02 травня 2024 рокусправа № 380/6080/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасувати наказів, зобов'язання вчинити дії,-
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , у якій просить суд:
-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про призов на військову службу по мобілізації від 03.01.2024 року, в частині що стосується ОСОБА_1 ;
-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 3 від 03.01.2024 року про призначення на посаду солдата сапера - оператора 1 інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу роти інженерної підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині, яким виключити солдата сапера - оператора 1 інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу роти інженерної підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з дня набрання рішення законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач надав працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 витяг з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, згідно якого вбачається що ОСОБА_1 2001 року народження працює на ДП «Львівугілля» на посаді електрослюсара підземного ВП «Шахти «Межирічанська» та відповідно до наказу Мінекономіки № 8173 від 13 липня 2023 року йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на шість місяців до 13 січня 2024 року. Вказаний наказ Мінекономіки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 не був взятий до уваги, та відповідно до поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.01.2024 року за № 103 ОСОБА_1 направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період. На момент призову на військову службу ОСОБА_1 виповнилось 22 роки. Позивач заяви, згоди на проходження військової служби добровільно не надавав, крім того надав ІНФОРМАЦІЯ_2 документи в підтвердження бронювання його на підприємстві. З 29.10.2022 року вступив в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу», щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану від 18.10.2022 року. Пунктом 1 статті 18 вказаного Закону України передбачено що під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться. ІНФОРМАЦІЯ_2 при мобілізації до Збройних Сил України позивача не врахував, що відповідно до статті 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 всупереч наданих документів позивачем про бронювання його за основним місцем праці було винесено наказ про призов ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації.
Відповідач-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у відзиві на позов зазначив, що з протоколу № 6 від 15 січня 2018 року вбачається, що комісією з питань приписки було прийнято рішення громадянина ОСОБА_1 , 2001 року народження, про зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних, як такого, що був раніше засуджений. Таким чином, позивач з 2018 року має статус військовозобов'язаного. Для бронювання роботодавець повинен вказувати дані із чинного військово-облікового документу, а тому оформити бронювання без нього не можливо. У вказаному випадку під час уточнення військово-облікових даних було з'ясовано, що у позивача були відсутні особисті військово-облікові документи. Позивач повідомив про втрату тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 та пред'явив в ІНФОРМАЦІЯ_2 лише його копію. Новий військовий - обліковий документ позивачу був виданий 03 січня 2024 року. Таким чином, ОСОБА_1 не міг бути заброньованим, оскільки в нього був відсутній військово-обліковий документ. Позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації без оригіналу військово-облікового документу, що є порушенням Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Станом на дату відкриття провадження у справі, тобто станом на 22 березня 2024 року у позивача відсутнє будь-яке бронювання, оскільки строк дії відстрочки закінчився. Вказує, що дія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 3.01.2024 року №11 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» станом на дату подання позовної заяви, тобто, станом на 3.01.2024 року вже була вичерпана його виконанням. після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом Про військовий обов'язок і військову службу № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 1153/2008. Вказаними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Оспорюваний наказ вже реалізовано, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Відповідач-2 (Військова частина НОМЕР_1 ) проти позову заперечила та зазначила, що у позовній заяві Позивач ніяким чином не обґрунтовує у чому полягає протиправність наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 3 від 03.01.2024, щоб цей наказ підлягав скасуванню, як і не обґрунтовано вимогу про зобов'язання в/ч НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби. З моменту відправки ОСОБА_1 із ІНФОРМАЦІЯ_2 у військову частину НОМЕР_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації він є таким, що почав проходити військову службу, набув статусу військовослужбовця, і його право на звільнення з військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". Статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначений вичерпний перелік підстав звільнення військовослужбовців з військової служби. У позовній заяві позивач не вказує на якій підставі, яка передбачена ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" суд має зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби, а тим більше, що військова частина НОМЕР_1 , не відмовляла позивачу у звільненні з військової служби з підстав визначених ст. 26 цього Закону. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 3 від 03.01.2024р. ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду солдата сапера-оператора 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу роти інженерної підтримки військової частини НОМЕР_1 , та з 03.01.2024р. зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 04.01.2024р., і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків. Підстави які б забороняли приймати ОСОБА_1 на військову службу у в/ч НОМЕР_1 у цій ситуації відсутні. З моменту відправки ОСОБА_1 із ІНФОРМАЦІЯ_2 у військову частину НОМЕР_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації він є таким, що почав проходити військову службу, набув статусу військовослужбовця, і його право на звільнення з військової служби регламентовано ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". Вважає, що наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 3 від 03.01.2024 року про призначення на посаду солдата сапера - оператора 1 інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу роти інженерної підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 є законним та прийнятим відповідно до чинного законодавства, а тому не може бути визнаний протиправним та скасованим.
Ухвалою суду від 22 березня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 3.01.2024 №11 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.01.2024 за № 103 направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та доставлений у розташування в/ч НОМЕР_1 представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При прийняті ОСОБА_1 на військову службу у в/ч НОМЕР_1 були надані документи які підтверджують особу ОСОБА_1 : паспорт, ідентифікаційний код, довідка ВЛК № 26 від 03.01.2024р., згідно якою він визнаний таким що придатний до військової служби, військовий квиток серії НОМЕР_3 виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 03.01.2024р. ОСОБА_1 , мобілізаційне розпорядження видане ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 , тощо.
Наказом військової частини НОМЕР_1 № 3 від 03.01.2024 ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду солдата сапера-оператора 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу роти інженерної підтримки військової частини НОМЕР_1 , та з 03.01.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 04.01.2024 і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Не погодившись із наказами ІНФОРМАЦІЯ_1 від 3.01.2024 №11 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» та наказом військової частини НОМЕР_1 № 3 від 03.01.2024, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи вказаний спір суд керується наступним.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, строк дії воєнного стану продовжувався Указами Президента України та діє на теперішній час.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України від 21.10.93 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).
У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких: мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За частинами 1, 2 ст. 4 Закону № 3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною п'ятою статті 4 Закону № 3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Відповідно до статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України № 2232-XII від 25.03.92 "Про військовий обов'язок і військову службу" (із змінами) (Закон № 2232-XII.)
Згідно із статтею 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частина дев'ята статті 1 Закону № 2232-XII визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов'язку:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-XII).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII.
Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частини третьої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з ч.1 ст.23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 24 Закону № 3543-ХІІ передбачено, що бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період. Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов'язаних може також здійснюватися за списком військовозобов'язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.
Порядок бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 (надалі - Порядок № 76).
Згідно з п. 2 Порядку № 76 бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Генеральним штабом Збройних Сил (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки).
Керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
У разі потреби звіряння відповідності військово-облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам здійснюється в установленому законодавством порядку.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться згідно з Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487).
Відповідно до пункту 20 вищевказаного Порядку ... військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; для резервістів - військовий квиток.
Таким чином, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них тощо.
Пунктами 80-81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов'язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов'язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
В той же час додатком № 2 до Порядку № 1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
- перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
- не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);
- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;
- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Аналізуючи вищевикладені норми суд зазначає, що не лише у військовозобов'язаного громадянина є обов'язок щодо повідомлення органів ТЦК про відповідне бронювання, а й органи ТЦК зобов'язані перевіряти та володіти інформацією щодо заброньованих осіб з метою недопущення протиправних дій щодо особи.
Відповідач-1 зазначає, що у вказаному випадку під час уточнення військово-облікових даних було з'ясовано, що у громадянина ОСОБА_1 були відсутні особисті військово-облікові документи. Позивач повідомив про втрату тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 та пред'явив в ІНФОРМАЦІЯ_2 лише його копію. Новий військовий - обліковий документ позивачу був виданий 03 січня 2024 року. Таким чином, ОСОБА_1 не міг бути заброньованим, оскільки в нього був відсутній військово-обліковий документ.
Відповідно до пункту 3 «Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати: строку проведення мобілізації - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку; шість місяців - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 1 цього Порядку.
Суд встановив, що ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до наказу Мінекономіки України № 8173 від 13 липня 2023 року термін відстрочки ОСОБА_1 встановлено строком шість місяців до 13 січня 2024 року.
В подальшому відповідно до наказу Мінекономіки України №797 від 10 січня 2024 року відстрочку позивачу було продовжено строком до 09 березня 2024 року.
Тобто, наявність наказу Мінекономіки № 8173 від 13 липня 2023 року, яким позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців, тобто до 13.01.2024 року, що свідчить про те, що відносно позивача була проведена визначена законодавством процедура бронювання, надання відстрочки від призову позивачу погоджене Генеральним штабом Збройних Сил України.
Доказів визнання протиправними та скасування наказів Мінекономіки України № 8173 від 13 липня 2023 року та №797 від 10 січня 2024 суду не надано.
Як встановлено судом, позивача з 3.01.2024 призвано за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України під час дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Позивач стверджує, що він надав ІНФОРМАЦІЯ_2 документи в підтвердження бронювання його на підприємстві, однак такі відповідачем-1 не були взяті до уваги.
Факт показу витягу з наказу про бронювання позивача підтверджується Актом від 3.01.2024, складеним працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, у порушення вимог ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76, достеменно володіючи інформацією про наявність у громадянина ОСОБА_1 витягу з наказу Мінекономіки про його бронювання від 13.07.2023 №8173, який згідно з абз. 4 ст. 11 Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.01.2023 №76, є документом, який підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки, відповідач 3.01.2024 прийняв рішення про призов на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач-1 протиправно прийнявши наказ від 3.01.2024 №11 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» призвав ОСОБА_1 за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України під час дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а тому суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування вказаного наказу в частині що стосується позивача підлягає до задоволення.
Що стосується позовної вимоги до відповідача-2 про визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 № 3 від 03.01.2024 про призначення на посаду солдата сапера - оператора 1 інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу роти інженерної підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч. 2, 3 статті 2 Закону №2232-XII).
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Частина третя статті 24 Закону № 2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення № 1153/2008 «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII та Положенням № 1153/2008. Вказаними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізовано, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Суд наголошує, що аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов'язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов'язків та інше.
Суд встановив, що ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.01.2024 за № 103 був направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та доставлений у розташування в/ч НОМЕР_1 .
При прийнятті ОСОБА_1 на військову службу у в/ч НОМЕР_1 були надані документи які підтверджують особу ОСОБА_1 : паспорт, ідентифікаційний код, довідка ВЛК № 26 від 03.01.2024, згідно з якою він визнаний таким що придатний до військової служби, військовий квиток позивача серії НОМЕР_3 виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 03.01.2024, мобілізаційне розпорядження видане ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 , тощо.
Наказом військової частини НОМЕР_1 № 3 від 03.01.2024 ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду солдата сапера-оператора 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу роти інженерної підтримки військової частини НОМЕР_1 , та з 03.01.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 04.01.2024 і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Водночас позивач приступив до виконання службових обов'язків.
На час прийняття наказу військової частини НОМЕР_1 № 3 від 03.01.2024 наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 3.01.2024 №11 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» був чинний і не скасований.
Крім того, у військової частини НОМЕР_1 не було альтернативи щодо призначення чи не призначення ОСОБА_1 на посаду та зараховування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Суд погоджується з твердженням відповідача-2 про те, що Позивач ніяким чином не обґрунтовує у чому полягає протиправність наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 3 від 03.01.2024, щоб цей наказ підлягав скасуванню, як і не обґрунтовано вимогу про зобов'язання в/ч НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
Таких доказів протиправності наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 3 від 03.01.2024 судом не здобуто та не встановлено.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині, яким виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з дня набрання рішення законної сили суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення № 1153/2008.
Згідно з абзацом другим пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом другим частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Серед таких підстав відсутнє скасування наказу про призов особи на військову службу та наказу щодо проходження військової служби.
У свою чергу, наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 3.01.2024 №11 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» в частині призову та відправку у військову частину ОСОБА_1 , як акт індивідуальної дії, є вже реалізованим, а його дія вичерпана, а тому скасування такого наказу не має наслідком автоматичного звільнення позивача з військової служби.
Позивач із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про його звільнення із зазначенням підстав, визначених пунктом другим частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, за наслідками розгляду якого мало бути прийняте відповідне рішення, не звертався.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Проте, у вказаному випадку зобов'язання відповідача 2 видати наказ по стройовій частині щодо виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є передчасним, оскільки ні позивачу, ні суду не відомо, чи після подання відповідного рапорту, відповідачем 2 буде відмовлено позивачу у добровільному вчиненні дій щодо виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 3.01.2024 №11 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» в частині призову та відправку у військову частину ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович