ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" травня 2024 р. справа № 300/1010/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій про відмову у перерахунку пенсії по втраті годувальника та зобов'язання зарахувати період роботи з 06.01.2003 по 30.11.2007, з 01.12.2007 по 30.01.2010, з урахуванням довідок про заробітну плату №258 від 24.09.2018, №934 від 25.09.2018, і перевести з пенсії по віку на пенсі у разі втрати годувальника з 14.12.2023, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої на підставі ордера про надання правової допомоги діє представник ОСОБА_2 (надалі по тексту також - представник позивача, ОСОБА_2 ), звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1, Головне управління ПФУ в області, Управління), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі по тексту також - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в переведенні ОСОБА_1 на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_3 з 14.12.2023 із урахуванням періодів роботи її померлого чоловіка в Республіці Туркменістан з 06.01.2003 по 30.11.2007 та за період з 01.12.2007 по 30.01.2010 з урахуванням довідок про заробітну плату від 24.09.2019 за №258, видану філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ", та від 25.09.2018 за №934, видану господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия");
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з 14.12.2023 з пенсії по віку на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_3 із урахуванням періодів роботи її померлого чоловіка в Республіці Туркменістан з 06.01.2007 по 30.11.2007 та за період з 01.12.2007 по 30.01.2010 з урахуванням довідок про заробітну плату від 24.09.2019 за №258, видану філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ", та від 25.09.2018 за №934, видану господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия").
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). 10.06.2023 помер чоловік позивача ОСОБА_3 (надалі по тексту також - ОСОБА_3 , чоловік позивача, померлий годувальник), у зв'язку з чим позивач 14.12.2023 звернулася до відповідача 1 із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у разі втрати померлого годувальника. В свою чергу, відповідачем 2, за принципом екстериторіальності прийнято рішення №19541/03-16 від 21.12.2023 (надалі по тексту також - оскаржуване рішення) про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. ОСОБА_1 зазначає, що при прийнятті такого рішення відповідач 2 не взяв до уваги довідки про заробітну плату від 25.09.2018 за №934, видану господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия") та від 24.09.2019 за №258, видану філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ" (надалі по тексту також - спірні довідки).
На переконання позивача, таке рішення відповідача 2 є протиправним із наступних підстав. Як зазначає позивач ОСОБА_3 отримував пенсію за віком згідно Закону №1058-IV, станом на 24.05.2023 розмір пенсії останнього становив 11 930,85 гривень, про що свідчить "перерахунок пенсії. Версія 1.06.78.1." ОСОБА_1 , звертає увагу, що згідно вищезазначеного перерахунку при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_3 відповідач 1 враховував стаж здобутий в Республіці Туркменістан та довідки про заробітну плату від 24.09.2019 за №258, видану філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ", та від 25.09.2018 за №934, видану господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия").
Окрім цього ОСОБА_3 посилається на статтю 6 Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (надалі по тексту також - Угода від 13 березня 1992 року) згідно якої призначення пенсії громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсії проводиться з заробітку (доходу) за період роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Вважаючи протиправною відмову Головного управління ПФУ в Миколаївській області у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, позивач звернулася до суду із адміністративним позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Одночасно судом витребувано у сторін докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.43-44).
Відповідач 2 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подав відзив на позовну заяву від 06.03.2024 (а.с.51-91).
Як зазначає відповідач 2 в силу пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Розглянувши надані ОСОБА_1 документи відповідач 2 до стажу померлого годувальника не врахував періоди за довідками від 24.09.2019 за №258, виданою філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ", та від 25.09.2018 за №934, виданою господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия"), оскільки за ними не було нараховано, сплачено та утримано пенсійні та інші соціальні внески. Відтак, на переконання відповідача 2, при проведенні розрахунку пенсії позивача без урахування спірних довідок, переведення з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону №1058-IV є недоцільним, оскільки розмір пенсії після перерахунку є меншим, ніж розмір пенсії, що отримує позивач.
На підставі зазначеного Головне управління ПФУ в Миколаївській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідач 1 також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 05.03.2024 за №0900-0903-7/13426, який надійшов на адресу суду разом із письмовими доказами 11.03.2024 (а.с.95-180). Управління не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За доводами Управління ОСОБА_1 до заяви від 14.12.2023 про перехід із пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника долучила довідки про заробітну плату від 24.09.2019 за №258, видану філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ", та від 25.09.2018 за №934, видану господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия"). Як зазначає орган пенсійного забезпечення, розглянувши надані позивачем документи останній встановив, що із заробітної плати зазначеної у спірних довідках пенсійні та інші соціальні внески не сплачувались, а тому підстав для врахуванням таких довідок не було. Відтак, на переконання відповідача 1, переведення позивача з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, без урахування спірних довідок про заробітну плату є недоцільним, оскільки, розмір пенсії після перерахунку буде меншим, ніж розмір пенсії який одержує ОСОБА_1 (до перерахунку 3 889,95 гривень, після перерахунку 3 384,81 гривень).
Також Головне управління ПФУ в області зазначило, що до страхового стажу ОСОБА_3 враховано ввесь період згідно його трудової книжки до 01.01.2004, а з 01.01.2004 згідно даних реєстру застрахованих осіб, не зараховано до страхового стажу період роботи померлого годувальника в Республіці Туркменістан з 18.02.2003 по 30.01.2010, згідно наданих довідок.
З урахуванням зазначеного, відповідач 1 просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Представник позивача подав відповідь на відзив Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області, яка зареєстрована в суді 06.03.2024 (а.с.92-93). Як зазначає ОСОБА_2 відповідач 1 у відзиві на позов вказує, що до страхового стажу годувальника ОСОБА_3 не зараховано період роботи в Республіці Туркменістан з 18.02.2003 по 30.01.2010, однак зазначений стаж та спірні довідки були враховані при призначенні пенсії чоловіку позивача, свідченням чого є виписки надані самим же Управлінням. Розмір пенсії ОСОБА_3 , станом на 24.05.2023, становив 11 930,85 гривень, про що вказує "виписка про перерахунок пенсії Версії 1.06.78.1 дата-час розрахунку 24.05.2023 23:45", яка наявна в матеріалах справи. Таким чином, на переконання представника позивача, ОСОБА_1 має право на 50% пенсії ОСОБА_3 , що аж ніяк не може становити 3 384,81 гривень.
З урахуванням вищезазначеного представник позивача просить задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, відзивів на позов, відповіді на відзив, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", про що свідчить пенсійне посвідчення позивача серії НОМЕР_1 від 22.12.2020 (а.с.12).
Згідно відомостей свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 29.04.1988 ОСОБА_4 (після укладення шлюбу ОСОБА_1 ) 29.04.1988 уклала шлюб з ОСОБА_3 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_3 , на підтвердження чого видане повторно свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 13.06.2023 (а.с.14).
ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області та отримував пенсію за віком, що підтверджується поясненнями позивача, та не заперечується відповідачами.
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 13.08.1981 (а.с.16-19) суду вдалося встановити, що позивач:
- 26.01.2003 прийнятий на роботу заступником начальника планово-виробничого відділу господарського товариства "PETRO GAZ AZIYA" (хозяйственного общества "PETRO GAZ AZIYA"; господарське товариство " ОСОБА_5 ") (запис №16);
- 01.08.2005 призначений начальником планово-виробничого відділу господарського товариства "PETRO GAZ AZIYA" (хозяйственного общества "PETRO GAZ AZIYA"; господарське товариство "Петро Газ Азія") (запис №17);
- 30.11.2007 звільнений за власним бажанням (запис №18);
- 01.12.2007 прийнятий на роботу по контракту начальником ППО філіалу компанії "PETRO GAZ FZE" (філіалу компанії "Петро Газ ФЗЕ") (запис 19);
- 30.01.2010 звільнений за власним бажанням (запис №20).
Згідно відомостей Форми РС-право (а.с.21) "Стаж для розрахунку права" ОСОБА_3 становить 46 років 3 місяці 3 дні, до зазначеного стажу враховано період з 18.02.2003 по 30.01.2010 ("Туркменістан").
Як свідчить "перерахунок пенсії. Версія: 1.6.78.1." станом на 24.05.2023 страховий стаж (повний) ОСОБА_3 становив 46 років 3 місяці 3 дні, розмір пенсії з надбавками становив 11 930,85 гривень (а.с.20).
Позивач, у зв'язку із смертю свого чоловіка, 14.12.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.62-63).
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, за принципом екстериторіальності, розглянуло заяву ОСОБА_1 від 14.12.2023 та прийняло рішення №19541/03-16 від 21.12.2023 про відмову в перерахунку пенсії позивачу. Дане рішення мотивоване тим, до заяви від 14.12.2023 позивач долучила довідки про заробітну плату від 24.09.2019 за №258, видану філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ", та від 25.09.2018 за №934, видану господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия"), з якої не нараховувались пенсійні та інші соціальні внески, а тому, на переконання відповідача 2, спірні довідки не підлягають врахуванні. Відповідач 2 вважає, що перехід з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника є недоцільність, оскільки після проведення перерахунку розмір пенсії без урахування спірних довідок розмір пенсії позивача зменшиться з 3 889,95 гривень до 3 384,81 гривень (а.с.7-8).
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведення з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, остання звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
Частиною 1 статті 1 вказаного Закону визначено поняття пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку із втратою годувальника (стаття 9 Закону №1058-IV).
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в силу вимог частини 1 статті 10 Закону №1058-IV призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 36 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається, серед іншого, непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Як визначено частиною 3 статті 36 Закону №1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями статті 37 Закону №1058-IV визначено розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, зокрема, згідно приписів частини першої вказаної статті пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається, серед іншого, в розмірі на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
За змістом абзацу 1 частини 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Виходячи з послідовного аналізу наведених правових норм, слід зазначити, що призначення особі пенсії у зв'язку з втратою годувальника можливе за одночасної наявності двох таких умов у їх сукупності - непрацездатність цієї особи (наявність інвалідності або досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону) та перебування на утриманні померлого годувальника (перебування на повному утриманні померлого годувальника або одержання від нього допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування). При цьому, обидві ці умови мають існувати саме на момент смерті годувальника.
Отже, непрацездатний член сім'ї померлого годувальника, для якого його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, та який й сам одержує пенсію, має право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, подавши при цьому відповідну заяву та документи.
При цьому, відповідачі не заперечують обставину перебування ОСОБА_1 , на момент смерті її чоловіка, на утриманні померлого годувальника (перебування на повному утриманні померлого годувальника або одержання від нього допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування).
Більше того, як свідчать матеріали справи, позивач 31.03.1961 року народження, станом на день смерті годувальника та подання заяви про перехід на пенсію по втраті годувальника, досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.
Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, ОСОБА_6 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У зв'язку із смертю свого чоловіка ( ОСОБА_3 ), 14.12.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника. Втім, за результатом розгляду вищезазначеної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №19541/03-16 від 21.12.2023 про відмову у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника ОСОБА_1 , оскільки при перерахунку пенсії, розмір перерахованої пенсії (3 384,81 гривень) є меншим, ніж розмір пенсії, яку отримує позивач (3 889,95 гривень). При цьому, відповідач 2 при обрахунку розміру пенсії не взяв до уваги довідки про заробітну плату від 24.09.2019 за №258, видану філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ", та від 25.09.2018 за №934, видану господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия"), оскільки із заробітної плати не нараховувались пенсійні та інші соціальні внески.
Також, у відзиві на позов відповідач 1 зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_3 враховано ввесь період згідно його трудової книжки до 01.01.2004, а з 01.01.2004 згідно даних реєстру застрахованих осіб, не зараховано період роботи в Республіці Туркменістан з 18.02.2003 по 31.01.2010, згідно наданих коментованих довідок (а.с.97).
Досліджуючи вказані аргументи відповідачів, суд зазначає наступне.
Положеннями частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно абзаців 4 і 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
В силу правового регулювання підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також Порядок №22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Порядку №22-1).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 Порядку №22-1).
Оцінюючи спірні правовідносини варто мати на увазі, що законодавство про пенсійне забезпечення в силу вимог частини 1 статті 4 Закону №1058-IV базується на Конституції України та складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (надалі по тексту також закони про пенсійне забезпечення).
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина 2 статті 4 Закону №1058-IV).
Так, Законом України від 11 липня 1995 року за №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року.
Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Вразі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Законом України "Про зупинення у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року" від 29.06.2023 за №3192-ІХ зупинено дію Угоди від 15 квітня 1994 року у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
Однак суд зазначає, що дію зазначеної Угоди у відносинах із Туркменістаном (Республікою Туркменістан) не зупинено, вона є чинною для України та Туркменістану (Республікою Туркменістан) та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей, згідно статті 9 цієї Угоди, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Приписами пунктів 2 і 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (надалі по тексту також - Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угода від 13 березня 1992 року).
Із вказаного слідує, що надані позивачем довідки про заробітну плату від 24.09.2019 за №258, видану філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ", та від 25.09.2018 за №934, видану господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия"), приймаються органами пенсійного забезпечення України без легалізації.
В контексті застосування судом, положень коментованої Угоди від 13 березня 1992 року, слід зважати на наступні мотиви.
Так, частинами 1 і 2 статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про:
- вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві;
- доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Таким чином, виникнення правовідносин, зокрема здобуття (зарахування) спірного трудового/страхового стажу (з 06.01.2003 по 30.11.2007 та з 01.12.2007 по 30.01.2010) із оплатою праці за виконану померлим годувальником роботу мало місце до 19.06.2023, тобто до виходу Держави Україна з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, а відтак підлягають врахуванню при обчисленні пенсі померлого годувальника.
Суд зазначає, що чинними міжнародними договорами учасниками яких є Україна та Республіка Туркменістан, а також двосторонніми угодами між Україною та Республікою Туркменістан не врегульовано питання сплати страхових внесків.
Як визначено статтею 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону (абзац 36 пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац 33 пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VI (надалі по тексту також - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 за №400/97-ВР (надалі по тексту також - Закон №400/97-ВР)в редакції чинній на момент здобуття ОСОБА_3 спірного стажу визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону №400/97-ВР об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці (стаття 5 Закону №400/97-ВР).
На момент набуття чоловіком позивача спірного стажу (з 06.01.2003 по 30.01.2010) була чинною Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України №11-1 від 06.09.1996, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1996 за №550/1575 (надалі по тексту також - Інструкція №11-1), яка втратила чинність 07.02.2011.
Згідно підпунктів 2.1., 2.2. пункту 2 зазначеної Інструкції платниками зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Підпунктами 18.2, 18.3. і 18.4. пункту 18 Інструкції №11-1 визначено, що платники зборів, зазначені в підпунктах 2.2., 2.4., 2.7. пункту 2 цієї Інструкції, зобов'язані:
- вести облік виплати громадянам коштів, у тому числі в натуральній формі, з яких проводиться відрахування на соціальне страхування;
- своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до Пенсійного фонду страхові збори, а також подавати йому відповідні звіти;
- зберігати облікові дані про нарахування, утримання та сплату страхових зборів до Пенсійного фонду протягом трьох років.
Службові особи підприємств, винні у порушенні встановленого порядку реєстрації платників зборів, сплати платежів до Пенсійного фонду, у неподанні звітності до Фонду, залежно від обставин справи притягуються до матеріальної, дисциплінарної та адміністративної відповідальності відповідно до чинного законодавства (підпункт 19.1. пункту 19 Інструкції №11-).
За приписами частин 5 та 6 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058-IV).
При цьому, у частині 10 статті 20 Закону №1058-IV зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що у випадку несплати підприємством страхових внесків до органу пенсійного фонду відповідальність за таку несплату несе саме підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, оскільки саме на страхувальника покладено обов'язок здійснювати відрахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи та їх перерахунок до відповідного фонду, а відтак саме роботодавець є тією особою, яка згідно закону повинна сплачувати страхові внески.
Отже, фактично внаслідок невиконання господарським товариством "PETRO GAZ AZIYA" (хозяйственного общества "PETRO GAZ AZIYA") та компанією "Петро Газ ФЗЕ" обов'язку по сплаті страхових внесків позивач позбавлена соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Водночас позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхувальником страховим внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу чоловіка позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17 та від 08.04.2022 у справі №242/1568/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5статті 242 КАС України).
Окрім цього, із матеріалів справи судом з'ясовано, що ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області та отримував пенсію за віком.
Відповідно до алгоритму розрахунку пенсії за віком ОСОБА_3 , розрахунок заробітку для обчислення пенсії останнього здійснювався з урахуванням заробітної плати за 2003-2010 роки (Туркменістан). Згідно зазначеного алгоритму "середній заробіток для обчислення" становить 25 745,07000 (а.с.22-27).
Як свідчить "перерахунок пенсії. Версія: 1.6.78.1." станом на 24.05.2023 страховий стаж (повний) ОСОБА_3 становив 46 років 3 місяці 3 дні; коефіцієнт стажу без урахування кратності - 0,46250; коефіцієнт стажу з урахуванням кратності (555/100*12)*1) - 0,46250; розмір пенсії за віком (ст.27) (25745,07*0,46250) - 11 907,09 гривень; доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1 абз.2) (за 11 років) - 159,72 гривень; загальний розмір пенсії - 12 066,81 гривень; обмеження в індексації з 01.03.2023 становить "-135,96" гривень, розмір пенсії з надбавками - 11 930,85 гривень (а.с.20).
Із аналізу наведеного вище по тексту судового рішення слідує, що при обрахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_3 . Управління враховало як стаж за період з 06.01.2003 по 30.01.2010 (Туркменістан) так і заробітна плата за цей період згідно спірних довідок.
Дана обставина не заперечується відповідачами.
Поряд з вказаним, суд також окремо досліджує довідки про заробіток, поданих ОСОБА_3 при зверненні до органу пенсійного забезпечення та врахованих при призначенні і обчисленні його пенсії за віком.
Так, позивачем і відповідачем подані копії довідок, не врахування показників яких стало однією із підстав відмови у переведенні на пенсію по втраті годувальника.
В першу чергу суд відзначає, що як відповідачі тик і позивач невірно ідентифікують рік видачі філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ" (филиал компании "Петро Газ ФЗЕ"; філіалу компанії "PETRO GAZ FZE") довідки про заробітну плату за №258, оскільки вірним роком є 2018, а 2019.
Таким чином, описана коментована вище довідка як в оскаржуваному рішенні так і у всіх процесуальних заявах по справі сторін є довідкою №258 від 24.09.2018.
Суд зважає на те, що дійсно довідка про заробітну плату за №258 від 24.09.2018, яка видана філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ" (филиал компании "Петро Газ ФЗЕ"; філіалу компанії "PETRO GAZ FZE"), містить запис на російській мові наступного змісту "Со всех указаных сумм, не удержданы пенсионные взносы и отчисление на соц.страхованые не начислялысь" (а.с.29).
Разом з тим, поряд із сформованим вище в рішенні висновку в частині обов'язку роботодавця по нарахуванню і сплати страхових внесків, суд звертає увагу на те, що довідка від 25.09.2018 за №934 (а.с.37), яка видана господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия"; господарським товариством "PETRO GAZ AZIYA") не містить застережень чи записів, що із заробітку ОСОБА_3 за період з 2003 по 2007 роки не здійснювалося нарахування та сплата відповідних внесків до пенсійного фонду Республіки Туркменістан .
За змістом абзаців 1 і 2 частини 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд вважає, що відповідач 2 при розгляді заяви позивача про перехід із пенсі за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника від 14.12.2023 безпідставно не врахував періоди роботи померлого годувальника на території Республіки Туркменістан з 06.01.2003 по 30.01.2010 та заробітку за цей період згідно довідок про заробітну плату від 24.09.2019 за №258, виданої філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ", та від 25.09.2018 за №934, виданої господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия"). У зв'язку із вказаним, на переконання суду, умовний розрахунок пенсії позивача в розмірі 3 384,81 гривень, орган пенсійного фонду провів невірно.
Враховуючи вищевказане, доводи відповідача 2 про недоцільність переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, так як розмір пенсії останньої зменшиться, суд вважає необґрунтованими.
В адміністративному позові ОСОБА_1 , обираючи відповідача, який повинен відновити її право на пенсію, просить зобов'язати здійснити перерахунок її пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
В даному випадку, визначаючи належний спосіб захисту і відновлення права, позивач не врахувала наступного.
Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 14.12.2023 заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
Керуючись статтею 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача 2 вчинити відповідний обсяг дій та прийняти рішення, враховуючи те, що ОСОБА_1 хоча і подала заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як органу пенсійного забезпечення за місцем проживання/реєстрації позивача, втім рішення по суті порушеного питання приймалося саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Як визначено пунктом 4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем 2 прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївській області перевести ОСОБА_1 з 14.12.2023 з пенсії по віку на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 із урахуванням періодів роботи ОСОБА_3 в Республіці Туркменістан з 06.01.2003 по 30.11.2007 та з 01.12.2007 по 30.01.2010 і з урахуванням довідок про заробітну плату від 24.09.2018 за №258, виданої філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ", та від 25.09.2018 за №934, виданої господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия").
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень згідно квитанції №4887-7359-9939-7734 від 12.02.2024 (а.с.39).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке протиправно відмовило ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в переведенні ОСОБА_1 з 14.12.2023 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника із урахуванням періодів роботи ОСОБА_3 в Республіці Туркменістан з 06.01.2003 по 30.11.2007 та з 01.12.2007 по 30.01.2010 з урахуванням довідки про заробітну плату від 24.09.2018 за №258, виданої філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ" (филиал компании "Петро Газ ФЗЕ"; філіалу компанії "PETRO GAZ FZE"), та довідки від 25.09.2018 за №934, виданої господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия").
Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївській області перевести ОСОБА_1 з 14.12.2023 з пенсії по віку на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 із урахуванням періодів роботи ОСОБА_3 в Республіці Туркменістан з 06.01.2003 по 30.11.2007 та з 01.12.2007 по 30.01.2010 з урахуванням довідки про заробітну плату від 24.09.2018 за №258, виданої філіалом компанії "Петро Газ ФЗЕ" (филиал компании "Петро Газ ФЗЕ"; філіалу компанії "PETRO GAZ FZE"), та довідки від 25.09.2018 за №934, виданої господарським товариством "Петро Газ Азія" (хозяйственным обществом "Петро Газ Азия"; господарським товариством "PETRO GAZ AZIYA").
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13844159) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір в розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), АДРЕСА_1 ;
представник позивача - адвокат Ласійчук Олександр Петрович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю сері ІФ №001907 від 29.07.2022, АДРЕСА_2 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13844159), вул. Морехіна, 1, м. Миколаїв, 54020.
Суддя Чуприна О.В.