вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 761/1106/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3303/2024Головуючий у суді першої інстанції - Пономаренко Н.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
24 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Мегабанк», третя особа: Баштанський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання права власності на транспортний засіб, скасування арешту та зняття розшуку,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Мегабанк», третя особа: Баштанський РВ ДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса) про визнання права власності на транспортний засіб, скасування арешту та припинення його розшуку, згідно якої просив:
1) визнати за ОСОБА_1 , право власності на автомобіль Toyota Camry, НОМЕР_10, 2008 року випуску;
2) скасувати розшук автомобіля Toyota Camry, НОМЕР_10, 2008 року випуску, накладений постановою ВП НОМЕР_9 від 14.07.2020 постанова від 23.12.2020;
3) зняти арешт з автомобіля Toyota Camry, НОМЕР_10, 2008 року випуску, накладений в межах ВП НОМЕР_9 від 14.07.2020, відкритого з примусового виконання виконавчого документу № 2/1412/2387/12 від 19.02.2013.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на виконанні у Баштанського РВ ДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_8, боржником по даному ВП є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а стягувачем - АТ «Мегабанк».
ВП було відкрито 14.07.2020 на підставі виконавчого документу № 2/1412/2387/12 від 19.02.2013, а в подальшому завершено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку). Тобто, дане ВП завершено, але постанова державним виконавцем Чайка A.C. про закінчення ВП не приймалась. В межах ВП державним виконавцем Баштанського РВ ДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса) Чайка A.C. було накладено арешт на транспортний засіб Toyota Camry, НОМЕР_11, 2008 року випуску та відповідно до постанови від 23.12.2020 державного виконавця даний транспортний засіб було оголошено в розшук.
Вказує, що зазначений транспортний засіб до 30.07.2012 перебував у власності ОСОБА_2 , яка є боржником у ВП від 14.07.2022, а з 31.07.2012 є власністю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 31.07.2012, довідкою Територіального сервісного центру МВС № 8041 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві № 31/26 від 17.09.2022 та листом Головного сервісного центру МВС від № 31/972A3-8213-2020 від 04.10.2022. Позивачем зазначено, що зазначений вище транспортний засіб Toyota Camry, НОМЕР_11 було куплено на аукціоні товарній біржі, в той же день 31.07.2012 вищевказаний ТЗ був знятий з реєстраційного обліку за попереднім власником та зареєстрований за позивачем, за реєстраційним номером НОМЕР_1 від 31.07.2012. При знятті з реєстрації та перереєстрації 31.07.2012 транспортного засобу Toyota Camry, НОМЕР_11, на нового власника позивача ОСОБА_1 , даному транспортному засобу був присвоєний новий д.н.з., а саме: НОМЕР_2 (був НОМЕР_3 ). Тому він вважає, що державний виконавець помилково прийняла рішення про арешт та розшук зазначеного транспортного засобу, що на день (14.07.2020) відкриття виконавчого провадження не був власністю боржника - ОСОБА_2 .
Також, звертає увагу на те, що з метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до Баштанського РВ ДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса) з листами та запитами в яких просив зняти арешт та припинити розшук транспортного засобу. В даних листах позивач також просив надати копій постанов про арешт та розшук транспортних засобів. Позивачем та його представником були отримані відповіді про відмову в наданні зазначених документів у зв'язку з тим, що позивач не є стороною виконавчого провадження та запропоновано позивачу звернутися до суду з відповідним позовом про визнання права власності на транспортний засіб, зняття з нього арешту та розшуку.
Окрім того, 03.09.2022 позивач не зміг розпорядитись власністю (вищезазначеним транспортним засобом), оскільки 23.12.2020 державним виконавцем в межах виконавчого провадження, було винесено постанову про розшук майна боржника та наведено арешт на автомобіль, що підтверджено витягом з системи «Горпун-розшук ТЗ та НЗ». Наявність розшуку автомобіля порушує права позивача, як власника цього майна, а тому розшук відносно зазначеного транспортного засобу підлягає припиненню та звільненню з-під арешту. Позивач вважає відмову державного виконавця у припиненні розшуку транспортного засобу такою, що не ґрунтується на законі, оскільки вказаний автомобіль не зареєстрований на праві власності боржника у ВП і дана обставина виключає підставність перебування транспортного засобу розшуку у розумінні ст. 36 «Про виконавче провадження», зазначений факт підтверджено інформацією з Територіального сервісного центру МВС № 8041 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві № 31/26 від 17.09.2022 та Головного сервісного центру МВС від № 31/972АЗ-8213-2020 від 04.10.2022.
Враховуючи вищевикладене, позивач зазначав, що оскільки в провадженні Баштанського РВ ДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса) відсутнє будь-яке виконавче провадження відносно позивача, подальше накладення арешту на рухоме майно, а саме: транспортний засіб Toyota Camry, НОМЕР_11, 2008 року випуску, порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд у зв'язку з чим, з метою належного захисту прав позивача, позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі (а.с. 1-8).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.07.2023 позов ОСОБА_1 до АТ «Мегабанк», третя особа: Баштанський РВ ДВС Південного МУ МЮ (м.Одеса) про визнання права власності на транспортний засіб, скасування арешту та зняття розшуку задоволено частково. Скасовано розшук, накладений постановою від 23.12.2020 в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_9 з виконання виконавчого листа № 2/1412/2387/12, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 19.02.2013, - на транспортний засіб марки TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 . В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 157-164).
В апеляційній скарзі, АТ «Мегабанк», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що з огляду на те, що позов не містить вимог до банку, тому банк є неналежним відповідачем, а за відсутності клопотання позивача про залучення ОСОБА_2 як співвідповідача, яка обов'язково має брати участь у справі, оскільки не можливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки цієї особи, суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову.
Також, скасовуючи розшук транспортного засобу суд першої інстанції не переконався на підставі якого саме документу цей розшук було накладено та знову проігнорував, що власником спірного транспортного засобу станом на 23.12.2020 зазначено саме ОСОБА_2 , яка не є учасником цієї справи (а.с. 204-207зв.).
Відзиву від учасників справи не надходило.
У судовому засіданні представник АТ «Мегабанк» - Дребот І.А. підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовлльнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль було придбано без обтяжень, які виникли в подальшому, при цьому, обтяження рухомого майна, яке перебуває у власності позивача, порушує права останнього, як власника та перешкоджають вільному та повноцінному здійсненню ним права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2007 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 233-14ПВ/2007, згідно з умовами якого АТ «Мегабанк» надав ОСОБА_3 кредит (грошові кошти) у розмірі 43 281,00 дол. США на строк з 22.08.2007 до 21.08.2012 зі сплатою відсотків за користування у розмірі 13,5 % річних. Кредитні кошти надавалися для купівлі автомобілю «Тоуоta Саmry 2.4», яким відповідно до п. 2.1. кредитного договору та п. 1.1. договору застави від 22.08.2007 забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором.
Також в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22.08.2007 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 233-14ПВ/2007-п, відповідно до умов пункту 1.1. якого поручитель ОСОБА_2 відповідає перед АТ «Мегабанк» за порушення зобов'язання ОСОБА_3 як солідарні боржники.
У зв'язку з неналежним виконанням умов вищевказаного кредитного договору АТ «Мегабанк» звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва за захистом своїх порушених прав.
25.10.2012 Заводський районний суд м. Миколаєва прийняв рішення по справі № 2-658/11 (№ 2/1412/2387/12), яким позов АТ «Мегабанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнив частково та стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь АТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 488 631,07 грн., а також судові витрати у розмірі 1 321, 93 грн. з кожного. На підставі даного рішення АТ «Мегабанк» були отримані виконавчі листи та подані на примусове виконання до органів ДВС (виконавче провадження АСВП № НОМЕР_8).
На виконанні у Баштанського РВ ДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_8. Боржником по даному виконавчому провадженні було зазначено ОСОБА_2 , а стягувачем - АТ «Мегабанк». Виконавче провадження було відкрито 14.07.2020 на підставі виконавчого документу № 2/1412/2387/12 від 19.02.2013.
14.07.2020 заступником начальника Баштанського РВ ДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса) було винесено постанову у межах виконавчого провадження № НОМЕР_8 про арешт майна боржника, в якій вказано накласти арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_2 : все майно (а.с. 143).
23.12.2020 заступником начальника Баштанського РВ ДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса) було винесено постанову у межах виконавчого провадження № НОМЕР_8 про розшук майна боржника, а саме транспортний засіб Тоуоta Саmry 2.4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік виробництва Т3: 2008 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 /, належне ОСОБА_2 .
Відповідно до відповіді на запити державного виконавця до Міністерства внутрішніх справ України за № 83217101 від 14.07.2020 та за № 109193281 від 26.07.2021, щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, якими встановлено, що ОСОБА_2 належить автомобіль: марка Тоуоta Саmry 2.4, категорія ТЗ: легковий, рік виробництва ТЗ: 2008, VIN: НОМЕР_5 , номер кузова: НОМЕР_5 , номерний знак: НОМЕР_3 колір ТЗ: чорний РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 назва боржника: ОСОБА_2 серія/номер паспорта: НОМЕР_7 .
25.12.2021 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист було повернуто стягувачу з підстав не виявлення транспортного засобу боржника протягом року з дня оголошення розшуку, однак, накладений арешт від 23.12.2020 у виконавчому провадженні скасовано не було (т. 1 а.с. 66-67).
На момент повернення виконавчого листа стягувачу, у Баштанському РВ ДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса) була відсутня інформація щодо фактичного виконання судового рішення, сплати боргу, виконавчого сбору та виконавчих витрат, тому у органу державної виконавчої служби були відсутні підстави для винесення постанови про припинення розшуку майна боржника та зняття арешту з майна ОСОБА_2 .
Разом із тим, у матеріалах справи міститься Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 автомобіль марки «Тоуоta Саmry», 2008 року випуску, номер кузова: НОМЕР_5 , колір: чорний з 31.07.2012, реєстраційний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_1 , що, також, підтверджується довідкою Територіального сервісного центру МВС № 8041 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві № 31/226 від 17.09.2022, листом Головного сервісного центру МВС від № 31/972АЗ-8213-2022 від 04.10.2022, а також відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області (Філії ГСЦ МВС) № 31/55А3-14-2022 від 13.10.2022 (а.с. 10, 12-17).
На думку позивача він є власником спірного транспортного засобу, і саме наявність не скасованого арешту на транспортний засіб порушує його право власності.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З наведеного вбачається, що відповідачем у справі за позовом про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 200/8461/15-ц, від 03.05.2022 у справі № 711/3591/21).
Із матеріалів справи вбачається, що прохальна частина позову містить вимоги позивача до Баштанського РВ ДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса), який зазначений у позові як третя особа, вимог же до АТ «Мегабанк», який зазначений як відповідач, - позов не містить.
Згідно відповідей на запит, МВС України повідомило, що спірний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_2 , тому оскаржуване рішення по справі може безпосередньо вплинути на права та обов'язки ОСОБА_2 , яка не була визначена позивачем ані як відповідач, ані як третя особа по справі.
Оскільки позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв, тому за відсутності належного суб'єктного складу даного спору, у суду відсутні підстави для задоволення вимог про визнання права власності на транспортний засіб і скасування накладеного арешту.
З огляду на викладене, не підлягають задоволенню окремо вимоги про скасування розшуку транспортного засобу, як такі, що є похідними від результату розгляду зазначених вище позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та надані докази, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення у задоволеній частині скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2023 року у задоволеній частині скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст виготовлено 02 травня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді