01 травня 2024 року Київ № 640/11259/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.12.2021 №1022 про утримання надміру виплачених сум пенсій з ОСОБА_1 за період з 10.11.2015 по 31.10.2021 в розмірі 54906,94 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернути неправомірно утримані суми пенсії під час виконання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.12.2021 №1022 про утримання надміру виплачених сум пенсій з ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
26.04.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/11259/22, які 27.04.2023 за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 адміністративну справу № 640/11259/22 прийнято до провадження, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачем прийнято рішенням від 02.12.2021 № 1022 про утримання з позивача надміру виплачені суми пенсій за період з 01.08.2022 по 31.07.2023.
Позивач вважає рішенням відповідача про утримання з надміру виплачених сум пенсій є протиправним, оскільки позивачем не вчинялися протиправні дії та зловживання щодо призначення пенсії або її перерахунку, а стягнення надміру виплачених сум пенсій передбачено лише у випадку, якщо така виплата відбулась з вини пенсіонера.
На думку позивача, такі дії відповідача порушують його конституційне право на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим він звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволені позову відмовити повністю, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення діяв у межах та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства.
Відповідачем поданодо суду копію пенсійної справи позивача.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером з 16.08.2015, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 26.10.2015 № 3437-О позивча звільнено з посади заступника директора департаменту - начальника режимно-секретного відділу Департаменту інформації Державної фіскальної служби України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2021, у справі № 826/25838/15, скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 26.10.2015 року № 3437-О у частині звільнення позивача з посади заступника директора департаменту - начальника режимно-секретного відділу Державної фіскальної служби України та поновлено його на посаді заступника директора департаменту - начальника режимно-секретного відділу Державної фіскальної служби України з 27.10.2015.
Наказом Державної фіскальної служби України від 07.12.2021 № 1533-о ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора департаменту - начальника режимно-секретного відділу Державної фіскальної служби України у зв'язку з припиненням Державної фіскальної служби України з повним скороченням посад та чисельності.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії до якої додав копію трудової книжки та копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 826/25838/15.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу здійснено перерахунок пенсії ту зв'язку з працевлаштуванням, розмір пенсії обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В результаті проведеного перерахунку пенсії у позивача виникла переплата пенсії за період з 10.11.2015 по 31.10.2021 у розмірі 55 577,03 грн.. З урахуванням внесен позивачем коштів, залишок переплаченої пенсії складає 54 906,94 грн.
Листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.12.2021 №2600-0504-8/00175 позивачу повідомлено про виявлену переплату та запропоновано протягом місяця повернути надмірно виплачені кошти на рахунок Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення від 02.12.2021 № 1022 про утримання надміру виплаченихсум пенсій в розмірі 54 906,94 грн.за період з 10.11.2015 по 31.10.2021, у звязку з працевлаштуванням.
Вказане рішення мотивовано посиланням на ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у п.5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
У преамбулі Закону №1058-IV зазначено, що цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 50 Закону №1058-IV передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Отже, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише у зв'язку із зловживаннями з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, статтею 50 Закону №1058-IV визначені виключні підстави за наявності яких, надміру виплачені кошти повинні бути повернуті пенсіонером. При цьому, будь-які інші підстави для утримання з пенсії пенсіонера надміру виплачених коштів не передбачено чинним законодавством.
Так, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695 (далі - порядок).
Згідно з пунктом 3 вказаного порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Отже, статтею 50 Закону №1058-IV та положеннями вказаного порядку прямо передбачені дві умови за наявності яких підлягає відрахуванню (утриманню) надміру виплачена сума пенсії, зокрема з підстав: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
У контексті наведеного, слід відмітити, що законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 25.10.2021 року у справі № 554/4736/17.
Як встановлено судом, перерахунок пенсії позивачу здійснено у зв'язку із його працевлаштуванням, а саме поновлення його посаді заступника директора департаменту - начальника режимно-секретного відділу Державної фіскальної служби України на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2021, у справі № 826/25838/15.
За результатами проведеного перерахунку пенсії, розмір якої обчислено відповідно до Закону №1058-IV утворилася переплата пенсії за період з 10.11.2015 по 31.10.2021 у розмірі 54 906,94 грн.
При цьому, матеріалами справи не підтверджено та відповідачем не доведено, що переплата пенсії утворилася внаслідок зловживання з боку позивача або подання відповідачу страхувальником недостовірної інформації.
Згідно з абзацом 2 пункту 2.21 порядку, у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи-підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.
Відповідно до пункту 2.5 порядку у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
Аналіз наведеного вище дає підстави для висновку, що на пенсіонера покладається обов'язок подання відповідної заяви про дату працевлаштування до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Згідно з матеріалами справи позивач, відповідно до вимог Закону №1058-IV та п. 2.21 порядку, повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про своє працевлаштування на підставі рішення суду, тобто позивач у повному обсязі виконав вищевказаний обов'язок, передбачений положеннями Закону №1058-IV та порядку.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 10.11.2015 по 31.10.2021 у розмірі 54 906,94 грн. слугував лише факт поновлення позивача на посаді заступника директора департаменту - начальника режимно-секретного відділу Державної фіскальної служби України (на виконання рішення суду). Зловживання з боку пенсіонера чи подання страхувальником недостовірних даних не були підставою для прийняття уповноваженим суб'єктом владних повноважень рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій.
Крім того, під час розгляду даної справи жодних зловживань з боку пенсіонера щодо подання недостовірних даних або подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому достовірно відомо чи подання страхувальником недостовірних даних, судом не встановлено, а також відповідачем не надано суду будь-яких доказів наявності його вини чи зловживань при отриманні пенсії.
Суд вважає, що вказана у спірному рішенні сума не може бути стягнута з позивача у примусовому порядку, таке утримання лише можливе у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких залежало від пенсіонера.
Таким чином, беручи до уваги викладене вище, суд приходить до переконання про Виходячи з вище викладеного, суд дійшов до висновку щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.12.2021 №1022 про утримання надміру виплачених сум пенсій з ОСОБА_1 за період з 10.11.2015 по 31.10.2021 в розмірі 54906,94 грн.
Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 11.01.2022.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.12.2021 №1022 про утримання надміру виплачених сум пенсій з ОСОБА_1 за період з 10.11.2015 по 31.10.2021 в розмірі 54 906,94 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернути неправомірно утримані суми пенсії під час виконання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.12.2021 №1022 про утримання надміру виплачених сум пенсій з ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дв'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.