вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"01" травня 2024 р. м.Рівне Справа №918/108/24
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
Представники:
арбітражна керуюча - Мельник І.А.
представник боржника - Дудка І.О.
від АТ КБ "ПриватБанк" - Шевченко Л.П. ( в режимі ВКЗ)
від ОСОБА_2 - Омельчук Т.В.
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою від 07.02.2024 прийнято до розгляду заяву фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Призначено підготовче засідання суду на 20 лютого 2024 р. на 10:00 год.
Ухвалою від 20 лютого 2024 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Мельник Ірину Анатоліївну (33022, м. Рівне, вул. Словацького 4/6, офіс 226, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1856 від 06.02.2018р.). Оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно. Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 10 квітня 2024 року для подачі до Господарського суду Рівненської області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду. Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 16 квітня 2024 року для підготовки та подання до Господарського суду Рівненської області плану реструктуризації боргів боржника. Визначено дату проведення попереднього судового засідання на "16" квітня 2024 р. о 10:00 год., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Рівненської області (за адресою 33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А) в залі судових засідань №09. Зобов'язано керуючого реструктуризацією у строк до 16 квітня 2024 року провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.
19.03.2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою від 21.03.2024 призначено розгляд заяви у попередньому засіданні на 16 квітня 2024 р. на 10:00 год.
22.03.2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від ОСОБА_2 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою від 22.03.2024 заяву ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог залишено без руху. Встановлено ОСОБА_2 строк на усунення недоліків заяви про визнання кредиторських вимог - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено ОСОБА_2 спосіб усунення недоліків заяви про визнання кредиторських вимог шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 6 056 грн 00 коп.
27 березня 2024 року від представника ОСОБА_2 адвоката Омельчук Тетяни Василівни та 02 квітня 2024 року від ОСОБА_2 надійшли докази сплати судового збору, а саме квитанція від 25.03.2024 №195090463 на суму 6 056,00 грн.
Ухвалою від 15.04.2024 призначено розгляд заяви у попередньому засіданні на 30 квітня 2024 р. на 10:00 год.
16 квітня 2024 року від арбітражної керуючої Мельник Ірини Анатоліївни надійшов Звіт про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог.
Ухвалою від 16 квітня 2024 року розгляд справи відкладено на 30 квітня 2024 р. на 10:00 год.
26 квітня 2024 року від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли пояснення щодо повідомлення арбітражної керуючої.
29 квітня 2024 року від арбітражної керуючої Мельник Ірини Анатоліївни надійшов уточнений звіт про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог.
29 квітня 2024 року від представника ОСОБА_2 адвоката Омельчук Тетяни Василівни надійшли докази надіслання клопотання.
30 квітня 2024 року від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли заперечення щодо вимог ОСОБА_2 .
У судовому засіданні 30.04.2024 арбітражна керуюча надала пояснення щодо результатів розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника.
Представник Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" підтримав доводи, викладені у заяві з грошовими вимогами до боржника.
Представник ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені у заяві з грошовими вимогами до боржника.
Представник боржника погодився з позицією арбітражної керуючої.
У судовому засіданні 30.04.2024 оголошувалася перерва до 01 травня 2024 року на 13:00 год.
01 травня 2024 року надійшли наступні документи:
- від ОСОБА_1 пояснення щодо використання коштів, які були позичені у ОСОБА_2 та докази в обгрунтування пояснень.
- від арбітражної керуючої Мельник Ірини Анатоліївни пояснення по справі.
- арбітражної керуючої Мельник Ірини Анатоліївни клопотання про долучення додаткових доказів на підтвердження обставин викладених у Звіті про результати перевірки декларації про майновий стан.
Судом встановлено наступне.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В розумінні даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріях, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Так, згідно з умовами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було здійснено 20 лютого 2024 року за номером 72574, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/og_pov/?d=72574&v=2f07cadee9&t=6 , тобто, строк на пред'явлення грошових вимог закінчується 21 березня 2024 року (включно).
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з положеннями статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).
Відповідно до норм визначених Кодексом України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включені до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена статтею 133 даного Кодексу.
Проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
Достовірними створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, розглянувши письмові заяви кредиторів з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, суд зазначає наступне.
Щодо грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк".
19 березня 2024 року (відправлено поштовим зв'язком через "Укрпошту" 15 березня 2024 року) до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшла заява з вимогами до боржника, у якій просить визнати грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму:
- 1 809 535,62 грн. заборгованість за тілом кредиту, відсотками, комісією та судовим збором за подання позову та апеляційної скарги -2 черга задоволення вимог кредиторів,
- 348 168,60 грн. пеня - 3 черга задоволення вимог кредиторів,
- 6 056,00 грн. сплачений судовий збір за подання заяви (позачергово),
- 137 800,00 грн. - вимоги забезпечені заставою майна.
Судом встановлено, що заявник звернувся до суду вчасно у межах строку передбаченого ч. 1 ст. 45 Кодексу.
Щодо вказаної заяви суд зазначає, що банківською установою на підставі укладеного договору було надано ОСОБА_1 в позику грошові кошти, які останній зобов'язувався повернути у визначені в договорі строки, у зв'язку з чим кредитор просить визнати його вимоги.
На підтвердження обставин викладених в заяві зі сторони кредитора було надано: копію кредитного договору №RОН0GF00000355 від 10.02.2005; копію договору іпотеки №RОН0GF00000355 від 11.02.2005; копію рішення Рівненського міського суду по справі №569/20876/14-ц від 17.07.2015 року; копію рішення Апеляційного суду Рівненської області по справі №569/20876/14-ц від 08.09.2015 року; розрахунки заборгованості; висновок про вартість майна та інші документи.
Так, 10 лютого 2005 року між АТ КБ ПриватБанк» (Банк, Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник, Боржник) було укладено кредитний договір №RОН0GF00000355.
Згідно п. 1.1. Договору Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки з каси на строк до 10.02.2020 включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 22 260,00 дол. США на наступні цілі: для покупки житла по програмі “Житло в кредит” в сумі 18 000,00 дол. США, на оплату страхових платежів в сумі 4 260,00 дол. США.
Сплата процентів за користування кредитом в розмірі 1,0% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,32 від суми виданого кредиту.
Банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі. Факт отримання боржником кредитних коштів у сумі 22 260,00 дол. США підтверджується Випискою/особовим рахунком з 10.05.2005 року по 19.02.2024 року.
ПАТ КБ "Приватбанк" надав боржнику кредит у розмірі встановленому договором, які були використанні для придбання квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 .
Строк повного погашення кредиту до 10.02.2020 р. та мав здійснюватися в наступному порядку: Щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 275,65 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотків, комісією.
Дана квартира в подальшому була передана в забезпечення виконання вимог за вказаним кредитним договором шляхом підписання договору іпотеки від 11 лютого 2005 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського місткого нотаріального округу за номером 937.
А саме, 11.02.2005 між Банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №RОН0GF00000355 за реєстровим номером 936, вказаним договором іпотеки забезпечується виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №RОН0GF00000355 від 10.02.2005.
Пунктом 6 договору іпотеки №RОН0GF00000355 сторони передбачили, що в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором №RОН0GF00000355 від 10.02.2005, іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно:
- трьохкімнату квартиру, заг. пл. 61,8 кв., житловою площею - 38,8 кв.м. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Заставна вартість предмету іпотеки складає суму 137 800,00 грн. (п. 10 договору іпотеки).
Оскільки Позичальником були порушені взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого в нього перед Банком виникла заборгованість за Кредитним договором №RОН0GF00000355 від 10.02.2005, ПАТ КБ “ПриватБанк” (правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Укргазбанк") звернувся із відповідною позовною заявою до Рівненського міського суду.
Так, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/20876/14-ц від 17 липня 2015 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за даним кредитним договором було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 30 114,92 доларів США, що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.10.2014 року складає 389 988 грн. 22 коп. за кредитним договором №ROH0GF0000055 від 10 лютого 2005 року та судові витрати по справі у розмірі 3 654 гривень 00 копійок судового збору.
Згідно даного судового рішення Рівненським міським судом Рівненської області було встановлено, що "... підлягає до стягнення з відповідача заборгованість за договором кредиту ROH0GF0000355 від 10.02.2005 року в сумі 30114,92 дол. США., що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.10.2014 року складає 389 988,22 грн., з розрахунку: заборгованість за кредитом - 15269,98 дол.США; заборгованість по процентам за користування кредитом -12195,34 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 2649,60 грн..."
В подальшому рішенням Апеляційного суду Рівненської області по справі № 569/20876/14-ц від 08 вересня 2015 року було апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором кредиту - скасовано. Позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором кредиту задовольнити частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" пеню в сумі 20000 грн. 00 коп. за кредитним договором № ROH0GF00000355 від 10 лютого 2005 року.
Банк на підставі даного рішення заявляє вимогу про стягнення на користь кредитора з боржника заборгованість, що складається з :
59 236,86 дол. США (курс НБУ до дол. США станом на день подання цієї заяви 15.03.2024 становить 38,6854), що в гривневому еквіваленті становить - 2 291 601,62 грн., дана заборгованість є непогашеною та складається з:
- 14 926,46 дол. США- заборгованість за тілом кредита;
- 29 032,00 дол. США - заборгованість за простроченими відсотками.
- 6 278,40 дол. США - заборгованість за комісією
- 9 000,00 дол. США - заборгованість за пенею.
Також Банк заявляє вимоги до Боржника стосовно стягнення судового збору за судовими рішеннями, а саме 3 654,00 грн. - судовий збір за подання до Рівненського міського суду Рівненської області позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судова справа № 569/20876/14-ц; 248,60 грн. - судовий збір за подання до апеляційного суду Рівненської області скарги на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17.07.2015 по справі № 569/20876/14-ц.
Щодо забезпечення зобов'язань Боржника за Кредитним договором № ROH0GF00000355 від 10 лютого 2005 року посилається на Договір іпотеки № ROH0GF00000355 від 11 лютого 2005 року, та зазначає, що заставна вартість предмету іпотеки складає суму 137 800,00 грн. (п. 10 договору іпотеки).
Таким чином, Банк вказує, що грошові вимоги до боржника складаються з: 1 809 535,62 грн. заборгованість за тілом кредиту, відсотками, комісією та судовим збором за подання позову та апеляційної скарги) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, 348 168,60 грн. (пеня) - 3 черга задоволення вимог кредиторів та на суму 6 056,00 грн. (судовий збір) - позачергово. Окремо просить внести до реєстру вимог кредиторів вимоги забезпечені заставою майна боржника на суму 137 800,00 грн.
16 квітня 2024 року від арбітражної керуючої Мельник І.А. надійшло повідомлення про результати розгляду заяви Банку з грошовими вимогами до боржника.
29 квітня 2024 року від арбітражної керуючої Мельник Ірини Анатоліївни надійшов уточнений звіт про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог.
У повідомленні вказує, що заявлені вимоги Банку підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів згідно до наступної черговості:
- 1 005 858 грн. 31 коп. ( 577 436,08 грн. заборгованість за кредитом; 428 422,23 грн. заборгованість за відсотками) - вимоги забезпечені заставою майна
-145 860 грн. 21 коп. (43 359,38 заборгованість за процентами та 102 500,83 грн. комісією три проценти річних - друга черга задоволення.
- 20 000 грн. 00 коп. пеня - третя черга задоволення.
Крім даного, в порядку cm. 133 Кодексу окремо як витрати нов 'язані з веденням справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 підлягає визнанню сума сплаченого судового збору в розмірі 6 056 грн. 00 коп.
26 квітня 2024 року від представника АТ КБ "ПриватБанк" надійшли письмові пояснення на повідомлення арбітражної керуючої.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Отже, одним із видів порушення зобов'язання є прострочення виконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Правові наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/20876/14-ц від 17 липня 2015 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за даним кредитним договором було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 30 114,92 доларів США, що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.10.2014 року складає 389 988 грн. 22 коп. за кредитним договором №ROH0GF0000055 від 10 лютого 2005 року та судові витрати по справі у розмірі 3 654 гривень 00 копійок судового збору.
Згідно даного судового рішення Рівненським міським судом Рівненської області було встановлено, що "... підлягає до стягнення з відповідача заборгованість за договором кредиту ROH0GF0000355 від 10.02.2005 року в сумі 30114,92 дол. США., що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.10.2014 року складає 389 988,22 грн., з розрахунку: заборгованість за кредитом - 15269,98 дол.США; заборгованість по процентам за користування кредитом -12195,34 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 2649,60 грн..."
В подальшому рішенням Апеляційного суду Рівненської області по справі № 569/20876/14-ц від 08 вересня 2015 року було апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором кредиту - скасовано. Позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором кредиту задовольнити частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" пеню в сумі 20000 грн. 00 коп. за кредитним договором № ROH0GF00000355 від 10 лютого 2005 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Положення вищевказаної статті визначають, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Дана обставина підтверджує той факт, що банк вчинив дії щодо дострокового повернення кредитних коштів, через недотримання боржником положень кредитного договору, в результаті чого звернувся до суду з відповідною позовною заявою про стягнення заборгованість за кредитним договором.
Цивільний кодекс України в ч. 5 ст. 11 закріплює норму про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Оскільки, судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. У зв'язку з цим, рішення суду може бути правоприпиняючим, правозмінюючим, правовідновлюючим. Сфера дії таких рішень суду універсальна, і тому може стосуватися як абсолютних прав (речової та інтелектуальної власності) і корпоративних прав, так і договірних та недоговірних зобов'язань.
Таким чином, Банку на підставі вказаного вище судового рішення підлягав поверненню борг в розмірі: 30 114,92 доларів США, що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.10.2014 року складає 389 988 грн. 22 коп. за кредитним договором №ROH0GF0000055 від 10 лютого 2005 року та судові витрати по справі у розмірі 3 654,00 грн. судового збору; пеня в сумі 20 000 грн. 00 коп. за кредитним договором №ROH0GF00000355 від 10 лютого 2005 року.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось, у зв'язку з пред'явленням до боржника вимоги про дострокове погашення боргу по кредиту згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Враховуючи вищевказане, кредитор не може нараховувати проценти за кредитним договором після закінчення строку кредиту, або у разі пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту у порядку, передбачених положенням статті 1050 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок зазначений у постановах Великої Палати Верховного суду: № 127/15672/16-ц від 08.11.2019 року, № 723/304/16-ц від 23.10.2019 p.. № 444/9519/12 від 28.03.2018 року, № 1519/2-3165/11 від 03.07.2019 року та № 461/10610/13-ц від 10.04.2019 року.
Оскільки рішенням суду від 17.07.2015 було стягнуто заборгованість по відсотках, що існувала на дату звернення з позовною заявою, то відповідно до вказаних вище норм, проведення нарахування відсотків після прийняття вказаного рішення є неправомірним.
З врахуванням наведеного до визнання підлягають заявлені вимоги банку за кредитом 14926,46 доларів США, також відсотками, комісії та пені, що стверджені судовим рішенням. А саме: заборгованість по кредиту - 14 926,46 дол. США, прострочених відсотків - 12 195,34 дол. США, комісії за користування кредитом - 2 649,60 дол. США та пені - 20 000,00 грн.
Водночас положеннями абзацу 6 пункту 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ встановлено, що склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов'язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
Провадження у даній справі відкрито 20 лютого 2024 року.
Станом на 20 лютого 2024 року офіційний курс національної валюти України до долару США складав 38,2847 грн.
Отже, борг, який складається з заборгованості по кредиту 14 926,46 дол. США, прострочених відсотків 12 195,34 дол. США, комісії за користування кредитом 2 649,60 дол. США) в гривневому еквіваленті складає всього 1 139 789,12 грн. (а саме, заборгованість по кредиту 14 926,46 дол. США - 571 455,04 грн., прострочених відсотків - 12 195,34 дол. США - 466 894,93 грн., комісії за користування кредитом - 2 649,60 дол. США - 101 439,15 грн.). У цій частині вимоги підлягають визнанню.
Водночас вимоги кредитора про визнання нарахування відсотків та підвищених відсотків по Кредитному договору за період з 21 жовтня 2014 року по 10 лютого 2020 року є неправомірною. У зв'язку з чим грошова вимога в розмірі 16 836,66 доларів США, що є процентами за користування кредитними коштами, та 3 628,80 дол. США, що є заборгованістю за комісією, нараховані за період з дати звернення з позовною заявою в 2014 року по 10 лютого 2020 року є неправомірною. Тому такі вимоги відхиляються судом з огляду на їх необґрунтованість.
Крім того, враховуючи факт наявності судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, правовідносини між сторонами врегульовуються уже не умовами кредитного договору, а наявним судовим рішенням.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Зважаючи на те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України й охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Щодо заявленої вимоги про визнання грошових вимог в розмірі 9 000,00 доларів США пені, що еквівалентно 348 168,60 грн., суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, рішенням апеляційного суду від 08 вересня 2015 року було стягнено пеню за простроченими відсотками та кредитом в розмірі 20 000,00 грн. В рішенні Апеляційного суду Рівненської області по справі № 569/20876/14-ц від 08 вересня 2015 року було встановлено, що " .. з матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що відповідач отримав кредит в сумі 22 260,00 доларів США на термін до 10 лютого 2020 року та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.
З розрахунку заборгованості до договору № ROH0GF0000355 від 10 лютого 2005 року, вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість станом на 20 жовтня 2014 року у розмірі 48141,98 доларів США., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 15269,98 дол.США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 12195,34 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 2649,60 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 18027,06 дол. США.
Рішенням Рівненського міського суду від 19 травня 2011 року задоволено позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення коштів по кредитному договору № ROH0GP0000355 від 10 лютого 2005 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру у АДРЕСА_2 , яке набрало законної сили. Рішенням суду дано право ПАТ КБ "Приватбанк" реалізувати іпотечне майно, проте як було встановлено судом, рішення суду не виконувалось, та за період з 2011 року по день звернення до суду з позовом про стягнення боргу за договором кредиту просять стягнути з МалецькогоД.В. за весь цей період проценти, комісію та пеню".
Згідно з положеннями статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктом 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
З огляду на зазначене, враховуючи, що станом на день розгляду справи договірне врегулювання питання щодо повернення боргу за кредитним договором між сторонами припинило існування (оскільки з дати винесення судового рішення, дане питання врегульовується саме даним рішенням суду та передбаченим порядком його виконання) нарахування та стягнення пені на підставі договору кредиту є неправомірним. Доказів існування інших правочинів, укладених в письмовій формі між сторонами у спірному періоді суду не подано.
Крім того суд вважає за доцільне зазначити, що 12 серпня 2015 набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" №1304-VII від 03.06.2014, пунктом 1 якого визначено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Абзацом четвертим пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ визначено, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., №28, ст. 940; 2015 р., №43, ст. 386) втрачає чинність через один рік з дня введення (21.10.2019) в дію цього Кодексу, а саме з 21.10.2020.
Законом України №895-IX від 16.09.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" внесено зміни до абзацу четвертого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ та пролонговано строк дії Закону України №1304-VII від 03.06.2014 на вісімнадцять місяців з дня введення в дію КУзПБ, а саме до 21 квітня 2021 року.
Згідно з нормами статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Водночас пунктом 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ установлено, що протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
Цим пунктом КУзПБ також передбачені особливості здійснення провадження у справі про відновлення платоспроможності фізичних осіб, особливості складу кредиторських вимог до боржника, що можуть бути визнані судом, особливості реструктуризації заборгованості фізичної особи, умов у плані реструктуризації та порядку його виконання.
У своїй постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 908/2536/20 Верховний Суд відзначив, що наведені в пункті 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ особливості застосовуються судом протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу, а провадження у справі про відновлення платоспроможності фізичних осіб за цими особливостями здійснюється (з розглядом та визнанням вимог кредиторів, розробленням, затвердженням та виконанням плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи тощо) за таких передумов:
- заборгованість фізичної особи виникла до дня введення в дію цього Кодексу;
- ця заборгованість фізичної особи виникла за кредитом в іноземній валюті;
- такий кредит забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку;
- предмет іпотеки (квартира або житловий будинок) є єдиним місцем проживання сім'ї боржника.
А тому при розгляді заяв фізичних осіб про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також і на будь якій іншій стадії провадження у такій справі, тобто і при здійсненні провадження у цих справах (розгляді та затвердженні плану реструктуризації боргів боржника тощо) суду, що розглядає цю справу, у разі, коли боржник - фізична особа обґрунтовує свої вимоги неможливістю погашення заборгованості за кредитом в іноземній валюті, належить дослідити та оцінити, зокрема ті обставини, чи мають місце (підтверджені належним чином) імперативно визначені законом підстави для застосування до відповідних правовідносин та процедур у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи особливостей, передбачених положеннями пункту 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ.
У цьому висновку cуд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.05.2021 у справі № 904/1454/20, що також уточнена в постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 918/127/20.
Як видно з матеріалів справи, боржник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначивши кредиторів, серед яких заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" обґрунтована наявністю судового рішення про стягнення заборгованості за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири. Як слідує з наданих суду документів, боржник зареєстрований за адресою квартири, яка перебуває в іпотеці, а як місце проживання боржником вказано адресу, що відповідає місцю його реєстрації.
Оскільки банк (іпотекодержатель) не є єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи (боржником вказано велику кількість потенційних кредиторів), судом не було застосовано положення абзацу 2-4 пункту 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ, які були доповнені згідно із Законом № 1382-IX від 13.04.2021 .
Таким чином суд констатує, що положеннями пункту 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ установлено особливий порядок реструктуризації заборгованості фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника.
Наведений пункт 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ визначає правовий механізм при введенні процедури банкрутства фізичних осіб, який має на меті надати боржнику можливість реструктуризувати свої боргові зобов'язання для унеможливлення негайної реалізації житла, переданого в іпотеку банкам за валютними кредитами (постанова Верховного Суду від 16 березня 2021 року справа №916/169/20).
Згідно абзацу 6 пункту 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ слідує, що, до розміру вимог забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
Законодавець визначив тимчасові особливості процедури неплатоспроможності фізичної особи, згідно з якими до розміру вимог забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 11 травня 2021 року (справа № 927/844/20).
Таким чином, вимоги банку як кредитора, виникли на підставі кредитного договору, є забезпеченими майном боржника, та відповідно підлягають погашенню за рахунок такого майна позачергово та визначаються з урахуванням положень пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ. За таких обставин до розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня. З огляду на таке суд робить висновок про відсутність підстав для визнання грошових вимог на суму пені.
Водночас, до визнання підлягають вимоги які визнані судом за наслідками розгляду спору про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки рішення суду набрало законної сили та є обов'язковим до виконання відповідно до статті 129-1 Конституції України.
З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що визнанню підлягають вимоги кредитора в розмірі 20 000,00 грн. пені, як присуджені судовим рішенням, котре набрало законної сили. Решта вимог в розмірі 328 168,60 грн. пені відхиляються.
Отже, розмір кредиторських вимог Банку, який підлягає визнанню, становить:
- заборгованість по кредиту 14 926,46 дол. США - 571 455,04 грн.,
- по прострочених відсотках - 12 195,34 дол. США - 466 894,93 грн.,
- по комісії за користування кредитом - 2 649,60 дол. США - 101 439,15 грн.
- витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 грн. 00 коп. та 248,60 (стягнуті за рішеннями судів),
- пеня 20 000,00 грн.
Інші вимоги кредитора про визнання 16 836,66 доларів США процентів за користування кредитними коштами, 3 628,80 дол. США комісії, 328 168,60 грн. пені - відхиляються з огляду на їх необґрунтованість.
В силу ст. 45 КУзПБ, забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Відповідно до ч. 6 ст. 64 КУзПБ, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
З набранням Кодексом України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, які виникли за зобов'язаннями, що повністю (частково) забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, включаються до реєстру вимог кредиторів окремо, виходячи з обсягу забезпечення таких вимог, що визначається виходячи з тих доказів, які досліджуються у справі та волевиявлення заставного кредитора щодо повної або часткової відмови від забезпечення. Якщо конкурсний кредитор надає докази того, що його забезпечені вимоги охоплюються вартістю заставного майна, визначеною на момент укладення договору застави, а боржник не надає інших доказів щодо ринкової вартості такого майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору застави, оскільки своїм волевиявленням забезпечений кредитор обмежив своє право на забезпечення за рахунок предмета застави інших своїх вимог. Вимоги конкурсного кредитора, які не охоплюються вартістю заставного майна за волевиявленням кредитора, включаються до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості залежно від правової природи таких кредиторських вимог (вимоги за основним боргом, штрафними санкціями, судові витрати тощо).
Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора не заперечує застосування положень цивільного законодавства щодо визначення загального розміру вимог заставного кредитора, виходячи з розміру його зобов'язань за укладеним договором застави та розміру заборгованості за кредитним договором, однак надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог четвертої черги чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо вартості предмета застави та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення. (Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16).
Зважаючи, що заявник та боржник не надали інших доказів щодо ринкової вартості заставного майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора мають бути включені до реєстру, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору іпотеки.
Як вже зазначено вище, 10 лютого 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ROH0GF00000355.
Пунктом 1.1 Кредитного договору №ROH0GF0000055 від 10 лютого 2005 року встановлено, що Банк зобов'язується щдати "Позичальникові" кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк до 10.02.2020 року включно, у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у розмірі 22 260,00 дол. США на наступні цілі: "Житло в кредит" у сумі 18000,00 доларів США та на сплату страхових платежів,у сумі 4 260,00 доларів США, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості на Кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,32 % від суми виданого кредиту.
11.02.2005 між Банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №RОН0GF00000355 за реєстровим номером 936, вказаним договором іпотеки забезпечується виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №RОН0GF00000355 від 10.02.2005.
Пунктом 6 договору іпотеки №RОН0GF00000355 сторони передбачили, що в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором №RОН0GF00000355 від 10.02.2005, іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно:
- трьохкімнату квартиру, заг. пл. 61,8 кв., житловою площею - 38,8 кв.м. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Заставна вартість предмету іпотеки складає суму 137 800,00 грн. (п. 10 договору іпотеки).
Відповідно до п. 1.2 Договору іпотеки від 11.02.2005 року сторони погодили, що даний договір забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору №RОН0GF00000355 від 10.02.2005, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем.
Таким чином, сторони погодили, що заставна вартість предмета іпотеки на дату укладена договору визначена в розмірі 137 800,00 грн., якої в контексті умов Договору іпотеки достатньо для забезпечення всіх зобов'язань за кредитним договором.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відтак, враховуючи саму мету укладення заставного договору та норми законодавства в частині того, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
При аналізі умов договору іпотеки, в частині узгодженої сторонами договірної вартості предмета застави за основу необхідно брати не фактично вказану його вартість, яка визначена в національній валюті у відповідному пункті договору, а його вартість, яка буде еквівалентною валюті зобов'язання (кредиту, позики), яке забезпечується.
Згідно зі ст. 99 Конституції грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч.1, 2 ст.192 ЦК України).
Згідно зі ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Водночас, ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна. Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.
Відповідно до абз. 6 п. 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ, склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов'язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
Як зазначалось вище, станом на 20.02.2024 (дату відкриття провадження у справі) офіційний курс національної валюти України до долару США становив 38,2847 грн.
Згідно умов кредитного договору, ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 22 260,00 доларів США., що за курсом НБУ на дату укладення кредитного договору становило 117 973,55 грн., оскільки станом на 10.02.2005 офіційний курс долара США до гривні за даними НБУ становив 5,2998 грн. за 1 долар США.
Водночас, пунктом 10 іпотечного договору вартість предмета забезпечення сторонами було визначено в розмірі 137 800,00 грн., що проводячи аналогію з валютою кредитування за курсом НБУ станом на 10.02.2005 року становило 26 000,98 доларів США.
Із вказаного випливає, що сторонами було погоджено вартість заставного майна в розмірі 26 000,98 доларів США., що за курсом НБУ на дату укладення кредитного та іпотечного договору становило 137 800,00 грн.
В даному випадку суд зауважує, що при визначенні договірної вартості предмету забезпечення має братися за основу її величина, що визначена за курсом НБУ на дату укладення договору у валюті кредитування, а не в національній валюті як це зафіксовано в договорі іпотеки від 11.02.2005. Оскільки для економіки будь-якої країни характерним є коливання курсу валют, що створює таке явище як курсові різниці, що по своїй правовій та економічній природі є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національній валюті України або навпаки, при різних валютних курсах в різні часові інтервали.
За наведених обставин судом констатується, що з огляду на погоджену вартість заставного майна станом на 11.02.2005 в сумі 137 800,00 грн (що за курсом НБУ становило 26 000,98 доларів США), відповідно станом на 20.02.2024 (дату відкриття провадження у справі) 26 000,98 дол. США еквівалентно 995 439,72 грн.
Окремо судом відмічається, що АТ КБ "ПриватБанк", в порядку визначеному ст. 45 КУзПБ, не подавалась заява про повну чи часткову відмову від забезпечення.
Таким чином, оскільки вартість предмета іпотеки станом на дату відкриття провадження у даній справі (20.02.2024) становила 995 439,72 грн., тому господарський суд вважає, що вимоги кредитора є забезпеченими в частині вимог на суму 995 439,72 грн., з яких 571 455,04 грн. заборгованість по кредиту, 423 984,67 грн. заборгованість по прострочених відсотках,
Інші вимоги належить визнати та включити до реєстру вимог кредиторів у такій черговості:
- 42 910,25 грн. заборгованість по прострочених відсотках, 101 439,15 грн. борг по комісії, витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 грн. 00 коп. та 248,60 (стягнуті за рішеннями судів) - друга черга задоволення,
- пеня 20 000,00 грн. - третя черга задоволення.
Інші вимоги кредитора про визнання 16 836,66 доларів США процентів за користування кредитними коштами, 3 628,80 дол. США комісії, 328 168,60 грн. пені - відхиляються.
АТ КБ "ПриватБанк" понесено витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність в розмірі 6 056,00 грн. судового збору.
Відносно вимог кредитора ОСОБА_2 .
22 березня 2024 року (відправлено поштовим зв'язком через "Укрпошту" 20 березня 2024 року) до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від ОСОБА_2 надійшла заява з вимогами до боржника, у якій просить визнати грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму 863 000 грн. 00 коп. основного боргу, та 6 0568,00 грн. сплаченого судового збору за подання цієї заяви.
Судом встановлено, що заявник звернувся до суду вчасно у межах строку передбаченого ч. 1 ст. 45 Кодексу, заява надіслана суду 20.03.2024 року згідно фіскального чеку відділення Укрпошти. Заява була зареєстрована канцелярією 22.03.2024. Зява фізичної особи ОСОБА_2 мотивована тим, що 10 грудня 2019 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 , що є боржником в даній судовій справі, кошти в сумі 150 000,00 грн. на підтвердження чого укладено договір позики від 10.12.2019.
30 грудня 2020 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 кошти в сумі 100 000,00 грн на підтвердження чого укладено договір позики від 30.12.2020.
03 березня 2021 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 кошти в сумі 50 000,00 грн, на підтвердження чого укладено договір позики від 03.03.2021.
16 вересня 2022 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 кошти в сумі 360 000,00 грн. на ствердження чого укладено договір позики від 16.09.2022.
03 вересня 2023 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 кошти в сумі 140 000,00 грн. на ствердження чого укладено договір позики від 03.09.2023.
30 січня 2024 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 , що є боржником в даній судовій справі, кошти в сумі 63 000,00 грн. на підтвердження чого укладено договір позики від 30.01.2024.
ОСОБА_1 позику позичальнику не повернув в повному обсязі, у зв'язку з чим остання звернулася до суду з заявою про грошові вимоги до боржника в розмірі 863 000 грн. 00 коп.
Арбітражна керуюча Мельник Ірина Анатоліївна за результатом розгляду заяви з грошовими вимогами ОСОБА_2 подала повідомлення, в яких зазначає про визнання грошових вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в сумі 863 000 грн. 00 коп. - 2 (друга) черга задоволення. Також, в порядку ст. 133 Кодексу окремо як витрати пов'язані з веденням справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 підлягає визнанню сума сплаченого судового збору в розмірі 6 056 грн. 00 коп.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результати розгляду заяви фізичної особи кредитора з грошовими вимогами до боржника встановлено, що 10 грудня 2019 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 , що є боржником в даній судовій справі, кошти в сумі 150 000,00 грн. на підтвердження чого укладено договір позики від 10.12.2019. 30 грудня 2020 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 кошти в сумі 100 000,00 грн на підтвердження чого укладено договір позики від 30.12.2020. 03 березня 2021 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 кошти в сумі 50 000,00 грн, на підтвердження чого укладено договір позики від 03.03.2021. 16 вересня 2022 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 кошти в сумі 360 000,00 грн. на ствердження чого укладено договір позики від 16.09.2022. 03 вересня 2023 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 кошти в сумі 140 000,00 грн. на ствердження чого укладено договір позики від 03.09.2023. 30 січня 2024 року ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 , що є боржником в даній судовій справі, кошти в сумі 63 000,00 грн. на підтвердження чого укладено договір позики від 30.01.2024.
ОСОБА_2 надала відомості щодо підтвердження джерела походження цих коштів - відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Також надано розписки, складені у присутності свідків про те, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_2 кошти за договорами позики.
У свою чергу ОСОБА_6 надав пояснення та докази, на які цілі дані кошти були втрачені. Так, боржник має доньку, та кошти надавав колишній дружині як оплату боргів за аліментами, та допомогу на утримання дитини. Такі обставини підтвердила колишня дружина боржника ОСОБА_7 у своїх розписках, долучених до матеріалів справи. Частина коштів витрачалася на особисті потреби ОСОБА_1
ОСОБА_1 позику позичальнику не повернув в повному обсязі, у зв'язку з чим остання звернулася до суду з заявою про грошові вимоги до боржника в розмірі 863 000 грн. 00 коп.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до п. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 становлять 863 000,00 грн.
Статтею 133 Кодексу встановлено порядок задоволення вимог кредиторів в справі про неплатоспроможність. Таким чином відповідно до п. 4 даної статті Кодексу вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Заявлені грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 не забезпечені заставою, слід визнати на суму 863 000,00 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів - 2 (друга) черга задоволення.
ОСОБА_2 понесено витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність в розмірі 6 056,00 грн. судового збору.
Згідно з положеннями статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:
1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;
2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 45, 47, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати частково вимоги кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), в розмірі:
- 995 439,72 грн. (з яких 571 455,04 грн. заборгованість по кредиту, 423 984,67 грн. заборгованість по прострочених відсотках) - забезпечені заставою;
- 42 910,25 грн. заборгованість по прострочених відсотках, 101 439,15 грн. борг по комісії, витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 грн. 00 коп. та 248,60 (стягнуті за рішеннями судів) - друга черга задоволення,
- пеня 20 000,00 грн. - третя черга задоволення.
2. У визнанні решти грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до фізичної особи ОСОБА_1 в розмірі 16 836,66 доларів США процентів за користування кредитними коштами, 3 628,80 дол. США комісії, 328 168,60 грн. пені - відмовити.
3. Заяву ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати вимоги кредитора ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в розмірі:
- 863 000 грн. 00 коп. - друга черга задоволення.
4. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у розмірі 6 056,00 грн. та витрати на оплату судового збору ОСОБА_2 у розмірі 6 056,00 грн.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 15 травня 2024 року.
6. Зобов'язати керуючого реструктуризацією надати суду до 20 червня 2024 року: реєстр вимог кредиторів боржника; докази організації та проведення зборів кредиторів.
7. Призначити судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на "25" червня 2024 р. на 10:00 год.
8. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили 01 травня 2024 року та може бути оскаржена у десятиденний строк до Північно-західного апеляційного господарського суду за правилами ст.ст.254-259 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Бережнюк В.В.