вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2472/22
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФІФІД” (54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 13/5, оф. 28)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, вул. Переяславська, 32)
про стягнення 357820,00 грн. заборгованості за договором поставки № 1260122/1 від 26.01.2022 р.,
секретар судового засідання: Невечера С.А.
Представники сторін:
від позивача: Карпічев Ю.Г. (ордер на надання правової допомоги серії АК № 1000227; посвідчення адвоката № 175 від 20.09.2010 р.);
від відповідача: Морозова Г.Є. (ордер на надання правової допомоги № 1279163 від 20.02.2023 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1822 від 18.10.2005 р.) - в режимі відеоконференції.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОФІФІД” звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” про стягнення 357820,00 грн. заборгованості за договором поставки № 1260122/1 від 26.01.2022 р.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 1260122/1 від 26.01.2022 р., згідно з яким ТОВ “ПРОФІФІД” зобов'язалося передати у власність ТОВ “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” товар у кількості, асортименті, за вартістю, на умовах та у строк, узгоджених сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Виконуючи свої зобов'язання за договором, позивачем було поставлено товар на умовах, погоджених у специфікаціях, що підтверджується, зокрема, підписаною сторонами видатковою накладною № 68 від 10.06.2022 р. та товарно-транспортною накладною № Р68 від 10.06.2022 р. Однак, внаслідок порушенння умов договору відповідачем в частині своєчасності та повноти оплати поставленого товару, у ТОВ “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” перед ТОВ “ПРОФІФІД”, з урахуванням часткової оплати в сумі 100000,00 грн. 10.06.2022 р., виникла заборгованість у розмірі 357820,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2022 р. вказану позовну заяву було залишено без руху.
21.12.2022 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача на виконання вимог зазначеної ухвали надійшла заява (вх. № 18841/22 від 21.12.2022 р.) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2022 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
23.01.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 19.01.2023 р. (вх. № 1438/23 від 23.01.2023 р.), за змістом якого відповідач проти позовних вимог заперечує, оскільки в останнього є підстави вважати, що позивачем під час виконання договору поставки № 1260122/1 від 26.01.2022 р. було поставлено неякісне та шкідливе м'ясокісткове борошно, що спричинило падіж тварин ТОВ “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ”.
Так, відповідач зазначає, що позивач, всупереч умовам договору поставки та вимогам чинного законодавства, не надав жодного документу, який би підтверджував якість поставленого товару (м'ясокісткового борошна). Крім того, поставлене м'ясокісткове борошно відповідач почав використовувати з 20.06.2022 р. як складову раціону для молодняка норок згідно з розробленим ФОП Кирилюк В.В. раціоном на підставі договору про надання послуг № 040122/1, укладеного 04.01.2022 р. Відповідно до розроблених раціонів в період з 20.06.2022 р. по 30.06.2022 р. м'ясокісткове борошно складало 5% від загальної маси складових корму для тварин. Одночасно з додаванням до корму м'ясокісткового борошна, отриманого від позивача, з 21.06.2022 р., за твердженням відповідача, почав зростати добовий падіж тварин, сукупне перевищення якого склало 43152 тварини. Після 30.06.2022 р. відповідач припинив додавати м'ясокісткове борошно, поставлене позивачем, до складу кормів, в результаті чого падіж молодняка норок припинився. У вересні 2022 р. відповідач направив в лабораторію Eurofins Steins Laboratorium (Vejen) (Данія) поставлений позивачем товар. На підставі лабораторного дослідження було отримано висновки, що встановили вірогідність наявності в м'ясокістковому борошні ТОВ “ПРОФІФІД” бактерій Clostridium perfringens, які є збудником анаеробної дизентерії молодняку, що є гострою інфекційною хворобою новонароджених тварин та характеризується високою летальністю. Відповідач вважає, що причиною падежу тварин є неякісність та шкідливість поставленого позивачем м'ясокісткового борошна, що свідчить про безпідставність позовних вимог ТОВ “ПРОФІФІД”. Поряд з цим, ТОВ “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” посилається на приписи цивільного та господарського законодавства щодо якості поставленого товару та зазначає, що останнє має право відмовитись від договору та оплати товару або вимагати повернення коштів, які були вже сплачені.
Також 23.01.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 19.01.2023 р. (вх. № 1441/23 від 23.01.2023 р.) про призначення судово-ветеринарної експертизи, за змістом якого відповідач просив призначити судово-ветеринарну експертизу у справі № 911/2472/22.
Окрім того, 23.01.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н від 19.01.2022 р. (вх. № 1439/23 від 23.01.2023 р.) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, за змістом якої відповідач просив суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2023 р. було здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/2472/22 за правилами загального позовного провадження.
23.02.2023 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника ТОВ “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” надійшло клопотання б/н від 22.02.2023 р. (вх. № 562/23 від 23.02.2023 р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2023 р. було відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” б/н від 22.02.2023 р. (вх. № 562/23 від 23.02.2023 р.) про проведення судового засідання у справі № 911/2472/22, призначеного ухвалою суду від 30.01.2023 р. на 06.03.2023 р., в режимі відеоконференції.
03.03.2023 р. до Господарського суду Київської області в системі «Електронний суд» від представника відповідача надійшли пояснення б/н від 03.03.2023 р. (вх. № 645/23 від 03.03.2023 р.) на додаткове обґрунтування клопотання щодо призначення експертизи у справі, за змістом яких останній просив суд визнати поважними причини неможливості подання відповідачем суду відповідного експертного висновку у строк, визначений для подання доказів, та призначити у справі судово-ветеринарну експертизу із питаннями, викладеними у поданому раніше клопотанні відповідача про призначення експертизи.
03.03.2023 р. до Господарського суду Київської області електронною поштою від позивача надійшла заява б/н, б/д (вх. № 4215/23 від 03.03.2023 р.), за змістом якої останній просив суд перенести розгляд справи на іншу дату та зазначав, що ТОВ “ПРОФІФІД” відзив на позовну заяву не отримало, однак, враховуючи зміст ухвали суду від 30.01.2023 р., останнє заперечує щодо призначення експертизи.
У судовому засіданні 06.03.2023 р. представник відповідача надав пояснення по суті спору, пояснення щодо клопотання про призначення судово-ветеринарної експертизи та щодо відзиву на позовну заяву; представник позивача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання учасники процесу були повідомлені в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2023 р. підготовче засідання у справі було відкладено.
07.03.2023 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява б/н від 07.03.2023 р. (вх. № 672/23 від 07.03.2023 р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2023 р. було задоволено заяву представника відповідача б/н від 07.03.2023 р. (вх. № 672/23 від 07.03.2023 р.) про участь в судовому засіданні, відкладеному на 27.03.2023 р. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 27.03.2023 р. представник відповідача (в режимі відеоконференції) підтримувала подане відповідачем раніше клопотання про призначення судово-ветеринарної експертизи; представник позивача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання учасники процесу були повідомлені в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2023 р. підготовче засідання у справі було відкладено.
29.03.2023 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява б/н від 28.03.2023 р. (вх. № 953/23 від 29.03.2023 р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2023 р. було задоволено заяву представника відповідача б/н від 28.03.2023 р. (вх. № 953/23 від 29.03.2023 р.) про участь в судовому засіданні, відкладеному на 11.05.2023 р., в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
13.04.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 10.04.2023 р. (вх. № 7164/23 від 13.04.2023 р.) про уточнення запропонованого переліку питань на вирішення судово-ветеринарної експертизи, за змістом якого відповідач просив суд призначити судово-ветеринарну експертизу та винести на розгляд питання, зазначені в даному клопотанні.
01.05.2023 р. до Господарського суду Київської області від ТОВ «ПРОФІФІД» надійшли пояснення б/н від 24.04.2023 р. (вх. 8349/23 від 01.05.2023 р.), за змістом яких позивач зазначав, що належним чином оформлених претензій, у т.ч. відповідно до п. 2.9 договору, щодо кількості та якості товару з моменту його поставки на адресу ТОВ «ПРОФІФІД» не надходило. Відповідно до п. 2.13 договору поставки № 1260122/1 від 26.01.2022 р. претензії щодо якості товару можуть бути пред'явлені покупцем постачальнику протягом 5 (п'яти) днів. Відповідачем 15.08.2022 р. було підписано акт звірки взаємних розрахунків на суму 357820,00 грн. без зауважень, тобто до відкриття провадження у справі про якість товару не йшлося. Відповідно до видаткової накладної № 68 від 10.06.2022 р. товар відповідачем було отримано 10.06.2022 р. Згідно з п. 11.2 Державного стандарту України 8039:2015 (ДСТУ 8039:2015) гарантійний строк зберігання кормового борошна - 3 місяці. Отже, на думку позивача, оскільки на час подання клопотання про призначення судово-ветеринарної експертизи пройшло більше 10 місяців, то гарантійний строк зберігання поставленого товару сплив. За твердженням позивача, навіть за умови належного зберігання товару, предмет експертного дослідження є неякісним. З урахуванням наведеного, позивач просив суд у задоволенні клопотання ТОВ “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” щодо призначення судово-ветеринарної експертизи відмовити.
10.05.2023 р. до Господарського суду Київської області в системі «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 10.05.2023 р. (вх. № 1455/23 від 10.05.2023 р.), відповідно до яких відповідач зазначав, що не міг об'єктивно пред'явити претензії щодо якості м'ясокісткового борошна у встановлений договором термін, оскільки товар за призначенням використовувався пізніше, після 20.06.2022 р., а перші підтвердження щодо неякісності товару були отримані лише в жовтні 2022 року - після отримання результатів лабораторних досліджень датської лабораторії Eurofins Steins Laboratorium. Оскільки товар був отриманий позивачем 10.06.2022 р., експертиза не проведена, а отже недоліки товару належним чином не встановлені, відтак строк для пред'явлення претензій щодо якості поставленого товару не сплинув. Відповідач також зазначав, що товар був поставлений позивачем за відсутності будь-яких документів, які підтверджують якість продукту, дату його виготовлення та термін споживання, тобто строк придатності. Не встановлений термін придатності товару і договором. Отже, гарантійний строк (строк придатності) м'ясокісткового борошна, якість якого є предметом доказування у даній справі, ані законом, ані будь-якими іншими нормативно-правовими актами не встановлений. Відтак, висновки позивача у запереченнях щодо встановлення тримісячного терміну придатності товару і недоцільності призначення судово-ветеринарної експертизи щодо якості завідомо неякісного товару в зв'язку зі спливом терміну його придатності на час проведення такої експертизи, на думку відповідача, є хибними. Між тим, навіть за умови спливу строку придатності (якщо б такий був встановлений законом, іншими нормативно-правовими актами або договором), покупець має право доводити, що товар мав недоліки до передання йому товару.
У судовому засіданні 11.05.2023 р. представник відповідача підтримувала клопотання про призначення судово-ветеринарної експертизи у даній справі; представник позивача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання учасники процесу були повідомлені в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2023 р. у справі № 911/2472/22 було призначено судово-ветеринарну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а також зупинено провадження у справі до закінчення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Київської області.
27.07.2023 р. на електронну пошту Господарського суду Київської області надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 р. (вх. № 664/23 від 27.07.2023 р.), відповідно до якої суд апеляційної інстанції ухвалив витребувати з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2472/22 у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФІФІД” на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.05.2023 р.
У зв'язку з поданням апеляційної скарги ТОВ “ПРОФІФІД” на вказану ухвалу суду від 11.05.2023 р. про призначення судово-ветеринарної експертизи та надходженням відповідного запиту від Північного апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи, на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Господарським судом Київської області було направлено лист від 31.07.2023 р. з проханням повернути матеріали справи № 911/2472/22 до Господарського суду Київської області для подальшого їх направлення до суду апеляційної інстанції.
03.08.2023 р. до Господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом з супровідним листом № 9528/9802-4-23/34 від 11.07.2023 р. (вх. № 65/23 від 03.08.2023 р.) повернулися матеріали справи № 911/2472/22. У вказаному супровідному листі було зазначено, що ухвала Господарського суду Київської області від 11.05.2023 р. про призначення судово-ветеринарнарної експертизи залишена без виконання у зв'язку з відсутністю фахівців з судово-ветеринарнарної експертизи в КНДІСЕ.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 р. було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФІФІД” на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.05.2023 р. про призначення судово-ветеринарної експертизи у справі № 911/2472/22.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2023 р. було поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 30.11.2023 р.
29.11.2023 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від відповідача надійшло клопотання б/н від 28.11.2023 р. (вх. № 9449 від 29.11.2023 р.) про призначення судово-ветеринарної експертизи, відповідно до якої останній просив суд призначити судово-ветеринарну експертизу у справі № 911/2472/22, проведення якої доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України за адресою: 61177, м. Харків, вул. Золочівська, б. 8а.
У судовому засіданні 30.11.2023 р. присутня в режимі відеоконференції представник відповідача підтримувала заявлене вдруге клопотання про призначення судово-ветеринарної експертизи; представник позивача підтримував позовні вимоги, проти призначення у справі експертизи заперечував.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2023 р. було відкладено підготовче засідання у даній справі, зобов'язано позивача надати письмові пояснення щодо клопотання відповідача про призначення судово-ветеринарної експертизи.
04.01.2024 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення-заперечення про призначення судової експертизи б/н від 26.12.2023 р. (вх. № 146/24 від 04.01.2024 р.), відповідно до яких останній просив суд відмовити ТОВ “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” у задоволенні клопотання про призначення судово-ветеринарної експертизи у зв'язку з тим, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів за порушення умов договору в частині здійснення своєчасної та повної оплати поставленого позивачем та прийнятого відповідачем без зауважень товару, претензій щодо якості якого до виникнення даного судового спору відповідачем позивачеві не пред'являлося. При цьому, у даній справі оцінці та аналізу, на думку позивача, підлягають докази, які свідчать про факт виникнення грошового зобов'язання у відповідача, а не встановлення якості товару під час його прийняття або використання. Поряд з цим, позивач наголошував, що відповідачем не було дотримано порядку прийняття товару за якістю у спосіб, передбачений розділом 2 “Порядок та умови поставки” укладеного між сторонами договору № 260122/1 від 26.01.2022 р., та що належним чином оформлених претензій щодо кількості та якості товару з моменту його поставки на адресу ТОВ “ПРОФІФІД” не надходило. Таким чином, враховуючи відсутність вчинення відповідачем належних дій щодо вчасного визначення якості товару згідно з умовами договору та нормами чинного законодавства в межах встановленого договором та законодавством порядку, ТОВ “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” не може покладати тягар збирання доказів, у т.ч. - шляхом призначення судово-ветеринарної експертизи, на суд, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання відповідача б/н від 28.11.2023 р. про призначення судово-ветеринарної експертизи слід відмовити.
Окрім того, позивач зазначав, що згідно з п. 11.2 Державного стандарту України 8039:2015 (ДСТУ 8039:2015) гарантійний строк зберігання кормового борошна становить 3 місяці (проти чого відповідач заперечував). На думку позивача, оскільки на час подання клопотання про призначення судово-ветеринарної експертизи пройшло більше року, то гарантійний строк зберігання поставленого товару сплив. За об'єктивних обставин, навіть за умови належного зберігання товару, якщо таке мало місце, предмет експертного дослідження є неякісним. Крім того, придбання відповідачем товару за договором здійснювалася на умовах поставки, тобто партіями, що дозволяло відповідачу використовувати попередню партію товару перед замовленням наступної. Водночас, відповідачем не надано доказів щодо невикористання ним іншого м'ясокісткового борошна від іншого постачальника або виробника.
10.01.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо пояснення-заперечення про призначення судової експертизи (вх. № 267/24 від 10.01.2024 р.), згідно з якими останній, зокрема, зазначав, що доводи позивача щодо недоцільності призначення судово-ветеринарної експертизи якості товару у зв'язку зі спливом часу є хибними та є спробою уникнути відповідальності за поставку неякісного товару. ТОВ “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” стверджувало, що позбавлене можливості надати суду експертний висновок щодо неякісності та шкідливості м'ясокісткового борошна, оскільки єдиний компетентний орган, який би міг відібрати зразки, дотримуючись законодавчо визначеної процедури, не проводить заходи державного контролю під час дії воєнного стану. Відтак, єдиним способом, за твердженням відповідача, довести факт неякісності і шкідливості поставленого позивачем товару є призначення у даній справі судово-ветеринарної експертизи. Поряд з цим, відповідно до ДСТУ 8039:2015, кісткове борошно відноситься до вітамінно-мінеральних препаратів для балансування раціонів харчування і є кормовою добавкою. Отже, поставлене кісткове борошно має бути придатне для годування тварин в складі відповідного корму. Наведені у відзиві на позовну заяву доводи та докази, зокрема, результати лабораторного дослідження датської лабораторії Eurofins Steins Laboratorium вказують на наявність в поставленому кістковому борошні бактерій, які є небезпечними для тварин загалом, що спричиняє непридатність використання поставленого товару відповідно до мети, з якою звичайно товар такого роду використовується. Проте, оскільки позивач ставить під сумнів результати лабораторних досліджень, проведених в Данії, для підтвердження чи спростування зазначених фактів у встановленому законом порядку необхідним є проведення експертного дослідження в результаті призначення відповідної експертизи у даній справі.
Водночас, як вказує відповідач, ДСТУ 8039:2015 не є нормативно-правовим актом в розумінні ст. 15 Господарського кодексу України та ст. 677 Цивільного кодексу України, який має бути обов'язковим до виконання всіх суб'єктів господарювання і встановлювати строк придатності м'ясокісткового борошна. Поряд з цим, зауваження позивача щодо застосування будь-якого терміну придатності товару суперечить фактичним обставинам справи, так як падіж тварин відбувся одразу після введення м'ясокісткового борошна до їх раціону.
У зв'язку з оголошенням по місту Києву повітряної тривоги, у призначений час 11.01.2024 р. судове засідання у даній справі не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2024 р. підготовче засідання у даній справі було призначено на 22.02.2024 р.
У судовому засіданні 22.02.2024 р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача щодо необхідності призначення у справі судово-ветеринарної експертизи; присутня в режимі відеоконференції представник відповідача підтримувала заявлене клопотання про призначення судово-ветеринарної експертизи.
Розглянувши у судовому засіданні 22.02.2024 р. клопотання відповідача б/н від 28.11.2023 р. про призначення судово-ветеринарної експертизи, суд без виходу до нарадчої кімнати протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні з мотивів, викладених в ухвалі суду від 22.02.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2024 р. було відкладено підготовче засідання.
У судовому засіданні 14.03.2024 р. представник позивача надав суду додаткові пояснення в порядку ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України б/н від 07.03.2024 р. (вх. № 3590/24 від 14.03.2024 р.), в яких позивач зазначав, що відповідач помилково переконаний в достатній обґрунтованості власних тверджень про можливість нівелювання договірних домовленостей між сторонами щодо порядку прийняття товару за якістю відповідно до сертифікату якості та інструкції № П-7 від 15.06.1965 р., і що сторони додатково домовилися про 5-денний строк для пред'явлення претензій щодо якості продукції. Поряд з цим, позивач вказує, що недоведеним з боку відповідача є той факт, що сторони договору домовилися, що товар буде використано для годування диких тварин (норок). У договорі відсутнє посилання на мету придбання товару, відтак доведенню підлягає, принаймні, причинно-наслідковий зв'язок між постачанням товару та його використанням з боку покупця та відносно будь-якого впливу придбаного товару на диких тварин. Між тим, в договорі відсутні домовленості між сторонами про гарантію та гарантійні зобов'язання продавця, в тому числі - щодо якості продукції, поза межами строку придатності, який визначено ДСТУ 8039:2015, що вказано на маркуванні упаковки та в посвідченнях якості на партії «лютий 2022» та «червень 2022». Таким чином, оскільки відповідачем не було встановлено гарантійний строк щодо якості товару, презюмується, що продавець (позивач) передав товар належної якості і, виходячи з того, що недоліки товару не було виявлено покупцем (відповідачем) після його отримання, тягар доказування того, що такі недоліки виникли до його передачі, покладається саме на покупця, однак не в даній справі, предметом якої є стягнення заборгованості. Поряд з цим, позивач зауважує, що відповідачем не надано суду доказів, якими б підтверджувався факт неможливості використання отриманого від позивача товару, а також належних та допустимих доказів, що підтверджували б причинно-наслідковий зв'язок між хворобами, отруєннями та/чи смертями диких тварин (норок) і їх падежу через використання в якості корму м'ясокісткового борошна, враховуючи, що м'ясокісткове борошно не може бути самостійним кормом, а використовується з певним дозуванням як кормова добавка. Водночас, подані відповідачем до матеріалів справи, раціон диких тварин та акти про знищення тушок звірів норки не впливають на предмет доказування. При цьому, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, в силу приписів ст. 668 Цивільного кодексу України, переходить до покупця з моменту передання йому товару.
У судовому засіданні 14.03.2024 р. представники учасників процесу заявили про подання всіх наявних у сторін доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2024 р.
01.04.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 01.04.2024 р. (вх. № 345/24 від 01.04.2024 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.
11.04.2024 р. систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли додаткові пояснення щодо якості поставленого товару б/н від 10.04.2024 р. (вх. № 3870/24 від 11.04.2024 р.), за змістом яких відповідач наголосив на тому, що позивач порушив умови договору поставки (п. 2.8), продавши відповідачу завідомо неякісний товар без відповідного сертифікату якості чи іншого документу, що підтверджує якість, а додані позивачем до матеріалів справи докази на підтвердження якості продукції, поставленої в 2022 р., датовані 2023 р., тобто через рік після поставки. Поряд з цим, маркування, надане позивачем, взагалі не є документом, а є звичайною роздруківкою, яка не може доводити або спростовувати будь-які обставини.
У судовому засіданні 11.04.2024 р. з розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд задовольнити їх; представник відповідача заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні.
У судовому засіданні 11.04.2024 р. в судових дебатах представник позивача зазначив, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
У судовому засіданні 11.04.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
26.01.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОФІФІД” (далі - ТОВ «ПРОФІФІД», позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” (далі - ТОВ «НОРКОВА ФЕРМА «ВІКІНГ», відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 1260122/1, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у визначені строки та на умовах цього договору передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру, кількість, вартість та асортимент товару, що є предметом поставки за цим договором, визначаються у специфікації, що є додатком до цього договору і його невід'ємною частиною.
Розділом 2 договору сторони погодили порядок та умови поставки, а саме:
- поставка товару здійснюється постачальником на умовах та у строк, визначених та узгоджених у специфікаціях до договору (п. 2.1 договору);
- поставка товару, що зазначена у специфікаціях, здійснюється на підставі письмової заявки від покупця, де вказується вид та кількість товару, який буде поставлятися (п. 2.3 договору);
- датою поставки товару є дати отримання покупцем товару згідно з видатковою накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін, та/або товарно-транспортною накладною (п. 2.6 договору);
- датою переходу права власності на товар до покупця вважається дата поставки, що визначена п. 2.6 договору. Ризик втрати або ушкодження товару переходить на покупця з моменту переходу права власності (п. 2.7 договору);
- товар, що поставляється за цим договором, повинен супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна у двох примірниках, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна (при поставках транспортом), сертифікат якості або інший документ, зо підтверджує якість товару (п. 2.8 договору);
- товар приймається по якості відповідно до сертифіката якості виробника або іншого документа, що підтверджує якість товару, та згідно з чинними в Україні стандартами та технічними умовами для даного виду товару у порядку, встановленому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (п. 2.10 договору);
- якість товару, що постачається, перевіряється покупцем в момент його отримання (п. 2.11 договору);
- претензії щодо якості товару можуть бути пред'явлені покупцем постачальнику протягом 5 днів з дати отримання товару (п. 2.13 договору);
- у разі виявлення товару неналежної якості, покупець та постачальник проводять контрольний відбір зразків товару і проводять перевірку якості товару у незалежній лабораторії (п. 2.14 договору);
- претензії покупця щодо якості товару не можуть бути прийняті та задоволені постачальником у випадках: невиконання або неналежного виконання покупцем умов зберігання товару, невиконання або неналежного виконання покупцем умов щодо охорони товару, якщо якість товару погіршилась внаслідок дій або бездіяльності покупця (п. 2.15 договору).
Згідно з п. 4.1 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України. Вартість товару, який поставляється за цим договором, зазначається у специфікаціях до цього договору та вказується з урахуванням ПДВ за ставкою 20%.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого ним рахунку в строки, обумовлені у відповідній специфікації.
Зобов'язання покупця зі сплати грошових коштів за цим договором вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в повному обсязі (п. 4.4 договору).
Кожна сторона зобов'язується на вимогу іншої сторони проводити звірку взаємних розрахунків за допомогою складання акту звірки взаємних розрахунків (п. 5.5 договору).
Відповідно до п. 9.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.12.2022 р. Дострокове припинення договору можливе за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою да цього договору.
Умовами п. 9.3 договору передбачено, що закінчення строку дії останнього не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань.
10.06.2022 р. ТОВ «ПРОФІФІД» та ТОВ “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” було підписано специфікацію № 2 до договору поставки № 260122/1 від 26.01.2022 р., відповідно до якої постачальник зобов'язався поставити покупцю м'ясокісткове борошно у кількості 22 тонни вартістю 457820,00 грн.; упаковка товару - мішок; умови платежу - перерахування 100% вартості товару на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дати відвантаження товару; строк поставки - 7 днів з дати підписання специфікації.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар у кількості 22 тонни загальною вартістю 457820,00 грн., що підтверджується копіями підписаних уповноваженими представниками сторін договору видаткової накладної № 68 від 10.06.2022 р. та товарно-транспортної накладної № Р68 від 10.06.2022 р.
10.06.2022 р. відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару, що підтверджується платіжним дорученням № 9095 від 10.06.2022 р. на суму 100000,00 грн.
15.08.2022 р. сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 р. по 15.08.2022 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 357820,00 грн.
Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання і не сплатив на користь ТОВ «ПРОФІФІД» 357820,00 грн. за поставлений за договором товар, останнє і звернулось з даним позовом до суду.
Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Стаття 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, зокрема, що позивачем під час виконання договору поставки № 1260122/1 від 26.01.2022 р. було поставлено неякісне та шкідливе м'ясокісткове борошно, яке складало 5% від загальної маси складових корму для тварин, що спричинило падіж тварин ТОВ “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” в період з 20.06.2022 р. по 30.06.2022 р. Наведене, на переконання відповідача, надає йому право, передбачене ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, відмовитися від договору та від здійснення оплати поставленого товару.
У підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на результати лабораторного дослідження датської лабораторії Eurofins Steins Laboratorium (Vejen), якими за твердженням відповідача, встановлено вірогідність наявності в м'ясокістковому борошні ТОВ “ПРОФІФІД” бактерій Clostridium perfringens, які є збудником анаеробної дизентерії молодняку, що є гострою інфекційною хворобою новонароджених тварин та характеризується високою летальністю.
Не погоджуючись із доводами відповідача, позивач зазначав, що належним чином оформлених претензій, у т.ч. - відповідно до п. 2.9 договору, щодо кількості та якості товару з моменту його поставки на адресу ТОВ «ПРОФІФІД» не надходило. Водночас, відповідно до п. 2.13 договору поставки № 1260122/1 від 26.01.2022 р. претензії щодо якості товару можуть бути пред'явлені покупцем постачальнику протягом 5 (п'яти) днів. Однак, до моменту звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач жодного разу не звернувся до позивача із зауваженнями щодо якості товару. Поряд з цим, 15.08.2022 р. відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків на суму 357820,00 грн. без будь-яких зауважень чи заперечень.
Також позивач зазначав, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що він повідомив позивача про конкретну мету придбання товару (в силу приписів ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України), для якої продавець повинен був передати товар, придатний для використання відповідно до цієї мети, у даному випадку - для годування тварин. Окрім того, відповідачем не надано суду доказів, якими б підтверджувався факт неможливості використання отриманого від позивача товару, а також належних та допустимих доказів, що підтверджували б причинно-наслідковий зв'язок між отруєннями та/чи смертями диких тварин і їх падежу через використання в якості корму поставленого позивачем м'ясокісткового борошна, враховуючи, що м'ясокісткове борошно не може бути самостійним кормом, а використовується з певним дозуванням як кормова добавка.
У свою чергу, відповідач стверджував, що не міг об'єктивно пред'явити претензії щодо якості м'ясокісткового борошна у встановлений договором строк, оскільки товар за призначенням використовувався пізніше, після 20.06.2022 р., а перші підтвердження щодо неякісності товару були отримані лише в жовтні 2022 р.
Як було зазначено вище, згідно з умовами договору поставки № 260122/1 від 26.01.2022 р. товар приймається по якості в порядку, встановленому п. 2.10 договору. Якість товару, що постачається, перевіряється покупцем в момент його отримання (п. 2.11 договору). Претензії щодо якості товару можуть бути пред'явлені покупцем постачальнику протягом 5 днів з дати отримання товару (п. 2.13 договору). У разі виявлення товару неналежної якості, покупець та постачальник проводять контрольний відбір зразків товару і проводять перевірку якості товару у незалежній лабораторії (п. 2.14 договору). Претензії покупця щодо якості товару не можуть бути прийняті та задоволені постачальником у випадках: невиконання або неналежного виконання покупцем умов зберігання товару, невиконання або неналежного виконання покупцем умов щодо охорони товару, якщо якість товару погіршилась внаслідок дій або бездіяльності покупця (п. 2.15 договору).
Отже, зазначеними вище умовами договору поставки № 1260122/1 від 26.01.2022 р. сторони встановили чіткий порядок дій у разі виникнення претензій щодо якості поставленого товару (м'ясокісткового борошна), у зв'язку з чим відповідач, в силу положень п. 2.14 договору, повинен був звернутися до позивача у червні 2022 р. (після виявлення зростання падежу серед тварин) для відбору зразків товару та встановлення його якості та безпечності для використання. Водночас, доказів, які б свідчили про дотримання сторонами умов п. 2.14 договору, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 668 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення оплаченої суми.
Частинами 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ч.ч 1, 2 ст. 679 Цивільного кодексу України).
Умовами ч. 1 ст. 680 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу наведених приписів статей 673, 675, 678, 679, 680 Цивільного кодексу України слідує, зокрема, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Статтею 678 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості. При цьому, в силу положень ч. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту.
Отже, згідно з положеннями Цивільного кодексу України продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. Відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару (наведена правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 29.07.2021 р. у справі № 904/5217/19).
Поряд з цим, суд констатує відсутність в укладеному між сторонами договорі поставки домовленостей щодо гарантії на товар та гарантійних зобов'язань продавця, в тому числі - щодо якості продукції. Отже, оскільки договором не було встановлено гарантійного строку щодо якості товару, презюмується, що продавець (позивач) передав товар належної якості і, виходячи з того, що недоліки товару не було виявлено покупцем (відповідачем) після його отримання, тягар доказування того, що такі недоліки виникли до його передачі покладається саме на покупця.
Щодо посилання відповідача на відомості, отримані в ході результатів лабораторних досліджень датської лабораторії Eurofins Steins Laboratorium, суд відзначає, що з долучених до матеріалів справи результатів даного дослідження не вбачається, що куряче (?) борошно, яке досліджувалось експертами датської лабораторії, є товаром, поставленим позивачем відповідачу за договором поставки № 260122/1 від 26.01.2022 р. за накладною № 68 від 10.06.2022 р., яка не була оплачена відповідачем у повному обсязі.
Окрім того, відповідачем не було надано до матеріалів справи належних та достатніх доказів того, що відібране для експертизи борошно не могло бути зараженим бактеріями (які, як зазначав відповідач, за висновком датських експертів є збудником анаеробної дизентерії молодняку, що є гострою інфекційною хворобою новонароджених тварин та характеризується високою летальністю) під час зберігання протягом значного часу від моменту поставки та виявлення падежу тварин.
Наведене унеможливлює зробити висновок щодо наявності беззаперечного причинно-наслідкового зв'язку між загибеллю тварин і якістю поставленої позивачем за накладною № 68 від 10.06.2022 р. кормової добавки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/8036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц).
Як слідує з матеріалів справи, за договором поставки № 1260122/1 від 26.01.2022 р. відповідачем 10.06.2022 р. було отримано товар, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 68 від 10.06.2022 р., та здійснено його часткову оплату, що підтверджується платіжним дорученням № 9095 від 10.06.2022 р. 15.08.2022 р. відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків на спірну суму заборгованості в розмірі 357820,00 грн. без будь-яких зауважень чи заперечень, у тому числі - щодо якості поставленого товару (м'ясокісткового борошна). Доказів, які б свідчили про дотримання сторонами порядку п. 2.14 договору (у разі виявлення товару неналежної якості, покупець та постачальник проводять контрольний відбір зразків товару і проводять перевірку якості товару у незалежній лабораторії), матеріали справи не містять.
Крім того, як зазначалося вище, пунктом 2.13 договору сторонами було визначено строк для пред'явлення претензій щодо якості товару. Однак, відповідач ані у визначений договором строк, ані безпосередньо після виявлення падежу тварин, ані загалом до звернення позивача з даним позовом до суду не звертався до позивача з претензіями щодо якості поставленого товару.
Враховуючи відсутність вчинення відповідачем належних дій щодо вчасного визначення якості товару згідно з умовами договору та нормами чинного законодавства в межах встановленого договором та законодавством порядку, суд констатує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що недоліки якості товару, якщо такі мали місце, не могли утворитися з моменту його отримання та до моменту його використання.
Поряд з цим, суд критично оцінює посилання відповідача на його право відмовитись від договору поставки та оплати товару, або вимагати повернення коштів, які були вже сплачені, оскільки, як було зазначено вище, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення таких недоліків до моменту передання товару покупцю.
Для ствердження того, що спірний товар має приховані недоліки щодо якості, необхідним є, по-перше, здійснення передбаченої для даного товару перевірки, а, по-друге, їх виявлення під час використання (зберігання) та доведення цього факту належними і допустимими доказами, чого відповідачем зроблено не було.
З огляду на умови договору та встановлені судом у даній справі обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами існування обставин, з якими законодавець пов'язує можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд констатує відсутність підстав для застосування у даному випадку приписів ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, за якими покупець міг би відмовитися від оплати отриманого товару.
Отже, оскільки доказів належного виконання умов договору поставки № 1260122/1 від 26.01.2022 р. відповідачем в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару в порядку та строки, обумовлені даним договором, до матеріалів справи не надано, то позовні вимоги ТОВ «ПРОФІФІД» щодо стягнення з відповідача 357820,00 грн. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, доведеними, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін (у тому числі - щодо терміну придатності поставленого товару, гарантійного строку, застосування ДСТУ 8039:2015, передання документів, що підтверджують якість) була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НОРКОВА ФЕРМА “ВІКІНГ” (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, вул. Переяславська, 32, код 36969979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФІФІД” (54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 13/5, оф. 28, код 43213032) 357820 (триста п'ятдесят сім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 5367 (п'ять тисяч триста шістдесят сім) грн. 30 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 02.05.2024 р.
Суддя В.М. Бабкіна