Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" травня 2024 р. Справа № 922/780/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" (адреса: 08625, Київська обл.,Фастівський район, с. Путрівка, вул. Заводська, 2; код ЄДРПОУ: 24918458)
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (адреса: 62570, Харківська обл., Вовчанський район, с. Гонтарівка, вул. Дмитрівська, 102; код ЄДРПОУ: 01203834)
про стягнення 51897,15 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (далі - відповідач) 51897,15 грн, з яких:
34144, 00 грн - основної заборгованості;
3272,87 грн - пені;
2390,78 грн - 3% річних;
12089,50 грн - індексу інфляції.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 051700001 від 04.05.2017 щодо своєчасно та повного проведення розрахунків за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2024 відкрито провадження у справі № 922/780/24; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного зв'язку направлено копію вищевказаної ухвали.
Зокрема, копію зазначеної ухвали доставлено до електронних кабінетів сторін в підсистемі “Електронний суд”, про що свідчать залучені до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету від 18.03.2023.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву у порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2024.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 04.05.2017 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 051700001 (далі за текстом - договір; а. с. 10-11), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити вузли, агрегати, деталі машин, мастила та шпагат до сільськогосподарської техніки іноземного виробництва (надалі - товар) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору. Постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості та асортименті відповідно до погоджених ним замовлень (далі - заявок) покупця. За відсутності необхідного товару на складах постачальника, останній на підставі прийнятого замовлення покупця, придбаває у підприємств-виробників відповідний товар згідно укладених контрактів (п. 1.1 договору).
На підставі п. 2.1 договору ціна товару визначається постачальником на дату виставлення рахунку-фактури і визначається у видаткових накладних, рахунках-фактурах, оформлених постачальником на підставі заявок покупця.
Згідно з п.п. 4.1-4.2 договору, розрахунки за товар здійснюються у безготівковому порядку через установи банку в валюті України - гривні, шляхом банківського переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, чи в інший спосіб, не заборонений законодавством України на підставі відповідних документів, зазначених в п. 1.2 цього договору, які постачальник виписує на кожну партію товару та передає покупцю. Покупець сплачує вартість поставленої партії товару протягом 2 банківських днів з дати виставлення рахунка. Днем оплати товару вважається день надходження всієї суми коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 6.3 договору за порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення.
У п. п. 8.1-8.2 договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до 03.05.2018, але в будь-якому іншому разі до повного виконання зобов'язання за даним договором. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договір не пізніше 30 календарних днів до моменту закінчення строку, встановленого п. 8.1 договору, останній вважається автоматично пролонгованим на кожен подальший календарний рік на тих самих умовах. Умови цього договору можуть бути змінені чи доповнені за письмовою згодою сторін.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними: № 17112 від 01.12.2021, № 60 від 11.01.2022 (а. с. 5) на загальну суму 44144,00 грн.
Однак, поставлений позивачем товар відповідачем оплачений лише частково, а саме, у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується банківської випискою з рахунку позивача (а. с. 4).
Решта заборгованості у сумі 34144, 00 грн відповідачем залишилась несплаченою.
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 423 від 22.11.2023 (а. с. 8-9), в якій вимагав погашення існуючої заборгованості.
Однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення викладених у ній вимог.
Обставини щодо стягнення вказаного боргу стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних положень чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 3272,87 грн пені за загальний період прострочення з 11.11.2021 по 09.05.2022, а також 12089,50 грн інфляційних та 2390,78 грн 3% річних за загальний період прострочення з 11.11.2021 по 07.03.2024.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В даному випадку, матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 051700001 від 04.05.2017 щодо поставки відповідачу обумовленого товару.
Однак, доказів повної оплати зазначеного товару відповідачем суду не надано.
Як свідчать матеріали справи, станом на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач має перед позивачем заборгованість по вказаному договору в сумі 34144,00 грн, що також підтверджується актом звірки станом на 31.03.2023, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
Строк виконання зобов'язання з оплати цієї заборгованості визначено умовами договору, та є таким, що настав.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за поставлений товар, суд приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 34144,00 грн заборгованості за договором поставки № 051700001 від 04.05.2017.
Щодо позову в частині стягнення пені суд зазначає.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалось, п. 6.3 договору за порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення.
У даному випадку, факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо сплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене також надає позивачу право на нарахування пені за таке прострочення в порядку, визначеному вказаними положеннями чинного законодавства та умовами договору.
Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, за допущені порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 3272,87 грн пені за прострочення оплати за кожною з накладних за загальний період прострочення з 11.11.2021 по 09.05.2022.
Перевіривши складений позивачем розрахунок пені суд констатує його часткову арифметичну невірність. Однак, враховуючи суму заявлених вимог, дату до якої здійснено нарахування пені, положення ст. 14 ГПК України, суд перевіривши розрахунок, приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача 3272,87 грн пені за прострочення оплати товару по 09.05.2022.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Оскільки відповідач не сплатив вчасно грошові кошти за товар, у даному випадку відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, позивач має право на нарахування відповідачу інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за весь час прострочення.
Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, позивач нарахував відповідачу 2390,78 грн 3% річних та 12089,50 грн інфляційних втрат за період прострочення з 11.11.2021 до 07.03.2024.
Перевіривши складений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд констатує його часткову арифметичну невірність..
З цього приводу суд враховує, що згідно з вимогами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача 2390,78 грн 3% річних та 12089,50 грн інфляційних втрат за період прострочення з 11.11.2021 до 07.03.2024.
Також, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (адреса: 62570, Харківська обл., Вовчанський район, с. Гонтарівка, вул. Дмитрівська, 102; код ЄДРПОУ: 01203834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" (адреса: 08625, Київська обл., Фастівський р.-н, с. Путрівка, вул. Заводська, 2; код ЄДРПОУ: 24918458):
34144, 00 грн - основної заборгованості;
3272,87 грн - пені;
2390,78 грн - 3% річних;
12089,50 грн - індексу інфляції;
3028,00 грн - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак