Справа № 275/338/24
02 травня 2024 року смт. Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів Житомирської області кримінальне провадження №12024060420000039за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Морозівка Брусилівського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше судимого:
- 22 січня 2024 року Брусилівським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 111-1 КК України до покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на 10 років,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 , ч.1 ст.162 КК України,
Указом Президента України №64/2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який затверджено 24.02.2022 Верховною Радою України ЗУ Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", на підставі Указу Президента України від 06 листопада 2023 р. №734/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Всупереч введеному правовому режиму воєнного стану, 28 грудня 2023 близько 19 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою свого проживання по АДРЕСА_1 , достовірно знючи, що у будинку за адресою АДРЕСА_2 ніхто не проживає, вирішив викрасти там майно.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна корисливий мотив та мету незаконно збагатитися, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю власника та інших осіб поблизу себе ОСОБА_5 , 28 грудня 2023 близько 19 години, проник на територію домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , де шляхом віджиму метало пластикового вікна за допомогою металевої фомки, яку він заздалегідь взяв із собою, проник до середини житлового приміщення, звідки таємно, умисно викрав систему охорони марки «Ajax», яка включає в себе наступні складові:7 бездротових датчиків руху «Ajax» моделі «MotionProtect (white)» вартістю 10136, 70 грн, жорсткий диск торгівельної марки «Seagate» моделі «SkyHawk ST2000VX016» вартістю 2783,99 грн., блок живлення імпульсивний торгівельної марки «RJTAR» моделі «RT-PS12-180» вартістю 525,89 грн., відеореєстратор торгівельної марки «Hikvision» моделі «AcuSense DS-7608NXI-K1(B)» вартістю 4451,09 грн., відеореєстратор гібридний торгівельної марки «Hikvision» моделі «iDS-7108HQHi-Ml/S(C)» вартістю 4960,80 грн., жорсткого диску торгівельної марки «Seagate» моделі «SkyHawk ST4000VX005» вартістю 3503,70 грн., джерело безперебійного живлення торгівельної марки «Hikvision» моделі «DS-UPS1000/EU» вартістю 2306,70 грн., бездротовий маршрутизатор торгівельної марки «Ruijie» моделі «RG-EW1200» вартістю 1154,70 грн., охоронна централь торгівельної марки «Ajax» моделі «Hub 2 (8EU) UA white» вартістю 6209,10 грн., стартового пакету Київстар Датчик вартістю 125,50 гри., які належать потерпілому ОСОБА_6 та викраденим розпорядилася на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 36158,17 грн.
Крім цього, всупереч введеному правовому режиму воєнного стану, у невстановлений слідством день на початку січня 2024 року близько 20 години у ОСОБА_5 , який перебував за адресою свого проживання по АДРЕСА_1 , повторно виник злочинний умисел на крадіжку чужого майна. Достовірно знаючи, що у будинку за адресою АДРЕСА_3 власниця відсутня, він вирішив викрасти там майно.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна корисливий мотив та мету незаконно збагатитися, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю власника та інших осіб поблизу себе ОСОБА_5 , в один з днів початку січня місяця 2024 року близько 20 години, проник на територію домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , де шляхом віджиму штапіків вікна, проник до середини житлового приміщення, звідки таємно, умисно, повторно викрав мобільний телефон марки «Теспо Spark» моделі «Go 2022» вартістю 2100,00 грн, який належить потерпілій ОСОБА_7 та викраденим розпорядився на власний розсуд.
Крім цього, 14 лютого 2024 року близько 23 години у ОСОБА_5 , який достовірно знав, що у будинку за адресою АДРЕСА_2 ніхто не проживає, виник злочинний умисел на незаконне проникнення до території даного будинку.
Того ж дня, близько 23 години 14 хвилин, ОСОБА_5 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, якою проголошено, що кожному гарантується недоторканість житла, ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України №475/97- ВР від 17 липня 1997 року, якими закріплено права людини на недоторканість житла або іншого володіння особи, умисно, протиправно, всупереч волі законного володільця ОСОБА_6 , без законних на те підстав, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає, через паркан домогосподарства проник до подвір'я, підійшов до вхідних дверей житлового будинку, де навмисно пошкодив фасад будинку, чим порушив недоторканість іншого володіння ОСОБА_6 .
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковано за:
-ч. 4 ст. 185 КК України - як умисні дії, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану;
-ч.1 ст. 162 КК України - як умисні дії, що виразилися у незаконному проникненні до іншого володіння особи.
29 лютого 2024 року між прокурором Попільнянського відділу Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №120230604 20000039 з одного боку, та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_4 з іншого боку, на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою прокурор та підозрюваний ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст.185 , та ч.1 ст. 162 КК України, підозрюваний зобов'язався під час судового розгляду у повному обсязі визнати свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень. Також сторонами угоди визначено узгоджені вид і розмір покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення, а саме: за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України ОСОБА_5 призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України ОСОБА_5 призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік. Відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити покарання підозрюваному ОСОБА_5 у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ть) років, із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
Вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2024 року за ч.1 ст.111-1 КК України виконувати самостійно.
Вказана угода про визнання винуватості направлена до суду разом із обвинувальним актом.
У підготовчому судовому засіданні з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнає свою вину та підтверджує обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаюється у скоєному. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні, вважала , що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджений в угоді вид і розмір покарання. Одночасно просила вирішити питання про речові докази та витрати на проведення експертиз.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 в підготовчому судовому засідання просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до суду не з"явились, від них поступили заяви про розгляд справи без їх участі.
На досудовому слідстві потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали заяви про надання згоди прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з ОСОБА_5 , в якій не заперечували проти призначення йому покарання з випробуванням.
Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
На підставі пояснень учасників кримінального провадження суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено, зокрема, угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 згідно вимог статті 12 КК України є тяжким злочином.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 згідно вимог статті 12 КК України є кримінальним проступком.
Встановлено, що угода відповідає вимогам ст. 472 КПК України, відсутністні підстави для відмови в затвердженні укладеної угоди, викладені в ч. 7 ст. 474 КПК України.
Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_5 який має постійне місце проживання, та характеризується задовільно, раніше до кримінальної відповідальності притягувався.
Обставиною, що пом'якшує покарання Хоруженкузгідно ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданого збитку та визнання вини.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 згідно ст. 67 КК України, судом не виявлено.
Узгоджена угодою міра покарання для обвинуваченого у виді позбавлення волі встановлена в межах санкцій ч.4 ст.185 КК України та у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 162 КК України з урахуванням даних, які характеризують особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшує його покарання.
Оскільки вказані умови угоди про визнання винуватості повністю відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін, або інших осіб, відсутня неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, а також не встановлено відсутності фактичних підстав для визнання винуватості, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості у підготовчому судовому засіданні та призначення обвинуваченому ОСОБА_5 узгодженої сторонами міри покарання, тобто за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України ОСОБА_5 призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України ОСОБА_5 призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік. Відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити покарання підозрюваному ОСОБА_5 у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
Вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2024 року за ч.1 ст.111-1 КК України виконувати самостійно.
При цьому суд вважає, що саме таке покарання, призначене судом обвинуваченому ОСОБА_5 буде відповідати принципам та цілям призначення покарання і буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
З обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню судові витрати за проведення судових експертиз у розмірі 16660,16 грн.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373-375, 394,468,474,475 КПК України,суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 лютого 2024 року, укладену між прокурором Попільнянського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12023060420000039.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185 та частиною 1 статті 162 КК України.
Призначити ОСОБА_5 покарання за:
-частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років,
- частиною 1 статті 162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 ( два ) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати у розмірі 16660,16 грн.
Речові докази:
-кросівки, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області - повернути власнику ОСОБА_5 ,
- металеву фомка, перфорований блок живлення, полімерну частина білого кольору, сірник, темну дактилоплівку, два змиви з підвіконня, світлу дактилоплівку, реле інжекторної напруги, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області - знищити ;
-мобільний телефон марки «Теспо Spark», який передано на зберігання власнику ОСОБА_7 - залишити в користування власнику ;
-диск з відеозаписом, що зберігається в матеріалах кримінального провадження- залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга, з урахуванням вимог, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СуддяОСОБА_1