01 травня 2024 р. № 400/2941/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , , проспект Перемоги, 58, м. Лисичанськ, Луганська область, 93120,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду рапорту на звільнення за сімейними обставинами відповідно до п.п. "г" п. 2) ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . У січні 2024 року звернувся до відповідача із рапортом про звільнення його зі служби у зв'язку із наявністю матері, що є особою з інвалідністю ІІ групи. Відповідач відповіді не надав, зі служби не звільнив.
Суд ухвалою від 05.04.2024 відкрив провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав до суду відзив на позов, заперечує проти задоволення позову. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач направив рапорт щодо звільнення з військової служби на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України, проте проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Адміністрація Державної прикордонної служби України направила вказаний рапорт на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 . 20.02.2024 рапорт позивача від 31.01.2024 був зареєстрований за №10225/24. Під час розгляду рапорту позивача встановлено, що останній звернувся з рапортом не за встановленим порядком. За результатами розгляду вказаного рапорту листом від 27.02.2024 №08/11565/24-Вн роз'яснений порядок звернення військовослужбовців з рапортами. Отже, рапорт позивача розглянутий, відповідь надана встановленим порядком, в межах строків визначених Законом, відповідно вимога щодо визнання протиправною бездіяльність щодо нерозгляду рапорту на звільнення ОСОБА_1 за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п. 2) ч. 4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи є неприйнятною та не може бути задоволена, оскільки будь - яка бездіяльність відповідача відсутня.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 в період з 24.12.2023 і по теперішній час проходить службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
31.01.2024 позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення його зі служби за сімейними обставинами відповідно до п.п. "г" п. 2) ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи.
Листом від 27.02.2024 позивачу повідомлено про порядок звернення із рапортом до безпосереднього начальника за місцем проходження служби.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з наступного.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до Розділу І Інструкції «Про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України», затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (далі - Інструкція), Інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України “Про звернення громадян” їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до Розділу ІІІ Інструкції посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Відповідно до абз. 5 п.п. "г" п. 2) ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Суд встановив, що мати позивача є особою з інвалідністю ІІ групи.
Зазначений факт підтверджуються довідкою до акту огляду медико-соціальною експертної комісії серія 12ААВ №450888. Інвалідність встановлена безстроково.
Отже, з наявних у справі матеріалів слідує, що позивач на час звернення до відповідача з рапортом про звільнення його зі служби на підставі п.п. "г" п. 2) ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" мав на це визначені чинним законодавством підстави.
Згідно з матеріалами справи, позивач 31.01.2024 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із рапортом про звільнення його зі служби на підставі п.п. "г" п. 2) ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу". Його рапорт розглянуто відповідачем та надано відповідь листом від 27.02.2024.
Проте в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем належним чином (по суті) розглянуто рапорт позивача щодо звільнення його зі служби.
Відповідач посилається на ту обставину, що позивач звернувся з рапортом не за встановленим порядком, зокрема, надіслав рапорт на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601).
Однак, як встановлено судом, рапорт позивача був адресований саме начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією самого рапорта, наявного в матеріалах справи та не заперечується відповідачем, оскільки рапорт був пересланий за належністю для його подальшого розгляду.
Стосовно вказаних заперечень відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вказує сам відповідач у відзиві на позов, юридична адреса військової частини НОМЕР_1 : АДРЕСА_2 .
Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районні проведення
воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, місто Лисичанськ, Луганської області, з 03.07.2022 є тимчасово окупованою територію,
Саме тому Військова частина НОМЕР_1 тимчасово дислокується в АДРЕСА_3 , та приймає поштову кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_4 , до
запитання.
Оскільки відповідач сам підтверджує ту обставину, що не перебуває фактично за зареєстрованим у визначеному законодавством порядку за місцем реєстрації у зв'язку з веденням бойових дій, то суд вважає, що твердження відповідача про невірні (помилкові) дії позивача при зверненні з рапортом не у встановленому порядку є надмірним формалізмом.
Оскільки рапорт позивача був отриманий відповідачем, що підтверджується безпосередньо відповідачем, то в силу закону відповідач зобов'язаний був розглянути вказаний рапорт по суті звернення.
Згідно з положеннями Закону України «Про звернення громадян», Інструкції звернення розглядаються у строк не більше одного місяця. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Натомість, як встановлено судом, у цьому випадку, відповідачем протягом зазначеного строку рапорт щодо звільнення позивача зі служби розглянуто не було.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, що є підставою для задоволення позову.
В той же час, надаючи оцінку позовним вимогам зобов'язального характеру та обраному позивачем способу захисту своїх прав, про які просить останній у межах цього позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Через те, що відповідачем не було розглянуто по суті рапорт позивача про звільнення з військової служби, суд вважає передчасним вирішення питання щодо зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби під час мобілізації відповідно до п.п. "г" п. 2) ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд, використовуючи повноваження, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сума сплаченого позивачем судового збору в сумі 1211,20 гривень підлягає відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас, суд роз'яснює позивачу, що згідно з п). 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про звільнення з військової служби на підставах, визначених п.п. "г" п. 2) ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) повторно розглянути рапорт від 31.01.2024 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі, визначеній п.п. "г" п. 2) ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з наявністю матері, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн двадцять коп) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 01.05.2024.
Суддя Н.О. Бульба