02 травня 2024 року м. Житомир
справа № 240/17165/23
категорія 10300000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправними та нечинними рішень,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та нечинним рішення №1010 27-ї сесії 8-го скликання Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 15.06.2022 "Про делегування повноважень виконавчому комітету селищної ради у сфері оренди комунального майна";
- визнати протиправним та нечинним рішення №403 виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 16.12.2021 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.01.2021 №1 Про затвердження Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 15.06.2022 Новогуйвинською селищною радою Житомирського району Житомирської області прийнято рішення №1010 "Про делегування повноважень виконавчому комітету селищної ради у сфері оренди комунального майна".
Позивач вказує, що делегування повноважень сільських, селищних, міських рад своїм виконавчим органам законодавством не передбачено.
Вважає, що договір управління майном є іншою правовою конструкцією, передбаченою главою 70 Цивільного кодексу України, яка не має жодного відношення до орендних відносин. Окремі повноваження ради, що стосуються виключно управління майном, а не оренди, можуть бути передані виконавчому комітету на підставі відповідного договору, якого у даному випадку не існує.
Щодо протиправності рішення Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області №403 від 16.12.2021 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.01.2021 №1 Про затвердження Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області" яким покладено обов"язки голови виконкому на секретаря ради також вважає його протиправним.
Вказує, що прийняття такого рішення сприяло узурпації влади, оскільки секретар селищної ради, селищний голова і голова виконавчого комітету діють в одній особі, що сприяє прийняттю незаконних рішень виконавчим комітетом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
25 серпня 2023 року Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області надіслала до суду відзив на позовну заяву (за вх.№58188/23), в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Аргументуючи свою правову позицію вказує, що рішення 27 сесії 8 скликання Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області №1010 від 15.06.2022 є за своєю правовою природою актом представницького органу місцевого самоврядування, яким визначено створений радою орган для реалізації повноважень у сфері оренди комунального майна в інтересах територіальної громади, що відповідає приписам Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Щодо правомірності рішення №403 від 16.12.2021 зазначає, що вказане рішення прийняте відповідно до чинного законодавства, проте зазначені позивачем пункти Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області не потребують змін, оскільки такими визначено, серед іншого, дії та повноваження саме селищного голови.
Згідно з ухвалою суду від 20.09.2023 справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 12.10.2023.
17 жовтня 2023 року Новогуйвинська селищна рада Житомирського району подала до суду заперечення (вх.№70216/23), у яких додатково вказує, що уповноваження селищною радою власного виконавчого комітету на вчинення певних дій (прийняття відповідних рішень) не порушує приписи того, що власне представницький орган місцевого самоврядування і залишається в статусі орендодавця.
З огляду на вказане, відповідач вважає, що передача селищною радою до виконавчого комітету орендованого об"єкту разом з відповідними повноваженнями стосовно даного об"єкту не вимагається.
Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 у задоволенні клопотання Новогуйвинської селищної ради Житомирської району Житомирської області про залишення без руху позову ОСОБА_1 , відмовлено.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 02.11.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 21.11.2023.
Відповідно до протокольної ухвали суду від 21.11.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2023 для подання сторонами додаткових доказів по справі.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 12.12.2023 оголошено перерву в судовому засіданні для підготовки до участі сторін у судових дебатах до 11.01.2024.
Відповідно до довідки від 11.01.2024 у зв"язку з оголошенням повітряної тривоги в Житомирській області судове засідання відкладено на 16.01.2024.
Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 залучено до участі у справі співвідповідача - Виконавчий комітет Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.
Відповідно до довідки від 06.02.2024 судове засідання відкладено на 20.02.2024 у зв"язку з надходженням до суду від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засідання 20.02.2024, з урахуванням положень ч.6 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд адміністративної справи почато спочатку, згідно з протокольною ухвалою суду від 20.02.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті позовних вимог на 05.03.2024.
У судове засідання 05 березня 2024 року прибув позивач.
Відповідачі у визначений день та час, не направили до суду своїх уповноважених представників.
Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області 04.03.2024 надіслала до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідачів (вх.№13156/24).
Позивач у судовому засіданні 05.03.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву від 16.08.2023 (за вх.№55698/23), від 05.09.2023 (за вх.№60580/23), від 19.02.2024 (за вх.№10252/24).
Додатково наголошував, що Виконавчий комітет Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області не може бути балансоутримувачем в силу того, що не є власником майна і не є юридичною особою. Саме тому, делегування згідно з рішенням ради повноважень у сфері оренди іншого, окремого, індивідуально визначеного майна є протиправним.
Також вказував, що оскаржувані рішення, як нормативно-правові акти багаторазового застосування, використані виконавчим комітетом при прийнятті рішення №689 від 16.02.2023 "Про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у продовженні договору оренди комунального майна від 29.04.2014 №105", тим самим порушивши право позивача на оренду приміщення та здійснення підприємницької діяльності.
У ході судового розгляду справи, судом заслухано пояснення позивача, оголошено зміст відзиву на позовну заяву, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи та відповідно до протокольної ухвали суду перейшов до подальшого розгляду справи у письмовому проваджені.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що Виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 16.12.2021 прийнято рішення №403 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28 січня 2021 №1 Про затвердження Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області".
Згідно з пунктом 1 вказаного рішення вирішено: "1.Внести зміни до п.30 Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області виклавши його в наступній редакції :
«У разі відсутності селищного голови чи неможливості здійснення селищним головою своїх повноважень секретар ради скликає засідання виконавчого комітету та головує на його засіданнях» (т.1 а.с. 13).
Вказане рішення Виконавчого комітету опубліковано 22.12.2021 на офіційному сайті Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за посиланням - https://novoguyvynske-miskrada.gov.ua/news/1640157798/.
Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області на 27-ї сесії 8 скликання, керуючись пунктом 31 статті 26, статтею 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, з метою оперативного вирішення питань оренди комунального майна, враховуючи висновки та рекомендації спільного засідання постійних комісій з питань житлово-комунального господарства, містобудування, благоустрою, комунальної власності та інвестиційної діяльності та гуманітарних питань, охорони здоров'я та соціального захисту населення від 13.06.2022, прийнято рішення №1010 від 15.06.2022 «Про делегування повноважень виконавчому комітету селищної ради у сфері оренди комунального майна».
Пунктом 1 вказаного рішення передбачено: "Делегувати виконавчому комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області повноваження з питань передачі в оренду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна комунальної власності Новогуйвинської територіальної громади Житомирського району, Житомирської області, зокрема повноваження щодо:
- включення об'єктів до Переліку першого типу та виключення об'єктів з Переліку першого типу;
- прийняття рішення про проведення електронних аукціонів;
- затвердження умов оренди та додаткових умов оренди;
- затвердження протоколів електронних аукціонів;
- прийняття рішення про продовження договорів оренди без проведення аукціону та за результатами проведення аукціону;
- прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди;
- укладення договорів оренди та внесення змін до них;
- надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень."
Зазначене рішення опубліковано 22.06.2022 на офіційному сайті Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за посиланням - https://novoguyvynske-miskrada.gov.ua/news/1655899404/ (т.1 а.с. 11-12).
Вважаючи протиправними рішення Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області №403 від 16.12.2021 та рішення Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області №1010 від 15.06.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно до Конституції України Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") визначені система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, яким відповідно є Новогуйвинська селищна рада, як правило, мають бути повними і виключними.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження регламенту ради, а частина 15 статті 46 вказаного Закону визначено, що порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Право органу місцевого самоврядування вносити зміни до власних нормативних актів випливає із висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009, відповідно до якого в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, нормативні акти органів місцевого самоврядування покликані регулювати відносини, що не врегульовані законами, приймаються на їхнє виконання та розвиток.
Значна кількість повноважень органів місцевого самоврядування мають дискреційний характер, тобто надають можливість органам місцевого самоврядування самостійно визначати модель своєї поведінки та закріплювати її в муніципально-правових актах-правилах. Такий підхід узгоджується із Європейською хартією місцевого самоврядування, що ратифікована Законом України №452/97-ВР від 15.07.1997, положення якої в частині 2 статті 4 визначають, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що коло повноважень органу місцевого самоврядування, місцевої ради, що пов'язані з розробкою, прийняттям та реалізацією положень регламенту є саме дискреційними повноваженнями, котрі безумовно спрямовані на забезпечення реалізації цілей та завдань місцевого самоврядування.
Щодо правомірності рішення Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 16.12.2021 №403 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28 січня 2021 №1 Про затвердження Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області", суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту вказаного рішення внесено зміни до п.30 Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради (далі - Регламент ВК), шляхом викладу у наступній редакції: «У разі відсутності селищного голови чи неможливості здійснення селищним головою своїх повноважень секретар ради скликає засідання виконавчого комітету та головує на його засіданнях».
Попередня редакція п.30 Регламенту ВК, в редакції затвердженій рішенням виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 28.01.2021 №1, була наступного змісту:
«У випадку відсутності селищного голови (голови громади) організацію та скликання засідань забезпечує перший заступник селищного голови або один із заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради відповідно до розподілу обов"язків».
Водночас, судом під час розгляду справи встановлено, що у зв'язку із смертю Новогуйвинського селищного голови - ОСОБА_2 , а також відповідно до рішення 16 сесії 8 скликання Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області №773 від 16.11.2021 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області Дєньги В. А", згідно з рішенням 16 сесії Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 8 скликання №774 від 16.11.2021 обрано секретарем Новогуйвинської селищної ради - ОСОБА_3 (т.1 а.с. 97).
В свою чергу, відповідно до розпорядження №198 від 17.11.2021 Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, секретар Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області - Ловинюк Олександр Геннадійович, у зв"язку зі смертю голови селищної ради, приступив до здійснення повноважень Новогуйвинського селищного голови з 17.11.2021 (т.1 а.с. 99).
Вочевидь, з урахуванням досліджених судом доказів та встановлених обставин, прийняття виконавчим комітетом рішення №403 від 16.12.2021, шляхом внесення змін до Регламенту ВК щодо передбачення повноважень на скликання засідання виконавчого комітету та головування саме секретарем селищної ради на його засіданнях, зумовлено довгостроковою відсутністю голови селищної ради у зв"язку зі смертю.
Згідно із ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення (ч.6 цієї статті).
Частина 9 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Суд зауважує, що оскаржуючи вказане рішення виконавчого комітету, позивач обґрунтовує розмежуванням повноважень секретаря селищної ради та заступника селищного голови у разі відсутності селищного голови, у зв"язку з чим рішення вважає протиправним.
Суд вказує, що згідно з частинами першою - третьою статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.
Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Так, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 6 липня 1999 року № 7-рп (справа про сумісництво посад народного депутата України і міського голови) зазначив, що міський голова як особа, що має представницький мандат, виступає від імені виборців, зокрема, представляє територіальну громаду, міську раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян тощо; звертається до суду з питань визнання незаконними актів відповідних органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, міської ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства (частина третя статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Виконання цих функцій та повноважень має місце тому, що виборці обрали його і наділили мандатом (тобто дорученням).
Відповідно до пункту першого ч.3 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови.
Частиною першою та другою ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.
У разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.
Пунктом 6 ч.1 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що повноваження сільського, селищного, міського голови, вважаються достроково припиненими у разі його смерті.
З огляду на системний аналіз вказаних норм права суд дійшов висновку, що положення частини другої ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» характеризує випадки, коли секретар сільської, селищної, міської ради здійснює повноваження відповідного сільського селищного, міського голови.
Тобто у випадку, коли посада сільського, селищного, міського голови є вакантною, його повноваження в повному обсязі згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснює секретар відповідної ради і тільки у строки визначені цим Законом.
Саме тому, можна погодитися з доводами відповідачів, що повноваження селищного голови в такому випадку (смерть голови селищної ради) здійснюються, в повному обсязі секретарем селищної ради.
В свою чергу, у ситуації «неможливості здійснення» сільським, селищним, міським головою своїх повноважень, ця посада не є вакантною, її займає особа, якій територіальна громада делегувала відповідні повноваження.
Отже визначаючи, що секретар сільської, селищної, міської ради здійснює повноваження відповідно сільського, селищного, міського голови у випадку неможливості здійснення ним своїх повноважень, положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не дає можливості чітко з'ясувати в чому проявляється така неможливість.
В свою чергу, частиною першою ст.53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.
Виходячи з вищенаведеного, законодавцем чітко не визначено яким чином співвідносяться між собою положення частини другої статті 42, частини шостої статті 46, пунктів 2, 3 частини третьої статті 50, статті 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Однак, суд вказує, що головною об'єднуючою ознакою випадків неможливості здійснення сільським, селищним, міським головою своїх повноважень виступає їх тимчасовість, обмеженість у часі на період певних обставин. З іншої сторони, здійснення замість тимчасово відсутнього сільського, селищного, міського голови його повноважень іншою посадовою особою має обумовлюватись нагальною необхідністю здійснення тих чи інших дій з метою забезпечення належного функціонування органів місцевого самоврядування та недопущення порушення прав і законних інтересів територіальної громади.
Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» порядок реалізації прав депутатів місцевих рад визначається цим Законом, іншими законами України, які регулюють діяльність місцевих рад та їх органів, а також регламентом відповідної ради.
Частина третя статті 10 Закону визначає, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Виходячи із змісту вищенаведених законодавчих положень, можна констатувати, що норми регламенту виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради врегульовують широкий спектр питань внутрішньої організації діяльності, в чому вбачається реалізація загальновизнаного демократичного принципу організаційно-правової самостійності місцевого самоврядування.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
У контексті спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із прийняттям виконавчим комітетом оспорюваного рішення про внесення змін до Регламенту ВК щодо передбачення повноважень секретаря ради скликати засідання виконавчого комітету та головувати на ньому в разі відсутності селищного голови, суд зауважує, що прийняття такого рішення є законодавчо передбаченим правом виконавчих органів ради, реалізація якого має відбуватися у порядку та спосіб, визначені законом.
При цьому коло повноважень органу місцевого самоврядування, місцевої ради, виконавчого органу, що пов'язані з розробкою, прийняттям та реалізацією положень регламенту є саме дискреційними повноваженнями.
Саме тому адміністративний суд при розгляді цієї справи не може здійснювати перевірку необхідності їх прийняття. Втім, здійснення таких дискреційних повноважень, як внесення змін до Регламенту, має відбуватися з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України).
Отже спірне рішення відповідача підлягають перевірці адміністративним судом на предмет законності та легітимності, а не доцільності його прийняття.
Підсумовуючи вищевказане, визначення в регламенті Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради здійснення секретарем відповідної ради повноважень селищного голови, що стосується скликання засідання виконавчого комітету та головування на його засіданні, з у рахуванням встановлених обставин у справі, а саме відсутність селищного голови у зв"язку із смертю, та як наслідок, повного виконання секретарем селищної ради повноважень голови ради, вчинено виконавчим комітетом в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про оскарження рішення Новогуйвинської селищної ради №1010 від 15.06.2022 «Про делегування повноважень виконавчому комітету селищної ради у сфері оренди комунального майна», суд вказує наступне.
Пунктом 1 вказаного рішення передбачено делегувати виконавчому комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області повноваження з питань передачі в оренду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна комунальної власності Новогуйвинської територіальної громади Житомирського району, Житомирської області.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що селищні ради є органами місцевого самоврядування що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України цим Законом та іншими Законами України.
Вимогами статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 26 Закону Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.
До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад пунктами 30 частини першої статті 26 Закону віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Цією же нормою у пункті 31 передбачений перелік питань, що вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної та міської ради, до яких у тому числі належать питання прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Частина перша статті 59 цього Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
З огляду на системний аналіз вказаних норм права, селищна рада, як уповноважений орган місцевого самоврядування в межах наданих йому повноважень має право, приймати рішення саме про передачу (делегування) іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади шляхом прийняття відповідного рішення, про що прямо передбачено в п.31 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
В межах розгляду даної справи, судом встановлено, що гідно з рішенням Новогуйвинської селищної ради №1010 від 15.06.2022 делеговано повноваження виконавчому комітету селищної ради у сфері оренди комунального майна, а саме надано виконавчому комітету селищної ради повноваження з питань передачі в оренду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна комунальної власності Новогуйвинської територіальної громади Житомирського району, Житомирської області.
В свою чергу, відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;
2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;
3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;
4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна;
б) делеговане повноваження:
погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності.
Частиною першою статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Згідно зі змістом Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради, виконавчий комітет є виконавчим органом ради, який утворюється радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет є підзвітний і підконтрольний Новогуйвинській селищній раді, яка його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.
Приписами частини першої статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
З огляду на викладене, безпідставними є доводи позивача, що виконавчий комітет, як колегіальний орган, не має права вирішувати питання, віднесені до відання виконавчих органів ради, як органів місцевого самоврядування, зокрема, управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади відповідно до ст.29 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Відповідно до положень частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Отже, територіальна громада села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування здійснює управляють майном, що є в комунальній власності.
Підсумовуючи наведене, Виконавчий комітет Новогуйвинської селищної ради є виконавчим органом Новогуйвинської селищної ради, який може розглядати і вирішувати питання, віднесені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів ради, зокрема визначені приписами статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме управління майном, що належить до комунальної власності селищної ради.
Окрім того, безпосередньо шляхом прийняття рішення Новогуйвинської селищної ради №1010 від 15.06.2022 про делегування виконавчому комітету селищної ради повноважень з питань передачі в оренду нерухомого майна чітко встановлено межі наданих повноважень, як наслідок, вказане рішення є правомірним та відповідає вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відтак, безпідставними є доводи позивача про те, що Новогуйвинська селищна рада перевищила свої повноваження при прийнятті оскаржуваного рішення.
Щодо доводів позивача, що положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначено повноваження виконавчого органу селищної ради у сфері саме оренди майна, суд зазначає наступне.
Чинними нормами права не визначено поняття «управління об'єктами комунальної власності», проте положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, що стосується питань управління майном відповідних територіальних громад.
В свою чергу, в ст.1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Отже, застосовуючи аналогію права та загальноприйняте в науці поняття змісту права власності, управління комунальним майном є здійснення органом місцевого самоврядування та уповноваженими ним органами повноважень щодо реалізації прав територіальної громади села, селища, міста як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними.
Закон України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» від 5 лютого 2015 року №157-VIII встановлює, що об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою. У разі об'єднання всіх територіальних громад одного району в одну об'єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об'єднаної територіальної громади, а пов'язані з таким майном права та обов'язки належать об'єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
Таким чином, відносини щодо управління майном об'єднаної територіальної громади регулюються відповідними нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Щодо дотримання відповідачами процедури опублікування оскаржуваних рішень, суд вказує наступне.
Відповідно до ч.5 та ч.11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
З аналізу приписів ч.11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слідує імперативний її характер щодо обов'язкового оприлюднення органами місцевого самоврядування усіх актів та їх проектів, але з відсиланням на норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" в частині регулювання порядку такого оприлюднення.
Так, зокрема, нормами п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені способи оприлюднення проектів актів органів місцевого самоврядування: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом.
Частиною 1 ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язанні оприлюднювати - нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; - плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань; - проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Разом з тим, законодавцем передбачено норму, яка відображена в ч. 2 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Отже, вказана норма Закону України "Про доступ до публічної інформації" (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) містить припис про обов'язок розпорядника інформації, в якого наявний офіційний веб-сайт, оприлюднювати таку інформацію на своєму веб-сайті.
Матеріали справи свідчать, що рішення Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради №403 від 16.12.2021 опубліковано 22.12.2021 на офіційному сайті Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за посиланням - https://novoguyvynske-miskrada.gov.ua/news/1640157798/.
В свою чергу, рішення Новогуйвинської селищної ради №1010 від 15.06.2022 опубліковано 22.06.2022 на офіційному сайті Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за посиланням - https://novoguyvynske-miskrada.gov.ua/news/1655899404/ (т.1 а.с. 11-12).
З огляду на викладене, відповідач виконав обов'язкові приписи Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки спірні рішення, оприлюднені на офіційному веб-сайті Новогуйвинської селищної ради, що підтверджується даними сайту.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Перелік обставин, які позивач вважає підставою для скасування оскаржуваних рішень має загальний характер без зазначення конкретних фактів.
Отже, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи вищезазначені висновки, суд погоджується з доводами відповідачів про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради та Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень, оскільки доводи позивача про порушення відповідачів при прийнятті оскаржуваних рішень процедури та прав, свобод або законних інтересів позивача, не знайшли свого підтвердження.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні возову.
У силу приписів ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул.Дружби народів, 5, Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область,12441. код ЄДРПОУ 04348303) та Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул.Дружби народів, 5, Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область,12441) про визнання протиправними та нечинними рішень, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 02 травня 2024 року.
Суддя А.В. Горовенко