02 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/26407/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року (суддя Ніколайчук С.В.)
у справі № 160/26407/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046750004041 від 22 березня 2023 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 24 червня 2022 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.03.2023 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком. За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 046750004041 від 22.03.2023, обґрунтоване тим, що згідно із наданих позивачкою документів страховий стаж її становить 06 років 08 місяць 24 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, не враховано періоди роботи за записами трудової книжки, оскільки запис в трудовій книжці оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: некоректний запис про зміну прізвища; період догляду за дитиною до 3-х років 27.05.1991 року народження (дата народження загиблого сина), оскільки надано копію свідоцтва про народження. Для зарахування періоду роботи в колгоспі з 10.05.1987 необхідно надати уточнюючу довідку про фактично відпрацьовану кількість трудоднів. Позивачка не погоджується з такою у призначенні пенсії дострокової пенсії за віком, вважає її протиправною та зазначає, що має право на призначення дострокової пенсії як така, що досягла віку 52 років, та як мати загиблого військовослужбовця, який брав участь у бойових діях, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046750004041 від 22 березня 2023 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 15.03.2023 на підставі пункту 4 ч. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що подані позивачкою документи належним чином підтверджують страховий стаж її для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також суд дійшов висновку, що оскільки позивачка звернулась до пенсійного органу 15.03.2023 - поза межами трьох місяців, пенсія позивачці має бути призначена саме з 15.03.2023.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Скаржник вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки 15.03.2023 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003. Згідно розподілу в системі електронного документообігу, документи про призначення пенсії позивачки передані на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яким здійснювався розгляд звернення позивачки на підставі документів, які були надані до заяви, скановані та внесені до електронної пенсійної справи.
Також скаржник наполягає на правомірності прийнятого ним рішення, оскільки запис в трудовій книжці оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: некоректний запис про зміну прізвища; надано копію свідоцтва про народження дитини (догляду за дитиною до 3-х років). Для зарахування періоду роботи в колгоспі з 10.05.1987 необхідно надати уточнюючу довідку про фактично відпрацьовану кількість трудоднів. Для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємством, на якому працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи або встановити факт приналежності цього документу в судовому порядку або долучити витяг про зміну прізвища. Крім того, відповідач вважає, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є належним відповідачем, тому суд першої інстанції безпідставно поклав зобов'язання на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 15.03.2023 позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення від 22.03.2023 № 046750004041 про відмову у призначенні пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу.
Приймаючи таке рішення, відповідач зазначив: вік заявниці 52 роки; необхідний страховий стаж, визначений ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - 20 років; страховий стаж особи становить 06 років 08 місяців 24 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
за записами трудової книжки, оскільки запис в трудовій книжці оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: некоректний запис про зміну прізвища;
період догляду за дитиною до 3-х років 27.05.1991 року народження, оскільки надано копію свідоцтва про народження. Для врахування періоду догляду за дитиною необхідно надати скановану копію оригіналу свідоцтва про народження.
для зарахування періоду роботи в колгоспі з 10.05.1987 необхідно надати уточнюючу довідку про фактично відпрацьовану кількість трудоднів.
для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємством, на якому працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи або встановити факт приналежності цього документу в' судовому порядку (п. 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для перерахунку пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637), або долучити витяг про зміну прізвища.
додатково: надано копію свідоцтва про смерть.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу у 1-му піхотному відділенні 1-го піхотного взводу 98 піхотного батальону НОМЕР_1 окремої піхотної військової частини НОМЕР_2 , призваний 3-м відділом у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2022 № 4771, солдат ОСОБА_2 , захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, загинув 23.06.2022 з початку наступу о 04:26 хв. в ході бою, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Потьомкине, Бериславського району Херсонської області внаслідок бойових дій. Смерть пов'язана з безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_3 №164 від 31.07.2022 (по строковій службі) про виключення з особового складу частини у зв'язку із смертю, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 від 06.07.2022. (а.с. 19).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 17.04.2023 виданого Лівобережним управлінням соціального захисту населення ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих Захисників і Захисниць України (п. 5 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») (а.с. 22).
Вказані обставини відповідачем не заперечуються, питання належності позивачки до осіб, які мають право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до вказаної норми Закону № 1058-ІV, спірним у цій справі не є.
Спір між сторонами виник з приводу наявності у позивачки необхідного страхового стажу - не менше 20 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).
Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Частина 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що до стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Перелік документів, які подаються заявником для призначення пенсії за віком визначено п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, а саме:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637;
3) відомості про місце проживання особи;
4) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, а саме, дружинам (чоловікам), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батькам військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків): документи про проходження військової служби (служби); документи, які підтверджують родинні стосунки; документи, які підтверджують смерть (загибель) цих осіб у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків); свідоцтво про смерть (при призначенні пенсії згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).
Судом встановлено, відповідачем не заперечується, що до заяви про призначення пенсії, позивачкою додано належним чином завірену копію свідоцтва про народження її сина ( ОСОБА_2 ) (а.с.11-12), копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 06.07.2022 (а.с. 10), копію витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (а.с.17).
Також позивачкою надано в оригіналах наступні документи:
паспорт громадянина України, ідентифікаційний код платника податків, витяг з реєстру територіальної громади про місце реєстрації заявника, витяг з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2689 від 17 листопада 2022 року, довідку про причини загибелі солдата ОСОБА_2 для оформлення статусу «Член сім'ї загиблого (померлого) Захисника і Захисниці України» від 06.11.2022 № 4771, заяву про виплату пенсії або грошової допомоги (банківські реквізити для виплати пенсії), трудову книжку серії НОМЕР_6 від 10.10.1987.
Щодо доводів відповідача про неналежне оформлення трудової книжки позивача.
В спірному випадку періоди трудової діяльності (трудовий стаж) позивачки підтверджуються трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_6 від 10.10.1987 (а.с. 7-9).
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що з наявної у справі копії трудової книжки серії НОМЕР_6 від 10.10.1987 вбачається, що трудова книжка видана на ім'я « ОСОБА_3 », належить саме позивачці. Помилок в написанні прізвища, ім'я, по батькові особи, на яку заповнено трудову книжку, не допущено. На лицьовій стороні трудової книжки одним з роботодавців печатними буквами зазначено « ОСОБА_1 ».
Вищенаведене свідчить про те, що у відповідача були відсутні підстави для не прийняття такого документу як трудова книжка.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Як вбачається з матеріалів справи, записи трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_6 від 10.10.1987 позивачки свідчать про періоди її членства у колгоспі «Зоря комунізму» КСП «Зоря» Покровського району Дніпропетровської області, а також роботи за трудовими договорами.
Згідно п.2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.
Відповідно до пунктів 5, 6 Постанови №310 до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Пунктом 13 Постанови №310 передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
В даному випадку аркуш 18 трудової книжки серії НОМЕР_6 від 10.10.1987 містить інформацію про прийнятий колгоспом трудовий мінімум участі в громадському господарстві, а також про фактичне виконання позивачкою річного мінімуму трудової участі, які внесені до трудової книжки на підставі особових рахунків за періоди 1987, 1989-1991, 1993-2000.
Також записи в трудовій книжці позивачки про інші періоди її роботи за трудовими договорами виконані послідовно (дати вчинення записів про прийняття на роботу узгоджуються із датами записів при звільнення з попередніх місць роботи), не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та узгоджуються між собою; запис про звільнення завірений відбитком печатки.
Зазначені записи містять всі необхідні дані, що відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держпраці від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, якими керувався роботодавець при веденні трудових книжок у відповідні періоди.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу позивачки. При цьому відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивачки, а вказує на окремий недолік під час заповнення трудової книжки.
За висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 11.11.2020 у справі №677/831/17, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що періоди роботи позивачки належним чином підтверджені відомостями трудової книжки, пенсійним органом не спростовані. Надана позивачкою трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії та не потребує підтвердження додатковими документами.
Отже, не зарахування відповідачем до страхового стажу позивачки періодів роботи згідно записів її трудової книжки є безпідставним.
Також за встановлених у справі обставин вбачається, що до заяви про призначення пенсії позивачкою було додано також належним чином завірену копію свідоцтва про народження її сина, підстави для неврахування цього документу при вирішенні питання призначення пенсії позивачки відсутні.
З огляду на викладене, всі вищевказані документи, що були долучені позивачкою до заяви про призначення дострокової пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є достатніми та змістовними та підтверджують страховий стаж позивачки.
Відповідач допустився формального підходу при розгляді заяви позивачки, не дослідивши всі подані документи, адже чинне законодавство визначає право на призначення дострокової пенсії за віком, виходячи з відповідного статусу особи, зокрема матері загиблого військовослужбовця, смерть якого пов'язана з безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України.
При визначенні права позивачки на призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний орган має враховувати наявність відповідного статусу та його документального підтвердження, а не посилання на ту обставину, що в сукупності з іншими документами, які підтверджують належний статус позивача, запис в трудовій книжці позивачки оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,
Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
В той же час, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що право позивачки, порушене протиправним рішенням відповідача, має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача призначити позивачці дострокову пенсію за віком 15.03.2023 на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Також відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, що призначає пенсії та готує документи для її виплати.
Частиною п'ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
За правилами п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Виходячи з наведеного, реалізація права особи на призначення пенсії здійснюється у встановленому законодавством порядку, згідно якому прийняття пенсійним органом певного рішення залежить від результатів розгляду поданих заявником документів.
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до Рекомендацій № К(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980, термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
В спірному випадку, виходячи з обставин, які пенсійним органом покладені в основу рішення про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вбачається, що відповідач, встановив недостатність необхідного страхового стажу - 20 років, пославшись на недоліки поданих позивачкою документів: трудової книжки та копії свідоцтва про народження дитини, і фактично ці документи не розглянув, належної оцінки їм не надав.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що задоволення позовних вимог, без перевірки пенсійним органом дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивачки є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 15.03.2023 про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу позивачки періодів її роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_6 від 10.10.1987 та періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 44 Закону № 1058-IV врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону № 1058-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до п.1.1 наведеного вище Порядку 22-1 в редакції на час звернення позивачки до органу Пенсійного фонду із заявою від 15.03.2023 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 в редакції Постанови Пенсійного фонду № 25-1 від 16.12.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п.4.1 Порядку№ 22-1).
Пунктом 4.2 цього Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивачки про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком № 046750004041 від 22 березня 2023 року. І саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у цьому спорі є належним відповідачем, як то правильно встановлено судом першої інстанції.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 15.03.2023 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи неповно дослідив обставини, які мають значення для справи, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у визначеній вище частині та ухвалення нового рішення в цій частині.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі № 160/26407/23 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 15.03.2023 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийняти нове рішення в цій частині.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_6 від 10.10.1987 та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.03.2023, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі № 160/26407/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко