02 травня 2024 р. № 400/929/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання незаконним та скасування наказу від 01.01.2024 №1,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 01.01.2024 № 1 про результати службового розслідування.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Центр або відповідач) не довів факт порушення позивачем військової дисципліни, протиправно притягнув позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Відповідач позов не визнав з підстав, що викладені у відзиві (арк. 166-193).
Позивач подав відповідь на відзив (арк. 197-201) і додаткові пояснення (арк. 234-235), відповідач - заяву (арк. 240).
В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримала, представник відповідача просив у його задоволенні відмовити.
Як встановлено судом, 07.12.2023 начальник Центру видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 260 «Про призначення службового розслідування» (далі - Наказ № 260, арк. 49).
Згідно з текстом Наказу № 260, рішення про призначення службового розслідування було обумовлено рапортом начальника відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат Центру (позивача) «… про відкриття відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчих проваджень від 12.10.2023 №№ 69376738, 69374346, від 27.09.2023 № 71901382 відносно невиконання ІНФОРМАЦІЯ_2 рішень Миколаївського окружного адміністративного суду по справам №№ 400/5582/20, 400/5584/20 (за позовом громадянина ОСОБА_2 ), 400/4697/22 (за позовом громадянина ОСОБА_3 ), а також встановлення ступеня вини посадових осіб … чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення порушення …».
16.12.2023 начальник Центру затвердив «Акт службового розслідування» (далі - Акт, арк. 27-35).
Згідно з текстом Акта, комісія встановила факти неналежного виконання (внаслідок службової недбалості) начальником відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат Центру підполковником ОСОБА_1 посадових обов'язків:
«… не здійснювалось жодних дій у період з 12.06.2023 по 30.06.2023 щодо повідомлення державного виконавця стосовно виконання виконавчого провадження у справі №400/4697/22.
не була зроблена своєчасна доповідь начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 про безспірне стягнення виконавчого збору, що призвело до втрати можливості оскарження неправомірних дій державного виконавця.
отримані документи, які містили інформацію про стягнення виконавчого збору не були своєчасно передані до діловодства ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно не зареєстровані у відповідності з вимогами Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 …».
Ці факти були кваліфіковані як порушення вимог: статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 3, 19 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404), статей 9, 11, 16, 37, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 30.12.2016 № 744 «Про затвердження Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень».
Також комісія дійшла висновку про те, що бездіяльність позивача призвела до нанесення збитків державному бюджету.
01.01.2024 начальник Центру видав наказ (з основної діяльності) № 1 «Про результати службового розслідування» (далі - Наказ № 1, арк. 20-26).
Пунктами 2-4 Наказу № 1 на позивача було накладено дисциплінарне стягнення «ДОГАНА»; позивача було притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державі, у вигляді збитків в сумі 78 800 грн (сплачені Центром суми виконавчого збору у вказаних вище виконавчих провадженнях); було визначено порядок відшкодування - утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Правомірність цих пунктів Наказу № 1 є предметом розгляду у справі.
Висновки Центру про допущені позивачем порушення обґрунтовані такими фактичними обставинами.
1. 26.05.2022 набрало законної сили рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 400/5584/20 за позовом ОСОБА_2 до Центру (арк. 84-88, 89-93).
17.06.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 400/5584/20 про зобов'язання Центру підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням надбавки за особливості проходження служби, з урахуванням окладу за військовим званням «капітан» та надбавки за вислугу років, з урахуванням 48 тарифного розряду, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.
11.07.2022 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виніс постанови (арк. 204-206, 207-208):
про відкриття виконавчого провадження № 69376738 (далі - ВП № 69376738);
про стягнення виконавчого збору в сумі 26 000 грн (інформація про виконання цієї постанови у справі відсутня).
12.10.2023 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виніс постанови (арк. 209-210, 211-212):
про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закону № 1404) - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
про стягнення виконавчого збору в сумі 26 000 грн (далі - Постанова від 12.10.2023 ВП № 69376738).
Постанова від 12.10.2023 ВП № 69376738 обґрунтована частиною третьою статті 40 Закону № 1404. Так, згідно з цією нормою, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
2. 24.03.2022 набрало законної сили рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 400/5582/20 за позовом ОСОБА_2 до Центру (арк. 50-54, 55, 57, 46-48).
24.05.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 400/5582/20 про зобов'язання Центру підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням премії з урахуванням 48 тарифного розряду, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.
11.07.2022 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виніс постанови (арк. 214-215, 216-217):
про відкриття виконавчого провадження № 69374346 (далі - ВП № 69374346);
про стягнення виконавчого збору в сумі 26 000 грн (інформація про виконання цієї постанови у справі відсутня).
12.10.2023 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виніс постанови (арк. 218-219, 220-221):
про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404 - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
про стягнення виконавчого збору в сумі 26 000 грн (далі - Постанова від 12.10.2023 ВП № 69374346).
Постанова від 12.10.2023 ВП № 69374346 обґрунтована частиною третьою статті 40 Закону № 1404.
3. 19.10.2023 Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - ГУ ДКСУ) адресувало Центру запит (від 19.10.2023 № 07.1-06/2-06/5782, далі - Запит від 19.10.2023, арк. 58), в якому повідомило про надходження до ГУ ДКСУ Постанови від 12.10.2023 ВП № 69376738 і Постанови від 12.10.2023 ВП № 69374346 і просило повідомити «… про КПКВК, КЕКВ та рахунки, з яких буде проведено безспірне списання коштів …».
У поясненнях, що були надані під час службового розслідування, ОСОБА_1 вказав, що Запит від 19.10.2023 отримав саме він (арк. 139).
30.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до начальника сектору соціальних виплат Центру (свого начальника) з рапортом, в якому, зокрема, повідомив про надходження Постанови від 12.10.2023 ВП № 69376738 і Постанови від 12.10.2023 ВП № 69374346 (далі - Рапорт, арк. 56). У Рапорті ОСОБА_1 просив «… призначити службове розслідування з метою уточнення причин та умов, встановлення винних посадових осіб, чиї дії або бездіяльність призвели до відкриття виконавчих проваджень відділом примусового виконання рішень …».
Рапорт був підтриманий начальником позивача і став підставою для призначення службового розслідування (видання Наказу № 260).
В Акті відсутня інформація про факт отримання Центром Постанови від 12.10.2023 ВП № 69376738 і Постанови від 12.10.2023 ВП № 69374346, вказано лише про отримання постанов про закінчення виконавчих проваджень.
Тому, на думку суду, у Рапорті позивач вказав про факт надходження відповідної інформації від ГУ ДКСУ - Запиту від 19.10.2023.
4. У Наказі № 1 (стор. 7-8) вказано: «… про наявність … постанов підполковник ОСОБА_4 дізнався при отриманні 19.10.2023 … запитів від Головного управління Державної казначейської служби … натомість про наявність постанов про стягнення виконавчого збору … та примусове стягнення виконавчого збору … ОСОБА_4 не доповів, отримані … запити … до групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 для здійснення реєстрації не надав … лише 30.11.2023 підполковником ОСОБА_5 було повідомлено про надходження постанов про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень по справам №400/5582/20, №400/5584/20 … шляхом подання рапорту від 30.11.2023 №2796/вн. При цьому про находження запитів від Головного управління Державної казначейської служби в Миколаївській області у наведеному рапорті не йшлося. Тому, станом 30.11.2023, строк визначений ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця ІНФОРМАЦІЯ_5 пропущено …».
Виходячи з текстів Акта та Наказу № 1, якби позивач своєчасно та у передбаченому порядку повідомив про отримання ним від ГУ ДКСУ інформації про існування Постанови від 12.10.2023 ВП № 69376738 і Постанови від 12.10.2023 ВП № 69374346, у Центру була можливість оскаржити ці Постанови і, відповідно, уникнути сплати 52 000 грн виконавчого збору.
5. 04.05.2023 набрало законної сили рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі № 400/4697/22 за позовом ОСОБА_3 до Центру (арк. 122-123, 125-126).
16.05.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 400/4697/22 про зобов'язання Центру «… здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення в період з 19.03.2014 по 28.03.2017, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум …».
05.06.2023 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виніс постанови (арк. 222-223, 224-225):
про відкриття виконавчого провадження № 71902062 (далі - ВП № 71902062);
про стягнення виконавчого збору в сумі 26 800 грн (далі - Постанова від 05.06.2023 ВП № 71902062).
26.01.2024 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404 (арк. 226-227).
В Акті з приводу ВП № 71902062 вказано таке: «… станом на 04.05.2023 виконати … рішення суду … щодо виплати належних коштів було неможливо з об'єктивних причин, а саме на КЕКВ 2800, призначеному для таких виплат, кошти були відсутні. З інших рахунків зняття/перерахування коштів для виконання рішень судів заборонено в відповідності з вимогами наказу Міністерства фінансів України від 30.11.2022 №400. З метою виконання рішення суду підполковником ОСОБА_4 було направлено щомісячну заявку-розрахунок від 05.05.2023 №9/2/796 з урахуванням потреби для виконання рішення суду №400/4697/22 від 04.05.2023. 12.06.2023 за вхідним №8288 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 від відділу примусового виконання рішень … надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2023 за №71902062 щодо примусового виконання виконавчого листа №400/4697/22 виданого 16.05.2023. рішення суду виконати протягом 10 діб; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 виконавчий збір у розмірі 26800 … грн. На дату отримання зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження, коштів від довольчого фінансового органу на КЕКВ 2800 не надійшли про відсутність коштів підполковник ОСОБА_4 усно доповів начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 яким було прийнято рішення чекати надходження коштів. З метою виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження підполковником ОСОБА_4 було направлено додаткову заявку-розрахунок до довольчого фінансового органу від 14.06.2023 №9/2/1056 на отримання коштів. 19.06.2023 підполковником ОСОБА_4 була відпрацьована роздавальна відомість … для виплати індексації за рішенням суду по справі №400/4697/22. 20.06.2023 на КЕКВ 2800 надійшли кошти, відповідно були опрацьовані платіжні інструкції до органів ДКС України. 23.06.2023 зазначені платіжні інструкції … були надані до органів ДКС України. Фактично кошти були зараховані на картковий рахунок громадянина ОСОБА_6 26.06.2023 … Підсумовуючи вищевикладене, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 № 400/4697/22 … виконано в повному обсязі не своєчасно (26.06.2023) з об'єктивних причин, а саме відсутності необхідних коштів на рахунках ІНФОРМАЦІЯ_3 …».
Одночасно в Акті зазначено: «… в ході службового розслідування встановлено, що стягнення виконавчого збору з ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно рішень відділу примусового виконання рішень … стало можливим внаслідок особистої неуважності та бездіяльності начальника відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат підполковника ОСОБА_4 , а саме: несвоєчасне виконання судового рішення у справі №400/4697/22, які набрали в установленому порядку законної сили, не вжито заходів щодо негайного виконання виконавчого провадження та недопущення нанесення збитків державному бюджету під час його виконання, в установленому законодавством порядку …» (арк. 31-32).
На стор. 8 Наказу № 1 відповідач вказав: «… підполковником ОСОБА_5 не здійснювалось жодних дій у період з 12.06.2023 по 30.06.2023 щодо повідомлення державного виконавця про виконання рішення суду по справі №400/4697/22 …».
Суд зауважив, що як у Запиті від 19.10.2023, так і у зазначеному в Акті та у Наказі № 1 запиті ГУ ДКСУ від 10.11.2023 № 07.1-06/2-06/6322 (далі - Запит від 10.11.2023, арк. 94-95, отримання якого позивач визнав у поясненнях, що були надані під час службового розслідування) інформація про Постанову від 05.06.2023 ВП № 71902062 відсутня.
У Наказі вказано про порушення позивачем:
1) статей 11, 16, 37, 59 Статуту внутрішньої служки Збройних Сил України
Стаття 11 Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Стаття 16 Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Стаття 37 Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Стаття 59 Командир (начальник) зобов'язаний:
знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права;
планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;
негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;
організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;
постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки;
завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;
встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;
показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;
постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права;
проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);
виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками);
знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями;
організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту;
організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров'я та фізичного розвитку;
здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов'язків;
не допускати до участі у бойових діях військовослужбовців з числа призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які не пройшли курс базової загальновійськової підготовки або не мають бойового досвіду;
особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів;
організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів;
контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі);
вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ;
організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження;
під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю;
вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).
2) Статей 1, 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України
Стаття 1 Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Стаття 2 Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Стаття 4 Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Стаття 6 Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
3) Статті 19 Закону № 1404, якою, згідно з текстом Наказу № 1 «…передбачені обов'язки сторін до безумовного виконання вимог виконавчого провадження …» та частини п'ятої статті 74 Закону № 1404, згідно з якою рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
4) Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 № 744 (далі - Інструкція № 744) - пункт 1.7.
5) Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124 (далі - Інструкція № 124) - підпункти 1.12.2, 3.7.1, 3.9.1, 3.9.2, 3.10.2.
На стор. 11 Наказу № 1 (не розпорядча частина) вказано ще про порушення позивачем вимог наказу Центру від 22.12.2022 № 257 «Про порядок виконання судових рішень та визначення посадових осіб, відповідальних за організацію роботи з виконання рішень суду (виконавчих документів) у структурних підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_1 » (арк. 146-150) - без зазначення пунктів.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
У частині першій статті 45 затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV Дисциплінарного статуту Збройних Сил України вказано, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Ані в Акті, ані у Наказі № 1 не вказано, якими обставинами підтверджується порушення позивачем статей 11, 37, 59 затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Пунктом 1.7 Інструкції № 744 встановлено, що відповідальними за виконання судових рішень (виконавчих документів) є:
у Міноборони - структурний підрозділ Міноборони, Генерального штабу, військова частина (установа, організація), підприємство, визначене у встановленому порядку головним виконавцем за виконання бюджетної програми (підпрограми) або виконання якого належить до компетенції структурного підрозділу Міноборони, Генерального штабу, військової частини (установи, організації), підприємства згідно з функціональними обов'язками;
у Збройних Силах - структурний підрозділ Генерального штабу, військова частина (установа, організація): щодо судових рішень та виконавчих документів про стягнення грошових коштів - фінансова (фінансово-економічна) служба; щодо кадрових питань - підрозділ по роботі з персоналом; щодо земель оборони та військових містечок - квартирно-експлуатаційні відділи; щодо житлових питань - житлові комісії; за договірними зобов'язаннями - відповідальні за формування та виконання бюджетних програм (підпрограм), з інших питань - інша відповідальна (посадова) особа згідно з функціональними обов'язками.
З метою обліку виконавчих документів у структурних підрозділах Міноборони, Генерального штабу, військових частинах (установах, організаціях), підприємствах, визначених відповідальними за безпосереднє виконання судових рішень, ведеться Журнал обліку виконавчих документів (додаток 7).
Статтею 19 Закону № 1404 встановлені обов'язки сторін виконавчого провадження, у тому числі - обов'язок невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником (частина четверта), а також обов'язок боржника надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (пункт 6 частини п'ятої).
На стор. 7 Наказу № 1 вказано, що рішення у справі № 400/4697/22 було виконано 26.06.2023, оскільки саме в цей день відповідні кошти були зараховані на картковий рахунок ОСОБА_3 .
У постанові від 26.01.2024 про закінчення виконавчого провадження (ВП № 71902062) вказано, що інформацію про виконання державний виконавець отримав 28.06.2023 від стягувача - ОСОБА_3 (арк. 226-227).
У Наказі № 1 вказано, що позивачем не здійснювалось жодних дій у період з 12.06.2023 (дата надходження до Центру постанови про відкриття ВП № 71902062) до 30.06.2023 (дата отримання відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяви Центру від 28.06.2023 № 9/2/1135 про виконання рішення суду у справі № 400/4697/22, арк. 134-138) щодо повідомлення державного виконавця про виконання рішення суду у справі № 400/4697/22.
Що саме мав повідомляти позивач, при тому, що рішення суду було виконано 26.06.2023, - незрозуміло.
Стаття 19 Закону № 1404, про що вказано вище, зобов'язує боржника надавати пояснення у тому випадку, якщо такі пояснення вимагаються державним виконавцем.
Позивач не міг порушити статтю 74 Закону № 1404, оскільки боржнику у виконавчому провадженні (Центру) не надано право подавати скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця до начальника відділу.
Суд визнав хибними доводи відповідача про те, що бездіяльність позивача призвела до стягнення виконавчого збору у ВП № 71902062, оскільки факт виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відсутній.
Про обов'язок сплати у ВП № 71902062 виконавчого збору у сумі 26 800 грн Центру було відомо ще 12.06.2023, в день отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, у пункті 3 якої про це вказано (арк. 131). Якщо, на думку Центру, законних підстав для стягнення виконавчого збору не було, у відповідача була можливість своєчасно оскаржити таке стягнення до суду.
Суд врахував, що у Наказі № 1 не йдеться про невжиття позивачем заходів, спрямованих на виконання рішення суду у період з дня набрання цим рішенням законної сили (04.05.2023) до дня відкриття виконавчого провадження (05.06.2023) як про підставу для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Щодо тверджень відповідача про неналежне виконання позивачем службових обов'язків, що полягає у відсутності реєстрації запитів ГУ ДКСУ та у несвоєчасній доповіді начальнику «… щодо накладення та стягнення виконавчого збору …» суд вказав таке.
Як вказано вище, Запит від 10.11.2023 не містить інформацію щодо ВП № 71902062.
У справі відсутні докази того, що у жовтні 2023 року ОСОБА_1 отримав постанови про стягнення виконавчого збору.
Відповідач не довів, що листування безпосередньо ОСОБА_1 з ГУ ДКСУ з приводу надання інформації, необхідної для списання коштів з рахунків Центру, входило до службових обов'язків позивача та взагалі було якимось чином регламентовано.
Крім того, комісія, яка провела службове розслідування, не дійшла висновку про порушення ОСОБА_1 Інструкції № 124, відповідно, не встановила вини позивача у цьому порушенні. За такого, підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення Інструкції № 124 у відповідача не було (стаття 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Також, на думку суду, відповідач не довів правомірність притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності (пункти 3, 4 Наказу № 1).
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначені Законом України від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160).
Матеріальною відповідальністю, за термінологією Закону У 160, є вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або часткову пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до статті 3 Закону № 160, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
У частині першій статті 5 Закону № 160 вказано, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Суд встановив, що притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності не ґрунтується на нормах Закону № 160, тому дійшов висновку про визнання протиправними та скасування пунктів 3 і 4 Наказу № 1.
По-перше, докази заподіяння шкоди відсутні. Частиною першою статті 27 Закону № 1404 встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Згідно з частинами другою, третьою та абзацом першим частини четвертої статті 27 Закону № 1404, Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно, витрати, що були понесені Центром у зв'язку із сплатою виконавчого збору, не є надлишковими витратами під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 160). Єдина умова, за якої суми виконавчого збору не підлягали би стягненню, - це закінчення виконавчих проваджень на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), якщо рішення були виконані до винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, - частина дев'ята статті 27 Закону № 1404.
Про обов'язок сплати виконавчого збору у вказаних в Наказі № 1 виконавчих провадженнях Центру було відомо до надходження інформації від ГУ ДКСУ (у ВП № 69376738 та у ВП № 69374346 - 25.07.2022, арк. 96-97, 98-99, 60-61, 64-65, у ВП № 71902062 - 12.06.2023, арк. 131). Той факт, що після закінчення виконавчих проваджень державний виконавець, відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404, виніс «повторні» постанови про стягнення виконавчого збору (оскільки за «першими» постановами виконавчий збір не було стягнуто), не змінило цей обов'язок.
По-друге, Актом не встановлено, що відкриття виконавчих проваджень (з одночасним винесенням постанов про стягнення виконавчого збору) є результатом невиконання (неналежного виконання) позивачем обов'язків військової служби або службових обов'язків. Причинний зв'язок службовим розслідуванням не доведений.
По-третє, з підстав, що наведені вище, суд відхилив як помилкові доводи відповідача про те, що несвоєчасна доповідь ОСОБА_1 начальнику Центру про існування Постанови від 12.10.2023 ВП № 69376738 та Постанови від 12.10.2023 ВП № 69374346 призвела до втрати можливості оскарження цих постанов у порядку, встановленому статтею 74 Закону № 1404.
Відповідач не довів існування умов (перелічені у частині другій статті 3 Закону № 160) для притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
На підставі викладеного суд встановив, що притягнення позивача до дисциплінарної та до матеріальної відповідальності є протиправним.
Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Суд не розподіляє понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, оскільки у відповіді на відзив позивач відповідні вимоги не підтримав - просив залишити їх без розгляду.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 01.01.2024 № 1 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та до матеріальної відповідальності (пункти 2, 3, 4 розпорядчої частини наказу).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Датою складення повного судового рішення є дата його ухвалення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна