Провадження № 11-кп/821/418/24 Справа № 690/273/22 Категорія: ч.2 ст.307 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
30 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурора обвинуваченого захисника ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси, виділені матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 03 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01.06.2024 року включно, -
В провадженні Ватутінського міського суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні суду першої інстанції прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обраного обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Мотивуючи вказане клопотання прокурор вказав, що необхідність продовження строку дії найбільш суворого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 зумовлено тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність ризику може переховуватися від суду зумовлено тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які в сукупності передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а також не має стійких соціальних зв'язків за місцем проживання. Також вказано, що з метою ухилення від суду обвинувачений може укласти контракт з ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової служби.
Ризик здійснення ОСОБА_7 незаконного впливу на свідків мотивував тим, що він перебуває з ними в дружніх відносинах, у тому числі з особою, яка була залучена для проведення контрольної закупки, оскільки вона хоч і мала змінені анкетні дані, однак ідентифікувала себе під час телефонної розмови, що підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом.
Наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 вчинення іншого кримінального правопорушення, на думку прокурора, зумовлено особою обвинуваченого, який має скрутне матеріальне становище та не має постійних джерел доходів.
Додатково вказав, що такий запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 сприятиме його належній процесуальні поведінці та відповідає наявним ризикам, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможе запобігти їм.
Обвинувачений ОСОБА_7 вказав, що не погоджується з доводами прокурора, оскільки він мав дохід до його затримання, так як був працевлаштованим хоч і не офіційно, та заперечує проти задоволення його клопотання, тому що на час судового розгляду може перебувати під домашнім арештом у нічний період доби.
Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 03 квітня 2024 року, задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01.06.2024 року включно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить:
1. Поновити строк на апеляційне оскарження.
2. Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
3. Ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 03.04.2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - скасувати.
4. Звільнити ОСОБА_7 з під варти.
5. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 процесуальні обов'язки.
Вважає, що вказана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладеним в ухвалі, фактичним обставинам справи.
Клопотання прокурора та оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить будь-яких обґрунтувань недостатності застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів.
Вказує, що не отримав повного тексту ухвали суду для належного захисту своїх прав, строк звернення до суду з апеляційною скаргою було пропущено з незалежних від нього причин, в зв'язку з чим просив його поновити.
Наголошує, що продовження запобіжного заходу обґрунтовується одними і тими ж ризиками, які не змінюються, при цьому всі ризики є надуманими та формальними, і не підтверджені жодним доказом зі сторони обвинувачення.
Вказує, що вже майже два роки перебуває у слідчому ізоляторі, допитані всі ключові свідки у даній справі, тому домашній арешт в нічний час доби, буде в повній мірі відповідати на даний час заходам, які вживаються з метою застосування запобіжних заходів, та є більш гуманним ніж тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також вищевказаною статтею передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Так, у відповідності до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим, кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегією суддів встановлено, що в провадженні Ватутінського міського суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обраного обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Мотивуючи вказане клопотання прокурор вказав, що необхідність продовження строку дії найбільш суворого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 зумовлено тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність ризику, про те, що обвинувачений може переховуватися від суду зумовлено тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які в сукупності передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а також обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків за місцем проживання. Крім того, з метою ухилення від суду, обвинувачений може укласти контракт з ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової служби.
Колегія суддів вважає, що ризик здійснення ОСОБА_7 незаконного впливу на свідків вбачаються в тому, що він перебуває з ними в дружніх відносинах, у тому числі з особою, яка була залучена для проведення контрольної закупки, оскільки вона хоч і мала змінені анкетні дані, однак ідентифікувала себе під час телефонної розмови, що підтверджується дослідженим у судовому засіданні доказами.
Наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 вчинення іншого кримінального правопорушення, на думку прокурора, зумовлено особою обвинуваченого, який має скрутне матеріальне становище та не має постійних джерел доходів.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вищевказані норми закону дотримані в повному обсязі.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, колегією суддів встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому з метою запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, запобіганню вчиненню інших кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість покарання, а також з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, обвинуваченому ОСОБА_7 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи ризик щодо ймовірного переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів враховує, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 10 років з конфіскацією майна. Доказів наявності на утриманні ОСОБА_9 неповнолітніх осіб чи осіб похилого віку, а також стійких соціальних зв'язків за місцем проживання, суду не надано. Вказане свідчить про реальність ризику переховування ОСОБА_7 від суду.
Колегія суддів вважає, що ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду та незаконного впливу на свідків, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час об'єктивно існують, тож наявні достатні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01.06.2024 року, включно, оскільки це забезпечить його належну процесуальну поведінку та участь в судових засіданнях, що з урахуванням періоду воєнного стану в Україні сприятиме розгляду судом вказаного кримінального провадження з дотриманням розумних строків.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомості, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо іншого комплексу обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Крім того, надана ОСОБА_7 характеристика з державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» не є позитивною, та як наслідок, є свідченням його можливої неналежної процесуальної поведінки в разі застосування відносно нього запобіжного заходу не пов'язаного з обмеженням волі.
Наведені прокурором ризики, є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Враховуючи характер пред'явленого обвинувачення, особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що на теперішній час є достатньо підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_7 є законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - слід залишити без задоволення.
Враховуючи указане вище та керуючись ст. ст.177, 178, 183, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 03 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01.06.2024 року включно - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя -
Судді -