30 квітня 2024 року м. Київ № 320/15270/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту позивачка) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому позивачка просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 29 грудня 2022 року по день звернення та з відповідним перерахунком у подальшому згідно статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат в розмірах, визначених в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 29 грудня 2022 року по день винесення рішення судом та здійснювати такі виплати в подальшому відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести перерахунок додаткової пенсії відповідно до ч.2 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком за період з 29 грудня 2022 року по день винесення рішення судом з виплатою таких доплат в подальшому, провівши відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
- допустити рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області, як пенсіонер за віком та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, має право на отримання додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» за шкоду, яка заподіяна здоров'ю, як особа віднесена до 3 категорії. Крім того, позивачка постійно проживає в населеному пункті віднесеному до зони добровільного гарантованого відселення, у зв'язку з чим, враховуючи рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018, має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796). Проте, відповідач безпідставно обмежив її в реалізації вказаних прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Крім того, суд витребував докази по справі від відповідача та запропонував подати до суду відзив на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 22.06.2023 було направлено відповідачу на електронну адресу та відповідно до відомостей звіту про доставлення електронного листа 04.07.2023 доставлено на електронну адресу відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, подав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що порядок і розмір виплат визначається Кабінетом Міністрів України та здійснюється в межах Державного бюджету. Також представник відповідача зазначив, що пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом, не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , має статус громадянина, який постійно працював чи працює, проживав чи проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується посвідченням категорії 3, серії НОМЕР_1 від 26.09.1995 року.
Судом встановлено, що позивачка 28.12.2022 була звільнена з займаної посади за згодою сторін, що підтверджується записами в трудовій книжці.
Зареєстрованим місцем реєстрації позивачки з 28.02.1987 є АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями із паспорту позивачки серії НОМЕР_2 .
Крім того, згідно із відомостями довідки виданої Рокитнянською селищною радою с. Синява Старостинський округ №6 від 24.02.2023 № 195/02-37, позивачка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 в період з 28.02.1987 року по даний час.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.91 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» с Синява, Білоцерківського (Рокитянського) р-ну, Київської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивачка звернулася до відповідача з заявою від 20.01.2023 року, про перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 27 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
За результатом розгляду цієї заяви Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 06.02.2023 № 1000-0219-8/17376 повідомлено позивачці про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії, оскільки відповідно Законом України від 04.02.2016 № 987-VІІ «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який набрав чинності з 01.01.2016, статтею 39 щодо доплати працюючим громадянам, які працюють у зоні відчуження включено до Закону № 796-ХІІ такого змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України». Рішенням Конституційного Суду №6-р/2018 від 17.07.2018 зміни, внесені Законом № 76, визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Редакція ст. 39 Закону № 796-ХІІ, яка визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 не змінювалась.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 39 Закону №796-ХІІ, у редакції чинній до 01.01.2015, передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Законом №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Однак, Законом №987-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 включено до Закону №796-ХІІ статтю 39 наступного змісту: громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України
Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-р/2018 від 17.07.2018 вказав, що обмеження чи скасування Законом №76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, встановлених Законом №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених ст. 16 Конституції України, у тому числі, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Приписи ст. 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тож, Закон №76-VIII в частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню ч. 2 ст. 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Доказів працевлаштування позивачкою у спірний період часу відповідачем не надано. Відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про її реєстрацію як фізичної особи-підприємця теж відсутні.
Отже, з моменту ухвалення 17.07.2018, відновлено право осіб на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, які проживають на території радіоактивного забруднення - зоні гарантованого добровільного відселення на підставі ст.39 Закону №796-ХІІ.
Твердження відповідача про безпідставність вимог позивачки щодо підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст. 39 Закону №796-ХІІ у розмірі, визначеному Постановою №1210, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно із ч. 3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Тому у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Статтею 67 Закону №796-ХІІ встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Надання Законом №79-VІІІ Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону №796-ХІІ, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вищевказана позиція суду узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у Постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18.
Дана справа є типовою щодо зразкової справи № 240/4937/18, а відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796 з 17 липня 2018 року непрацюючі пенсіонери які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення мають право на щомісячне отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд звертає увагу на те, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016не застосовується як розрахункова величина.
Так, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме: пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно яких: "01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". За змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Відтак, виходячи з наведеного, суд зазначає, що розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, на підставі статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, встановлюється із застосуванням, як розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано суду доказів на підтвердження нарахування та виплати позивачці у розмірі, визначеному Законом № 796, доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 Закону № 796, а тому суд дійшов висновку, що такі дії відповідача є протиправними.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Головного управління пенсійного фонду України в Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 29 грудня 2022 року по день звернення та з відповідним перерахунком у подальшому згідно ст39Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, позивачка має право на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.
Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивачки, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати нарахувати та виплачувати з 29 грудня 2022 року підвищення до пенсії, встановленого ст. 39 Закону №796-ХІІу розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.
Щодо вимоги позивачки провести перерахунок додаткової пенсії відповідно до ч.2 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком за період з 29 грудня 2022 року по день винесення рішення судом з виплатою таких доплат в подальшому, провівши відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Статтями 49, 50, 51, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Особам, віднесеним до категорії 1, призначається основана державна та щомісячна додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Підпунктами 9 та 13 пункту 4 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", змінено норми, щодо пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, дозволено порядок та виплату таких пенсій встановлювати Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011, встановлено розмір мінімальної пенсії по інвалідності в залежності від групи інвалідності та статусу, а також встановлені розміри додаткової пенсії до прожиткового мінімуму в залежності від групи інвалідності та категорії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсія по інвалідності та додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У Рішенні №3-рп від 25.01.2012 Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Суд вважає за необхідне вказати, що Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд зазначає, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України. Порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, регулюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції та законів України.
Так, згідно п.п.11 - 13 постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №1210 від 23.11.2011, мінімальний розмір пенсії становить: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї: осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: осіб з інвалідністю I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.; осіб з інвалідністю II групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.; осіб з інвалідністю III групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р. У разі коли розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 285 відсотків, II групи - 255 відсотків, III групи - 225 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проводиться перерахунок зазначеної допомоги виходячи з розміру встановленого прожиткового мінімуму. Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується у таких розмірах: 1) особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: особам з інвалідністю I групи - 474,5 гривні; особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні; особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні; для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: особам з інвалідністю I групи - 341,64 гривні; особам з інвалідністю II групи - 227,76 гривні; особам з інвалідністю III групи - 170,82 гривні; 2) особам, що належать до категорій 2-4: особам, що належать до категорії 2, - 170,82 гривні; особам, що належать до категорії 3, - 113,88 гривні; особам, що належать до категорії 4, - 56,94 гривні.
Таким чином, розмір пенсій для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011. Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено та надано дозвіл для встановлення розміру пенсій Кабінету Міністрів України.
Таким чином, викладені вище норми свідчать про правомірність дій відповідача щодо нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначеної відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011.
Позивачка, вважаючи, що має право на додаткову пенсію у розмірі 25 % мінімальної пенсії, посилається на рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 у справі №1-11/2018.
Суд вважає вказані аргументи позивачки необґрунтованими, оскільки висновки, викладені у вказаному рішенні Конституційного Суду України стосуються інших правовідносин та не стосуються розмірів основної та додаткової пенсії.
Крім того, норми, на підставі яких було призначено додаткову пенсію, на час виникнення спірних правовідносин є чинними, а тому доводи позивачки є безпідставними.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною відмови відповідача, у перерахунку пенсії відповідно до ст. 51 Закону № 796-ХІІ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо негайного виконання рішення суду в межах стягнення суми за один місяць суд зазначає наступне.
Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями ст. 371 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи ту обставину, що судом питання про стягнення пенсії не вирішується та в якості способу відновлення порушеного права позивачкою обрано зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, то відсутні підстави для звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення пенсії за один місяць.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн., зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 536,80 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 29 грудня 2022 року по день звернення та з відповідним перерахунком у подальшому згідно ст39Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 з 29.12.2022 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у редакції, чинній до 01.01.2015) № 796-ХІІ, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська обл., 08500).
5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.