46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
23 квітня 2024 року м. Тернопіль Справа № 921/82/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО", місто Київ
до відповідача: Комунального підприємства "ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС", місто Тернопіль
про стягнення 104678,41грн,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Гнатів О.Б., адвокат, ордер серії ВО №1074153 від 08.04.2024,
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО", м. Київ звернулося 07.02.2024 (згідно з відтиском календарного штемпеля 121-го відділення поштового зв'язку у м.Київ оператора поштового зв'язку АТ "УКРПОШТА" на конверті поштового відправлення №0212114763311) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства "ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС", м. Тернопіль, про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 104678,41грн.
В обґрунтування позову товариство зазначає, що відповідно до договору добровільного страхування засобів наземного транспорту цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків №250527-033.20_006 від 9 грудня 2020 року, укладеного позивачем з ТОВ “ОТП ЛІЗИНГ”, останньому здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 232 072 грн 41коп, що складає вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля згідно виставленого ТОВ "ТЕРКО АВТО МОТОРС" рахунку №423 від 07.05.2021 на суму 235970,01грн та складеного ТОВ «СОС Сервіс Україна» акту виконаних робіт №678 від 26.02.2021 на суму 1035,00грн (237005,01-4926,60грн фрашнизи). Посилаючись на приписи ст.1172, 1191 Цивільного кодексу України, вказує, що до АТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО" перейшло право вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
У заяві без номера від 16.04.2024 (вх.№3077 від 17.04.2024) та у відповіді на відзив без номера від 17.04.2024 (вх.№3103 від 18.04.2024) вказує про те, що відповідно до полісу МТСБУ автобус марки «МАЗ 206086» д.н.з. НОМЕР_1 був забезпечений, а цивільно-правова відповідальність КП «ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС» на момент ДТП, була застрахована в ПАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (поліс №ЕР/201434451) за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
ПАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» визнала дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 17 лютого 2021 року за участю автобуса марки «МАЗ 206086» д.н.з. НОМЕР_1 , страховим випадком та сплатила страхове відшкодування відповідно до ліміту відповідальності у розмірі 127400,00грн (ліміт відповідальності 130000- 2600 - франшиза).
Відповідач, як винна особа у заподіянні шкоди внаслідок ДТП, повинен відшкодувати позивачу (особі, яка здійснила страхове відшкодування на суму 232078,41грн) різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом виплати страхового відшкодування в розмірі 104678,41грн (232078,41-127400,00).
Вина водія відповідача у скоєнні ДТП ( ОСОБА_1 ) встановлена у справі №607/7907/21, де встановлено порушення останнім п.п.12.3, 13.1 ПДР України. Внаслідок ДТП середньої тяжкості тілесні ушкодження отримала пішохід у виді травми ділянки лівого колінного суглоба у вигляді багатоуламкового внутрішньосуглобового імпресійного (втисненого) перелому проксимального метаепіфізу (верхнього кінця) великогомілкової кістки, пошкодження зв'язкового апарату у вигляді парціального розриву обох колатеральних зв'язок та медіальних утримувачів наколінника, гемартроз (крововилив у порожнину суглоба - Х.Ф.).
Тобто, водієм ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.10.2021 у справі №607/7907/21 кримінальне провадження №12021211040000181 від 17.02.2021 закрито у зв'язку із примиренням обвинуваченого з потерпілою. Водночас відповідальність водія відповідача - ОСОБА_1 є доведеною судовим рішенням, незважаючи на те, що кримінальне провадження закрито.
З приводу досудового врегулювання цього спору, позивачем повідомлено, що відповідно до ч. 2 ст. 222 ГК України, звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов'язком потерпілої сторони. Разом з тим, АТ «СК «Інго» зверталося до КП «ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС» з претензією №3405424 від 18.11.2022 про сплату 104678,41грн, яка залишена без відповіді та задоволення. Доказів надсилання претензії позивачем не подано, а відповідачем дана обставина заперечується.
Заперечення відповідача.
У відзиві на позов без номера від 08.04.2024 (вх.№2808 від 09.04.2024) КП «ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС» позовні вимоги заперечує, вказуючи на те, що при поданні позову позивачем не пред'являються вимоги до страховика відповідача; позивачем не надано жодного доказу на підтвердження звернення до страховика, відмови у виплаті страхового відшкодування. На думку відповідача, непред'явлення вимог до страховика, за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика, є підставою для відмови в позові щодо спричинення шкоди у заявленому розмірі.
Заявлену у позові суму страхового відшкодування вважає необґрунтованою, посилаючись на відсутність доказів понесення потерпілою особою - власником пошкодженого транспортного засобу, реальних збитків, пов'язаних із ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу та суми франшизи.
Відтак, на переконання відповідача, без встановлення реального факту сплати страховиком винної особи (ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ») позивачу (Акціонерному товариству "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО") суми страхового відшкодування, виплаченого останнім потерпілій особі, неможливо встановити обсяг відповідальності відповідача - Комунального підприємства "ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС" як страхувальника, який, як зазначено вище, обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У запереченнях на відповідь на відзив на позов без номера від 22.04.2024 (вх.№3236 від 23.04.2024) відповідачем, серед іншого зазначено, що відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.10.2021 у справі №607/7907/21 водієм ОСОБА_1 добровільно відшкодовано усі завдані ним збитки, за виключенням тих, які підлягають стягненню із страховика, про що Підприємству особисто повідомив ОСОБА_1 . Це відповідає конструкції ст.46 КК України, оскільки звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим можливе лише за умови відшкодування завданих нею збитків або усунення заподіяної шкоди. Покладення двічі відповідальності (на Комунальне підприємство "ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС" та ОСОБА_1 ) за одне правопорушення є неправомірним, оскільки на момент ухвалення рішення судом винною особою повністю відшкодовано заподіяну шкоду, що встановлено судом у справі №607/7907/21. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування даних обставин.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 06.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з призначенням судового засідання на 09.04.2024, яке відкладалося на 23.04.2024; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Ухвалою суду від 09.04.2024, котру занесено до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов, оскільки наведені відповідачем обставини пропуску цього строку не є поважними. Разом з тим, судом, враховуючи принцип змагальності сторін, з власної ініціативи поновлено відповідачу строк для подання відзиву та постановлено розглядати справу з урахуванням відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, а згідно поданого ним клопотання без номера від 01.04.2024 (вх.№2609 від 01.04.2024) просив здійснювати розгляд цієї справи без його участі в судовому засіданні.
Представник відповідача підтримав доводи та заперечення, наведені у заявах по суті спору.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 23.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 9 грудня 2020 року між Акціонерним товариством “Страхова компанія “Інго” як Страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОТП Лізинг” як Страхувальником укладено договір страхування №250527-033.20_006 добровільного страхування засобів наземного транспорту цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків, предметом якого є страхування транспортного засобу - автомобіля марки "Suzuki Vitara", д.н.з. НОМЕР_2 , 2020 року випуску від будь-яких пошкоджень транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання, зокрема, внаслідок ДТП. Вигодонабувачем з цим договором є ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" (а.с.5-7).
Відповідно до пункту 2.1 договору, предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом. Дійсну вартість транспортного засобу визначено в розмірі 492 660 грн; страхову суму - в розмірі 492 660 грн; страховий тариф - 5,4700%; франшизу за всіма іншими страховими випадками та при повній загибелі транспортного засобу - в розмірі 4926 грн 60коп.
Страховим випадком за договором є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пожежі, стихійного лиха, падіння предметів, попадання каміння, протиправних дій третіх осіб, угону (пункт 2.2 договору).
Згідно з пунктом 2.3 договору, виплата страхового відшкодування здійснюється без вирахування зносу та деталі та вузли, що підлягають заміні в ході відновлюваного ремонту транспортного засобу.
Відповідно до пункту 2.4 договору витрати, пов'язані з одержанням документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і визначають розмір збитку відшкодовується Страховиком. Витрати з транспортування пошкодженого транспортного засобу до найближчого місця ремонту, у випадку неможливості його пересування своїм ходом внаслідок пошкодження, Страховиком відшкодовується без обмежень по сумі наданих послуг спеціалізованої служби.
Пунктом 5.1 договору визначено строк його дії з 9 грудня 2020 року до 8 грудня 2021 року включно.
Пунктами 9.2.1, 9.2.1.1 договору встановлено, що відшкодування передбачених договором страхування витрат Страхувальника, пов'язаних з страховим випадком, здійснюється:
- Страховиком Страхувальнику, якщо обсяг витрат погоджений з Страховиком та сплачений за рахунок Страхувальника;
- Страховиком страхувальнику Вигодонабувачу, якщо виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі акта автотоварознавчого дослідження/експертизи чи рахунків СТО.
Страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми:
- за вирахуванням розміру встановленої договором страхування франшизи;
- пропорційно відношенню страхової суми до дійсної вартості транспортного засобу у випадку, якщо транспортний засіб застрахований на частину вартості, а при частковому пошкодженні транспортного засобу в - сумі, що не перевищує вартість відновлювального ремонту (пункти 9.2.2, 9.2.2.1, 9.2.2.2, 9.2.2.3 договору).
Згідно з пунктом 9.2.3 договору, при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування визначається Страховиком на підставі документів, що підтверджують розмір збитку рахунки СТО, калькуляції СТО чи Страховика, висновок спеціаліста автотоварознавця за вирахуванням встановленої договором страхування франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. При цьому розмір збитків та умови виплати визначаються з урахуванням наведених у договорі страхування умов, зокрема, на умовах "спеціалізована СТО" - в розрахунок розмірів страхового відшкодування включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначаються виключно виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі спеціалізованої СТО. Спеціалізована СТО - це СТО, яка належить до сервісної групи станцій технічного обслуговування та гарантійного ремонту транспортного засобу відповідної марки, яка заснована виробником транспортних засобів або його уповноваженим представником у відповідності до законодавства України (офіційна дилерська мережа по відповідному бренду, марці) та рекомендована Страховиком для проведення відновлювального ремонту. Страхове відшкодування сплачується за письмовою заявою Страхувальника на підставі документів, що підтверджують факт сплати рахунків СТО ( платіжне доручення) або безпосередньо на рахунок СТО на проведення відновлювального ремонту за згодою Страхувальника.
З ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.10.2021 у справі №607/7907/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101053179) вбачається, що 17 лютого 2021 року близько 07 год. 40 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автобусом марки «МАЗ 206086», д.н.з. НОМЕР_3 , рухався із 27 пасажирами в салоні вул.Львівською в напрямку вул.Мазепи м.Тернополя в порушення вимог п.12.4. ПДР України із швидкістю 53...57 км/год, де, під час руху не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб мати змогу своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п.2.3. (б, д) ПДР України.
В цей же час, попереду автобуса марки «МАЗ 206086», д.н.з. НОМЕР_3 в попутному із ним напрямку рухався автомобіль марки «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , яка неподалік храму «Вознесіння Господнього» почала зменшувати швидкість, на що ОСОБА_1 , як водій, в порушення вимог п.п. 12.3, 13.1 ПДР України не обрав безпечної дистанції відповідно до швидкості його руху та дорожньої обстановки, внаслідок чого поставив себе в такі умови, при яких, реагуючи на зменшення швидкості автомобілем марки «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 та уникаючи із ним зіткнення, змушений був виїхати на смугу, призначену для зустрічного руху, де в цей момент, назустріч автобусу марки «МАЗ 206086», д.н.з. НОМЕР_3 , рухався автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_4 під керування водія ОСОБА_3 .
Своїми односторонніми діями, які виразились у виїзді на смугу, призначену для зустрічного руху ОСОБА_1 , як водій, створив аварійну обстановку для водія ОСОБА_3 , унаслідок чого останній, реагуючи на небезпеку для його руху та уникаючи зіткнення із автобусом марки «МАЗ 206086», д.н.з. НОМЕР_3 , змушений був виїхати на зустрічний бік дороги, де відбулось зіткнення автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_4 із автомобілем марки «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 із подальшим наїздом автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_4 на пішохода ОСОБА_4 , яка рухалась біля правого краю дороги назустріч автомобілю марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_4 .
Унаслідок ДТП середньої тяжкості тілесні ушкодження отримала пішохід - потерпіла ОСОБА_4 .
Порушення ОСОБА_1 , як водієм вимог п.п. 12.3, 13.1 ПДР України, перебуває у причинному зв'язку з настанням вказаної ДТП та заподіянням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 .
Оскільки ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, за даним фактом 17.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000181.
Відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 12.10.2021 у справі №607/7907/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, а кримінальне провадження, внесене 17.02.2021 до ЄРДР за №12021211040000181 за даним фактом - закрито у зв'язку із примиренням обвинуваченого з потерпілою.
Ухвала міськрайонного суду від 12.10.2021 набрала законної сили у встановленому законом порядку 20.10.2021.
Сторонами не заперечується факт перебування водія ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП у трудових відносинах з КП "ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС".
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль марки "Suzuki Vitara", д.н.з. НОМЕР_2 , 2020 року випуску.
З Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 11.12.2020 вбачається, що власником даного транспортного засобу є ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ".
Страхувальник 17.02.2021 повідомив АТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО" про дану дорожньо-транспортну пригоду (а.с.14).
18.02.2021 представниками Страхувальника та АТ "СК"ІНГО" з метою визначення вартості відновленого ремонту пошкодженого автомобіля - "Suzuki Vitara", д.н.з. НОМЕР_2 , було проведено його огляд, про що складено Акт огляду транспортного засобу, застрахованого полісом №250527033.20 (а.с.26-27) та 7 травня 2021 року отримано рахунок на оплату №423 від 07.05.2021, виставлений сервісним СТО -ТОВ "ТЕРКО АВТО Інтернешнл" (а.с.15-16) та рахунок-акт виконаних робіт №678 від 26.02.2021, виставлений ТОВ "СОС СЕРВІС УКРАЇНА" на послуги евакуатора (а.с.17). Всього страхова сума відшкодування склала 237005,01грн (235970,01грн - вартість деталей та ремонту автомобіля та 1035,00грн - послуги евакуатора транспортного засобу - автомобіля марки “Suzuki Vitara”), які ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" перераховано на підставі платіжних доручень №29003 від 21.05.2021 на суму 235970,01грн на рахунок СТО та №28158 від 18.05.2021 на суму 1035,00грн - СОС Сервіс Україна (а.с.18-19).
За страховим випадком позивачем складено Страховий акт №3900499 від 15.06.2021 (а.с.21), відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 232078,41грн, а також 15 червня 2021 року видано розпорядження №3900499 на виплату по страховій події ТОВ “ОТП ЛІЗИНГ” (а.с.20). Згідно поданої заяви від 15.06.2021 страхову суму в розмірі 232078,41грн. (2370005,01грн заявлена сума - 4926,60грн франшиза) перераховано 01.07.2021 на рахунок ТОВ “ОТП Лізинг” згідно платіжного доручення №14731 (а.с.22).
Відповідно до полісу МТСБУ автобус марки «МАЗ 206086» д.н.з. НОМЕР_1 був забезпечений, а цивільно-правова відповідальність КП «ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС», на момент ДТП, була застрахована в ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів згідно з полісом №ЕР/201434451, згідно якого встановлено ліміт відповідальності в розмірі 130000,00грн та визначено франшизу в розмірі 2600,00грн (а.с.9).
Позивач вважає, що відповідальність за шкоду, заподіяну дорожньо-транспортною пригодою, повинен нести роботодавець ОСОБА_1 - комунальне підприємство «ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС», так як шкода завдана їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 104678,41грн, котра складає суму різниці між фактичним розміром завданої шкоди і лімітом виплати страховою компанією відповідача (232078,41грн - 130000грн (ліміт відповідальності) - 2 600,00грн (франшиза)).
Мотиви та норми закону, з яких суд виходить, ухвалюючи рішення.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 104 678,41грн.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України “Про страхування”).
Дана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України “Про страхування” страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 9 Закону України “Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
З наведених норм закону вбачається, що виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Закон України “Про страхування” покладає на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором страхування.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п.п.1), 3) ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом положень 1187, 1188 ЦК України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У статті 1166 Цивільного кодексу України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.
Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень.
Суд зазначає, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи - водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом - автобус марки “МАЗ 206086” д.н.з. НОМЕР_1 , який належить КП “ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС”, встановлена у судовому порядку Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області в ухвалі від 12.10.2021 у справі №607/7907/21.
Згідно ч.6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З'ясовано, що порушення водієм ОСОБА_1 17.02.2021 вимог п.п. 12.3, 13.1 ПДР України перебуває у причинному зв'язку з настанням відповідної ДТП, внаслідок якої транспортному засобу - автомобілю марки "Suzuki Vitara", д.н.з. НОМЕР_2 завдано механічних пошкоджень.
Як зазначено вище, автобус марки “МАЗ 206086” д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП належав КП “ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС”. Факт перебування водія ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП у трудових відносинах з КП "ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС" сторонами не заперечується.
Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Позивач звернувся до суду із позовом до КП «Тернопільелектротранс» про відшкодування розміру виплаченого відшкодування, оскільки ОСОБА_1 станом на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, а відтак, у позивача виникло право вимоги відшкодування шкоди до підприємства за шкоду, завдану його працівником.
Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання зобов'язань за договором добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водіїв, водія та пасажирів від нещасних випадків №250527-033.20_006 від 9 грудня 2020 року, предметом якого є страхування транспортного засобу - автомобіля марки "Suzuki Vitara", д.н.з. НОМЕР_2 , було визнано ДТП, що трапилася 17.02.2021, страховим випадком та виплачено суму страхового відшкодування за відновлювальний ремонт транспортного засобу в розмірі 232078,41грн на користь Страхувальника - ТОВ “ОТП Лізинг”.
Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Так, потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
Матеріалами справи, зокрема рахунком на оплату №423 від 07.05.2021 та рахунком-актом виконаних робіт №678 від 26.02.2021, підтверджено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП, що трапилася 17.02.2021, автомобіля становить 237005,01грн. Дані витрати понесені потерпілою у ДТП особою - ТОВ «ОТП Лізинг».
В подальшому, АТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО" 15.06.2021 складено Страховий акт №3900499, відповідно до якого розмір страхового відшкодування визначено 232078,41грн, (237005,01-4926,60-франшиза), а також видано розпорядження №3900499 на виплату по страховій події.
Розмір страхового відшкодування визначено відповідно до правил, визначених п.9.2.2, 9.2.2.3 договору від 09.12.2020, а саме: страхове відшкодування здійснено в межах страхової суми, але не більше суми, що становить вартість відновлювального ремонту частково пошкодженого транспортного засобу.
Наведене також спростовує заперечення відповідача стосовно розміру страхового відшкодування.
Цим спростовуються доводи відповідача щодо неправильного визначення суми страхового відшкодування на відновлювальний ремонт пошкодженого під час ДТП автомобіля.
Щодо тверджень про відсутність в матеріалах справи доказів пред'явлення вимог до страховика комунального підприємства «Тернопільелектротранс» та відсутність доказів звернення позивача до страховика, то такі не заслуговують на увагу, виходячи з такого.
Відповідно до полісу МТСБУ автобус марки “МАЗ 206086” д.н.з. НОМЕР_1 був забезпечений, а цивільно-правова відповідальність КП “ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС”, на момент ДТП, була застрахована в ПрАТ “СК “АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ” за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів згідно з полісом №ЕР/201434451, за яким встановлено ліміт відповідальності в розмірі 130000,00грн, франшиза - 2600,00грн
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, відповідно до п.п.9.1., 9.2., 9.5. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 названого Закону здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічну позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 22.03.2017 у справі № 910/3650/16).
З матеріалів справи, зокрема платіжної інструкції № 73679288 від 17.12.2021 вбачається здійснення страхової виплати ПрАТ “СК “АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ” на користь позивача - СК «Інго» в розмірі 127400грн. відповідно до Акту №109.02892121-1 від 14.12.2021 в порядку регресу №3405424 від 06.12.2021.
Наведеним спростовуються доводи відповідача про не пред'явлення позивачем вимог до страховика винної у ДТП особи. Більше того, такі вимоги були задоволені страховою компанією “АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ”. Протилежного матеріали справи не містять, а сторонами не подано.
У відповідності до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Встановлення факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання водієм на час ДТП своїх трудових (службових) обов'язків дає підстави для покладення на відповідача обов'язку, в силу приписів ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, відшкодувати шкоду, завдану водієм та визнати відповідача особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки "Suzuki Vitara", д.н.з. НОМЕР_2 у результаті ДТП, що мала місце 17.02.2021, оскільки шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автобусом МАЗ 206086, який перебував у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Відповідальність відповідача виникла на підставі того, що особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходилася з даним комунальним підприємством в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальним за збитки, завдані власнику пошкодженого автомобіля "Suzuki Vitara", д.н.з. НОМЕР_2 , в межах розміру різниці між фактичною шкодою і страховою виплатою є комунальне підприємство "ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС" .
Таким чином, відповідач повинен сплатити на користь позивача різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченою за договором страхування та лімітом виплати страховою компанією відповідача - ПрАТ “СК “АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ” згідно полісу МТСБУ ЕР/201434451 за вирахуванням франшизи, в розмірі 104678,41грн (232078,41- (130000-2600)).
Відповідач доказів оплати страхового відшкодування у розмірі 104678,41 грн. суду не надав. Також, відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про виконання ним зобов'язання з відшкодування шкоди в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 104678,41 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.
З приводу посилань відповідача на неприпустимість подвійного відшкодування завданої ДТП шкоди, суд зазначає, що в межах кримінального провадження №12021211040000181 ОСОБА_1 відшкодовано шкоду потерпілій особі -пішоходу Кантицькій С.С., а натомість предметом даного судового розгляду є відшкодування шкоди, завданої іншій особі - ТОВ «ОТП Лізинг», автомобіль якої зазнав пошкоджень внаслідок ДТП та який був застрахований позивачем згідно укладеного договору добровільного страхування, зобов'язання за яким позивачем виконані в повному обсязі.
Висновки господарського суду.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Дослідивши подані позивачем докази та надавши їм правову оцінку, суд, на підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин по справі та діючого законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимог позивача.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, наведеного учасниками справи.
Щодо інших аргументів відповідача, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників даної справи позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Також у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Призначення обґрунтованого рішення, зокрема полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
У даній справі судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а зроблені в процесі розгляду даного господарського спору заяви не спростовують обставин, встановлених на підставі наявних у справі доказів.
Розподіл судових витрат.
Зважаючи на докази, подані на підтвердження понесених судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОТРАНС" (місто Тернопіль, вулиця Тролейбусна, будинок 7, ідентифікаційний код 05447987) на користь Акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО" (місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33, ідентифікаційний код 16285602) - 104678(сто чотири тисячі шістсот сімдесят вісім)грн 41коп. суми страхового відшкодування та 3028(три тисячі двадцять вісім)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення складено та підписано 01.05.2024.
Суддя Н.О. Андрусик