19 квітня 2024 року №826/2778/14
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Кокотуна А.А., розглянувши у підготовчому засіданні заяву ОСОБА_1 за вх. №47328 від 21.07.2023 про зміну предмету позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та компенсації, пов'язаної з участю у судових засіданнях,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив:
- визнати незаконним його звільнення з роботи та недійсним внесений відповідачем запис до трудової книжки про звільнення за п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України;
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення атестації 20.01.2014 після повідомлення позивачем про припинення трудових правовідносин та під час хвороби позивача;
- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.02.2014 № 178/к про звільнення позивача з роботи за п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України як незаконний та поновити позивача на роботі;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2014 по день постановлення рішення у справі (на дату звернення до суду - 3219,04 грн.);
- стягнути з відповідача компенсацію за відрив від звичайних занять, пов'язану з прибуттям до суду - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням судових засідань на час винесення рішення по справі (участь у першому судовому засіданні - 22,83 грн.);
- стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2014 по 13.02.2020 у розмірі 189023,01 грн, стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 змінено в мотивувальній частині з урахуванням висновків даної постанови та викладено абзац 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 в такій редакції: стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2014 по 23.09.2019 у розмірі 188 869,12 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21.10.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 в частині стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2022 справу прийнято до провадження.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №826/2778/14 до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 адміністративну справу №826/2778/14 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
У судовому засіданні, призначеному 20.07.2023, позивачем було подано заяву про зміну предмету позову.
Протокольною ухвалою суду, у задоволенні заяви про зміну предмету позову ОСОБА_1 було відмовлено.
На адресу суду від позивача надійшла заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М.
Обґрунтовуючи вказану заяву, представник позивача зазначає, що позивач незгоден зі змістом та вимогами суду, викладеними в протокольній ухвалі від 20.07.2023. На думку позивача, суддя безпідставно не задовольнив його клопотання про зміну предмету позову. Таким чином позивач вважає, що суддя у цій справі є упередженим та необ'єктивним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 (суддя Леонтовича А.М.) визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. у справі №826/2778/14 та матеріали адміністративної справи №826/2778/14 передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог ч.1 ст.31 КАС України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 було розподілено адміністративну справу №826/2778/14 для вирішення заяви про відвід судді Леонтовича А.М. до судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Леонтовича А.М. у даній справі відмовлено (суддя Перепелиця А. М.).
20.12.2023 від позивача надійшла повторна заява про відвід судді Леонтовича А.М.
21.12.2023 суддею Леонтовичем А.М. подано заяву про самовідвід.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. - задоволено.
Матеріали адміністративної справи №826/2778/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та компенсації, пов'язаної з участю у судових засіданнях - передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. матеріали адміністративної справи №826/2778/14, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні, призначеному на 19.04.2024, суд розглянув заяву ОСОБА_1 за вх. №47328 від 21.07.2023 про зміну предмету позову в адміністративній справі №826/2778/14.
Так, у даній заяві позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо видання наказів від 14.02.2020 №669/к «Про поновлення на роботі» та від 27.03.2020 №1307/к №Про звільнення» ОСОБА_1 з посади, якої не існувало у штатному розпису;
- визнати протиправними та скасувати накази Міністерства юстиції України від 14.02.2020 №669/к «Про поновлення на роботі» та від 27.03.2020 №1307/к «Про звільнення» щодо поновлення ОСОБА_1 14.02.2020 та звільнення 30.03.2020 з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту за відсутності зазначеної посади у структурі та штатному розписі;
- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за вимушений прогул за період з 04.02.2014 по 23.09.2019 включно в сумі 1017023,45 грн.; середній заробіток за затримку виконання рішення суду за період з 24.09.2019 по 31.07.2023 включно в сумі 1971632,45 грн.; відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн.
У судовому засіданні 19.04.2024 позивач заяву про зміну предмету позову підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача про прийняття до провадження заяви про зміну предмету позову заперечив у судовому засіданні та просив суд відмовити у її задоволенні. Вказав, що справа №826/2778/14 відповідно до постанови Верховного Суду від 21.10.2021 підлягає перегляду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та компенсації, пов'язаної з участю у судових засіданнях на користь ОСОБА_1 .
Зауважив на тому, що позивач вже звертався до адміністративного суду з позовом в рамках іншої адміністративної справи № 640/24557/20, а саме про:
- визнання протиправною бездіяльності Мін'юсту, яка полягає у затримці виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суду Касаційного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі № 826/2778/14 про його поновлення на посаді;
- визнання протиправними дій Мін'юсту щодо видання наказу від 27.03.2020 №1307/к «Про звільнення» про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту з 30.03.2020 за відсутності зазначеної посади у структурі підрозділу та штатному розпису;
- скасування наказу Мін'юсту від 27.03.2020 №1307/к «Про звільнення» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади з припиненням державної служби, як незаконний з часу його видання;
- поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №640/24557/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі №640/24557/20.
Так, в рамках даної справи, суди дійшли висновку про відсутність бездіяльності Міністерства в частині виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України. Крім того, судами відхиллено доводи ОСОБА_1 стосовно протиправності дій Мін'юсту щодо поновлення його на неіснуючій посаді наказом від 14.02.2020 №669/к.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, розглянувши заяву позивача про зміну предмета позову, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд зазначає таке.
Вирішуючи заяву про зміну предмету позову, суд виходив з того, що відповідно до положень частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 2 ст. 47 КАС України).
Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи (ч. 3 ст. 47 КАС України).
Відтак, позивач може подати заяву про зміну позовних вимог шляхом збільшення або зменшення розміру позовних вимог та шляхом зміни підстав або предмету адміністративного позову.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі №361/822/17 розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. При цьому, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Водночас предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.
Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується заявлена позивачем вимога. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Суд зазначає, що порівняльний аналіз предмету та підстав позову, який подано позивачем первісно у даній справі, та заяви про зміну предмету позову, дозволяє дійти висновку, що позивачем фактично заявлено нові позовні вимоги, які первісно не заявлялись.
Крім того, суд зауважує на тому, що справа №826/2778/14 відповідно до постанови Верховного Суду від 21.10.2021 підлягає перегляду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та компенсації, пов'язаної з участю у судових засіданнях на користь ОСОБА_1 .
Також, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №640/24557/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову у якому, зокрема, заявлялись вимоги щодо визнання протиправними дій Мін'юсту щодо видання наказу від 27.03.2020 №1307/к «Про звільнення» про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту з 30.03.2020 за відсутності зазначеної посади у структурі підрозділу та штатному розпису та скасування такого наказу. Крім того, зі змісту вищевказаних рішень вбачається, що судами відхиллено доводи ОСОБА_1 стосовно протиправності дій Мін'юсту щодо поновлення його на неіснуючій посаді наказом від 14.02.2020 №669/к.
Відтак, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про зміну предмету позову суперечить приписам статті 47 КАС України, що зумовлює відмову у прийнятті до розгляду такої заяви.
Керуючись, статтями 44, 47, 243, 248 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 за вх. №47328 від 21.07.2023 про зміну предмету позову в адміністративній справі №826/2778/14, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Щавінський В.Р.
Повний текст ухвали виготовлено - 29.04.2024.