Справа № 675/447/24
Провадження № 3/675/231/2024
02 травня 2024 року м. Ізяслав
Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Пашкевич Р. В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 2 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14.12.2016 року Ізяславським РС УДМС України в Хмельницькій області, працюючого електромонтером,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
05 березня 2024 року о 15 год. 20 хв. гр. ОСОБА_1 за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , зателефонувавши до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , вчинив дії психологічного характеру, які виражались в нецензурних образах на її адресу, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю останній, за що передбачена адміністративна відповідальність по ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначив, що 05.03.2024 року, в телефонній розмові спілкувався зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , оскільки до нього попередньо телефонував теперішній чоловік потерпілої, щодо неналежного виховання неповнолітніх дітей. Вказав, що на його думку він перебував у стані сп'яніння. Після чого, з приводу даного дзвінка, він зателефонував колишній дружині для з'ясування вказаних обставин, проте під час спілкування з нею будь - яких сварок, а також погроз фізичного чи психологічного характеру не вчиняв.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала, що 05.03.2024 року, в телефонній розмові, її колишній чоловік ОСОБА_1 ображав її нецензурними словами та погрожував фізичною розправою. Причиною вчинення таких дій був той факт, що її теперішній чоловік зробив йому зауваження щодо неналежного виховання неповнолітніх дітей.
Суддя, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріалі справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, прийшов до наступних висновків.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Об'єктивною стороною вказаного правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Психологічне насильство в сім'ї насильство пов'язані з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Тобто, у ст. 173-2 КУпАП сформульовано матеріальний склад правопорушення, який полягає у настанні негативних наслідків для потерпілого або ж у можливості настання таких наслідків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017року (далі Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 3 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Вважаю, що докази, які містяться в матеріалах справи, з врахуванням позиції ОСОБА_1 при розгляді в суді справи про адміністративне правопорушення не є такими, що переконливо свідчать про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В ході розгляду справи не встановлено обставин та не підтверджено належними та допустимими доказами, які б свідчили про умисні дії ОСОБА_1 направлені на здійснення психологічного чи фізичного насильства щодо ОСОБА_2 шляхом словесних образ або погроз в телефонному режимі в її адресу, якими він навмисно спричинив емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та міг завдати або завдав шкоди психологічному чи психічному здоров'ю колишньої дружини.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 , доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, остання вказує, що її колишній чоловік в телефонному режимі ображав її нецензурними словами та погрожував фізичною розправою у присутності неповнолітньої доньки. Разом з тим, докази вчинення психологічного насильства відносно ОСОБА_2 саме 05.03.2024 року в присутності неповнолітньої доньки, в матеріалах справи відсутні.
Пояснень свідків або фото, аудіо чи відео фіксації правопорушення також надано не було.
Лише одні письмові пояснення ОСОБА_2 не можуть свідчити про застосування до неї домашнього насильства зі сторони її колишнього чоловіка, оскільки останній в судовому засіданні повністю заперечив даний факт.
Інших доказів на спростування або підтвердження показів ОСОБА_2 до матеріалів адміністративного провадження не долучено.
Вказані факти та обставини викликають сумнів в правомірності складеного протоколу.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст.251 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Статтею 62 ч. 3 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом ( посадовою особою ) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи докази по справі, суд прийшов до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, керуючись ст.ст. 173-2 ч. 1, 221, 283, 284, 285, 287-289, 294 КУпАП,суддя, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Р. В. Пашкевич