (з відкриттям розділу), та здійснено реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 .
11 листопада 2021 року ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 було складено заповіт, відповідно до якого ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, що йому буде належати на день смерті заповів ОСОБА_1
13 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Г.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
На підставі вказаної заяви була відкрита спадкова справа №15/2022 після смерті ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що Солом'янською окружною прокуратурою м. Києва під час здійснення нагляду за додержанням законності під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022102090000217 від 05 вересня 2022 року встановлено порушення майнових прав територіальної громади міста Києва, а саме вибуття квартири АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав. Вказував, що приватизація спірного нерухомого майна здійснена на підставі заява від імені ОСОБА_3 від 30 липня 2020 року шляхом підчистки первинного запису «30.07.2020» з подальшою допискою нового запису «10.11.2021». Посилався на те, що рішення відділу приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №48413 від 07 липня 2022 року, свідоцтво про право власності від 07 липня 2022 року № НОМЕР_1 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року, індексний номер 47345219, є незаконними та підлягають скасуванню.
Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Таким чином, право на спадкове майно виникає з часу відкриття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на неї (постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц).
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
За змістом статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати коло відповідачів у справі,предмет та підстави позову.
При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.
Перший заступник керівника Солом'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, в серпні 2023 року звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення відділу приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №48413 від 07 липня 2022 року, яким передано у приватну власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 07 липня 2022 року НОМЕР_3, видане на ім'я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року, індексний номер 47345219 пред'явив вимоги до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
З матеріалів справи вбачається, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 .
Як пояснив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник третьої особи, ОСОБА_1 від спадщини не відмовлялася та інші спадкоємці після смерті ОСОБА_3 відсутні.
Таким чином, співвідповідачем у даній справі мала би бути ОСОБА_1 .
Проте, позивач у ході розгляду справи у суді першої інстанції не звертався до суду з клопотанням про залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_1 .
Отже, коло осіб - учасників справи позивач визначив з порушенням норм процесуального права.
При цьому, суд першої інстанції позбавлений права самостійно замінити неналежного відповідача на належного або залучити його в якості співвідповідача.
А тому, пред'явлення позову до неповного кола відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
На наведене вище суд першої інстанції уваги не звернув.
Оскільки, суб'єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин в якості відповідача, рішення суду підлягає скасуванню, оскільки в такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі як відповідача, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Отже, зазначене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке потягло за собою ухвалення незаконного рішення.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову Першого заступника керівника Солом'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вказане не призведе до порушення прав позивача, оскільки він може звернутися з даним позовом до належних відповідачів.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12078 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Першого заступника керівника Солом'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.
Стягнути з Київської міської прокуратури, місцезнаходження: місто Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019 на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12078 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 травня 2024 року.
Головуючий:
Судді: