01 травня 2024 року Справа № 280/1462/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
14 лютого 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач 1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо непризначення позивачу ОСОБА_1 пенсії за віком протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вчинити дії для призначення пенсії за віком позивачу ОСОБА_1 з дня виникнення такого права, тобто з 09 вересня 2022 року, на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка належить позивачу, в тому числі з урахуванням наявного страхового стажу в період роботи позивача в період з 17 грудня 1984 року по 30 липня 1993 року на заводі будівельно-оздоблювальних машин, який розташовано в м. Дніпрорудний Запорізької області, довідки № 154 від 05 серпня 2014 року щодо її роботи у Виробничому об'єднанні «Мордовшвейбит» в період з 1981 по 1984 роки, виданою «Об'єднаним міжвідомчим архівом документів по особовому складу» адміністрацією Ардатовського муніципального району Республіки Мордовія муніципальної казенної установи Ардатовського муніципального району Республіки Мордовія та довідки № 729 про період безробіття позивача з 06 серпня 1993 року по 05 серпня 1994 року, яка видана (мовою оригіналу на російській мові) «Центром занятости населения Чамзинский» отдела содействия занятости населения по Ардатскому району Республики Мордовия».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Проте відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки не зараховано спірні періоди роботи в Російській Федерації. Позивач зазначає, що згідно абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Також до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки позивача. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.
19 лютого 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1462/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відзив на позовну заяву відповідача 1 надійшов до суду 14 березня 2024 року за вх. № 12313, в якому зазначено наступне. Заяву позивача від 11.12.2023 було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.
До страхового стажу не зараховано період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 06.08.1993 по 28.02.1995 згідно із довідкою №729 (дата видачі відсутня), видана «Центром зайнятості населення Чамзинський» республіка Мордовія, оскільки з 01.01.2023 Російською Федерацією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, отже з 01.01.2023 року дія положень Угоди не поширюється на осіб, які працювали на території Російської Федерації та виявили бажання призначити пенсію в Україні.
Також, не зараховано період роботи позивача (до 2003 року), в тому числі робота з 17.12.1984 по 30.07.1993, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутні записи про зміну з прізвища « ОСОБА_2 » на прізвище « ОСОБА_3 »; згідно із архівною довідкою від 05.08.2014 №154, оскільки в зазначеній довідці в записах про роботу не повністю зазначено ім'я та по-батькові, також першу сторінку засвідчено печаткою іншої організації, яка в перше заповнювала трудову книжку.
На підставі викладеного, представник відповідача 1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
В ході дослідження матеріалів справи суд встановив, що позивачка неодноразово змінювала призвище у зв'язку з укладенням шлюбу. Свідоцтво про народження позивача підтверджує, що вона мала прізвище ОСОБА_3 . Відповідно свідоцтва про укладення шлюбу № 145 від 06.02.2018, ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та присвоїла прізвище ОСОБА_2 . Свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_3 від 09.02.1984 підтверджує розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4 , ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_7 та присвоїла собі прізвище чоловіка.
ОСОБА_1 13.09.2022 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення їй пенсії за віком.
Рішенням від 20.09.2022 № 084050012432 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 15.07.1982 НОМЕР_5 , оскільки першу сторінку засвідчено печаткою не тієї організації, яка вперше заповнювала трудову книжку, період безробіття з 06.08.1993 по 05.08.1994 згідно з довідкою №729, оскільки не вказано підставу видачі та дату видачі зазначеної довідки.
11.12.2023 позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву позивача за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення від 12.12.2023 № 084050012432 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 15.07.1982 НОМЕР_5 , оскільки на початок своєї трудової діяльності 20.07.1981 року згідно витягу про шлюб від 06.02.2018 року № 145 мала прізвище ОСОБА_2 , але в трудовій книжці такий запис відсутній, а згідно довідки № 154 в записах про роботу не повністю зазначено ім'я та по-батькові, також першу сторінку засвідчено печаткою не тієї організації, яка вперше заповнювала трудову книжку.
Період безробіття з 06.08.1993 року по 05.08.1994 згідно з довідкою №729 до трудового стажу не враховується оскільки після початку повномасштабної військової російської федерації 24 лютого 2022 року відносно України, згідно Постанови КМУ № 1328 від 29.11.2022 року «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення».
За наданими документами права на призначення пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону № 1058 заявник не має.
Не погодившись з рішенням відповідача, позивачка звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом а досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років (частина 2 статті 26 Закону № 1058-IV).
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Положення пункту 1.5 Інструкції 1.5. вказують, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.
Підсумовуючи суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення кадрових та бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії по віку.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Відтак, суд не погоджується із діями відповідача 1 та відповідача 2 щодо неврахування зазначених в трудовій книжці періодів роботи в страховий стаж позивачки, з підстав вказаних в рішеннях від 20.09.2022 № 084050012432, від 12.12.2023 № 084050012432.
Також, суд не погоджується з відмовою відповідачів у зарахванні страхового стажу відповідно довідки № 154 від 05 серпня 2014 року щодо її роботи у Виробничому об'єднанні «Мордовшвейбит» в період з 1981 по 1984 роки, виданою «Об'єднаним міжвідомчим архівом документів по особовому складу» адміністрацією Ардатовського муніципального району Республіки Мордовія муніципальної казенної установи Ардатовського муніципального району Республіки Мордовія, оскільки цей стаж підтверджено відповідними записами у трудовій книжці.
При цьому суд наголошує, що відповідні періоди роботи належним чином відображені в трудовій книжці від 15.07.1982 НОМЕР_1 .
Крім того, слід зауважити, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Отже, відсутні підстави для неврахування вказаних періодів при визначенні страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Враховуючи наведене, суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний підтверджений стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, страховий стаж позивача відповідно записів в трудовій книжці від 15.07.1982 НОМЕР_1 та довідки № 154 від 05 серпня 2014 року, виданою «Об'єднаним міжвідомчим архівом документів по особовому складу» адміністрацією Ардатовського муніципального району Республіки Мордовія муніципальної казенної установи Ардатовського муніципального району Республіки Мордовія підлягає зарахуванню.
Щодо неврахування відповідачами періоду безробіття з 06.08.1993 по 05.08.1994, суд зазначає наступне.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено у зарахуванні спірного періоду через припинення участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, з чим суд не погоджується.
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується, зокрема, на положеннях міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення). Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників Угоди та членів їх сімей здійснюються відповідно до законодавства держави, на території якого вони проживають.
Всі видатки, пов'язані з здійсненням пенсійного забезпечення за вказаною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми договорами (стаття 3 вказаної Угоди).
Статтею 5 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди у галузі пенсійного забезпечення призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СРСР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Відповідно до статті 8 Угоди, органи, які здійснюють пенсійне забезпечення в державах-учасницях Угоди, співпрацюють один з одним в порядку, визначеному договором між їх центральними органами.
Згідно зі ст. 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Суд також відхиляє доводи відповідача 1 щодо обставини припинення участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії вказаної Угоди.
Варто зауважити що, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення, відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Так, 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР.
Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та останній діє і на даний час.
Суд наголошує, що посилання відповідача на зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до неї є безпідставним, оскільки незарахування правомірно здобутого позивачем в країні-агресорі трудового стажу в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні не може мати негативні наслідки та нівелювати його право на призначення пенсії.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами безпідставно не зараховано період період безробіття позивача з 06 серпня 1993 року по 05 серпня 1994 року.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.
Статтями 80-85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії. Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах статей 44-47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі за текстом - Порядок № 22-1).
Згідно з пункту 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Пунктом 4.10 Постанови правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 (зі змінами) встановлено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тобто, за приписами п.4.10 Постанови правління ПФУ № 22-1 визначено, що електронна пенсійна справа повертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи, яка звернулась за призначенням пенсії, з метою подальшого взяття такої особи на пенсійний облік та виплати їй пенсії.
З аналізу наведеної норми та застосувавши аналогію закону, вбачається, що електронна відмовна пенсійна справа позивача, після розгляду відповідачем заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років, засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання позивача, тобто, у даному випадку, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відповідач, за відсутності у нього матеріалів пенсійної справи, позбавлений можливості відновити порушене право позивача шляхом прийняття рішення.
За викладеного, суд приходить до висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (в розпорядженні якого перебуває як паперова так і електронна відмовна пенсійна справа позивача) має як обов'язок, так і фізичну можливість виконати зобов'язальну частину судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї справи.
Зважаючи на вищевикладене, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця. А тому виданий ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи" про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня отримання їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Отже, суд для найбільш ефективного захисту порушеного права особи може вийти за межі позовних вимог. Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачем, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком буде скасування рішення від 20.09.2022 № 084050012432, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішення 12.12.2023 № 084050012432, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву від 13.09.2022 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, що позивач має право на зарахування страхового стажу відповідно записів в трудовій книжці від 15.07.1982 НОМЕР_1 , довідки № 154 від 05 серпня 2014 року щодо її роботи у Виробничому об'єднанні «Мордовшвейбит» в період з 1981 по 1984 роки, виданою «Об'єднаним міжвідомчим архівом документів по особовому складу» адміністрацією Ардатовського муніципального району Республіки Мордовія муніципальної казенної установи Ардатовського муніципального району Республіки Мордовія та довідки № 729 про період безробіття позивача з 06 серпня 1993 року по 05 серпня 1994 року, яка видана (мовою оригіналу на російській мові) «Центром занятости населения Чамзинский» отдела содействия занятости населения по Ардатскому району Республики Мордовия».
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно Закону України "Про судовий збір" за подачу позовної заяви у 2024 році з однією позовною вимогою в електронній формі справляється судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп, згідно квитанції № 15 від 06.12.2023.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області пропорційно.
Позивач має право на повернення переплаченої суми судового збору згідно Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2, 9, 72-74,77,241-246,250,260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012), до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (49009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 20.09.2022 № 084050012432 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 12.12.2023 № 084050012432 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву від 13.09.2022 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, що вона має право на зарахування страхового стажу відповідно записів в трудовій книжці від 15.07.1982 НОМЕР_1 , довідки № 154 від 05.08.2014, виданою «Об'єднаним міжвідомчим архівом документів по особовому складу» адміністрацією Ардатовського муніципального району Республіки Мордовія муніципальної казенної установи Ардатовського муніципального району Республіки Мордовія та довідки № 729 про період безробіття позивача з 06 серпня 1993 року по 05 серпня 1994 року, яка видана (мовою оригіналу на російській мові) «Центром занятости населения Чамзинский» отдела содействия занятости населения по Ардатскому району Республики Мордовия».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 01 травня 2024 року.
Суддя Сацький Р.В.