01 травня 2024 року 640/13674/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у врахуванні при перерахунку розміру пенсії довідки від 13.05.2019 №3/69 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву від 16.09.2020 стосовно здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду щодо інформації, яка міститься в довідці про заробітну плату від 13.05.2019 №3/69.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2022 №339 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, адміністративну справу №640/13674/21 передано на розгляд судді Келеберди В.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2022 прийнято справу №640/13674/21 до провадження та продовжено розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
19.06.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/13674/21, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року адміністративну справу № 640/13674/21, прийнято до провадження,а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено що, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з інвалідністю другої групи та отримує пенсію відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на перерахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС на підставі довідки про заробітну плату від 13.05.2019 №3/69. Втім відповідачем повідомлено позивача про відмову у проведенні перерахунку пенсії на підставі вказаних довідок, з підстав їх неналежності.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує його права.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
Зокрема, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві зазначено, що позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України стосовно проведення перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати згідно довідки від 13.05.2019 № 3/69, виданої товариством з додатковою відповідальністю «ТРАКТ».
Управлінням було розглянуто вищевказану довідку про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 13.05.2019, яка видана ТДВ «ТРАКТ». Для перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату управлінням було направлено запит на вищевказане підприємство. Спеціалістами Управління було з'ясовано, що довідка про заробітну плату яка видана Товариством з додатковою відповідальністю «ТРАКТ» від 13.05.2019 року № 3/69, про роботу на промайданчику протягом 11 годин з 09.05.1986 року по 11 травня 1986 не підтверджена первинними документами, а також згідно акту перевірки у книзі видачі посвідчень про відрядження за 1986-1987 роки наказом № 48 від 11.05.1986 зазначено, що ОСОБА_1 було відряджено в Іванків в ДСУ - 39 ( 09.05-11.05).
У зв'язку з вищевикладеним,відсутні підстави проведення Управлінням перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати згідно довідки від 13.05.2019 № 3/69, виданої товариством з додатковою відповідальністю «ТРАКТ».
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.06.2020 р. Київською облдержадміністрацією ОСОБА_1 було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 1, серії НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку пенсії, з урахуванням заробітної плати як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р. До заяви було додано, зокрема, довідку про заробітну плату яка видана Товариством з додатковою відповідальністю «ТРАКТ» від 13.05.2019 року № 3/69.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.11.2021 позивачу повідомлено про відмову у перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки, так як остання не підтверджена первинними документами.
Вважаючи вказані дії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).
Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт в зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 54 Закону №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3).
Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставиться у залежність від заробітної плати, яка фактично отримана працівником у період роботи у зоні відчуження.
Згідно з ч. 4ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).
Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 №560/3499/18.
Отже, підставою для здійснення перерахунку позивачу пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є довідка про заробітну плату відомості у якій підтверджуються первинними документами.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем, з метою перерахунку його пенсії, по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕСза період з 09 травня 1986 року по 11 травня 1986 року надано до відповідача довідкупро заробітну плату яка видана Товариством з додатковою відповідальністю «ТРАКТ» від 13.05.2019 року № 3/69.
Відповідачем було відмовлено у перерахунку пенсії позивача на підставі вказаної довідки, з підстав того, що за результатами перевірки встановлено, що довідка про заробітну плату яка видана Товариством з додатковою відповідальністю «ТРАКТ» від 13.05.2019 року № 3/69, про роботу на проммайданчику протягом 11 годин з 09.05.1986 року по 11 травня 1986 не підтверджена первинними документами, а також згідно акту перевірки у книзі видачі посвідчень про відрядження за 1986-1987 роки наказом № 48 від 11.05.1986 зазначено, що ОСОБА_1 було відряджено в Іванків в ДСУ - 39 ( 09.05-11.05).
У той же час, суд звертає увагу, що вказану довідку позивачу було надано на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05.04.2019 року по справі № 760/12088/18, яким, зокрема, зобов'язано Товариство з додатковою відповідальністю «ТРАКТ» здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати за роботу в зоні відчуження за період з 09 травня 1986 року по 11 травня 1986 року із застосуванням кратності оплати праці відповідно до зон небезпеки та нарахувати премію в розмірі 60 % тарифної ставки (посадового окладу) за період з 09 травня 1986 року по 11 травня 1986 року та зобов'язано Товариство з додатковою відповідальністю «ТРАКТ» видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату за період виконання ним робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 09 травня 1986 року по 11 травня 1986 року за зразком, який затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 12 жовтня 2012 року № 644.
Судом з вказаного рішення суду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Автобазою № 7 треста «Київшляхобуд-2», правонаступником якого є ТДВ «ТРАКТ», з 02 лютого 1984 року по 28 травня 1986 року, що підтверджується копією наказу від 01 лютого 1984 року № 16-ок.
З 09 травня 1986 року по 11 травня 1986 року ОСОБА_1 приймав участь у роботах безпосередньо на промисловому майданчику ЧАЕС, будівництві площадок і доріг в м. Чорнобилі та в районі ставу-охолоджувача ЧАЕС у складі працівників структурного підрозділу треста «Київшляхобуд-2» Автобаза № 7, що підтверджується довідкою ТДВ «ТРАКТ» (яке є правонаступником Автобази № 7) від 27 березня 2018 року № 1/39.
Відповідно до наказу від 28 травня 1986 року № 61-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи 26 травня 1986 року за власним бажанням
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, факт перебування позивача в трудових відносинах з Автобазою № 7 треста «Київшляхобуд-2», правонаступником якого є ТДВ «ТРАКТ», з 02 лютого 1984 року по 28 травня 1986 року встановлено рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05.04.2019 року по справі № 760/12088/18, яке набрало законної сили, а тому не доказуються при розгляді даної справи.
Отже, позиція органу пенсійного фонду, викладена в листі від 23.11.2020 щодо не підтвердження довідки первинними документами є необґрунтованою та суперечить чинному законодавству.
Згідно з абз. 4 ст. 15 Закону України №796-XII, видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Форму довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках затверджено наказом Міністерства соціального захисту населення України від 12.10.2012 №644.
Таким чином, наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у врахуванні при перерахунку розміру пенсії довідки від 13.05.2019 №3/69 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у зв'язку з чим відповідна позовна вимога підлягає до задоволення.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд приходить до переконання про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу роботи вказаний період, а також здійснити перерахунок пенсії позивача у зв'язку із зарахуванням вказаного періоду до страхового стажу позивача.
Таким чином, оскільки відповідач протиправно не врахував при перерахунку пенсії позивача довідку від 13.05.2019 №3/69 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, суд приходить до переконання зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву від 16.09.2020 стосовно здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду щодо інформації, яка міститься в довідці про заробітну плату від 13.05.2019 №3/69.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні при перерахунку розміру пенсії довідки від 13.05.2019 №3/69 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву від 16.09.2020 стосовно здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду щодо інформації, яка міститься в довідці про заробітну плату від 13.05.2019 №3/69.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Балаклицький А. І.