29 квітня 2024 року м. Київ №320/11894/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 86% до 70% та обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, на підставі довідки Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України №2/6- 1479 від 31.08.2020 року, виданої станом на 05.03.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром на підставі довідки Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України №2/6-1479 від 31.08.2020 року, виданої станом на 05.03.2019 року, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 року по день проведення перерахунку.
ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на відповідачем проведено перерахунок пенсії виходячи з 70% сум грошового забезпечення, а не 86%, як встановлено при її призначенні та рішенням суду.
Позивач такі дії відповідача вважає протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси.
Відповідач повідомлявся про відкриття провадження належним чином, а також отримав ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками, про що свідчать розписка від 09.04.2024 року та довідка про доставку листа від 08.04.2024 року з відповідними вкладеннями через систему "Електронний суд" в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на адресу суду не надходив. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи витребувані судом належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача на адресу суду не надходили.
ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Відповідно до вимог статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 86 відсотків грошового забезпечення
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №640/17801/20 крім іншого зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, та виплату з урахуванням виплачених сум.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 року у справі №640/25149/20, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо проведення перерахунку пенсії та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України від 31.08.2020 №2/6-1479, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням виплачених сум.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем під час перерахунку пенсії зменшено відсоткове значення розміру пенсії позивача з 86% до 70% грошового забезпечення, як було встановлено при її призначені та підтверджено судовим рішенням у справі №640/17801/20.
21.12.2023 представник позивача звернулася до відповідача зі зверненням та просила перерахувати пенсію на підставі вищезазначеної довідки виходячи з 86% грошового забезпечення без її обмеження максимальним розміром.
Листом від 15.01.2024 відповідач відмовив у обчислені пенсії з розрахунку 86% грошового забезпечення.
Позивач вважає дії ГУ ПФУ м. Києві щодо застосування обмеження пенсії максимальним розміром до виплати протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; ( Пункт "а" частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3946-12 від 04.02.94 )
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 року № 3591- IV внесено зміни до Закону №2262-ХІІ у частині другої статті 13 цифри « 85» замінено цифрами « 90».
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07 липня 2011 року № 3668-VI відповідно до Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення, внесено зміни до Закону №2262-ХІІ у частині другої статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
У подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ застосовується при призначенні пенсій, натомість перерахунок пенсій врегульовано статтею 63 Закону №2262-ХІІ.
Так, згідно статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відтак, стаття 63 Закону № 2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Порядок проведення перерахунку пенсій, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», визначає, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права (далі - Порядок №45).
У подальшому, 24.02.2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 року (далі - Постанова №103).
У той же час, Постанова Кабінету Міністрів України №45 і Постанова Кабінету Міністрів України №103 не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
Відтак, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. При цьому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії є незмінним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у зразковій справі у рішенні від 04.02.2019 р. (справа №240/5401/18) та підтриманою Великою Палатою Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2019 року (справа 11-198заі19).
Отже, при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ, відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм статті 13 Закону №2262-ХІІ, що застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення.
З матеріалів справи та судових рішень вбачається, що пенсія ОСОБА_2 призначена (обчислена) з розрахунку основного розміру пенсії 86% грошового забезпечення та підтвердження судовим рішенням №640/17801/20.
Водночас, суд акцентує увагу сторін, що положення Постанова Кабінету Міністрів України №103 не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Таким чином, враховуючи, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від суми грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення, отже пенсія позивача підлягає перерахунку з розрахунку 86% грошового забезпечення.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав, адже не знав з якого саме періоду відповідач змінив розмір його пенсійного забезпечення шляхом зменшення відсотку від розміру грошового забезпечення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Положеннями частини 2 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вище зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Водночас, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі №11-164сап21, в тексті якої зазначено, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку, оскільки заявлені передчасно та фактично є встановленням порядку виконання судового рішення на майбутнє, що є неприпустимим. Суд звертає увагу, що в даному випадку перерахунок має бути проведений з 01.04.2019 та відсутні об'єктивні підстави вважати, що після здійснення перерахунку будуть порушені права позивача та враховуючи, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню.
VІ. Судові витрати.
При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. З огляду на викладене, відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 86% до 70% та обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, на підставі довідки Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України №2/6- 1479 від 31.08.2020 року, виданої станом на 05.03.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром на підставі довідки Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України №2/6-1479 від 31.08.2020 року, виданої станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Жук Р.В.