П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31825/23
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,
повний текст судового рішення
складено 25.01.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУПФУ в Херсонській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУПФУ у Київській області) та просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ у Київській області від 27 жовтня 2023 року за №213050035661;
зобов'язати ГУПФУ в Херсонській області зарахувати позивачці пільговий стаж за списком №2 за період з 07.11.2016 по 31.12.2019 р.р. та з 01.01.2020 по 13.10.2023 р.р., визначений, згідно довідки від 13 жовтня 2023 року за №327;
- зобов'язати ГУПФУ у Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання заяви, а саме з 23 жовтня 2023 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ у Київській області від 27 жовтня 2023 року за №213050035661.
Зобов'язано ГУПФУ в Херсонській області зарахувати позивачці пільговий стаж за списком №2 за період з 07.11.2016 по 31.12.2019 р.р. та з 01.01.2020 по 13.10.2023 р.р., визначений згідно довідки від 13 жовтня 2023 року за №327.
Зобов'язано ГУПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву від 23.10.2023 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, відповідно до п.«б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання заяви, а саме з 23 жовтня 2023 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь позивача судові витрати за сплату судового збору у розмірі 858 грн. 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ у Київській області, сплачені згідно квитанції про сплату №3538-7819-7291-9655 від 17.11.2023 р.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22 жовтня 2023 року позивачці виповнилося 53 роки.
23.10.2023 року ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Названу заяву позивачки було передано на розгляд до ГУПФУ у Київській області за принципом екстериторіальності, яким 27 жовтня 2023 року прийнято рішення №213050035661 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з зазначеною відмовою, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення за призначенням пенсії, позивачка досягла необхідного віку та мала необхідний пільговий стаж, що відповідно до приписів п.«б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дає право ОСОБА_1 на призначення пільгової пенсії.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини до 2018 року були врегульовані лише ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ), яка визначає умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Так, п.«б» ст.13 Закону №1788-ХІІ було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМУ, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
02 березня 2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі Закон №213-VIII), яким п.«б» ст.13 Закону №1788-ХІІ викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМУ, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Надалі, у 2018 році норми щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах були внесені і до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", шляхом його доповнення розділом XVI-1 "Про пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", зокрема ст.114, яка визначає умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Норми ст.13 Закону №1788-ХІІ , в редакції станом на 2015 рік, та ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що була прийнята у 2018 році, мали до 23 січня 2020 року абсолютно однакові умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме :
«б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з і жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 1 б років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років б місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років б місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року".
Разом з тим, 23 січня 2020 року, Рішенням Конституційного суду України №1-р/2020 було визнано неконституційною норму ст.13 Закону №1788-ХІІ.
Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, ст.13 та ч.2 ст.14, пункти "б"-"г" ст.54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, що суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Пунктом 3 резолютивної частини названого Рішення Конституційного Суду встановлено, що застосуванню підлягає ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».
Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 р у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню підлягають норми Закону №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., а не Закону №1058-IV.
Підсумовуючи наведене, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеним у вказаному рішенні Конституційного Суду України, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМУ, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Матеріалами справи встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 виповнилось 53 роки,
Страховий стаж позивачки складає 30 років 11 місяців 3 дні.
З оскарженого рішення пенсійного органу вбачається, що у позивачки відсутній пільговий стаж, оскільки до пільгового стажу не зараховано періоди роботи за довідкою від 13 жовтня 2023 року за №327, оскільки відсутній перелік посад до атестації від 2014 року, а в атестації від 2019 року не зазначено номер відділу.
Як зазначено у довідці №327 від 13.10.2023 р., ОСОБА_1 працює повний робочий день в КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР і за період з:
07.11.2016 р. по 31.12.2019 р. - виконувала безпосереднє обслуговування психічно хворих за посадою молодша медична сестра (палатна) психіатричного дитячого відділення №8 - 03 роки 01 місяць 24 дні;
01.01.2020 р. по теперішній час виконує безпосереднє обслуговування психічно хворих за посадою молодша медична сестра (палатна) відділення для примусового лікування психічно хворих №5 - 03 роки 09 місяців 12 днів.
Всього: 06 років 11 місяців 06 днів, що передбачено Списком №2, розділом ХХІV Постанови КМУ від 24.06.2016 р. №461 (а. с. 17).
До того ж, названа довідка містить додаткові відомості:
1. Накази по лікарні про атестацію робочого місця:
За 2014 рік - №1-од від 10.04.2014 р.; №2-од від 05.05.2014 р.
За 2019 рік - №12-од від 02.04.2019 р.; №13-од від 15.04.2019 р.
2. Переліки робочих місць за 2014 р., 2019 р.
3. Висновки державної експертизи праці:
За 2014 рік - №58 від 07.08.2014 р.
4. Довідка про стан дотримання законодавства про працю:
За 2019 рік - №ХС 1606/104Д від 22.04.2019 р.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, до спірних правовідносин застосуванню підлягає ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Крім того, відповідно до ст.60 Закону №1788-ХІІ, робота в психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Відповідно до п.1, п.2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.1992 року №442 (далі Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно пункту 4.1 цього Порядку, при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
У роз'ясненнях про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 серпня 2000 року за №205 передбачено, що в окремих випадках за скрутного фінансово - економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці, у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно - гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Відповідно до ч.2 п.4 Порядку №442 проведення атестації робочих місць за умовами праці №442 встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином законодавцем, обов'язок проведення атестації робочих місць, її своєчасність та якість покладена на керівників підприємств та не залежить від працівника і не впливає на зменшення шкідливості умов його праці, а тому позивача не можна позбавити його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до приписів п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
При цьому, будь-які недоліки в атестації від 2019 року, на які посилається скаржник у своєму рішенні-відмові, зокрема, не зазначення номеру відділу, також не є підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії.
Нормами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96.
Таким чином, суд першої інстанції, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивачки, дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов'язання ГУПФУ в Херсонській області повторно розглянути її заяву від 23.10.2023 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Враховуючи наведене, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук