01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 522/23058/23
Головуючий в 1 інстанції: Суворова О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Альонішко С.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив скасувати постанову Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП 8580364 від 20.11.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 680 грн.;
- справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП закрити;
- стягнути з Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 536 грн. 80 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та незаконним.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність рішення фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; стягнути з Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1342 грн. 30 коп.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд в оскаржуваному рішенні не надав належної оцінки доводам позивача, не мотивував причин їх відхилення, обмежившись загальною фразою, що наведені доводи позивача не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, але такий висновок не відповідає фактичним даним, які містяться в матеріалах справи. Єдиними доказами, якими відповідач обґрунтовує притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є фотознімки автомобіля із сайту carparking.omr.gov.ua Одеської міської ради, зроблені інспектором по паркуванню ОСОБА_2 20.11.2023 року. З фотознімку не вбачається, що рулетка знаходиться поруч з автомобілем, який належить саме позивачу. Апелянт вказує, що відповідач не надав жодного доказу наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, порушення підпункту «Г» пункту 15.9. ПДР.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що відповідно до положень статті 14-2 КУпАП інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил зупинки в режимі фотозйомки. З фото (додаток №1, 2) вбачається, що автомобіль позивача здійснив зупинку, стоянку ближче 10 м. від пішохідного переходу, чим порушив ч. 3 ст. 122 КУпАП та п. 15.9 г ПДР. Факт того, що відстань від транспортного засобу позивача до пішохідного переходу становить менше 10 метрів є очевидним, відповідно до замірів складає 7 м. 80 см. З огляду на зазначене, відповідач просить у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції - відмовити у повному обсязі.
01 травня 2024 року до суду від представника апелянта надійшла заява, в якій він просить розглядати справу в порядку письмового провадження.
Така ж заява надійшла від представника відповідача.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою від 20.11.2023 року, серії ОДП 8580364 інспектор з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Рябінін С.М. було прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 680 грн.(а.с.7).
У вказаній постанові зазначається, що 20.11.2023 року о 13:11 год. в м. Одеса, на вул. Рішельєвська, 9 водій транспортного засобу LEXUS LX 570 ном. знак НОМЕР_1 здійснив зупинку, стоянку ближче 10 м від пішоходного переходу, чим порушив вимоги п. 15.9 (г) ПДР, за що передбачена відповідальність частиною 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу 570, д/н НОМЕР_1 (а.с.14-15).
Фотознімками зафіксовано зображення транспортного засобу LEXUS LX 570, д/н НОМЕР_1 та заміри в момент вчинення правопорушення, на яких містяться: дата порушення - 20.11.2023; географічні координати: 46.4825722222222,30.7407916666667; час вчинення порушення: 13:13; місце вчинення: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 9 (а.с.8-11).
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт скоєння правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є наявним та підтверджується наданим стороною відповідача доказом у вигляді фото фіксації з місця події (а саме неналежної стоянки автомобіляLX 570, д/н НОМЕР_1 ). З наданих до суду фотографій вбачається спосіб паркування вищевказаного транспортного засобу ближче 10 м. від пішохідного переходу, чим було порушено п. 15.9 г) ПДР України, в зв'язку з чим, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення законна та обґрунтована і є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 14 ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР).
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За визначенням п. 1.10 ПДР України пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками, дорожньою розміткою та пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами.
Пункт 15.9 "г" ПДР України передбачає, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, зупинка транспортного засобу Позивача на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків є суттєвим перешкоджанням дорожньому руху та є загрозою в безпеці руху.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, виноситься без складання відповідного протоколу.
Статтею 280 КУпАП визначено, що особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно зі частиною 1 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частиною 1 статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідно до положень статті 14-2 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил зупинки в режимі фотозйомки, шляхом створення декілька зображень транспортного засобу та заміри в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано:
дату порушення 20.11.2023;
географічні координати: 46.4825722222222,30.7407916666667
час вчинення порушення: 13:13;
місце вчинення: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 9.
Зокрема, з фото (а.с.8-11) вбачається, що автомобіль позивача здійснив зупинку, стоянку ближче 10 м. від пішохідного переходу.
Фотозйомка здійснювалася за допомогою технічного засобу Lenovo TB-8505X, про що зазначено в постанові про накладення адміністративного стягнення та заміри були зроблені рулеткою скловолоконна (фібергласова) № 67 відповідно до сертифікату СП № 7-424-21.
Відповідно до наданого сертифікату СП №7-424/21 засіб вимірювальної техніки рулетки скловолоконної (фібергласова) Зав.№67 перевірений (а.с.59).
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
При фотофіксацією зафіксовано вимірювання відстані від припаркованого автомобіля марки LEXUS LX 570, д/н НОМЕР_1 до пішохідного переходу, яка становить менше 10 метрів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в сукупності наданими фотознімками підтверджуються обставини викладені в оскаржуваній постанові, у зв'язку з чим колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що з наданих фотознімків не вбачається, що рулетка знаходить поруч з автомобілем, що зафіксовано лише частина стрічки та неможливо встановити позначки на шкалі рулетки.
Доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин у справі апелянтом не надано.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик