30 квітня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/745/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (вул. Армстронга Ніла, б. 1Д, м. Дніпро, 49017, ЄДРПОУ 44729283)
про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 15.01.2024 року №10579/11/РРО/3034508409/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 67000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС в Кіровоградській області під час фактичної перевірки господарської одиниці, належної позивачу, встановлено порушення законодавства про працю, а саме - виявлено факт допущення до роботи працівника (продавця) без оформлення трудових правовідносин. У подальшому матеріали перевірки направлено відповідачу (підрозділу Держпраці), який застосував спірний штраф у розмірі 67000 грн.
Позивач вважає, що штраф застосовано безпідставно, оскільки вищезазначений працівник насправді був оформлений за трудовим договором, а той факт, що на момент проведення зазначеної перевірки повідомлення про прийняття такого працівника на роботу чомусь не надійшло до бази даних податкового органу, пов'язує з можливими технічними проблемами на відповідних серверах. Крім цього зазначає, що перевірка податковим органом проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак результати її проведення (акт перевірки) не можуть бути покладені в основу спірної постанови про накладення штрафу.
Ухвалою суду від 14.02.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 31).
29.02.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що мав місце факт допущення позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору, про що відповідач був проінформований у відповідності до законодавства органами податкової служби з наданням відповідних матеріалів. Позивачу було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, проте позивачем не спростовано виявлені факти, а тому відповідачем 15.01.2024 прийнято оспорювану постанову. Вважає таку постанову правомірною, а позов - безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с. 34-38).
14.03.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає доводи, викладені у відзиві, такими, що не спростовують позовних вимог, наполягає на недопущенні ним порушень законодавства про працю, наполягає на задоволенні позову (а.с. 53-57).
20.03.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), відповідно до яких відповідач наголошує на правомірності своїх дій та рішень щодо накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 60-61).
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З наданих матеріалів справи судом встановлено, що 22 грудня 2023 року з 11 години 40 хвилин по 13 годину 00 хвилин ГУ ДПС в Кіровоградській області було здійснено фактичну перевірку господарської одиниці - кіоску по АДРЕСА_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 , щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв.
За наслідками перевірки було складено Акт №10549/11/28/РРО/3034508409 від 22.12.2023, яким, серед іншого, було встановлено факт допуску до роботи працівника (продавця ОСОБА_2 ) без належного оформлення трудових відносин (а.с. 41-зворот - 43).
Зокрема, відповідно до пояснень, наданих продавцем ОСОБА_2 під час проведення зазначеної перевірки, вбачається, що остання з 18 грудня 2023 року працює продавцем на ФОП ОСОБА_1 (а.с. 43-зворот - 44), водночас, як вбачається з даних перевірки, на момент проведення такої перевірки було відсутнє повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту.
Будь-яких даних щодо подання позивачем зауважень до Акту перевірки, оскарження в адміністративному чи судовому порядку дій та/або рішень ГУ ДПС в Кіровоградській області щодо вищезазначеної перевірки, матеріали справи не містять.
Листом від 27.12.2023 №7412/5/11-28-07-04-03 ГУ ДПС в Кіровоградській області направило на адресу відповідача (Південно-Східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці) матеріали перевірки для прийняття заходів фінансового впливу відповідно до вимог діючого законодавства (а.с. 41).
Рішенням уповноваженої особи Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 27.12.2023 №10549/11/28/РРО/3034508409/ТД вирішено розглянути справу про накладення штрафу згідно абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ на ФОП ОСОБА_1 , розгляд справи провести об 11:30 годині 15.01.2024 року (а.с. 48).
Листом від 28.12.2023 відповідач повідомив позивача про надходження зазначених матеріалів, призначення розгляду справи, дату, час та місце такого розгляду, повідомлено про право брати участь у розгляді справи та подавати документи, клопотання, пояснення тощо (а.с. 46).
Постановою уповноваженої особи відповідача від 15.01.2024 №10549/11-28/РРО/3034508409/ТД-ФС за порушення вимог, передбачених Постановою КМУ №413, статті 24 КЗпПУ, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 67000,00 грн. (а.с. 17).
Не погоджуючись з такою постановою, позивач ініціював розгляд даної справи в Кіровоградському окружному адміністративному суді.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок 823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
У силу положень ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.
Наведене дає підстави дійти висновку, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також фіскальні органи.
Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Таким чином, Порядок № 509 передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб'єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.
Судом встановлено, що відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу на підставі Акту №10549/11/28/РРО/ НОМЕР_1 від 22.12.2023, складеного ГУ ДПС в Кіровоградській області за наслідками проведеної фактичної перевірки господарської одиниці (кіоску), належної позивачу.
Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів ДПС) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У п. 80.6 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).
Отже, суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №380/1116/20, від 29.09.2022 у справі №460/3829/20.
Разом з тим, позивачем зазначається, що Акт перевірки №10549/11/28/РРО/3034508409 від 22.12.2023 не може бути підставою для накладення штрафу, оскільки він складений за наслідками проведення фактичної перевірки, яка, на думку позивача, проведена з порушенням вимог чинного законодавства.
Водночас, як вже зазначалось судом, позивачем не надано до суду будь-яких доказів подання останнім зауважень до Акту перевірки, оскарження в адміністративному чи судовому порядку дій та/або рішень ГУ ДПС в Кіровоградській області щодо вищезазначеної перевірки, інших доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо протиправності дій та рішень податкового органу під час проведення відповідної перевірки.
Суд звертає увагу, що предметом даної справи є оскарження рішення (постанови) Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, а не дій чи рішень ГУ ДПС в Кіровоградській області, до якого не спрямовано жодних позовних вимог та яке не залучалось у даній справі в якості відповідача чи, принаймні, третьої особи на стороні відповідача.
Зазначені обставини виключають можливість суду надавати правову оцінку будь-яким діям та рішенням ГУ ДПС в Кіровоградській області під час розгляду даної справи.
Враховуючи викладене, суд не приймає доводів позивача щодо протиправності дій та рішень ГУ ДПС в Кіровоградській області, пов'язаних з проведенням фактичної перевірки та винесенням Акту №10549/11/28/РРО/ НОМЕР_1 від 22.12.2023.
Частиною 1 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, нормами частин 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено два окремі юридичні факти, з якими пов'язується виникнення трудових правовідносин - укладення трудового договору і фактичний допуск працівника до роботи.
За змістом абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відтак, за правилами КЗпП України допуск працівника до роботи без укладення трудового договору забороняється і порушення цієї заборони тягне за собою відповідальність для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують відповідну найману працю, у вигляді штрафу, в розмірі, встановленому частиною 2 статті 265 КЗпП України.
При цьому, логіко-граматичне тлумачення норми статті 24 КЗпП України дає підстави для висновку, що порушення вимог частини 3 цієї статті матиме місце за умови встановлення факту неукладення трудового договору між такою особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за умови фактичного виконання працівником трудових функцій.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі 540/9431/18-а.
З матеріалів справи вбачається, що станом на час проведення перевірки органами ДПС України було відсутнє повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття позивачем працівника ( ОСОБА_2 ) на роботу.
Зокрема, такі обставини підтверджуються як Актом перевірки №10549/11/28/РРО/ НОМЕР_1 від 22.12.2023, так і наданою позивачем Квитанцією №1 (а.с. 22), відповідно до змісту якого документ (Повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту) доставлено до ДПС України 22.12.2023 о 15 годині 22 хвилини, тобто вже після закінчення фактичної перевірки, під час якої й були виявлені порушення законодавства про працю.
Позивач, пояснюючи такі обставини, у заявах по суті справи зазначає, що Повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту відносно ОСОБА_2 ним було своєчасно, ще 21.12.2023 скеровано до органу ДПС, проте через ймовірні технічні проблеми доставлено лише у другій половині дня 22.12.2023.
Суд не приймає такі доводи позивача, оскільки останнім не надано до суду жодних доказів на їх підтвердження, як і не надано доказів вжиття ним активних дій, спрямованих на з'ясування причин зазначеної ним затримки у доставленні повідомлення (запити, листування з органом ДПС, подання заперечень до Акту, оскарження результатів перевірки тощо), не повідомлено суд про неможливість отримання вказаної інформації.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних дій та рішень підтверджено належними та допустимими доказами.
Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача щодо винесення спірної постанови, а тому позовні вимоги щодо визнання її протиправною та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.
Доказів понесення відповідачем судових витрат у справі до суду не надано.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати залишити фактично понесеними.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО