01 травня 2024 року Справа № 280/2971/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі ОСОБА_1 , додаткової винагороди на період дії воєнного стану за період часу з 01.04.2022 року по 26.12.2022 року включно;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплаченої додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях та діях з забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі бойових дій у період здійснення зазначених заходів з 01.04.2022 року по 26.12.2022 року включно у розмірі 578967,74 грн.
Ухвалою судді від 08.04.2024 позовну заяву у справі залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом та доказами поважності причин його пропуску;
Згідно наявною в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді, а саме ухвала про залишення позовної заяви без руху була надіслана представнику позивача ОСОБА_2 в його електронний кабінет та доставлено 10.04.2024.
Останні день для усунення недоліків припадає на 22.04.2024.
23.04.2024 судом зареєстровано клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду (яке продано через систему Електронний суд 22.04.2024).
Суддя Стрельнікова Н.В. з 24.04.2024 по 30.04.2024 (включно) перебувала у відпустці.
Розглянувши у подане клопотання про поновлення пропущеного строку звернення із значенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Тривалість строку звернення до суду визначено залежно від суті позову.
Згідно із ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з нормами частини 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Предметом позову у цій справі є вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях та діях з забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі бойових дій у період здійснення зазначених заходів з 01.04.2022 року по 26.12.2022 року включно.
До суду із цим позовом позивач звернувся тільки у квітні 2024 року, тобто з порушенням визначеного частиною 5 статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), згідно з яким частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.
Відповідно до ст.233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відтак, після 19.07.2022 строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21 та від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, які є обов'язковими для врахування судом відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Отже, положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Так, відповідно до п.1 гл. XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Надалі дію карантину продовжено не було.
Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався з 01.07.2023 та з урахуванням приписів ч.1 ст.233 КЗпП України закінчився 01.10.2023 (останній день строку звернення до суду).
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на його думку, під час проходження служби відповідач протиправно не нарахував та не виплачував позивачу у повному обсязі додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях та діях з забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі бойових дій у період здійснення зазначених заходів з 01.04.2022 року по 26.12.2022 року включно.
В цьому випадку, суддя наголошує на тому, що додаткова винагорода за спірний період підлягала виплаті щомісячно, а тому про порушення свого права щодо її неотримання за відповідний місяць позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення за вказаний місяць.
Отже, з дня отримання грошового забезпечення за відповідний місяць, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, в обґрунтування поданого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом представником позивача зазначено, позивач є військовим, а тому не може повно та своєчасно реалізовувати свої процесуальні права.
З приводу суддя зазначає наступне.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суддя наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до п. 5 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
За правилами ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У відповідності до ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього .
Так представником позивача, а ні до позовної заяви, а ні до клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не долучено доказів в підтвердження того, що позивач наразі, або у спірний пропущений процесуальний строк перебував/перебуває на військовій службі.
Крім того, суддя звертає увагу, що позивач у січні 2024 року вже звертався до Запорізького оружного адміністративного суду (справа № 280/626/24) із аналогічною позовною заявою представником позивача у вказаній справі також був адвокат Бєлка А. В., яка залишена без руху у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду та повернута ухвалою від 27.02.2024 позивачу у зв'язку із не усуненням недоліків. Крім того, представником позивача у вказаній справі також був адвокат Бєлка А. В.
Вказане свідчить про те, що з січня 2024 року позивачу та його представнику відмово, щодо пропуску процесуального строку звернення до суду з приводу із вказаними позовними вимогами, та повернення позовної заяви 27.02.2024, проте позивач/представник лише зі спливом одного місяця звернувся до суду з аналогічним позовом, що свідчить про триваючу пасивну поведінку такої особи щодо реалізації свого права.
Суддя зауважує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду
Крім того, до позовної заяви долучено ордер на підтвердження повноважень адвоката Белка А.В., який датовано 05.08.2023, та листи відповідача датовані серпнем 2023 року, що свідчить про те, що позивач міг своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду з вказним позовом (01.10.2023 останній день строку звернення до суду).
Суддя враховує, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Так , суду не надано доказів наявності обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача ОСОБА_1 та /або пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій для звернення до суду із вказаним позовом.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що викладена у клопотанні про поновлення строків підстава не може бути визнана судом поважною, та не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача ОСОБА_1 , що унеможливлювали звернення до суду з позовом вчасно.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що підстави наведені представником позивача суддею визнано неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, та подане представником позивача клопотання про поновлення строків не містить зазначення поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання та наявність підстав для повернення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 161, 169, 240, 241, 246, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом з доданими до неї документами.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова