справа № 362/8000/23
провадження № 22-ц/824/8156/2024
30 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Халепчук Д. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Семенкова Марка Валентиновича на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2023 року в складі судді Лебідь-Гавенко Г. М.,
встановив:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що співвласниками (в рівних частках по 1/3 частини) квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 , є вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вона є спадкоємицею померлого батька ОСОБА_3 .
З метою прийняття спадщини після смерті батька вона звернулась до нотаріальної контори, проте оформити свідоцтво про право на спадщину не може , оскільки на спадкове майно накладений арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії та номер 49116249, виданої 17.11.2015, видавник: лящ Ю. П. , Відділ державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2013 ВП НОМЕР_2, виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа №2а-956/2011, виданого 13.12.2012 Васильківським міськрайонним судом Київської області на виконання рішення цього суду від 21 квітня 2011 року в справі №2а-956/2011 за позовом заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди.
У військовій частині НОМЕР_1 не обліковується заборгованість ОСОБА_3 , про що повідомлено листом від 19.01.2021.
28.01.2023 позивачка звернулась до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з квартири у зв'язку зі смертю боржника, проте отримала відмову.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила зобов'язати Васильківський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 відповідно до внесеного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2015 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Дахно А. М., на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії та номер 49116249, виданої 17.11.2015, видавник: Лящ Ю. П. , Відділ державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2023 року у відкритті провадження у вказаній справі відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що остання не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки згідно змісту поданої позовної заяви підлягають до оскарження дії виконавця щодо винесеної ним постанови про накладення арешту на майно боржника, наслідком якого є арешт спірного нерухомого майна, тобто відсутній спір про право в розрізі даного предмету спору.
12.02.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Семенков М. В. через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач не оскаржує процедуру (порядок) накладення арешту, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Оскільки виконавчі провадження по відношенню до боржника ОСОБА_3 є завершеними, а також з урахуванням того, що боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і арешт з майна не знято, позивачка змушена звертатись до суду за захистом своїх прав на майно.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу Васильківський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не скористався. Останній просив розглядати справу за відсутності свого представника.
В судове засіданні сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Суд першої інстанцій, закриваючи провадження у справі не врахував того, що позивач не може оскаржити рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки не є боржником у виконавчому провадженні. У цьому випадку законом передбачений інший порядок судового захисту шляхом пред'явлення позову про зняття арешту з майна.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Такий же висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).
З мотивів, викладених вище, колегія суддів вважає обґрунтованою подану позивачем апеляційну скаргу про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у цій справі постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семенкова Марка Валентиновича задовольнити.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2023 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук