24 квітня 2024 року м. Ужгород№ 260/399/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Ониська Н.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився;
представник позивача - адвокат Крайниковець Василь Васильович;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 - представник - ОСОБА_2 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
26 січня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ), яким просила суд: "1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не вирішення заяви від 12.01.2024 про поновлення всіх належних виплат грошового забезпечення і винагороди безвісті зниклого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 12 березня 2022 року, його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) призначити та виплатити на підставі заяви від 12.01.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячне грошове забезпечення, в розмірі 50%, усіх належних виплат, безвісті зниклого військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 12 березня 2022 року; 3. Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, яка занесене до протоколу судового засідання було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про приєднання до матеріалів справи доказів.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, яка занесене до протоколу судового засідання було витребувано докази.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року було залучено неповнолітню ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 до участі в даній справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_5 , який зник безвісті під час виконання завдань, пов'язаних із забезпеченням заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії. У грудні 2023 року всі належні виплати грошового забезпечення і винагороди (в тому числі одноразових), як члену сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця позивачу було припинено, у зв'язку із наявністю у нього дітей, що мають першочергове право на виплату. Позивачка вважає припинення виплат протиправною, оскільки, до визнання ОСОБА_5 безвісти зниклим, він проживав разом з матір'ю та утримував її. Також зазначає, що ОСОБА_5 розлучений, а малолітню дитину - ОСОБА_3 , залишено проживати з матір'ю, відтак першочергове право на отримання грошового забезпечення має мати військовослужбовця.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з тим, що третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслано пакет документів за вх. №4366 від 11 грудня 2023 року в тому числі заява від колишньої дружини зниклого безвісти молодшого сержанта ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , в якій зазначено, що шлюб між нею та ОСОБА_5 розірвано на підставі рішення суду від 22 січня 2014 року по справі №449/258/13-ц, а малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 залишено проживати разом з матір'ю - ОСОБА_4 . А відтак, командуванням військової частини прийнято нове рішення, а саме здійснення виплат законному представнику неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка являється донькою зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
До Закарпатського окружного адміністративного суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшли пояснення, відповідно до змісту яких у задоволенні позову просить відмовити. Вказує на те, що зниклий безвісти військовослужбовець ОСОБА_5 , є батьком її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , шлюб з яким було розірвано, однак ОСОБА_5 матеріально забезпечував та постійно спілкувався зі своєю донькою.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явилася, хоча судом вживалися заходи щодо її виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є сином ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії IV НОМЕР_5 , був мобілізований на військову службу (а.с. 20).
02 червня 2022 року від ІНФОРМАЦІЯ_6 за № 3/1475 позивачеві надійшло сповіщення № 20, у якому зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вірний військовій присязі, зник безвісти 12 березня 2022 року під час ведення бойових дій, (а.с. 21).
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що починаючи з червня 2022 року ОСОБА_1 отримувала всі належні види грошового забезпечення (в тому числі одноразових) та винагород, як член сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_5 ..
У грудні 2023 року всі виплати, як члену сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця позивачеві було припинено.
12 січня 2024 року позивач в особі свого представника - адвоката Крайниковець В.В. звернулась з відповідною заявою до військової частини НОМЕР_1 , якою просила продовжити їй виплату 100000 гривень та припинити виплату колишній дружині безвісти зниклого ОСОБА_5 . ОСОБА_4 (а.с. 15, 16).
У відповіді від 19 січня 2023 року за №171 відповідачем зазначено, що керуючись вимогами пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", у виплаті відмовлено. При цьому вказано, що у грудні 2023 року до військової частини ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслано пакет документів за вх.№4366 від 11 грудня 2023 року в тому числі заява від колишньої дружини зниклого безвісти молодшого сержанта ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , в якій зазначено, що шлюб між нею та ОСОБА_5 розірвано на підставі рішення суду від 22 січня 2014 року по справі №449/258/13-ц, а малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 залишено проживати разом з матір'ю. З огляду на вище викладене та враховуючи всі нові обставини та надані копії документів і той факт, що на день зникнення безвісти молодший сержант ОСОБА_5 не перебував у шлюбі, але у нього залишилась неповнолітня дочка ОСОБА_6 2012 р.н., а також враховуючи те, що мамою не надано ніяких підтверджуючих документів про те, що вона перебувала (або перебуває) на утриманні військовослужбовця, командуванням військової частини прийнято нове рішення з моменту надходження в частину пакету документів, що підтверджують наявність у зниклого безвісти молодшого сержанта ОСОБА_5 неповнолітньої дитини (з 11 грудня 2023 року) всі належні виплати будуть виплачуватись військовою частиною її законному представнику (опікуну, піклувальнику) згідно заяви (звернення), а саме її матері ОСОБА_4 , шляхом зарахування на картковий рахунок згідно наданих до заяви реквізитів (а.с.а.с. 18, 19).
Не погоджуючись із прийнятими рішенням позивач звернулась до суду за захистом порушеного, на її думку, права.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 6 частиною 1 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
Відповідно до статті 5 частини 1 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що в розумінні статті 3 частини 1 пункту 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі тексту - Закон України № 2011-XII), дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Статтею 9 частиною 6 абзаців 1 та 3 Закону України № 2011-XII встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" (далі по тексту - Порядок №884).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
За змістом пункту 5 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
У відповідності до пункту 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку),
а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
З наведеного законодавчого регулювання спірних правовідносин вбачається, що батьки зниклого безвісти військовослужбовця мають право на отримання грошового забезпечення такого військовослужбовця лише за умови відсутності шлюбних відносин, а також відсутності дітей.
Натомість, ОСОБА_5 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка з ним не проживала, відтак першочергове право на отримання грошового забезпечення, у спірній ситуації, має законний представник неповнолітньої дитини зниклого безвісти військовослужбовця, тобто мати такої дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (статті 180 частини 1 СК України).
Отже, відповідно до положень цієї статті за батьком неповнолітньої дитини зберігається обов'язок щодо її забезпечення. Вимоги Порядку № 884 не встановлюють будь-яких винятків стосовно дітей, які проживають, зокрема, після розірвання шлюбу з матір'ю цієї дитини.
Доводи позивача про те, що вона постійно проживала з сином, для вирішення спору правового значення не має, з огляду на викладене вище.
Враховуючи вище зазначене, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачу у виплаті сум грошового забезпечення її сина, як безвісті зниклого військовослужбовця, відповідач діяв правомірно відповідно до норм застосованого судом законодавства.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 24 квітня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 02 травня 2024 року.
СуддяС.Є. Гаврилко