ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" травня 2024 р. справа № 300/948/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
за участю: секретаря судового засідання Космірак Н.М.,
представника позивача - Свириди Г.С.
представника відповідача - Кузика І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Свирида Г.С., звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності щодо не вчинення дій для закінчення виконавчого провадження №62358346 та зобов'язання закінчити виконавче провадження № 62358346, припинити чинність арешту майна та коштів боржника, скасувати інші заходи примусового виконання рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у закритті виконавчого провадження №62358346 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 622757,23 грн., прийнятої у виконавчому провадженні №60030700 з виконання виконавчого листа №344/13736/2014, виданого 03.03.2015 Івано-Франківським міським судом, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості в сумі 6227572,36 грн., оскільки вказаний виконавчий лист №344/13736/201430.08.2022 було передано для примусового виконання приватному виконавцю, який його виконав і стягує із позивача основну винагороду приватного виконавця.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що на виконанні у Івано-Франківському відділі державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції перебуває ВП №62358346 з примусового виконання постанови ВП №60030700, виданої 12.09.2019 про стягнення виконавчого збору в розмірі 622757,23 грн. Виконавчий документ боржником не виконується. Стверджує, що підтвердженням правомірності дій державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору є те, що часткове стягнення виконавчого збору в сумі 11250,00 грн. в межах ВП №62358346 було вчинено вже після закінчення приватним виконавцем виконавчого провадження №64954360 30.08.2022, при цьому станом на 15.02.2024 приватним виконавцем не було виділено в окреме виконавче провадження та не було стягнуто винагороду приватного виконавця. Боржником не надано підтвердження про сплату виконавчого збору, тому підстав для зупинення виконавчого провадження немає. Наголошує, що виконавчий збір стягнутий в межах ВП №62358346 вже перераховано до Державного бюджету України (а.с.76).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначеними статтями 268-271, 287 КАС України.
Ухвалою суду зупинено стягнення у виконавчому провадженні №62358346 на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №60030700 від 12.09.2019, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №300/948/24.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду письмові докази, суд встановив наступне.
12.09.2019 державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 60030700 з виконання виконавчого листа №344/13736/2014, виданого 03.03.2015 Івано-Франківським міським судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість в сумі 6227572,36 грн. (а.с.15).
12.09.2019 державний виконавець прийняв постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 622757,23 грн. (а.с.16).
У зв'язку з надходженням від стягувача заяви про повернення виконавчого документу, державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), керуючись п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні № 60030700 15.06.2020 прийняв постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с.20).
17.06.2020 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №62358346 з виконання постанови №60030700, виданої 12.09.2019 Івано-Франківським міським відділом державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виконавчого збору в розмірі 622757,23 грн. (а.с.81)
18.06.2020 та 15.02.2021 у ВП №62358346 прийнято постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №62358346, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а.с.82, 27, 83, 88).
24.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області розглянуто заяву представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Цимбалістого М.М. про примусове виконання виконавчого листа №344/13736/2014, виданого 03.03.2015 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку в користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в сумі 6227572,36 грн. та, керуючись статтями 3 - 4, 24 - 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64954360 (а.с.35).
24.03.2021 приватним виконавцем у ВП № 64954360 прийнято постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 622757,23 грн. (а.с.36).
30.08.2022 у ВП № 64954360 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №344/13736/2014 виданого 03.03.2015 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, в тому числі, що був застосований постановою про арешт майна боржника ВП №64954360 від 24.03.2021 та постановою про арешт кошів боржника ВП №64954360 від 31.03.2021. Зазначено, що виконавчий документ виконано в повному обсязі, а саме заборгованість перед стягувачем за виконавчим листом №344/13736/2014, виданого 03.03.2015 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, погашена в повному обсязі (а.с.37).
За змістом відповіді на адвокатський запит № 01-29/2303 від 16.04.2024 станом на 16.04.2024 за постановою про стягнення з боржника основної винагороди №64954360 від 24.03.2021 до сплати залишається 601420,16 грн. (а.с.151, зворот).
13.09.2022, 21.04.2023, 17.07.2023, 12.12.2023 у ВП №62358346 державний виконавець прийняв постанови про арешт коштів боржника (а.с.30, 31, 33), про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а.с.98).
30.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила закінчити ВП №62358346 та винести відповідну постанову, а також винести постанови про зняття арешту з коштів боржника, про зняття арешту з майна боржника у вказаному виконавчому провадженні та припинити стягнення із заробітної плати (а.с.109).
У відповідь на вказану заяву відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження №62358346 (а.с.111).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склались між сторонами, суд зазначає наступне.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі також - Закон №1404-VІІІ) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно із частиною 5 вказаної статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина 4 статті 27 Закону № 1404-VІІІ).
У відповідності до пункту 5 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: у разі виконання рішення приватним виконавцем.
Згідно з частинами 6, 8 статті 27 Закону № 1404-VIII у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За приписами частини 5 статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Положеннями частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
В силу приписів частини 4 статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Таким чином, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Разом з цим, примусове виконання рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, може здійснювати приватний виконавець, зокрема, за заявою стягувача. Під час примусового виконання рішень приватний виконавець може вчиняти заходи, визначені у статті 10 Закону № 1404-VIII.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (частина 3 статті 45 Закону №1404-VІІІ).
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначені в Законі України № 1403-VIII від 02.06.2016 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (надалі також - Закон № 1403-VIII).
Згідно із частинами 1 - 9 статті 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця. За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково. Приватному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни розміру основної винагороди.
Солідарні боржники несуть солідарний обов'язок із сплати основної винагороди.
На виконання статті 31 Закону № 1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (надалі також - Порядок №643, в редакції, станом на час спірних правовідносин).
Пунктом 19 Порядку № 643 визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Таким чином, основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі, пропорційному до фактично стягнутої суми. Право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
Аналізуючи наведені норми суд зазначає, що стягувачу надано право самостійно обирати спосіб виконання судового рішення крім випадків, встановлених законом, яке полягає, зокрема, у можливості стягувача самостійно, на власний розсуд або звернутись до державного виконавця, або обрати приватного виконавця та співпрацювати із ним відповідно до договірних умов.
Як встановлено судом, у виконавчому провадженні № 60030700 державним виконавцем фактичного виконання рішення суду досягнуто не було, виконавчий документ був повернутий стягувачу, для виконання постанови від 12.09.2019 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 622757,23 грн. у ВП № 60030700 відкрито виконавче провадження №62358346. В подальшому виконавчий лист №344/13736/2014, виданий 03.03.2015 Івано-Франківським міським судом, переданий для примусового виконання приватному виконавцю, який здійснив його виконання та прийняв постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 622757,23 грн. у ВП № 64954360.
В контексті зазначеного слід вказати, що у разі звернення стягувача до приватного виконавця для реалізації права на повторне пред'явлення виконавчого документу до виконання, передбаченого пунктом 5 статті 37 Закону № 1404-VIII, виникає ситуація, в якій боржник має сплатити і винагороду приватному виконавцю за постановою приватного виконавця про стягнення основної винагороди, і виконавчий збір за постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
Разом з цим, пунктом 1 частини 1 статті 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця.
Отже, законодавець чітко передбачив можливість стягнення з боржника лише одного з видів коштів виконавчого провадження.
Крім того, згідно пункту 5 частини статті 27 Закону № 1404-VIII у разі виконання рішення приватним виконавцем виконавчий збір не стягується.
Закон № 1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.
Так, з одного боку, Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред'явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.
Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.
Суд зауважує, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість.
Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою для нього додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягаря на боржника, що зачіпає його право власності.
У контексті вирішення адміністративного спору з точки зору дотримання засад виконавчого провадження, передбачених зокрема пунктом 5 частини 1 статті 2 Закону №1404-VIII, справедливим може бути лише стягнення однієї з вказаних сум.
Як зазначено вище, законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Це право залежить від того, чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
На противагу цьому, законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв'язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.
Так, частиною 8 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
На відміну від інших положень законодавства, тільки ця норма Закону № 1404-VIII регулює подібні суспільні правовідносини.
Так, вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.
Логічний і цільовий способи тлумачення частини 8 статті 27 Закону свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).
Вказана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє вирішити спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.
За правилами частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, для вирішення цієї проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів позивача до спірних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину 8 статті 27 Закону № 1404-VIII.
У разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а стягувач після цього пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.
Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору в цьому випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, так і частину 8 статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.07.2022 в справі № 320/6215/19, від 13.04.2023 в справі №160/695/22.
Зважаючи на те, що приватним виконавцем 24.03.2021 відкрито виконавче провадження №64954360 за виконавчим листом №344/13736/2014, виданим Івано-Франківським міським судом 03.03.2015, цього ж дня прийнято постанову про стягнення з позивача основної винагороди у визначеному законом розмірі, та 30.08.2022 вказане виконавче провадження закінчено, внаслідок виконання виконавчого документу в повному обсязі, суд доходить висновку про відсутність підстав для подальшого стягнення державним виконавцем з боржника суми виконавчого збору.
Отже, державний виконавець повинен був закінчити виконавче провадження №62358346 на підставі частини 8 статті 27 та частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи положення частини 8 статті 27, частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними, зобов'язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.
Як встановлено судом, в межах виконавчого провадження №62358346 державним виконавцем прийнято: 18.06.2020 постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; 18.06.2020 постанову про арешт майна боржника; 18.06.2020, 15.02.2021, 13.09.2022, 21.04.2023, 12.12.2023 постанови про арешт коштів боржника; 17.07.2023 постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Суд зазначає, що факт закінчення виконавчого провадження в силу вимог частини 1 статті 40 Закону №1404-VIII є підставою для зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасування інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення, а також проведення інших необхідних дій у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Отже, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незакінчення виконавчого провадження №62358346 зі стягнення виконавчого збору та зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження №62358346 з виконання постанови №60030700 від 12.09.2019 про стягнення виконавчого збору.
Стосовно прохання позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення, суд зазначає наступне.
Зі змісту частин 1 та 2 статті 382 КАС України слідує, що суд наділений повноваженням встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, який здійснюється судом шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним повноваженням суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Проаналізувавши наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, так як судом не встановлено обставин відмови зі сторони відповідача у добровільному виконанні судового рішення, чи зволікання у його виконанні, після набрання ним законної сили. Відтак, суд не вбачає необхідності у встановленні судового контрою на цій стадії судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн. та за подання заяви про забезпечення адміністративного позову в розмірі 908,40 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в загальній сумі 2119,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції щодо незакінчення виконавчого провадження №62358346 зі стягнення виконавчого збору.
Зобов'язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження №62358346 з виконання постанови №60030700 від 12.09.2019 про стягнення виконавчого збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2119,60 грн. (дві тисячі сто дев'ятнадцять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
відповідач - Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька,45, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.
Рішення складене в повному обсязі 02.05.2024.