Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 травня 2024 року Справа№200/1678/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (надалі - ТУ ДБР, відповідач), про:
- визнання протиправною бездіяльності, що виразилася у не зарахуванні з 25.06.2019 до вислуги років, страхового стажу, державної служби - вислугу років у пільговому обчисленні - 31 рік 03 місяці, як учаснику бойових дій;
- зобов'язання зарахувати вислугу років у пільговому обчисленні 31 рік 03 місяці 00 днів, як учаснику бойових дій - до вислуги років, страхового стажу, державної служби і його обчислювати з 25.06.2019;
- визнання протиправною бездіяльності, що виразилася у не нарахуванні та не включенні до заробітної плати з 25.06.2019 доплати за вислугу років у розмірі 40% відсотків посадового окладу, як такому, що мав 31 рік 03 місяці 00 днів вислуги років у пільговому обчисленні, як учаснику бойових дій;
- зобов'язання здійснити донарахування та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) із включенням до заробітної плати та інших пов'язаних із цим виплат з 25.06.2019 доплату за вислугу років у розмірі 40% відсотків посадового окладу, як такому, що мав 31 рік 03 місяці 00 днів вислуги років у пільговому обчисленні, як учаснику бойових дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 15.08.1998 по 24.06.2019 позивач займав посади в ОВС, Національній поліції, зокрема із спеціальними званнями від рядового до підполковника та заробив вислугу років у пільговому обчисленні 31 рік 03 місяці. Вказана вислуга років у пільговому обчисленні обраховано позивачу відповідно до Постанови КМУ №393 від 1992р. та відповідно кореспондує ч.3 Закону №889-VIII. Оскільки позивач здобув вислугу років 31 рік 03 місяці у пільговому обчисленні при проходження державної мілітаризованої служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, то цей термін у тому ж обсязі мав бути зарахований відповідачем до страхового стажу, стажу державної служби з 25.06.2019 (дата прийняття позивача на посаду державної службу у відповідача) і з цього (31р.03міс.) необхідно обраховувати подальшу вислугу років 40% від посадового окладу. Однак, листом від 16.02.2024 року №О-102/13-11-125/24 відповідач пояснив, що відсутні правові підстави для обрахування доплати у 40%, оскільки пільгова вислуга років зараховується лише для призначення пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року відкрито провадження у справі № 200/1678/24, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи, поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
12 квітня 2024 року до суду надійшов відзив представника відповідача, в якому зазначено, що у період з 25.06.2019 по 01.03.2021 при встановлені надбавки за вислугу років враховується виключно стаж державної служби обчислений відповідно до статті 46 Закону № 889-VIII, а в свою чергу доплата за вислугу років обчислюється відповідно до пункту 6 ст. 20 Закону України «Про державне бюро розслідувань», як це і передбачено діючим законодавством, а тому надбавка за вислугу років не може дорівнювати 40% та не може бути підставою для перерахунку оплати праці. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що обчислення вислуги років у пільговому обчисленні не може бути віртуальним, а має нести певні юридичні наслідки фактично для кожної особи, яка приймала участь у АТО (один місяць за три місяці). Вказане регулюється нормами спеціального закону №2262 та Постановою КМУ №393 від 1992р. і не розповсюджується на всіх без винятку осіб.
Ухвалою суду від 18 квітня 2024 року клопотання ТУ ДБР про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.
24 квітня 2024 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , з 25.06.2019 та по теперішній час проходить службу в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську, на посаді начальника Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів), є учасником бойових дій.
В період з 15.08.1998 по 24.06.2019 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції.
24.06.2019 року наказом №241 о/с Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_1 звільнений із Національної поліції за власним бажанням (вислуга років на 24.06.2019) у календарному обчисленні 23 роки 10 місяців 10 днів).
25.06.2019 позивач призначений на посаду начальника Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
03.07.2019 наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області №260 о/с внесені зміни до наказу №241 о/с у частині звільнення позивача стосовно вислуги років у пільговому обчисленні - 31 рік 03 місяці 00 днів.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.06.2023 року у справі №200/1716/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" - з 15.08.2019 року на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області про призначення пенсії від 27.03.2023 №48/34/01-2023 і з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні 31 рік 03 місяці 00 днів, як учаснику бойових дій.
06.02.2024 року позивач звернувся до відповідача, зокрема, щодо обрахування стажу/вислуги років у розмірі 40%.
Листом від 16.02.2024 року №О-102/13-11-125/24 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для обрахування доплати за вислугу років у розмірі 40%, оскільки пільгова вислуга років зараховується лише для призначення пенсії.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування з 25.06.2019 до вислуги років, страхового стажу, державної служби - вислугу років у пільговому обчисленні - 31 рік 03 місяці, як учаснику бойових дій та обраховування подальшої вислуги років у розмірі 40% від посадового окладу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст.1, 2 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
Державне бюро розслідувань у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх основі.
Статтею 9 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" визначено, що систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи. Організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України (ч. 1 ст. 9).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України. Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 3 та ч. 4 ст. 14 Закону).
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"
Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" пенсійне забезпечення працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
Таким чином, за змістом Закону України "Про Державне бюро розслідувань" можна виділити такі категорії працівників Державного бюро розслідувань: перша - особи рядового і начальницького складу (тобто працівники, які займаються правоохоронною діяльністю (слідча, оперативно-розшукова діяльність)), на яких поширюється дія ч. 3 ст. 19 Закону; та друга - державні службовці (апарат Державного бюро розслідувань (канцелярія, бухгалтерія, тощо)), на яких поширюється дія ч. 4 ст. 19 Закону.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 25.06.2019 по теперішній час позивач проходить службу в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську на посаді начальника Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів), та станом на 24.06.2019 року вислуга років у календарному обчисленні становила 23 роки 10 місяців 10 днів.
Відповідно до ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» №580, до стажу служби в поліції зараховуються, зокрема:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, до стажу державної служби зараховуються:
1) час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону;
2) час роботи на посадах, визначених пунктами 1-8, 9-1, 10 частини третьої статті 3 цього Закону;
3) час проходження дипломатичної служби на дипломатичних посадах;
4) час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування";
5) час перебування на посадах суддів;
6) час перебування на посадах прокурорів;
7) час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання;
8) час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом;
9) період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом;
10) час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку;
11) час роботи на посадах патронатної служби, зазначених у частині першій статті 92 цього Закону.
Разом з цим, спірним у даній справі є зарахування до стажу служби позивача вислуги років у пільговому обчисленні - 31 рік 03 місяці як учаснику бойових дій, та відповідно обраховування щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40 відсотків за нормами ч. 6 ст. 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», згідно яких працівникам Державного бюро розслідувань виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі, зокрема: за наявності стажу роботи: більше 30 років - 40 відсотків.
Однак, пільгова вислуга 31 рік 03 місяці як учаснику бойових дій, зарахована позивачу на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 для призначення йому пенсії за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII.
Статтею 12 Закону №2262-XII встановлені умови призначення пенсії за вислугу років, однією з яких в є наявність певної вислуги років.
Стаття 17-1 Закону №2262-XII передбачає, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищезазначених вимог Закону №2262-XII Кабінетом Міністрів України (надалі - КМУ) постановою від 17.07.1992 року №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.
КМУ не визначено іншого порядку обчислення вислуги років, в тому числі і під час проходження служби, окрім того, що передбачений Порядком №393, яким дійсно передбачена необхідність пільгового обчислення вислуги років на посадах згідно з переліком, а також час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях.
Таким чином, аналіз наведених положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що положення пунктів 1, 3 постанови від 17.07.1992 року №393 не регулюють питання, передбачені як Законом України «Про Національну поліцію», так і Законом України «Про державну службу», щодо обчислення стажу служби, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років.
Суд зазначає, що постанова від 17.07.1992 року №393 не є нормативним актом, який визначає правила обчислення вислуги років для встановлення надбавки за вислугу років під час проходження служби, оскільки вона прийнята на виконання Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII, а її положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.
Крім того, фактично, відповідач не відмовив позивачу у пільговому врахуванні стажу до вислуги років позивача у разі такої необхідності, а саме для призначення пенсії.
А отже, з огляду на вищевикладене відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що ухвалою від 28.03.2024 року позивачу поновлено строк звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 1, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судове рішення складено та підписано 02 травня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко