П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 523/5242/23
Головуючий першої інстанції Далеко К.О.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса.
Повний текст судового рішення складений 16.02.2024р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
23.03.2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови серії від 14.03.2023р. ЕАС №6680062 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, накладення штрафу у сумі 3400грн.; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2024р. позов задоволений з підстав того, що загальна маса транспортного засобу та причепа, якими керував позивач складала 2190кг, тобто не перевищувала 3500кг., а тому посвідчення водія категорії «В» дозволяло позивачу керувати транспортним засобом з причепом, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом першої інстанції при вирішені справи вимог законодавства, неповне з'ясування обставин справи, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з бортовим причепом без наявності посвідчення водія категорії «ВЕ».
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 14.03.2023р. інспектором Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області складена постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6680062 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400грн.
Як вбачається зі змісту постанови, інспектором встановлено, що 14.03.2023р. о 18 год. 35 хв., в смт. Нові Біляри траса 28 35км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 2417, державний номерний знак НОМЕР_1 , із бортовим причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , в якого не було відкрито категорії «ВЕ», а тому без права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1 ПДР. /а.с.14/
Не погоджуючись з притягненням до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Так, за змістом ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (зокрема порушення ч.1 ст.121 КУпАП).
Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 258 КУпАП передбачено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Частиною 2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч.5 ст.258 КУпАП).
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за №1408/27853).
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В п.1.3 ПДР Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.2.1 Правил дорожнього руху України встановлюють, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
Пунктом 2.4 ПДР України встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.
Відповідно до ч.2 ст.126 КпАП України керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З вищезазначеного випливає, що у разі відсутності у суб'єкта, який керує транспортним засобом, права керування транспортним засобом відповідної категорії настає адміністративна відповідальність саме за ч.2 ст.126 КпАП України.
Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом у разі відсутності у суб'єкта, який керує транспортним засобом, права керування таким транспортним засобом.
Як вбачається інспектором встановлено, що 14.03.2023р. о 18 год. 35 хв., в смт. Нові Біляри траса 28 35км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 2417, державний номерний знак НОМЕР_1 , із бортовим причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , в якого не було відкрито категорії «ВЕ», а тому без права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1 ПДР. /а.с.14/
Згідно п.2.13 ПДР України, право на керування транспортними засобами особам може бути надано: автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично -дорожній мережі, всіх типів (категорії В1, В, С1, С), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - з 18-річного віку;
автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії ВЕ, С1Е, СЕ), а також тими, що призначені для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - з 19-річного віку.
Транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема: В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів.
Для віднесення транспортного засобу до певної категорії у п.2.13 ПДР України використовується значення дозволеної максимальної маси таких транспортних засобів.
За визначенням, наведеним у п.1.10 ПДР України, дозволена максимальна маса - маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, водієм і пасажирами, що встановлена технічною характеристикою транспортного засобу як максимально допустима. Дозволена максимальна маса автопоїзда - це сума дозволеної максимально допустимої маси кожного транспортного засобу, що входить до складу автопоїзда.
Таким чином, для віднесення транспортного засобу до певної категорії враховуватись повинно значення повної маси транспортного засобу.
Відповідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993р. №340 (надалі - Положення №340) особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами
Відповідно до п.5 Положення №340 водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів;
до керування транспортними засобами категорій В, С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій BE, С1Е, СЕ, D1E і DE.
Отже, транспортний засіб належить до таких категорії «В», якщо його дозволена максимальна маса не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.
Як вбачається з матеріалів, справи, на момент притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 мав посвідчення водія, яке давало йому право керувати транспортними засобами категорії «В». /12/
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ГАЗ 2417, державний номерний знак НОМЕР_1 , його повна маса складає 1840 кг.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу причіп бортовий, державний номерний знак НОМЕР_2 , вбачається що його повна маса складає 350 кг. /а.с.16-17/
Оскільки повна маса бортового причепа не перевищувала 750 кілограмів, а загальна маса транспортного засобу та причепа, якими керував ОСОБА_1 складала 2190 кг, тобто не перевищувала 3500 кг., колегія суддів приходить до висновку, що маючи посвідчення водія категорії «В» позивач мав право керувати відповідним транспортним засобом, що свідчить про відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Пунктом 1 ч.1 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності постанови серії від 14.03.2023р. ЕАС №6680062 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, та наявності підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому в порядку ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає його без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Національної поліції в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв