01 травня 2024 року 320/17626/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% сум грошового забезпечення під час її перерахунку та застосування з 01.04.2019 обмеження пенсії її максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 року у справі № 640/4074/22, відповідачем здійснено перерахунок його пенсії починаючи з 01.04.2019. Однак, при здійсненні такого перерахунку Головним управліннямПенсійного фонду України в м. Києві протиправно обмеження її виплату граничним розміром застосувавши при цьому 70% сум грошового забезпечення
Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його конституційне право на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим він звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем поданий відзив, у якому останній просить у задоволенні позову відмовити.
Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України № 2262-ХХІ, є неможливим здійснення перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром.
Відповідачем поданодо суду копію пенсійної справи позивача.
У поданій до суду відповіді на відзив, позивач не погоджується з доводами відповідача та позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІ).
У квітні 2018 року ГУ ПФУ в м. Києві здійснило позивачу перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту - Постанова №704), постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі по тексту - Постанова №103) виходячи з основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення та таких видів грошового забезпечення, як посадовий оклад; процентна надбавка за вислугу років та премія., застосовуючи при цьому поетапність такої виплати.
12 грудня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2021 року у справі 640/4624/20, зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 80% від розміру грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року з урахуванням проведених виплат; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% суми підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року; зобов'язаноГоловне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року.
16.11.2021 р. на виконання рішення Верховного Суду від 17.12.2019 р. у справі №160/8324/19, ІНФОРМАЦІЯ_1 видано довідку №14499 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 8 180,00 грн.; оклад за військовим званням - 1 480,00 грн.; надбавка за вислугу років (50%) - 4 830,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби (65%) - 9 418,50 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 1 227,00 грн.; надбавка за наукову ступень (5%) - 409,00 грн.; надбавка за вчене звання (5%) - 409,00 грн.; премія (35%) - 2 863,00 грн.; усього 28 816,50 грн.
На звернення позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за №32470-35351/Н-02/8-2600/21 від 02.12.2021 р. повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії на підставі рішення Верховного Суду від 17.12.2019 р. у справі №160/8324/19 та довідки від 16.11.2021 р. №14499.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 року у справі 640/4074/22, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у здійсненні з 01.04.2019 р. перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням надбавок та премій, зазначених у довідці, наданій ІНФОРМАЦІЯ_1 16.11.2021 №14499 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) основну пенсію з 01.04.2019 р. з врахуванням надбавок та премій, зазначених у довідці, наданій ІНФОРМАЦІЯ_1 16.11.2021 №14499.
На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019, з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідно до оновленої довідкиКиївського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки 16.11.2021 №14499про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 року.
У той же час, на звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, повідомило, що після виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 року у справі 640/4074/22розмір його пенсії з 01.04.2019 року визначається з урахуванням обмеження максимального розміру відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та виходячи з основного розміру пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI внесено зміни до Закону від 09 квітня 1992 року №2262-XII, а саме доповнено статтю 43 новою частиною сьомою, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, внесено зміни до Закону від 09 квітня 1992 року №2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, а саме частину сьому статті 43, яку викладено в наступній редакції «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» та доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище справа №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності із 20 грудня 2016 року норм частини сьомої статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною частини сьомої статті 43 Закону від 09 квітня 1992 року №2262-XII, така норма вважається «відсутньою» у тексті Закону.
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Матеріалами справи встановлено, що до позивача було застосовано обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб які втратили працездатність при проведенні перерахунку та виплати його основної пенсії з 01.04.2019 р. з врахуванням надбавок та премій, зазначених у довідці, наданій ІНФОРМАЦІЯ_1 16.11.2021 №14499, з урахуванням виплачених сум, що було здійснено на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 року по справі № 640/4074/22. Тобто, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб які втратили працездатність було застосовано з 01.04.2019 року.
У той же час, як вбачається з відмови відповідача, а саме листа від 03.02.2023 року № 3283-1336/Н-02/8-2600/23, останній при проведенні перерахунку пенсії позивача, послався на те, що на позивача поширюється дія статті 43 Закону від 09 квітня 1992 року №2262-XII в редакції чинній на момент призначення пенсії позивача та в установленому законодавством порядку неконституційним не визнавались.
Разом з тим, суд зазначає, що частина сьома статті 43 Закону від 09 квітня 1992 року №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі від 09 квітня 1992 року №2262-XII була відсутньою норма частини сьомої статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Тобто, вказане означає, що починаючи із 2017 року стаття 43 Закону від 09 квітня 1992 року №2262-XII не містила норм про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17.
Таким чином, твердження відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача є безпідставними та не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин.
Поряд з цим, суд звертає увагу й на те, що принцип обов'язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість «негативної нормотворчості» проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.
Зокрема, Конституційний Суд України в пункті 7 Рішення від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені». Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Наведені висновки теж спростовують твердження відповідача про те, що стаття 43 Закону від 09 квітня 1992 року №2262-XII на момент перерахунку пенсії носила імперативний характер та в установленому законодавством порядку неконституційною не визнавалася.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09 квітня 1992 року №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що обмеження розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені частиною сьомою статті 43 Закону від 09 квітня 1992 року №2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже,вказаним вище рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2021 року у справі 640/4624/20, яке набрали законної сили, встановлено право позивача на отримання пенсії у розмірі 80% від грошового забезпечення.
Таким чином, суд приходить до переконання про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо зменшення з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% сум грошового забезпечення під час її перерахунку та застосування з 01.04.2019 обмеження пенсії її максимальним розміром.
Зважаючи на протиправність дій відповідача, що полягали у застосуванні обмеження граничного розміру при виплаті позивачу пенсії, суд приходить до переконання, з урахуванням належного способу захисту, про задоволення також вимоги позивача, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн., що підтверджується квитанцією від 12.03.2023.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо зменшення з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% сум грошового забезпечення під час її перерахунку та застосування з 01.04.2019 обмеження пенсії її максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн, 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.