02 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1330/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Охременко Артема Вікторовича, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2023 року №400 ''Про результати службового розслідування за фактом неповернення до місця служби після лікування в умовах воєнного стану військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 '', яким ОСОБА_1 визнано таким, що не повернувся з 11.03.2023 року по теперішній час до розташування військової частини, тобто самовільно залишив місце несення служби.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 29.12.2022 року по 10.03.2023 року перебував на лікуванні та реабілітації. У телефонному режимі ОСОБА_1 стало відомо про те, що він виведений у розпорядження командира НОМЕР_2 куди після закінчення лікування він з'явився за адресом: АДРЕСА_1 про що ним поданий рапорт до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому повідомив місце свого перебування. 13.03.2023 року ОСОБА_1 повторно прибув у пункт дислокації військової частини НОМЕР_2 за зазначеним адресом, де перебував діловод частини, який зателефонував начальнику стройової служби в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , якому повідомив про прибуття ОСОБА_1 . У подальшому у присутності ОСОБА_1 , діловод зателефонував командиру 2 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 і повідомив про прибуття ОСОБА_1 , але останній відповів про відсутність часу на розмови та кинув слухавку. При цьому, у подальшому ОСОБА_1 звертався із рапортами до командування від 14.03.2023 року та від 25.03.2023 року про надання йому медичної допомоги; від 06.04.2023 року та від 22.05.2023 року про надання медичної допомоги та направлення на ВЛК, переведення для подальшого проходження військової службу; від 04.07.2023 року про надання достовірної інформації щодо проходження ним військової служби.
Вищезазначені рапорти розглянуті не були та ОСОБА_1 не отримував відомостей про необхідність прибуття для продовження військової служби. У зв'язку з бездіяльністю військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 завдається шкода здоров'ю позивача та не виплачується грошове забезпечення.
Військова частина НОМЕР_1 не скористалась право подання відзиву на позов.
Рух справи:
Ухвалою судді від 11.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
Ухвалою суду від 29.03.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Вказана ухвала суду оскаржена представником позивача до апеляційної інстанції. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 року у справі №340/1330/24.
Ухвалою суду від 29.03.2024 року витребувано додаткові докази.
Ухвалою суду від 08.04.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вказана ухвала суду оскаржена представником позивача до апеляційної інстанції. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року у справі №340/1330/24.
Військова частина НОМЕР_1 не виконала вимоги ухвал суду в частині надання витребуваних документів.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд, -
У позові не зазначено вид військової служби, яку проходить ОСОБА_1 , проте у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 року по справі 340/4890/23 зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного сержанта 2 мінометної батареї (наказ №326 від 22.11.2019 року).
Наказом від 28.12.2022 року №362 зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 як такий, що перебуває на довготривалому лікуванні (а.с.100 зв).
Наказом від 30.12.2022 року №364 позивача зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 як такого, що перебуває на довготривалому лікуванні, продовжено термін лікування як особі, яка надала підтверджуючі документи (а.с.101).
23.02.2023 року по 10.03.2023 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Клінічному санаторії ''Аркадія'' Державної прикордонної служби України, що підтверджується виписним епікрізом № 308, у якому, зокрема, зазначено про відсутність показань до оперативного втручання (а.с.27).
Після лікування позивач був зобов'язаний повернутися до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 стверджує, що по закінченню лікування 11.03.2023 прибув за місцем листування з військовою частиною НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Дану адресу вважає місцем постійної дислокації НОМЕР_2 .
11.03.2023 року ОСОБА_1 написав рапорт на ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомив про те, що після лікування прибув за місцем листування з військовою частиною НОМЕР_2 , за адресом: АДРЕСА_1 . Начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивачу про те, що його рапорт направлено за належністю командиру в/ч НОМЕР_2 .
У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали суду про витребування доказів у даній справі, судом роздруковані матеріли відзиву військової частини НОМЕР_2 разом із долученими до відзиву копіями документів із справи 340/4275/23 за допомогою автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду, які долучені до матеріалів цієї справи (а.с.95-114).
Рапортом заступника командира 2 мінометної батареї з морально-психологічного забезпечення з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта від 29.06.2023 року повідомлено командира в/ч НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_1 виписаний з лікувального закладу 10.03.2023 року і мав з'явитися в частину для подальшого проходження служби 11.03.2023 року, але не зробив цього (а.с.97).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2023 року №180 вказано про те, що вважати таким, що в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину, після лікування не повернувся до місця дислокації військової частини (а.с.101 зв.).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2023 року №427 призначено проведення службового розслідування за фактом неповернення до місця служби після лікування в умовах воєнного стану військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (а.с.99).
Актом за результатами службового розслідування за фактом не повернення після лікування старшого солдата ОСОБА_1 , затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 встановлено не прибуття після лікування до місця тимчасової дислокації/перебування військової частини НОМЕР_1 . За самовільне залишення місця несення служби старшого солдата ОСОБА_1 , у разі повернення до підрозділу, притягнути до дисциплінарної відповідальності й накласти дисциплінарне стягнення ''сувора догана'' (а.с.109 зв - 111).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2023 року вважати старшого солдата ОСОБА_1 таким, що не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 після лікування, самовольно залишив місце несення служби з 11.03.2023 року. За самовільне залишення місця несення служби старшого солдата ОСОБА_1 в разі його повернення до підрозділу притягнути до дисциплінарної відповідальності й накласти дисциплінарне стягнення ''сувора догана'' (надалі спірний наказ, а.с.112-114).
Отже правовірність та законність спірного наказу є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (надалі Дисциплінарний Статут ЗСУ) визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до частини 6 статті 5 Дисциплінарного Статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі Статут ВС ЗСУ) визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
У пункті 1 розділу ''Загальні положення'' Статуту ВС ЗСУ визначено, що Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
Згідно пунктів 35-36 розділу ''Порядок віддання й виконання наказів'' Статуту ВС ЗСУ накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
Статтею 7 Дисциплінарного Статуту ЗСУ визначено, що застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до статті 49 Дисциплінарного Статуту ЗСУ командир відділення, головний сержант (заступник командира) взводу мають право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"г" статті 48 цього Статуту.
Спірний наказ винесений командиром військової частини НОМЕР_1 , отже належній посадовій особі, якій надано повноваження на притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Суд звертає увагу, що безспірним є факт не повернення позивача 11.03.2023 року до місцерозташування військової частини НОМЕР_1 , оскільки не спростовується змістом позовної заяви. Натомість представник позивача вказує про те, що позивач мав обов'язок звернутись до місцерозашування військової частини НОМЕР_2 , що і було зроблено, при цьому, жодного обґрунтування обов'язку повернення до міста Кропивницький позов не містить.
Посилання у позові представника позивача про те, що у телефонному режиму ОСОБА_1 повідомили про виведення його у розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 не підтверджується жодним належниш та допустимим доказом.
Прослухавши аудеофайл запису телефонної розмови з невідомою суду особою від 24.10.2023 року, суд констатує, що цей запис жодним чином не підтверджує наявність обставин доведення позивачу про обов'язок прибуття його до м. Криповинцький або виведення позивача саме у розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 . Більш того, у розмові не вказано у ропорядження кого виведений позивач, та й сама розмова мала місце вже після обов'язку позивача прибути до в/ч НОМЕР_1 .
Доводи представника позивача про виведення його у розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 , спростовуються наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 року №362 про зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 як такого, що перебуває на довготривалому лікуванні (а.с.99 зв) та від 30.12.2022 року №364 про зараховування позивача у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 як такого, що перебуває на довготривалому лікуванні, продовжено термін лікування як особі, яка надала підтверджуючі документи (а.с.101 зв).
Тобто, позивач дійсно був виведений у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 , а не в/ч НОМЕР_2 .
Враховуючи вищеописана, суд дійшов висновку, що неприбуття позивача до військової частини НОМЕР_1 після лікування 11.03.2023 року є неспростованим.
Більш того, досліджуючи докази, надані представником позивача, а саме роздруківку із ймовірно телефону позивача, суд зазначає, що у смс '' ІНФОРМАЦІЯ_5 '' задав питання про те чи повертається позивач у військову частину, а в смс від 27.03.2023 року цей же абонент задав питання про те чи продовжує позивач лікуватись (а.с.56. 57). Іншої історії спілкування з цим абонентом, матеріали справи не містять.
Згідно роздруківки листуванні із абонентом '' ОСОБА_3 '' від 12.01.2023 року на питання позивача чи він у штаті, абонент відповів, що до НР (скоріш за все - до нового року) був у нас (а.с.63 зв. - 64).
Згідно роздруківки листуванні із абонентом '' ОСОБА_3 '' від 17.02.2023 року вбачається про інформування, що не нарахування грошового забезпечення сталось через виведення позивача поза штат (а.с.65).
Також, змістовним є спілкування (дата відсутня) в режимі смс позивача із абонентом '' ОСОБА_3 '' (а.с.65 зв). Позивач повідомив про те, що він прибув на ППД, проте абонент '' ОСОБА_3 '' повідомив про відсутнісь ППД як такого, і що там знаходиться резервна рота НОМЕР_2 , і сам позивач вказує, що там є лише діловод 42 та стройова бригади.
Досліджуючи зміст роздруківки листування позивача та аудіо файли, долучені до матеріалів справи, суд констатує, що вищевказані докази не містять жодної інформації про виведення позивача у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 та про те, що позивачу після лікування слід було звернутись до міста Кропивницький.
Доречно також зазначити, що пункт постійної дислокації в/ч НОМЕР_2 не знаходиться в центрі АДРЕСА_1 ), вказана адреса зазначена, як офіційна адреса для листування з військовою частиною НОМЕР_2 , а не як місце постійної чи тимчасової дислокації цієї військової частини НОМЕР_1 .
У смс спілкуванні, роздруківку якого надано позивачем, абонент '' ОСОБА_3 '' також звернув увагу позивача про те, що у місті Кропивницькому не має військової частини, куди позивач зобов'язаний був повернутись після лікування.
У відзиві на позов по справі №340/4275/23 представником військової частини НОМЕР_2 зазначено про те, що ОСОБА_1 після лікування зобов'язаний був прибути до тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , натомість вказівка про те, що він прибув до місяця постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 за адресом АДРЕСА_1 не відповідає дійсності, оскільки пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 знаходиться на тимчасово окупований території, а саме АДРЕСА_3 (а.с.121-125).
Принагідно суд зазначає, що позивач мав обов'язок повернутись у тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 звідки він вибував на лікування, чого не було зроблено. Саме ці обставини зафіксовані у спірному наказі, а тому суд вважає, що застосоване дисциплінарне стягнення у форму ''сувора догана''.
При цьому, подання рапортів про направлення на лікування, на ВЛК та на переведення поза межами розташування військової частини, де в силу військового обов'язку мав знаходиться позивач, жодним чином не впливає на законність притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, суд констатує, що матеріали справи не містять медичної документації (довідок про надання позивачу невідкладної медичної допомоги тощо) у період з 11.03.2023 року по дату винесення спірного наказ - 09.07.2023 року.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного Статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно пункту в) статті 48 Дисциплінарного Статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення сувора догана.
При цьому, доводи представника позивача про протиправність спірного наказу через не відібрання у позивача письмових пояснень суд відхиляє, з огляду на те, що у доповіді за фактом неповернення з лікування військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 вказано про те, що ''на телефонні дзвінки не відповідає. Місцезнаходження його не відоме'', а також з огляду на те, станом на час проведення службового розслідування позивач не перебував у розташуванні військової частині.
Доводи, у зв'язку з чим позивач не з'явився у розташування в/ч НОМЕР_1 досліджені судом, і їм дана правова оцінка. Позивач вибув на лікування з розташування в/ч НОМЕР_1 , куди й мав обов'язок повернутись, проте цього не зрозив.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2023 року №400 винесено у межах та у спосіб повноважень, визначених Дисциплінарного Статуту ЗСУ та Статуту Внутрішньої служби ЗСУ.
Судові витрати не підлягають розподіленню через відсутність даних про понесені судові витрати у матеріалах даної справи.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_6 ; код ЄДПРОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК